Рішення

від 03.10.2024 по справі 165/880/24

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 165/880/24

Провадження № 2/165/390/24

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Нововолинську, в залі суду в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля» про стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

встановив:

28 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ДП «Волиньвугілля» про стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала на посаді директора з економіки та фінансів ДП «Волиньвугілля» та звільнена з підприємства 06 липня 2023 року, у зв`язку із скороченням штату працівників підприємства, тобто за ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України. Зазначає, що у день звільнення роботодавець не виплатив заробітну плату і згідно довідки №620/4.4/10-39 від 08 листопада 2023 року заборгованість підприємства складає 228588,16 грн., що включає: 11831,89 грн. матеріальної допомоги на одруження, 89665,37 грн. вихідної допомоги за вересень 2022 року, 757,93 грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за вересень 2022 року, 839,77 грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за листопад 2022 року, 1594,70 грн. лікарняних за рахунок підприємства за травень 2023 року, 15559,73 грн. вихідної допомоги за липень 2023 року. Враховуючи, що в період з 06 липня 2023 року по 05 січня 2024 року заробітна плата не була виплачена відповідачем, а її середньоденний заробіток становив 859,06 грн., просить суд стягнути з ДП «Волиньвугілля» в свою користь заборговану заробітну плату включно з вихідною допомогою при звільненні в розмірі 120249,39 грн., однак за виключенням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягуються за рішенням Нововолинського міського суду від 10 квітня 2023 року та 112536,86 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, з розрахунку 859,06 грн. (її середньоденний заробіток) х 131 (робочі дні за зазначений період).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, її представник адвокат Герасимчук Л.Р. подала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності та відсутності позивача, просила позов задоволити (а.с. 47).

Представник відповідача ДП «Волиньвугілля» у судове засідання не з`явився, адвокат Шикер М.Є. подав до суду відзив і просив суд врахувати заперечення на вимоги позивача викладені у ньому (а.с. 21-23). У відзиві ОСОБА_2 зазначив, що до вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до ст.117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого починається з дня коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнення сум, фактично розрахувався з ним. Трудові відносини сторін припинено 06 липня 2023 року і станом на день звільнення, відповідач, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем у ДП «Волиньвугілля», воно не змогло виплатити позивачу належні при звільненні суми. Вважає, що 06 липня 2023 року позивачу було достовірно відомо про порушення її прав відповідачем, оскільки станом на момент звільнення їй було не виплачено всю суму заборгованої заробітної плати, а не її частину, про яку позивачу не було відомо. Однак, лише в листопаді 2023 року (по спливу трьох місяців) позивач звернулася з проханням надати їй довідку щодо невиплачених сум і через місяць після отримання такої довідки вона звернулася із заявою про видачу судового наказу. Оскільки позивач знала про наявну заборгованість відповідача перед нею, однак із заявою про видачу судового наказу звернулася 14 грудня 2023 року, а із позовною заявою 28 лютого 2024 року, відтак наявні всі підстави вважати, що строк звернення до суду нею пропущений без поважних причин. Просить суд врахувати, що фінансова спроможність підприємства об`єктивно пов`язана з введенням в Україні воєнного стану і даний факт негативно вплинув на господарську діяльність ДП «Волиньвугілля». У зв`язку з чим стягнення з відповідача сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення без врахування вимог розумності та справедливості може призвести до припинення роботи підприємства та масового вивільнення працівників. З огляду на вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розрахований за період з 07 липня 2023 року по 05 січня 2024 року в розмірі 112536,86 грн.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення працівника.

Наказом №60-к від 06 липня 2023 року (а.с. 9) позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади директора з економіки та фінансів ДП «Волиньвугілля», у зв`язку із скороченням штату працівників, тобто з підстав, передбачених ч.1 ст.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно з довідкою відповідача №620/4.4/10-39 від 08 листопада 2023 року заборгованість підприємства складає 228588,16 грн. Ця сума включає: 11831,89 грн. матеріальної допомоги на одруження, 89665,37 грн. вихідної допомоги за вересень 2022 року, 757,93 грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за вересень 2022 року, 839,77 грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за листопад 2022 року, 1594,70 грн. лікарняних за рахунок підприємства за травень 2023 року, 15559,73 грн. вихідної допомоги за липень 2023 року. Середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 859,06 грн. (а.с.10).

Судом також встановлено, що з відповідача в користь позивача за судовим наказом стягнуті: 120249,39 грн. заборгованої заробітної плати, 98791,90 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 липня 2023 року по 14 грудня 2023 року включно, однак ухвалою від 22 лютого 2024 року вищевказаний судовий наказ скасовано за заявою стягувача (а.с.16а).

У судовому засіданні встановлено, що роботодавець не виконав свого обов`язку, передбаченого ст.47,ст.116 КЗпПта не провів виплату всіх належних позивачеві сум в день звільнення, в зв`язку з чим розмір заборгованості по заробітній платі позивача, що зазначений у довідці відповідача, у сумі 120249,39 грн. підлягає стягненню на її користь.

Вирішуючи позовв частиніпозовних вимогзі стягненняз відповідачасереднього заробіткуза весьчас затримкирозрахунку призвільненні,суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців

Відповідно дост.234КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Представник відповідача у поданому відзиві зазначає, що позивач пропустив строк за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який, на його думку, починається з 06 липня 2023 року, тобто з часу звільнення позивача, коли їй було достовірно відомо про невиплату заробітної плати.

Однак суд, при вирішенні даного спору, враховує, що08 листопада 2023 року позивач отримала довідку з підприємства щодо невиплачених їй сум заробітної плати, а до суду з заявою про видачу судового наказу звернулася 14 грудня 2023 року, судовий наказ був скасований ухвалою від 22 лютого 2024 року, за заявою стягувача, тому початок перебігу строку для подачі позовупочинається саме з 08 листопада 2023 року та переривається на час видачі та скасування судового наказу (14.12.2023 по 22.02.2024).

На обґрунтування своїх доводів сторона відповідача не надала доказів того, що довідка про заборговану заробітну плату чи будь-яке інше повідомлення з аналогічною інформацією, надсилалося позивачу, і ОСОБА_1 було раніше достовірно відомо про розміри і суми заборгованої заробітної плати, при тому що винагорода за виконану роботу (сама заробітна плата) була відповідачем виплачена і залишилися невиплаченими лише складові заробітної плати позивача (вихідна допомога, компенсації, лікарняні).

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати ряд обставин, зокрема розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Така правова позиція застосована також Верховним Судом і у справі №165/622/20 (постанова від 20 травня 2021 року).

При вирішенні вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд враховує, що середній заробіток, за підрахунком позивача (а.с. 11) на думку суду, не відповідає вимогам справедливості та пропорційності. Такого висновку суд приходить з огляду на те, що підприємство нарахувало ОСОБА_1 за жовтень 2022 року та листопад 2022 року компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, тобто вже понесло компенсаторну відповідальність, та відповідно не може нести подвійну відповідальність.

Крім того, згідно з рішенням Нововолинського міського суду від 10 квітня 2023 року, що набрало законної сили 11 травня 2023 року (а.с.12-16) ДП «Волиньвугілля» несе цивільно-правову відповідальність перед позивачем у формі виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2022 року до 10 квітня 2023 року включно, і поновивши ОСОБА_1 на посаді директора з економіки та фінансів з 15 вересня 2022 року, тобто скасувавши наказ №78-к від 14 вересня 2022 року, яким їй нараховувалася вихідна допомога у розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку, відповідач ДП «Волиньвугілля», помилково у довідці №620/4.4/10-39 від 08 листопада 2023 року включає цей вид вихідної допомоги (89665,37 грн.) до заробітної плати.

З метою дотримання критеріїв справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця, який допустив порушення трудового законодавства та законодавства про оплату праці, суд прийшов до висновку, що конкретні обставини справи дають підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 до 3000 грн., оскільки саме за таких обставин будуть враховані та дотримані інтереси обох сторін - працівника, яка звільна у зв`язку з скороченням штату, який є господарюючим суб`єктом державної форми власності, у якого обмежене фінансування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача ДП «Волиньвугілля» в користь позивача 641,94 грн. судового збору (а.с.4-5).

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263,ст.280,ст.281,ст.182 ЦПК України, на підставі ст.47, ст.116, ст.117 КЗпП України, ст.1, ст.2, ст.5, ст.7, ст.10, ст.15 Закону України «Про оплату праці», суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» (код ЄДРПОУ 32365965, юридична адреса: вул. Луцька, буд.1, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 120249 (сто двадцять тисяч двісті сорок дев`ять) грн. 39 коп. заборгованої заробітної плати та 3000 (три тисячі) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 123249 (сто двадцять три тисячі двісті сорок дев`ять) грн 39 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» (код ЄДРПОУ 32365965, юридична адреса: вул. Луцька, буд.1, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 641 (шістсот сорок одну) грн. 94 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк