Постанова

від 09.10.2024 по справі 240/9248/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9248/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

09 жовтня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бердоус Ю. М.,

представника позивача: Коваля А.Д.

представника відповідача: Басана Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третьої особи - Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії-Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В травні 2024 року Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №977/Ж10/31-00-04-01-02-31 від 26.04.2024.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

2.1. Визнано протиправним та скасовано, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, податкове повідомлення-рішення №977/Ж10/31-00-04-01-02-31 від 26.04.2024.

2.2. Стягнуто на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 12489,52 грн. (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень п`ятдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що штрафні санкції за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були застосовані до товариства правомірно, оскільки останнє своє грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, граничний строк сплати якого настав 30 травня 2023 року, фактично виконало 01 червня 2023 року.

ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку Акціонерного товариства "Житомиробленерго" з питання дотримання термінів сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2023 року, за результатами якої складено акт №770/Ж5/31-00-04-01-02-26/22048622 від 27.03.2024.

6. Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення товариством на один календарний день термінів сплати (перерахування) податкового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного згідно податковою декларацією з податку на додану вартість №9116524817 від 19.05.2023, яке вважається узгодженим відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не сплачено у встановлений законом строк, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 ПК України, внаслідок чого утворився податковий борг.

7. Товариством подано заперечення на акт перевірки, проте листом відповідача від 22.04.2024 № 322/Ж12/31-00-04-01-02-33 позивача повідомлено про те, що наведені в запереченнях аргументи не спростовують факту порушення, зафіксованого в акті, у зв`язку із чим висновки актів перевірки є правомірними.

8. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №977/Ж10/31-00-04-01-02-31 від 26.04.2024 про нарахування штрафу в сумі 1040793,59 грн.

9. Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

10. Позивач Акціонерне товариство "Житомиробленерго" зазначає, що своєчасно виконало свій обов`язок щодо сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість, адже 30 травня 2023 року сформувало та надіслало до банку відповідну платіжну інструкцію та мало на своєму рахунку необхідну кількість коштів для проведення платежу, натомість кошти не були вчасно зараховані до бюджету з вини банку.

11. Правова позиція відповідача зазначена в пунктах 3-4 цієї постанови.

12. Третя особа Акціонернетовариство "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" зазначає, що видаткові операції по рахунку товариства в період з 10.05.2023 по 31.05.2023 були ним зупинені у зв`язку з наявністю відповідних рішень Державної служби фінансового моніторингу України. 31.05.2023 Держфінмоніторинг скасував свої рішення про продовження зупинення видаткових фінансових операцій і після цього відповідні платіжні документи про сплату податків, зборів були невідкладно виконані банком.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

15. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

16. Відповідно до підпунктів 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

17. За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

18. Згідно з пунктами 36.1, 36.2 та 36.5 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

19. Пунктами 38.1 та 38.3 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

20. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

21. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

22. Виходячи з положень пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

23. За змістом пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

24. Згідно з пунктом 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні послуги", з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей такий банк/орган, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафи у розмірах, встановлених цим Кодексом.

25. Відповідно до положень підпункту 129.9.4 пункту 129.9 статті 129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей.

26. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346), який також встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

27. Відповідно до пунктів 1.15, 1.24, 1.30 частини 1 статті 1 Закону № 2346 ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

28. Згідно з пунктом 8.1 частини 1 статті 8 Закону №2346 банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

29. За змістом статті 22 Закону № 2346 ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжними дорученнями. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, встановлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.

30. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

31. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

32. Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

34. Спір стосується строку сплати грошового зобов`язання, і відповідно відповідальності апелянта за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання товариства на один календарний день.

35. Як вбачається з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції № 10322302 від 30.05.2023 в сумі 20902855,00 грн. на поповнення позивачем електронного рахунку з ПДВ, цей документ був прийнятий Житомирським обласним управлінням Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до виконання 30.05.2023 об 09 год. 20 хв., тобто в межах операційного дня.

36. Разом з тим, часом виконання на цього платіжного документу вказано 01.06.2023 15 год. 47 хв., що й зумовило порушення граничного терміну сплати узгодженого грошового зобов`язання.

37. Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

38. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 640/20899/18, у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов`язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 109 ПК України.

39. Подібна правова позиція висловлювалась Верховним Судом, зокрема, й у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №809/3851/15 та від 10 грудня 2021 року у справі №810/5852/15, у яких цей суд зазначав, що виконання платником податкового обов`язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов`язання, а отже його сплата, пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе банк.

40. Будь-яких доказів того, що банком вказана платіжна інструкція з якихось причин поверталась без виконання (неналежне оформлення, відсутність підписів тощо), матеріали справи не містять.

41. Таким чином, своєчасне направлення позивачем до банку, який здійснює його розрахунково-касове обслуговування, належним чином оформлених платіжних інструкцій на оплату податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб при наявності необхідного обсягу коштів на рахунку є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов`язання, тобто для виконання обов`язку, покладеного на нього законодавцем.

42. Разом з тим, в матеріалах справи наявні листи Житомирського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 24 травня 2023 року № 105.33-09/20197/2023 та від 26 травня 2023 року № 105.33-18/156, якими банківська установа повідомляла позивача про те, що продовження зупинення видаткових фінансових операцій на його рахунках здійснено на підставі рішень спеціально уповноваженого органу від 18 травня 2023 року.

43. Крім того, Державна служба фінансового моніторингу України в листі-відповіді від 01 червня 2023 року № 1877/820-05 на адвокатський запит товариства з посиланням на положення законодавства зазначала, що єдиною підставою для прийняття Держфінмоніторингом рішення про зупинення видаткових фінансових операцій є наявність у нього підозри про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції. Разом з тим, інформація щодо зупинення фінансових операцій є таємницею фінансового моніторингу (таємною інформацією) та не може бути повідомлена позивачу. Водночас, 31 травня 2023 року на підставі інформації, отриманої від правоохоронного органу, Держфінмоніторинг скасував свої рішення про продовження зупинення видаткових фінансових операцій товариства.

44. Однак, вказані листи жодним чином не спростовують наведених вище в цьому рішенні висновків суду щодо вжиття позивачем всіх залежних від нього заходів для своєчасної сплати податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб, натомість опосередковано підтверджують, що порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання, в даному випадку, відбулось не з вини позивача.

45. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що частиною 6 статті 41 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника.

46. Отже, виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання та його сплати, пов`язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе банк.

47. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №809/3851/15 та від 10.12.2021 у справі 810/5852/15.

48. Також відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 392, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

49. Враховуючи, що у АТ "Житомиробленерго" була відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків, то Товариство звільнено від відповідальності відповідно до пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

50. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

51. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

52. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

53. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

55. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

56. 04 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив, в якому представник позивача просив про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000,00 грн.

57. Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

58. Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

59. Компенсація витрат на правничу допомогу здійснюється у порядку, встановленому ст.134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

60. За змістом ч.1 та ч.2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

61. Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

62. Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

63. На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: додаткову угоду № 7 до Договору про надання правничої допомоги №7 від 29 липня 2019 року, детальний опис та розрахунок наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №7 від 29 липня 2019 року

64. Колегія суддів зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 820/2973/18).

65. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

66. З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, колегія суддів вважає розмір вартості наданих послуг визначених в описі неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 20000 грн. як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

67. Водночас, судова колегія вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 5000 грн.

68. Вирішуючи вказану заяву, колегія суддів, також враховує рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04), в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

69. Також, у цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

70. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.