Постанова
від 05.12.2024 по справі 165/880/24
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 165/880/24 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1175/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Здрилюк О. І.,

секретар с/з Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача Герасимчук Л. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 03 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, який обґрунтувала тим, що вона працювала у відповідача Державному підприємстві (далі - ДП) «Волиньвугілля» на посаді директора з економіки та фінансів та була звільнена з підприємства 06 липня 2023 року з підстав скорочення штату працівників підприємства відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач також зазначала, що у день звільнення роботодавець не виплатив їй заробітну плату. Згідно з довідкою № 620/4.4/10-39 від 08 листопада 2023 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 складає 228 588,16 грн, що включає 11 831,89 грн матеріальної допомоги на одруження, 89 665,37 грн вихідної допомоги за вересень 2022 року, 757,93 грн компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за вересень 2022 року, 839,77 грн компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за листопад 2022 року, 1594,70 грн лікарняних за рахунок підприємства за травень 2023 року, 15559,73 грн вихідної допомоги за липень 2023 року.

З врахуванням того, що в період з 06 липня 2023 року по 05 січня 2024 року відповідач не виплатив її заробітну плату, а її середньоденний заробіток складав 859,06 грн, позивачка просила суд стягнути з ДП «Волиньвугілля» у свою користь заборговану заробітну плату включно з вихідною допомогою при звільненні у розмірі 120 249,39 грн за виключенням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягуються за рішенням Нововолинського міського суду від 10 квітня 2023 року, та 112 536,86 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з розрахунку 859,06 грн (її середньоденний заробіток) х 131 (робочі дні за зазначений період).

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 03 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ДП «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 120249,39 заборгованої заробітної плати, 3 000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 123 249,39 грн.

Стягнуто з відповідача в користь позивача 641,94 грн судового збору.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача в її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 112 536,86 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Герасимчук Л. Р. апеляційну скаргу підтримала, просила скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача в користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 112 536,86 грн.

Інші учасники справи в судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивачки слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить своїх висновків щодо неоскарженої частини судового рішення ні в мотивувальній ні в резолютивній частині свого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення працівника.

Судом за матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу № 60-к від 06 липня 2023 року позивачку ОСОБА_1 було звільнено з посади директора з економіки та фінансів ДП «Волиньвугілля» за скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 9).

Згідно з наданою суду довідкою № 620/4.4/10-39 від 08 листопада 2023 року ОСОБА_1 , яка була звільнена з роботи 06 липня 2023 року, роботодавцем не були виплачені грошові кошти у розмірі 228 588,16 грн, в тому числі 11 831,89 грн матеріальної допомоги на одруження, 89 665,37 грн вихідної допомоги за вересень 2022 року, 757,93 грн компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за жовтень 2022 року, 839,77 грн компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за листопад 2022 року, 1594,70 грн лікарняних за рахунок підприємства за травень 2023 року, 15559,73 грн вихідної допомоги за липень 2023 року. Середньоденний заробіток ОСОБА_1 складав 859,06 грн (а. с. 10).

Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача в користь позивачки заборгованість по заробітній платі у розмірі 120 249,39 грн.

Разом з тим, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і стягуючи з відповідача в користь позивачки 3 000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір середнього заробітку, який був визначений позивачкою, не відповідає вимогам справедливості, пропорційності та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця, який допустив порушення трудового законодавства.

Такі висновки суду зроблені з порушенням вимог закону.

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у своїй постанові від 20 травня 2021 року у справі № 165/622/20, провадження № 61-17920св20.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 112 536,86 грн до 3 000,00 грн з огляду на таке.

Позивачка ОСОБА_1 була звільнена з роботи 06 липня 2023 року.

Згідно з наданою ДП «Волиньвугілля» довідкою станом на 07 листопада 2023 року ОСОБА_1 не виплачені належні їй кошти у розмірі 228 588,16 грн, з яких 108 339,77 грн це середній заробіток за час вимушеного прогулу, який стягується з відповідача ДП «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 10 квітня 2023 року, що набрало законної сили.

Позивачка ОСОБА_1 просила суд у цій справі стягнути з відповідача в її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 120 249,39 грн, а також просила суд стягнути в її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 липня 2023 року по 05 січня 2024 року (тобто за шість місяців, а саме за 131 робочий день) у розмірі 112 536,86 грн (131 робочий день х 859,06 грн середньоденний заробіток = 112 536,86 грн).

Крім того апеляційним судом встановлено, що станом на день ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідач не виплатив позивачу заборговані грошові кошти у розмірі 228 588,18 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 112 536,86 грн до 3 000,00 грн немає.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що із-за порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в новій редакції.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 03 жовтня 2024 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити.

Абзац другий резолютивної частини судового рішення викласти в такій редакції:

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 120 249 (сто двадцять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 39 копійок заборгованості по заробітній платі, 112 536 (сто дванадцять тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 86 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього на загальну суму 232 786 (двісті тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 25 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

СудВолинський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення05.12.2024
Оприлюднено19.12.2024
Номер документу123834095
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Судовий реєстр по справі —165/880/24

Рішення від 17.12.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Шевчук Л. Я.

Постанова від 05.12.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Шевчук Л. Я.

Постанова від 05.12.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Шевчук Л. Я.

Ухвала від 02.12.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Шевчук Л. Я.

Ухвала від 12.11.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Шевчук Л. Я.

Ухвала від 05.11.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Шевчук Л. Я.

Рішення від 03.10.2024

Цивільне

Нововолинський міський суд Волинської області

Василюк А. В.

Ухвала від 03.09.2024

Цивільне

Нововолинський міський суд Волинської області

Василюк А. В.

Ухвала від 29.02.2024

Цивільне

Нововолинський міський суд Волинської області

Василюк А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні