ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 165/3651/24 пров. № А/857/22775/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого суддіШавеля Р.М.,
суддівБруновської Н.В. та Запотічного І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача не з`явився;
від відповідача - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської обл. від 29.08.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (суддя суду І інстанції: Гайворонський О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09 год. 48 хв. 29.08.2024р., м.Нововолинськ Волинської обл.),-
В С Т А Н О В И В:
10.08.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції 12.08.2024р.) за допомогою системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням кінцево сформульованих вимог, просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 /СП/ серії 2В № 269 від 01.08.2024р., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.1-2, 12-13, 47-49, 70-71).
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської обл. від 29.08.2024р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.129-131).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задовольнити (а.с.134-142).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що його оповіщення шляхом вручення повістки не було проведено відповідальними працівниками підприємства, де він працює, в робочий час; з актом про відмову від отримання повістки його не ознайомлювали.
Зазначає, що на його утриманні перебуває дружина і двоє дітей, які навчаються у вищих навчальних закладах; наголошує на незначних доходах і незадовільному стані здоров`я.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.196-200).
У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 є військовозобов`язаним відповідно до абз.5 ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перебуває на військовому обліку.
13.06.2024р. посадовими (службовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_4 скеровано по місцю праці позивача - на адресу ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» розпорядження № 2/2236 на здійснення оповіщення позивача щодо виклику останнього для уточнення облікових даних, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення ОСОБА_1 на особливий період (а.с.109-111).
З метою організації процесу оповіщення керівником ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» прийнято наказ № 119 від 13.06.2024р. «Про оповіщення та увільнення військовозобов`язаних підприємства» (а.с.106-107).
17.06.2024р. посадовими особами ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» складено Акт відмови від отримання повістки, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.108).
Вказаний Акт було скеровано ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» на адресу відповідача згідно листа № 1.6/595 від 17.06.2024р. (а.с.105).
03.07.2024р. Другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 направив на адресу Відділення поліції № 1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській обл. звернення № 2/2478 щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за ст.ст.210, 210-1 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколів про адміністративні правопорушення, в якому значився ОСОБА_1 (а.с.103).
16.07.2024р. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії 2В № 269 від 16.07.2024р., згідно якого 16.07.2024р. о 18 год. 40 хв. під час знаходження у Відділенні поліції № 1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській обл. встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в Другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 , особисто відмовившись 17.06.2024р. від отримання письмового виклику (повістки) про необхідність прибуття 19.06.2024р. до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою уточнення облікових даних і визначення призначення на особливий період, не з`явився з 19.06.2024р. до 16.07.2024р. (дата складення протоколу) за письмовим викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не повідомивши про поважні причини свого неприбуття, чим проігнорував вимоги абз.2 ч.1, абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду, через що вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.99-101).
Від надання пояснень під час складання протоколу, підписання протоколу та отримання копії протоколу позивач відмовився, про що вчинені відповідні записи.
Згідно вказаного протоколу розгляд справи про адміністративне правопорушення призначений на 10 год. 00 хв. 19.07.2024р. в кабінеті № 34 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
17.07.2024р. відповідач скерував засобами поштового зв`язку копію складеного протоколу на адресу позивача (а.с.102).
19.07.2024р. відповідач направив на адресу позивача лист № 3279 із повторним викликом позивача на 10 год. 00 хв. 01.08.2024р. (а.с.114, 115).
25.07.2024р. на адресу відповідача надійшла письмова заява ОСОБА_1 від 22.07.2024р., в якій останній просив скасувати складений протокол серії 2В № 269 від 16.07.2024р., як безпідставний (а.с.116-117).
01.08.2024р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову серії 2В № 269, відповідно до якої 16.07.2024 о 18.40 год. під час знаходження у Відділенні поліції № 1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській обл. встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в Другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 та особисто відмовившись 17.06.2024р. від отримання письмового виклику (повістки) про необхідність прибуття 19.06.2024р. до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою уточнення облікових даних і визначення призначення на особливий період, не з`явився з 19.06.2024р. до 16.07.2024р. (дата складення протоколу) за письмовим викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не повідомивши про поважні причини свого неприбуття, чим проігнорував вимоги абз.2 ч.1, абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. (а.с.4).
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими в судовому засіданні доказами доведено факт вчинення позивачем порушення вимог абз.2 ч.1, абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду, через що відповідач правомірно прийняв спірну постанову.
Окрім цього, позивач не навів поважних причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 19.06.2024р., неможливості прибуття на розгляд справи 01.08.2024р.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову правильними та обґрунтованими, з таких причин.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3).
Частинами першою - третьою ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019р. у справі № 285/1535/15-а міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014р., затв. Законом України № 1126-VII від 17.03.2014р. «Про затвердження Указу Президента «Про часткову мобілізацію», оголошено про проведення часткової мобілізації.
Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження території цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р., у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.
Відповідно до Указу Президента України № 15/2015 від 14.01.2015р. «Про часткову мобілізацію» з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України па рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено та зобов`язано провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначеного чіткого порядку припинення особливого періоду.
Тобто, з 18.03.2014р. і по теперішній час в Україні діє особливий період.
У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що під час дії особливого періоду впродовж 19.06.2024р.- 16.07.2024р. ОСОБА_1 не з`явився без поважних причин за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 по повістці, яку відмовився отримати 17.06.2024р., чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
По причині викладеного відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення та ухвалена постанова про накладання адміністративного стягнення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із формальними висновками суду першої інстанції про те, що оспорювана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення.
На спростування вищевказаних обставин позивач покликається на наявність поважних причин, що об`єктивно перешкодили йому з`явитися у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема, відсутність повноважень у ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» на вручення повісток, неповідомлення про час розгляду справи про адміністративне правопорушення, сімейний стан та непомірний розмір штрафу.
Спірні правовідносини регулюються приписами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов`язані:
з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Відповідно до частини третьої зазначеної статті поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
В розрізі викладених норм відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 надав правильну правову оцінку діям позивача, оскільки останній не прибув за викликом у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також причини, на які покликається позивач, не можна вважати поважними, оскільки такі є відсутніми в переліку поважних причин неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що подальша неявка позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 після спроби вручення повістки тривала значний проміжок часу, по причині чого ІНФОРМАЦІЯ_3 змушений був скерувати до Відділення поліції № 1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській обл. звернення № 2/2478 щодо доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до абз.5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Частиною 1 ст.21 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема:
сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період;
забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за загальнодоступним розумінням та законодавчою базою, є відповідні розпорядження керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які, разом із відповідними повістками, надсилаються на адреси підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Враховуючи викладене, посадові особи ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» були уповноваженими на вручення викликів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Матеріалами справи стверджується, що позивач відмовився 17.06.2024р. від отримання повістки щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому наведені ним обставини (закінчення робочої зміни, поспішання на автобус тощо) не можна вважати такими, які об`єктивно перешкоджали отриманню спірної повістки.
Згідно Акту відмови від отримання повістки від 17.06.2024р. текст повістки про явку на 19.06.2024р. до ІНФОРМАЦІЯ_5 був доведений (озвучений) ОСОБА_1 (а.с.108).
Відмова від отримання виклику в разі доведення його змісту про дату, місце прибуття не звільняє громадянина від обов`язку прибути за таким викликом.
У подальшому відповідач належно інформував позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, відкладав розгляд справи для забезпечення явки останнього. Також наявність звернення ОСОБА_1 від 22.07.2022р. вказує на його обізнаність про розгляд 01.08.2024р. відповідачем матеріалів адміністративної справи.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.271, 272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської обл. від 29.08.2024р. в адміністративній справі № 165/3651/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська І. І. Запотічний Дата складання повного тексту судового рішення: 09.10.2024р.
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.10.2024 |
Оприлюднено | 11.10.2024 |
Номер документу | 122199104 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шавель Руслан Миронович
Адміністративне
Нововолинський міський суд Волинської області
Гайворонський О. В.
Адміністративне
Нововолинський міський суд Волинської області
Гайворонський О. В.
Адміністративне
Нововолинський міський суд Волинської області
Гайворонський О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні