Рішення

від 02.10.2024 по справі 289/502/23

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/502/23

Номер провадження 2/289/542/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Кириленка О.О.,

з участю секретаря судового засідання Науменко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай), визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить: поновити йому строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав; визначити йому додатковий строк для оформлення права на земельну частку (пай) та земельної ділянки; відновити та включити його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), як колишнього члена ПКСП ім. Несененка, та визнати за ним право на земельну частку (пай) у землі орієнтовним розміром 3,73 умовних кадастрових гектара, вартістю 65193,35 грн, за рахунок земель запасу в межах території Осичківської сільської ради Радомишльського району (Осичківського старостинського округу Радомишльської міської ради) Житомирської області, яка перебуває у віданні (власності) Радомишльської міської ради Житомирської області; зобов`язати Радомишльську міську раду Житомирської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Осичківського старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 29.06.1989 він був прийнятий в члени колгоспу «Ленінський шлях» с. Осички Радомишльського району Житомирської області і працював слюсарем у бригаді №2 до 28.03.1996. 05.10.1991 згідно протоколу №5 було перейменовано колгосп «Ленінський шлях» на колгосп ім. Несененка, а 28.06.1992 згідно протоколу №3 було створено приватно-колективне сільськогосподарське підприємство на базі колгоспу ім. Несененка. 28.03.1996 ОСОБА_1 був виведений з членів приватно-колективного сільськогосподарського підприємства на базі колгоспу ім. Несененка с. Осички Радомишльського району Житомирської області, відповідно до рішення звітних зборів уповноважених приватно-колективного сільськогосподарського підприємства.

На території Осичківської сільської ради 15.03.2000 засновано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Осички» на базі приватно-колективного сільськогосподарського підприємства (ПКСП) ім. Несененка, створеного на базі колгоспу «Ленінський шлях» с. Осички Радомишльського району Житомирської області.

Осичківською сільською радою народних депутатів Радомишльського району Житомирської області передано Приватно-колективному сільськогосподарському підприємству ім. Несененка с. Осички у колективну власність земельну ділянку встановленим розміром (площею) для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю від 17.10.1995 серія ЖТ 2117001, з метою подальшого її паювання між членами приватно-колективного сільськогосподарського підприємства ім. Несененка, однак прізвище позивача відсутнє у списку працівників-колгоспників, який є невід`ємним додатком до вказаного державного акту. Окрім того, позивачу не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай). До того ж, зазначив, що його не повідомили про розпаювання земельПКСП ім. Несененка (зараз СТОВ «Осички»), не запросили на загальні збори та на засідання земельної комісії, де вирішувалося питання про розпаювання земель, помилково не включили до списку пайовиків, чим позбавили права на отримання належної йому земельної частки (паю). Позивач не мав належної інформації щодо прав на земельну ділянку, оскільки при звільненні у трудовій книжці помилково зазначено дату звільнення 01.09.1995, замість 28.03.1996, та після звільнення в подальшому він здійснював догляд за хворою матір`ю, відновлював покрівлю її будинку, яка згоріла. Тому не мав належної інформації щодо його прав на земельну ділянку.

Ухвалою судді від 22.05.2024 дану справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 18 том №2).

Згідно відзиву Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області даний відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки останній будь-яких належних доказів чинення йому перешкод для звернення з даним позовом до суду з 1995 року не надав, а вищенаведені ним обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку позовної давності. Прояв звичайної необачності позивачем, а також правова необізнаність не являються поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки на час розпаювання позивач був дієздатний і мав об`єктивну можливість вчасно отримати відповідну правову допомогу (а.с. 100-103 том №1).

09.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просив відмовити у задоволенні відзиву на позов, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві (а.с. 117-122 том №1).

Представник відповідачаГУ Держгеокадаструу Житомирськійобласті надіславдо судувідзив,в якомувона проситьсуд відмовитив задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 .Представник відповідачазазначила,що ОСОБА_1 на моментодержання ПКСПім.Несененка державногоакта направо колективноївласності наземлю бувчленом ПКСПім.Несененка,а томумав правона земельнучастку (пай),однак йогоправо непідлягає захистусудовому захисту,оскільки підлягаютьзастосуванню наслідкиспливу позовноїдавності (а.с. 127-129 том №1).

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав з підстав, що зазначені ним у позові.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, однак були належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, причини неявки до суду не повідомили, тому суд розглянув справу без їх участі, оскільки в справі достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши поясненняпозивача,дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статей 1, 3 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Судом встановлено, що позивач 06.07.1989 прийнятий в члени колгоспу ім. Несененка різноробочим на підставі протоколу № 8 від 06.07.1989, 01.09.1995 виведений з членів підприємства ім. Несененка звільнений з роботи за власним бажанням на підставі протоколу № 1 від 28.03.1996 (а.с. 8, 9 том №1).

Зокрема, як вбачається з архівного витягу від 31.03.2021 № Т-40:

- згідно витягу з протоколу № 8 від 29.06.1989 засідання правління колгоспу «Ленінський шлях» с. Осички Радомишльського району Житомирської області заслухано заяву ОСОБА_1 про прийняття його в члени колгоспу і надання роботи, та вирішено: рекомендувати зборам уповноважених прийняти ОСОБА_1 в члени колгоспу і надати роботу в бригаді № НОМЕР_1 ;

- згідно витягу з протоколу № 1 від 28.03.1996 звітних зборів уповноважених членів приватно-колективного сільськогосподарського підприємства ім. Несененка с. Осички Радомишльського району Житомирської області заслухано затвердження рішень с/г підприємства за період з листопада 1995 року по квітень 1996 року, та постановлено: затвердити рішення с/г підприємства за період з листопада 1995 року по квітень 1996 року: протокол № 2 від 29.02.1996, вивести із членів с/г підприємства ОСОБА_1 (а.с. 9 том №1).

З копіївідповіді Відділуу Радомишльськомурайоні ГУДержгеокадастру уЖитомирській областівстановлено,що розмірземельної частки(паю)по Осичківській сільській раді (ПКСП ім. Несененка) становить 3,73 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 11 том №1).

Як вбачається з рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 05.08.2021, ухваленого у справі №289/624/24, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 01.02.2023, ПКСП ім. Несененка Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області отримувало державний акт на право колективної власності на землю 17.10.1995 серія ЖТ 2117001, однак додаток до вказаного державного акту, а саме список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства відсутній, тому не відомо чи був включений ОСОБА_1 до даного списку (а.с. 197-201, 202-204, 205-210 том №1).

Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 2 Закону України «Про порядок виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Запунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей22,23 ЗК України(у редакції Закону України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першоїстатті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 на момент одержання ПКСП ім.Несененкадержавного акта на право колективної власності на землю був членом ПКСП ім. Несененка.

Згідно з частиною першоюстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно достатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а самеЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статті 71 ЦК УРСРзагальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі статтею 75 ЦК УРСРпозовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до статті 76ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно пункту 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України 2004року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦК УРСРзакінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Судом встановлено, що позивач про порушення своїх прав дізнався ще коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників, що є загальновідомим фактом. Відтак, ОСОБА_1 , як член колгоспу, повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП ім. Несененка акта на право колективної власності на землю, тобто з 17.10.1995. При цьому, позивач з 17.10.1995 не реалізував вказаного права після проведення розпаювання земель ПКСП ім. Несененка, не перевірив включення його до списку доданого до державного акта на право колективної власності на земельну ділянку до проведення розпаювання, не наполягав на перепаюванні земель після його проведення, не надав суду доказів неправомірності не включення його до списку таких осіб, чи вимог про оскарження дій та рішень КСП, а також посадових осіб, які такі списки затверджували.

Прояв звичайної необачності позивачем, а також правова необізнаність не є поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки на час розпаювання позивач був дієздатним і мав об`єктивну можливість вчасно отримати відповідну правову допомогу.

Посилання позивача на те, що він здійснював догляд за хворою матір`ю, на переконання суду, не доводять поважності пропуску строку, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження цієї обставини, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати причину пропуску позивачем строку позовної давності поважною.

До того ж позивачем не доведено того факту, що він не міг дізнатися про порушення свого права на земельну частку (пай) безпосередньо після виникнення такого права і не навів суду будь-яких поважних доводів щодо наявності у нього перешкод для обізнаності про стан своїх майнових прав у спірних правовідносинах.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 мав право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) у землях ПКСП ім. Несененка,як член цього колективного сільськогосподарського підприємства, однак не звернувся з даним позовом протягом трьох років з дня видачі вищезгаданого державного акта на право колективної власності на землю, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку із пропуском ним строку позовної давності, оскільки позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися з початку розпаювання земель колишніх колгоспів, що є загальновідомим фактом.

Керуючись 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички» (адреса: с. Осички, Житомирського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 30797636), Радомишльської міської ради Житомирської області (адреса: Соборний майдан, 12, м. Радомишль, Житомирської області, код ЄДРПОУ 25923935), Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (адреса: вул. Довженка, 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513), Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (адреса: вул. Лесі Українки, 1, м. Житомир, код ЄДРПОУ 04053476) про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай), визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 10.10.2024.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО