Ухвала

від 30.09.2024 по справі 287/1317/21

ЄМІЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 287/1317/21

УХВАЛА

"30" вересня 2024 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6

захисників обвинувачених

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Ємільчине кримінальне провадження, внесене 10.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021000000000367 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 28 ч.2 366 ч.1 КК України

в с т а н о в и в:

В провадженні Ємільчинського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 28 ч.2 366 ч.1 КК України.

У ході судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 надав до суду клопотання, в якому просив визнати недопустимими докази надані стороною обвинувачення по справі №62021000000000367, які здобуті на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва: від 29.01.2020 року по справі №757/3841/20-к; від 30.01.2020 року по справі №757/4301/20-к; від 29.01.2020 року по справі №757/3821/20-к; від 29.01.2020 року по справі №757/3832/20-к; від 30.01.2020 року по справі №757/34421/20-к; від 05.02.2020 року по справі №757/5337/20-к та в наступному визнані речовими доказами, а також визнати недопустимим доказом висновок судово-економічної експертизи №190/7 від 17.04.2020 року.

В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що на його думку, під час проведення досудового слідства було допущене порушення процесуального закону, і докази отримані органом досудового слідства є такими, які здобуті внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод і є очевидно недопустимими доказами.

Зокрема на підставі вказаних вище ухвал Печерського районного суду м. Києва 10.02.2020 року в ДП «Олевське лісове господарство», Житомирському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, ДСЛП «Вінницялісозахист», Державному агентстві лісових ресурсів України, Кам`янському лісництві ДП «ОЛГ» та за місцем проживання ОСОБА_9 були проведені обшуки та вилучені документи, які в наступному визнані речовими доказами.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020160690000016 від 08.05.2020 року, в межах якого прокурором Офісу Генерального прокурора подано клопотання про накладення арешту на майно, що перебуває у власності, здійснюється Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, що територіально відноситься до Шевченківського районного суду м. Києва.

У зв`язку з цим адвокат ОСОБА_8 вважає, що докази отримані на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва по справі, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами. Такі докази на його думку є очевидно недопустимими.

Також захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 зазначив, що з матеріалів кримінального провадження №62021000000000367, яке внесене до ЄРДС 14.05.2021 року, вбачається, що будь-яка експертиза по вказаному кримінальному провадженню не проводилась. Згідно висновку експерта №190/7 від 17.04.2020 року вказана експертиза проведена на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні №62019000000001202.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 просив задовольнити клопотання про недопустимість доказів, зіславшись на обставини викладені в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки на його думку клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 з викладеними у ньому доводами є безпідставним та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема прокурор зазначив, що місцезнаходженням Державного бюро розслідувань є м. Київ вул. Мирного Панаса, 28, що територіально відноситься до Печерського районного суду міста Києва. Крім цього прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні, розпочатому шляхом виділення матеріалів з іншого провадження може бути використано як докази ті матеріали, які було виділено з первісного провадження.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 , просили його задовольнити.

Адвокат ОСОБА_7 також підтримала клопотання адвоката ОСОБА_8 та просила його задовольнити.

Вислухавши учасників справи, дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.89 КПК Україниу разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

З правового змісту вказаної норми Закону випливає, що ознаки недопустимості доказів поділяються на очевидні та не очевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду.

Згідно ч.1 ст.87КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кримінально-процесуальним Законом не визначено переліку підстав, за наявності яких можливо відокремити очевидно недопустимі докази від недопустимих. Наведене слугує підставою для визнання доказу очевидно недопустимим, коли недопустимість ґрунтується на обставинах, фактах, що є безсумнівними, беззаперечними, зрозумілими для всіх учасників судового провадження і не потребують додаткового дослідження.

Разом з тим, заявлені докази, які просить визнати очевидно недопустимими захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 , можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження кожного доказу у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Таким чином вирішення питання щодо очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами, на думку суду є передчасним, а тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Керуючись ст.ст.23, 87, 89 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про визнання недопустимими доказів наданих стороною обвинувачення по справі №62021000000000367, які здобуті на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва: від 29.01.2020 року по справі №757/3841/20-к; від 30.01.2020 року по справі №757/4301/20-к; від 29.01.2020 року по справі №757/3821/20-к; від 29.01.2020 року по справі №757/3832/20-к; від 30.01.2020 року по справі №757/34421/20-к; від 05.02.2020 року по справі №757/5337/20-к на підставі ст.89 ч.2 КПК України у зв`язку з очевидною недопустимістю відмовити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про визнання висновку судово-економічної експертизи №190/7 від 17.04.2020 року недопустимим доказом відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 04.10.2024 року.

Суддя ОСОБА_1