Постанова

від 08.10.2024 по справі 380/2578/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2578/24 пров. № А/857/20686/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

суддя(і) у І інстанції ОСОБА_2 ,

час ухвалення рішення 09 год 46 хв,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 11 липня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), яка полягає у відмові видати наказ про виплату старшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 118 000,00 грн за виконання у періоди з 01.02.2023 по 02.03.2023, з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 03.04.2023 по 02.05.2023, з 02.06.2023 по 01.07.2023 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил " ІНФОРМАЦІЯ_3 ";

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 видати наказ про нарахування та виплату старшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 148 000,00 грн за виконання у періоди з 01.02.2023 по 02.03.2023, з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 03.04.2023 по 02.05.2023, з 03.05.2023 по 01.06.2023, з 02.06.2023 по 01.07.2023 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.04.2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил " ІНФОРМАЦІЯ_3 ";

стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь позивачки додаткову винагороду у розмірі 148 000,00 грн за виконання у періоди з 01.02.2023 р. по 02.03.2023 р., з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 03.04.2023 по 02.05.2023, з 03.05.2023 по 01.06.2023, з 02.06.2023 по 01.07.2023 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил " ІНФОРМАЦІЯ_3 ";

визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби 29 грудня 2023 року;

стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на її користь відшкодування у сумі 78815,04 грн за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби у розмірі середнього заробітку за період з 30.12.2023 до 03.05.2024;

визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі ВМКЦ ЗР), яка полягає у невключенні до довідки від 11.09.2023 №621 інформації, згідно з якою старший сержант ОСОБА_1 у період з 03.05.2023 по 01.06.2023 виконувала бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил " ІНФОРМАЦІЯ_3 ";

зобов`язати ВМКЦ ЗР видати ОСОБА_1 довідку, згідно з якою вона у період з 03.05.2023 по 01.06.2023 виконувала бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил " ІНФОРМАЦІЯ_3 ";

зобов`язати ВМКЦ ЗР повідомити ВЧ НОМЕР_1 про виконання старшим сержантом ОСОБА_1 у період з 03.05.2023 по 01.06.2023 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил "Львів".

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі №380/2578/24 позов було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті старшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди за виконання за періоди з 01.02.2023 по 02.03.2023, з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 03.04.2023 по 02.05.2023, з 02.06.2023 по 01.07.2023 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил "Львів".

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за виконання за періоди з 01.02.2023 по 02.03.2023, з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 03.04.2023 по 02.05.2023, з 03.05.2023 по 01.06.2023, з 02.06.2023 по 01.07.2023 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил Львів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що підстав для невключення ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди у ході розгляду справи не встановлено, а отже позивачка на підставі відповідного наказу командира ВЧ НОМЕР_1 мала отримати додаткову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань впродовж 4 місяців згідно з бойовим розпорядженням Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 року №510/3/1112ДСК.

За виконання бойових (спеціальних) завдань впродовж періодів, зазначених у довідці від 11.09.2023 №621 ВМКЦ ЗР, ОСОБА_1 не отримувала додаткової винагороди з розрахунку 30000 грн за місяць, наказ про виплату додаткової винагороди позивачці ВЧ НОМЕР_1 не видавався.

Судом відхилено твердження ВЧ НОМЕР_1 про те, що у довідці ВМКЦ ЗР від 11.09.2023 №621 виявлені помилками (зазначені терміни не відповідають дійсності, в період з 31.03.2023 по 03.04.2023, з 02.05.2023 по 03.05.2023 військовослужбовець перебував в пункті постійної дислокації).

Після оформлення належним чином підтвердження участі позивачки у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період з 03.05.2023 по 01.06.2023 року ВМКЦ ЗР було надано довідку №43 від 16.01.2024 про її участь у виконані спеціальних завдань за період з 03.05.2023 по 01.06.2023 та проінформовано ВЧ НОМЕР_1 , однак і після 16.01.2024 ВЧ НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила відповідної додаткової винагороди ОСОБА_1 .

Тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у відмові видати наказ про виплату додаткової винагороди у розмірі 118000,00 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань підлягає до часткового задоволення.

Оскільки така додаткова винагорода не була нарахована відповідачем у розмірах відповідно до вимог законодавства, то ефективним способом захисту буде зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за виконання нею у вказані періоди бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил Львів.

При цьому суд не вважав за можливе зобов`язати суб`єкта владних повноважень видати наказ про нарахування та виплату додаткової винагороди, оскільки видання такого наказу є дискреційними повноваженнями ВЧ НОМЕР_1 , а оскільки спірна додаткова винагорода ще не нарахована ОСОБА_1 , то стягнути таку на час вирішення спору також не можна.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування у сумі 78815,04 грн за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби у розмірі середнього заробітку за період з 30.12.2023 до 03.05.2024, то суд дійшов висновку про її передчасність, а отже відсутність підстав для задоволення.

Позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність ВМКЦ ЗР, яка полягає у невключенні до довідки від 11.09.2023 року №621 інформації, згідно з якою старший сержант ОСОБА_1 у період з 03.05.2023 по 01.06.2023 виконувала бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил Львів, то після оформлення належним чином підтвердження участі позивачки у виконанні таких завдань ВМКЦ ЗР надав довідку №43 від 16.01.2024 про участь позивачки у виконані спеціальних завдань за період з 03.05.2023 по 01.06.2023 та проінформовав про це ВЧ НОМЕР_1 . Довідка була направлена адвокату 16.01.24 до часу подання ОСОБА_1 позову до суду 02.02.2024. Окрім того, такі позовні вимоги до ВМКЦ ЗР мали б передувати вимогам до ВЧ НОМЕР_1 , оскільки на підставі таких довідок військова частина здійснює нарахування та виплату додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань. Тому позовні вимоги до ВМКЦ ЗР не підлягають задоволенню..

Позивачка у своїй апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо непроведення з нею повного розрахунку при звільненні з військової служби 29 грудня 2023 року та стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на її користь 78815,04 грн за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби у розмірі середнього заробітку за період з 30.12.2023 до 03.05.2024 та ухвалити у відповідних частинах нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що належна ОСОБА_1 додаткова винагорода за виконання за періоди з 01.02.2023 по 02.03.2023, з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 03.04.2023 по 02.05.2023, з 02.06.2023 по 01.07.2023 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", мала бути виплачена на її користь у день звільнення з військової служби, а саме 29.12.2023 року.

Тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби 29.12.2023 підлягала до повного задоволення.

Водночас наполягає на тому, що виходячи із приписів частини 2 статті 117 КЗпП та визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 спірної додаткової винагороди, ВЧ НОМЕР_1 зобов`язана сплатити відшкодування у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Тому позовна вимога про стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування у сумі 78815,04 грн за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби у розмірі середнього заробітку за період з 30.12.2023 до 03.05.2024, відповідає як приписам матеріального, так і процесуального права.

Відповідач ВЧ НОМЕР_1 у своїй апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за виконання за періоди з 01.02.2023 по 02.03.2023, з 03.03.2023 по 31.03.2023, з 03.04.2023 по 02.05.2023, з 02.06.2023 по 01.07.2023 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил " ІНФОРМАЦІЯ_3 "та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачці спірну додаткову винагороду за виконання позивачкою за вказані періоди бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 року №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил Львів.) відмовити.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що gід час розгляду постійно діючою комісією ВЧ НОМЕР_1 з визначення підстав для виплати додаткових винагород військовослужбовцям у поданих щодо позивачки документах було виявлено помилки.

У зв`язку із наведеним ОСОБА_1 не включалась до наказів командира ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди і будь-якої вини чи протиправних дій з боку командування ВЧ НОМЕР_1 стосовно позивачки допущено не було.

Представник ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду підтримав свою апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати оскаржуване судове рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позов у повному обсязі. Обґрунтованість вимог апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 заперечив.

Представник ВЧ НОМЕР_1 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав свою апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати оскаржуване судове рішення у частині задоволенних позовних вимог та відмовити у задовольненні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Обґрунтованість вимог апеляційної скарги позивачки заперечив.

Представник ВМКЦ ЗР у судовому засіданні апеляційного суду просив відхилити обидві апеляційні скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 та відхилення апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 , виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, згідно з наказом ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №33 від 31.01.2023 старший сержант ОСОБА_1 була відряджена до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 30 діб з 01.02.2023 по 02.03.2023.

Наказом ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №65 від 03.03.2023 сержанту ОСОБА_1 продовжено термін відрядження на 30 діб з 03.03.2023 по 01.04.2023.

Відповідно до наказу ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №95 від 01.04.2023 сержант ОСОБА_1 повернулася із відрядження.

Згідно з наказом ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №96 від 02.04.2023 старший сержант ОСОБА_1 була відряджена до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 30 діб з 03.04.2023 по 02.05.2023.

Відповідно до наказу ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №126 від 03.05.2023 сержант ОСОБА_1 повернулася із відрядження.

Згідно з наказом ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №126 від 03.05.2023 старший сержант ОСОБА_1 була відряджена до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 30 діб з 03.05.2023 по 01.06.2023.

Наказом ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №153 від 02.06.2023 старшому сержанту ОСОБА_1 продовжено термін відрядження на 30 діб з 02.06.2023 по 01.07.2023.

Згідно з наказом ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №181 від 01.07.2023 старший сержант ОСОБА_1 повернулася із відрядження.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.05.2023 року №235 старший сержант ОСОБА_1 виконувала спеціальні завдання згідно з бойовими наказами у складі угрупування сил і засобів Медичних сил Львів угрупування Медичних сил збройних Сил України з 01.02.2023 по 31.03.2023.

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.05.2023 року №236 старший сержант ОСОБА_1 виконувала спеціальні завдання згідно з бойовими наказами у складі угрупування сил і засобів Медичних сил Львів угрупування Медичних сил збройних Сил України з 01.02.2023 по 31.03.2023, 03.04.2023 по 02.05.2023.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.09.2023 року №621 старший сержант ОСОБА_1 виконувала спеціальні завдання згідно з бойовими наказами у складі угрупування сил і засобів Медичних сил Львів угрупування Медичних сил збройних Сил України з 01.02.2023 по 02.03.2023, 03.03.2023 по 01.04.2023., 03.04.2023 по 02.05.2023, 02.06.2023 по 01.07.2023.

Згідно з протоколом засідання постійно діючої комісії з визначення підстав для виплати додаткових винагород військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 від 19.05.2023 №6 було вирішено не виплачувати додаткової винагороди у зв`язку із видачею довідок (начальника ВМКЦ ЗР від 16.05.2023 №235, від 16.05.2023 №236) з порушенням вимог розпорядження Міністерства оборони України від 06.03.2023 №5718/3, методичних рекомендацій щодо документального підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях виконання бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, затверджених заступником Генерального штабу Збройних Сил України від 02.03.2023.

Відповідно до протоколу засідання постійно діючої комісії з визначення підстав для виплати додаткових винагород військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 від 30.09.2023 №9 було вирішено не виплачувати додаткової винагороди за час виконання бойових (спеціальних) завдань, за період, зазначений у довідці начальника ВМКЦ ЗР від 11.09.2023 №621, у зв`язку із виявленими помилками (зазначені терміни не відповідають дійсності, в період з 31.03.2023 по 03.04.2023, з 02.05.2023 по 03.05.2023 військовослужбовець перебував в пункті постійної дислокації).

У довідці від 11.09.2023 №621, виданій ВМКЦ ЗР, помилково не відображено виконання старшим сержантом ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил Львів впродовж додаткових 30-ти днів у період з 03.05.2023 по 01.06.2023.

Довідка про виконання спеціальних завдань (згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних сил Збройних Сил України) від 11.09.2023 р. №621 була надана ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 по 02.03.2023, з 03.03.2023 по 01.04.2023, з 03.04.2023 по 01.07.2023.

Спірний період з 03.05.2023 по 01.06.2023 не був включений у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів у виконанні спеціальних завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних сил Збройних Сил України на час видання довідки від 11.09.2023 №621.

У зв`язку з наведеним старший сержант ОСОБА_1 не включалась до наказів командира ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди.

Після оформлення належним чином підтвердження участі ОСОБА_1 у виконанні спеціальних завдань за період з 03.05.2023 по 01.06.2023 року ВМКЦ ЗР було надано на адвокатський запит довідку №43 від 16.01.2024 про участь позивачки у виконані спеціальних завдань за період з 03.05.2023 по 01.06.2023 та повідомлено ВЧ НОМЕР_2 .

Позивачка вважала, що виконання нею бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням Командування Медичних Сил ЗСУ від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил Львів у період з 03.05.2023 по 01.06.2023 надає їй право бути включеною до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань впродовж вказаного періоду.

29.12.2023 старший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з військової служби у запас через сімейні обставини була виключена зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2023 року №354.

У зв`язку із неотриманням додаткової винагороди військовослужбовця ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції вказаного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи та наданих суду пояснень, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду відповідачами фактично не заперечується право позивачки на отримання додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.04.2022 №510/3/1112ДСК у складі угруповання сил і засобів Медичних сил Львів у період з 03.05.2023 по 01.06.2023 після оформлення належним чином довідки ВМКЦ ЗР довідки №43 від 16.01.2024 та скерування відповідного листа військовій частині з поясненнями щодо наявності описки у попередньо виданій довідці (а.с. 131).

При цьому непроведення такої виплати належних ОСОБА_1 коштів ВЧ НОМЕР_1 обумовлюється представником цього відповідача відсутністю її звернення з цього приводу до військової частини.

Відтак, суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до оцінки можливості стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби у розмірі середнього заробітку

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Як передбачено пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам був затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану регламентовано розділом XXXIV вказаного Порядку.

Пунктом 6 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Згідно із пунктом 8 розділу XXXIV Порядку №260 командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.

У відповідності до пункту 9 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із приписами частини 1 статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (частина 2 статті 117 КЗпП).

Як безспірно встановлено у ході апеляційного розгляду, ВЧ НОМЕР_1 не був проведений повний розрахунок з ОСОБА_1 під час її звільнення з військової служби 29.12.2023 з огляду на обставини, викладені вище.

При цьому після отримання від ВМКЦ ЗР документів на підтвердження права позивачки на отримання спірних сум додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань ВЧ НОМЕР_1 не вжила заходів на виконання законодавчо встановленого обов`язку з проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби з формальних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини 2 статті 2 цього Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Окрім того, слід погодитися із доводами ОСОБА_1 про те, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду слід враховувати те, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе визнати правомірними позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо непроведення з нею повного розрахунку при звільненні з військової служби 29.12.2023 та стягнення з цього відповідача на її користь відшкодування за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби.

Доводів щодо правильності визначення позивачкою числового значення розміру середнього заробітку за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби апеляційна скарга ВЧ НОМЕР_1 не містить.

У аспекті оцінки обставин справи, що розглядається, апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 як такі, що є взаємовиключними із доводами позивачки, з якими погодився апеляційний суд у справі, що розглядається.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови у задоволенні вимог позивачки про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо непроведення з нею повного розрахунку при звільненні з військової служби та стягнення відшкодування за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 380/2578/24 у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з нею повного розрахунку при звільненні з військової служби 29 грудня 2023 року, стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на її користь 78815 (сімдесят вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 04 коп за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні з військової служби та вказані позовні вимоги задовольнити.

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 09 жовтня 2024 року.