Постанова

від 08.10.2024 по справі 531/3186/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/3186/23 Номер провадження 22-ц/814/2879/24Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Кузнєцової О.Ю., Панченка О.О., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами Карлівської міської ради на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року та на додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 травня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» (Товариства з обмеженою відповідальністю імені А.Л. Фисуна), про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власності,-

В СТ АН ОВ ИВ :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом в якому із урахуванням уточнених вимог просила визнати недійсним та скасувати рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21 квітня 2021р., про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 ; визнати протиправним та скасувати Рішення третього засідання 7 позачергової сесії 8 скликання Карлівської міської ради від 18.10.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,0000 га з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338, та передачу її у власність гр. ОСОБА_2 ; скасувати рішення держаного реєстратора Виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Полтавської області Мантули Сніжани Анатоліївни від 29.10.2021 року та припинити в Державному реєстрі прав запис про право власності 44791327 за гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338, укладений 02 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю імені А.Л.Фисуна (ТОВ "ЛИП`ЯНКА"); скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про інше речове право 45537083 від 06.12.2021 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю імені А.Л.Фисуна (ТОВ "ЛИП`ЯНКА") код ЄДРПОУ 32217731, на підставі договору оренди, виданого 02 листопада 2021 року, та припинити право оренди Товариство з обмеженою відповідальністю імені А.Л.Фисуна (ТОВ "ЛИП`ЯНКА") земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що їй 26.05.2021 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Наказом №3872-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність на території Карлівської міської ради Полтавського (Карлівського) району Полтавської області, орієнтовною площею 2,0000 га.

Зазначала, що вона замовила проект землеустрою. Після реєстрації земельної ділянки, позивач звернулася до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321682900:00:001:0338 та передачу її у власність в порядку приватизації.

Разом з тим, незважаючи, що за проектом землеустрою гр. ОСОБА_1 було сформовано земельну ділянку, і що вона, маючи правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність, вживала заходів для оформлення у власність ділянки, відповідач передав її у власність ОСОБА_2

Вказувала, що 18.10.2021 року рішенням третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради розглядалося клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, за результатом якого є Рішення третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», і одночасно, на цій же сесії, було видано Рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» на ім`я ОСОБА_2 .

Зазначала, що після отримання копії рішення, вона звернулася до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5321682900:00:001:0338, проте реєстратором було повідомлено, посилаючись на те, що вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.11.2023, запис про інше речове право: 45537083 від 06.12.2021, набуту у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 передала у користування, на підставі договору оренди землі від 02.11.2021 ТОВ Імені А.Л.Фисуна (ТОВ «Лип`янка»).

Враховуючи викладене вважає, що Карлівська міська рада, передавши спірну земельну ділянку у власність гр. ОСОБА_2 , порушила її право на правомірне очікування отримання земельної ділянки у власність.

Рішенням Карлівського районногосуду Полтавськоїобласті від20травня 2024року позовні вимоги ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» (ТОВ імені А.Л. Фисуна), про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власностізадоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18 жовтня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,0000 га за кадастровим номером 5321682900:00:001:0338 та передачу її у власність ОСОБА_2 .

Скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Мантули Сніжани Анатоліївни від 29 жовтня 2021 року та припинити в Державному реєстрі прав запис про право власності 44791327 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338, укладений 02 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю імені АФ Фисуна (Товариством з обмеженою відповідальністю «Лип`янка»).

Скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про інше речове право 45537083 від 06 грудня 2021 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю імені А.Л. Фисуна (Товариством з обмеженою відповідальністю «Лип`янка»), код ЄДРПОУ 32217731, на підставі договору оренди, виданого 02 листопада 2021 року, та припинено право оренди Товариством з обмеженою відповідальністю імені А.Л. Фисуна (Товариством з обмеженою відповідальністю «Лип`янка») земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338.

У задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовлено.

Стягнуто із Карлівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_2 та ТОВ «Лип`янка», на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати по сплаті судового збору по 716 (сімсот шістнадцять) гривень 07 копійок з кожного.

Додатковим рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 27 травня 2024 року стягнуту із Карлівської міської ради Полтавської області ОСОБА_2 ,та ТОВ «Лип`янка», на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6616,70 грн. (шість тисяч шістсот шістнадцять гривень) 70 коп. з кожного.

З рішенням суду та додатковим рішенням не погодилась Карлівська міська рада Полтавської області та подала на них апеляційні скарги в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення та додаткове рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги на додаткове рішення вказує, що Карлівська міська рада не була обізнана про заявлену суму витрат на правоу допомогу, оскільки клопотання про стягнення таких витрат отримано лише 27.05.2024 року.

Окрім того вказує, що договору про надання правової укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Кумечко М.С. до суду не надано.

Вказує, що надані послуги адвокатом к вигляді зустрічі з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, правового аналізу наданих клієнтом документів ( доказів) пошуку аналізу законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання позовної заяви, підготовка доказів до позовної заяви охоплюється однією послугою з підготовки позовної заяви та не може бути оцінена окремо, однак адвокат Кумечко М.С. вказані послуги та їх вартість вказана окремо по кожній послузі. Зазначає, що послуги із складання та написання заяви у порядку ст. 141 ЦПК України не підлягає відшкодуванню. Вказує, що заявлений розмір понесених витрат на правову допомогу є необгрунтованим та завищеним.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що проект землеустрою на підставі якого міською радою було прийнято оскаржуване рішення, було розроблено в порядку визначеному ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а не на підставі рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21.04.2021 року « Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , тому вважає, що визнання цього рішення недійсним є безпідставним.

Вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, оскільки ОСОБА_2 звернулась до Карлівської міської ради 31.03.2021 року подала заяву на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки їй у власність та 19.04.2021 року постійною депутатською комісією з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та санітарного стану рекомендовано винести на розгляд сесії міської ради заяву ОСОБА_2 з пропозицією надати дозвіл на виготовлення проекту відведення.

В подальшому ОСОБА_2 уклала відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України з ФОП ОСОБА_3 договір № 24/05/21-05 на розробку проекту відведення від 24.05.2021 року, тобто першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури, а саме прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.

19.07.2024 року від ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Карлівської міської ради на додаткове рішення районного суду в якому вона просила залишити без задоволення апеляційну скаргу на додаткове рішення, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою. Відповідачем не наведено жодної підстави не співмірності витрат на професійну правову допомогу понесених та сплачених ОСОБА_1

09.08.2024 року від ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Карлівської міської ради на рішення районного суду в якому вона просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення районного суду залишити без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися, подавши заяви з проханням слухати справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу на додаткове рішення слід задовольнити частково.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно Наказу №3872-СГ від 26.05.2021 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність на території Карлівської міської ради Полтавського (Карлівського) району Полтавської області, орієнтовною площею 2,0000 га. (а.с.33). Позивачка замовила проект землеустрою.

Після реєстрації земельної ділянки, ОСОБА_1 звернулася до Карлівської міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321682900:00:001:0338 та передачу її у власність в порядку приватизації.

Районним судом також встановлено, що рішенням третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18.10.2021 (а.с.26), розглядалася заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, за результатом якого було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321682900:00:001:0338 для ведення особистого селянського господарства, на території Карлівської міської ради за межами с.Лип`янка Полтавського району Полтавської області; передано ОСОБА_1 вказану земельну ділянку у власність; встановлено ОСОБА_1 обмеження по використанню земельної ділянки згідно проекту відведення; дозволено ОСОБА_1 оформити право власності на зазначену вище земельну ділянку.

В подальшому представник позивача звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про державну реєстрацію, проте 11.11.2021 було винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №61519060, через наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (а.с.25).

Як вбачається із матеріалів справи рішенням п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21.04.2021 (а.с.141 зворотній бік) ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,00 га, на території Карлівської міської ради, за межами населеного пункту с.Лип`янка Полтавського району Полтавської області. Зазначене рішення підписане головуючим Володимиром Литвином.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.17), на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що видане 18.10.2021 Карлівською міською радою, 29.10.2021 було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 5321682900:00:001:0338, за ОСОБА_2 .

Згідно Протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань регулювання відносин, охорони навколишнього середовища та санітарного стану (а.с.19-20), від 22.09.2021 на порядку денному стояло питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 .

Районним судом також встановлено, що станом на квітень 2021 (час прийняття рішення п`ятою позачерговою сесією восьмого скликання Карлівської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 за підписом ОСОБА_5 який не перебував у трудових відносинах з Карлівською міською радою, він зареєстрований депутатом Карлівської міської ради, згідно постанови від 15.01.2021. Зазначено, що оригінали зазначених рішень та протоколів засідань Карлівської міської ради відсутні, зокрема і п`ятої позачергової сесії від 21.04.2021, про що складено відповідний акт.

Згідно листа ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 26.03.2024, відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №12022175450000091 за ч.1 ст.357 КК України, 26.09.2022 кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Відмовляючи в задоволенні вимог щодо визнаня недійсним та скасування рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21.04.2021 року районий суд виходви з того, що дане рішення є недійним, а тому відстуні підстаив для його скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що оскільки рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21.04.2021 року за підписом ОСОБА_5 є недійсним, оскільки підписане не уповноваженою особою та не розміщене на офіційному веб-сайті Карлівської міської ради а тому наявні підстави для скасування подальшого рішення третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18.10.2021 року на підставі якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передачу її у власність, а також слід припинити запис в державному реєстрі прав прав власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки районний суд виходив з того, що оскільки передача земельної ділянки ОСОБА_2 відбулася з порушенням закону наявні підстави для скасування договору оренди землі; скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про інше речове право 45537083 від 06 грудня 2021 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю імені А.Л. Фисуна (Товариством з обмеженою відповідальністю «Лип`янка»), код ЄДРПОУ 32217731, на підставі договору оренди, виданого 02 листопада 2021 року, та припинення право оренди ТОВ імені А.Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка») земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338.

Враховуючи те, що рішення третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18 жовтня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,000 га з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338 та передачею її у власність ОСОБА_2 , районний суд дійшов висновку про задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Мантули С.А. від 29 жовтня 2021 року та припинення в Державному реєстрі прав запис про право власності 44791327 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338.

Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з наступних підстав.

Відповідно до ст.55Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Частиною першоюстатті 15Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У частині першійстатті 81 ЗК Українивизначено способи набуття громадянами права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК Українинабуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями118,122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Стаття 118 ЗК Україниспільно зі ст.ст.79-1,186-1 ЗК Українирегламентує порядок безоплатної приватизації земельної ділянки, який включає наступні етапи: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; -надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; -розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; -погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченомустаттею 186-1 Земельного кодексу України; -державна реєстрація у Державному земельному кадастрі сформованої земельної ділянки (ст. 79-1 ЗК України); -затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Абзац 1 частини 7стаття 118 ЗК Українивстановлює вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Земельний кодекс Українине забороняє надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою на одну і ту саму земельну ділянку декільком суб`єктам.

Згідно п. 22 Постанови Верховного Суду по справі № 120/1491/19-а від 27.02.2020 року, Верховний Суд дійшов висновку, що не може бути підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надання дозволу на розробку проекту землеустрою на ту ж саму земельну ділянку іншій особі. Аналіз статей116,118 ЗК Українивказує нате,що місцеварада немає прававизначати пріоритетністьтого чиіншого заявникана стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку, у даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року №463/3375/15-а,

Пунктами 38 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №160/4211/19 від 18.12.2019 р. визначено, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Згідно правової позиції Верховного Суду по справі №806/602/18 від 05.03.2019 року отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду). Аналогічна правова позиція висловлена колегією судців судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №820/3507/15). Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

Водночас у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.11.2020 року у справі №472/1282/17 (провадження №61-41390св18), від 09.06.2021 року у справі №128/1329/18 (провадження №61-18426св19), від 13.06.2022 року у справі №278/2592/20 (провадження №61-11128св21), від 30.06.2022 року у справі №700/305/20 (провадження №61-4429св21) та від 01.07.2022 року у справі №700/309/20 (провадження №61-11769св21) зроблено висновок про те, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених правових норм, першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього не існує законних перешкод.

Згідно з частинами першою, третьою-п`ятоюстатті 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першоїстатті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель комунальної власності та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вони буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо надання земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень, у використанні земельних ділянок, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Відтак, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Слід звернутиувагу,що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові висновки у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), згідно з якими неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.

У пункті 77 постанови Великої палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зроблено висновок про те, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що їй 26.05.2021 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Наказом №3872-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність на території Карлівської міської ради Полтавського (Карлівського) району Полтавської області, орієнтовною площею 2,0000 га.

Зазначала, що вона замовила проект землеустрою. Після реєстрації земельної ділянки, позивач звернулася до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321682900:00:001:0338 та передачу її у власність в порядку приватизації.

Разом з тим, незважаючи, що за проектом землеустрою гр. ОСОБА_1 було сформовано земельну ділянку, і що вона, маючи правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність, вживала заходів для оформлення у власність ділянки, відповідач передав її у власність ОСОБА_2 .

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міскої ради від 21.04.2024 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.5 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Разом з тим дане рішення не було опубліковано на веб-сайті Карлівської міської ради, а тому воно не набрало законної сили та є недійсним.

Окрім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що згідно листа Карлівської міської ради від 27.03.2024 року № 12.2-14/927 вбачається, що прийняте рішення п`ятою позачерговою сесією восьмого скликання Карлівської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 підписано гр. ОСОБА_5 який не перебував у трудових відносинах з Карлівською міською радою, він зареєстрований депутатом Карлівської міської ради, згідно постанови від 15.01.2021. Зазначено, що оригінали зазначених рішень та протоколів засідань Карлівської міської ради відсутні, зокрема і п`ятої позачергової сесії від 21.04.2021, про що складено відповідний акт.

Враховуючи викладене районний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для його скасування, оскільки воно є недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ-01.03) (а.с.136-164) за межами населеного пункту на території Карлівської міської ради було розроблено на підставі Рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21.04.2021, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та в подальшому здійснено реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5321682900:00:001:0338.

Оскільки рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21.04.2021 за підписом головуючого Володимира Литвина, є недійсним, районний суд дійшов вірного висновку про те, що подальше рішення третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18 жовтня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,0000 га за кадастровим номером 5321682900:00:001:0338 та передачу її у власність ОСОБА_2 є протиправним та його слід скасувати.

Пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.Ухвалення судомрішення проскасування рішеннядержавного реєстраторапро державнуреєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Колегія суддів погоджується із висновком районного суду про те, що оскільки надявні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення третого засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликаннч Карлівської міської ади від 18.10.21 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,0000 га за кадастровим номером 5321682900:00:001:0338 та передачу її у власність ОСОБА_2 , то позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Мантули Сніжани Анатоліївни від 29 жовтня 2021 року та припинення в Державному реєстрі прав запис про право власності 44791327 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338 підлягаєть задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки та припиння права оренди земельної ділянки ТОВ «ім. А.Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка» слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої-п`ятоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Враховуючи те, що передача земельної ділянки ОСОБА_2 відбулася з порушенням вимог законів, районний суд дійшов обгрунтованого висновку про визнаня недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:001:0338, укладений 02 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю імені АФ Фисуна (Товариством з обмеженою відповідальністю «Лип`янка») та скасував рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про інше речове право 45537083 від 06 грудня 2021 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю імені А.Л. Фисуна (Товариством з обмеженою відповідальністю «Лип`янка»), код ЄДРПОУ 32217731, на підставі договору оренди, виданого 02 листопада 2021 року.

Окрім того районний суд вірно виходив з того, що задоволення вимоги про визнання недійсним договору оренди відповідно до приписів ч.3 ст.26, п.9 ч.1 ст.27ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»є підставою для внесення відомостей про припинення права оренди.

Доводи апеляційної скарги про те, що були наявні підстави для розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21.04.2024 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою є недійсним, оскільки воно не опубліковано на сайті Карлівсьокї міської ради та підписано не уповноваженою особою.

Разом з тим, ОСОБА_1 , у відповідності норм чинного законодавства звернулася до ГУ ДГК у Полтавській області, яке станом на 26 травня 2021р. (дата отримання дозволу на розробку проекту землеустрою) було розпорядником спірної земельної ділянки, а тому, саме вона першою отримала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, звернувшись до відповідного розпорядника земель.

З`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги на рішення суду та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Карлівської міської ради на рішення районного суду слід залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Разом з тим, ухвалюючи додаткове рішення щодо відшкодовуючи витрат на правову допомогу районний суд виходив з того, що вони є співмірними із скалдінстю справи та підтверджені належними доказами, а тому підлягають стягненню з відповідачів.

Проте колегія суддів не в повній мірі погоджується із таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Пунктами 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з тим, положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи те, що права ОСОБА_1 порушено Карлівською міською радою Полтавської області та ОСОБА_2 , саме на них необхідно покласти обов`язок із відшкодування витрат на правову допомогу позивачу.

У зв`язку із викладеним, враховуючи принцип справедливості та пропорційності колегія суддів вважає, що слід стягнути з Карлівської міської ради Полтавської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 5000 грн. з кожного.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Карлівської міської ради Полтавської області на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Карлівської міськоїради Полтавськоїобласті на додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 травня 2024 року- задовольнити частково.

Додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 травня 2024 року скасувати, ухваливши нове рішення яким стягнути з Карлівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.Ю. Кузнєцова

---

О.О. Панченко