Рішення

від 10.10.2024 по справі 752/12921/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12921/24

Провадження № 2/752/5667/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 жовтня 2024 року місто Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Стороженко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейт Шиппінг Україна»</a>, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за результатом розгляду якого позивачі просять суд визнати за позивачами - ОСОБА_2 , право власності на човен «TRACKER PRO GUIDE V165WT», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 з лафетом до нього НОМЕР_6, та ОСОБА_1 право власності на човен марки «Forester» ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 з лафетом до нього.

В обґрунтування позову вказують, що позивачі придбали через аукціон «COPART» два човни з лафетами. Вони звернулися до знайомого ОСОБА_4 , який мав доступ до аукціону та допомагав із процесом придбання. В результаті торгів вони стали переможцями лотів: Лот №52466191: човен «TRACKER PRO GUIDE V165WT», навісний двигун марки «MERCURY», лафет; лот №56365321: човен «Forester», навісний двигун «Evinrude», лафет. Після завершення аукціону та здійснення оплат через АТ КБ «Приватбанк» обидва човни були передані для транспортування компанії ТОВ «Вейт Шиппінг Україна» з подальшою доставкою до України. Проте, під час митного огляду працівники митниці виявили, що навісні двигуни (Evinrude та MERCURY) не були зазначені у товаросупровідних документах, наданих компанією ТОВ «Вейт Шиппінг Україна», що призвело до конфіскації двигунів у власність держави. Після доставки човнів до України та виникнення проблем з митним оформленням з`ясувалося, що декларантом та одержувачем товару, який включає човни та лафети, є Дочірнє підприємство «Український термінал» (ЄДРПОУ 34692797). Це стало можливим завдяки укладеному з компанією ТОВ «Вейт Шиппінг Україна» договору консигнації. Відповідно до умов цього договору, ДП «Український термінал» не виступає покупцем або замовником товару, а лише бере на себе зобов`язання щодо зберігання та переміщення вантажів, які передала йому компанія ТОВ «Вейт Шиппінг Україна». Позивачі вважають, що право власності на човни і лафети виникло з моменту їх передачі для перевезення компанією ТОВ «Вейт Шиппінг Україна», як це передбачено частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України. ТОВ «Вейт Шиппінг Україна» не визнає права власності позивачів на придбані човни. Це ставить під сумнів можливість завершення митного оформлення та фактичного отримання майна.

Ухвалою судді від 06.08.2024 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації юридичної адреси відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що рахунок-фактура від компанії Copart (КОПАРТ) від 16.12. 2021 року № 875196, виданий на ім`я ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 8060,00 доларів США. Рахунок-фактура містить умови, згідно з якими транспортний засіб реалізується який він є, без будь-яких гарантій. Оплата має бути здійснена через банківський рахунок у банку Веллс Фарго Банк із зазначенням, що готівкові депозити не приймаються як спосіб оплати (а.с. 14).

Про факт оплати свідчить SWIFT-переказ від ПриватБанку, що включає одноразове зарахування клієнтських коштів на рахунок бенефіціара в США, а саме переказ здійснено на користь Copart. Переказ на суму 8060,00 доларів США здійснений від імені ОСОБА_2 , яка проживає у Києві за адресою: АДРЕСА_1 , на рахунок у Веллс Фарго Банк у Сан-Франциско, Каліфорнія. Реквізити включають номер рахунку та посилання на рахунок-фактуру 875196, лот 52466191, VIN-код НОМЕР_3 (а.с. 16).

Рахунок-фактура від компанії Copart (КОПАРТ) від 16.12.2021 року № 875196 на суму 8 059,00 доларів США, видана на ім`я ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Рахунок-фактура містить умови, згідно з якими транспортний засіб реалізується який він є, без будь-яких гарантій. Оплата має бути здійснена через банківський рахунок у банку Веллс Фарго Банк із зазначенням, що готівкові депозити не приймаються як спосіб оплати (а.с. 19).

Про факт оплати свідчить SWIFT-переказ від ПриватБанку, що включає одноразове зарахування клієнтських коштів на рахунок бенефіціара в США, а саме переказ здійснено на користь Copart. Переказ на суму 8059,00 доларів США здійснений від імені ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на рахунок у Веллс Фарго Банк у Сан-Франциско, Каліфорнія. Реквізити включають номер рахунку та посилання на рахунок-фактуру 875196, лот 52466191, VIN-код НОМЕР_3 (а.с. 21).

Рахунок-фактура від ТОВ «Вейт Шиппінг Україна» від 25.01.2022 року, видана на ім`я ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 . Рахунок-фактура містить умови щодо човна 1984 року випуску, моделі BOAT FORESTER з VIN-кодом НОМЕР_2 , лот 56363521, та встановлює оплату в розмірі 114.00 доларів США (а.с. 24).

З SWIFT-переказу від ПриватБанку, вбачається зарахування коштів на суму 114,00 доларів США на підставі рахунок-фактури A787069, та як вказано у підтвердження пов`язано з придбанням човна 1984 року випуску, моделі BOAT FORESTER, VIN-код НОМЕР_2 , лот 56363521 (а.с. 26).

Протоколи допиту свідків, долучені позивачами, які складені в межах кримінального провадження, не можуть бути належним доказом для підтвердження обставин, викладених у позові, оскільки ЦПК України передбачає проведення допиту свідка безпосередньо в судовому засіданні для визнання його показань доказами в цивільній справі.

Так, позивачі просять визнати за ними право власності на човен «TRACKER PRO GUIDE V165WT», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 з лафетом до нього НОМЕР_6, та на човен марки «Forester» ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 з лафетом до нього, посилаючись на ч. 1 ст. 392 ЦК України.

Враховуючи встановлені судом обставини, можна прийти до такий висновків.

Із змісту позову вбачається, що ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вступили в договірні відносини, зокрема у відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу та договорів перевезення з компанією Copart та ТОВ «Вейт Шиппінг Україна» з метою придбання транспортних засобів - човнів.

Так, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч. 1 ст. 908 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Матеріали справи не місять доказу, який би за інформацією в ньому зазначеною, вказував на те, що відповідач зобов`язався здійснити організацію перевезення човнів.

З рахунку-фактури від 25.01.2022 р. (а.с. 24), який складений відповідачем на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що предметом відносин, виниклих між ОСОБА_1 та ТОВ «Вейт Шиппінг Україна», є човен марки «Forester» ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 , однак з даного рахунку-факту не вбачається, що відповідач зобов`язався здійснити доставку човна до ОСОБА_1 .

З рахунку-фактури від 25.01.2022р. вбачається, що відносини між сторонами стосувалися продажу або передачі права на човен «Forester», але з цього не вбачається, що ТОВ «Вейт Шиппінг Україна» взяло на себе обов`язок здійснити доставку човна до ОСОБА_1 .

Інші докази, зокрема рахунок-фактура від 16.12.2021 (а.с. 14), рахунок-фактура від 16.12.2021 (а.с. 19) видані продавцем Копарт (Copart) і не мають прямого відношення до відповідальності відповідача.

Таким чином, на підставі наявних доказів не можна стверджувати, що ТОВ «Вейт Шиппінг Україна» мало обов`язок організовувати перевезення човнів, що є суттєвим аспектом у визначенні спірних правовідносин між сторонами.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Тобто, для задоволення позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України необхідно довести: наявність у позивача права власності на спірне майно; наявність перешкод з боку відповідача в реалізації права власності позивачем.

У межах цієї справи, матеріали не містять жодних доказів того, що відповідач (ТОВ «W8 Шиппінг Україна») створював перешкоди для реалізації позивачами права власності на човни «TRACKER PRO GUIDE V165WT» та «Forester». З наданих рахунків-фактур та інших документів вбачається, що між сторонами існували лише фінансові відносини, пов`язані з купівлею транспортних засобів, але не встановлено жодних зобов`язань відповідача щодо доставки або передачі цих транспортних засобів, які б могли свідчити про перешкоди у здійсненні права власності.

Позивачі не надали доказів, які б підтверджували, що дії відповідача призвели до втрати або неможливості реалізації ними права власності на зазначені човни. Відсутність доказів порушення права з боку відповідача свідчить про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

У порядку ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачами по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейт Шиппінг Україна»</a>, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на майно залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач 1: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Позивач 2: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП : НОМЕР_5 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою «Вейт Шиппінг Україна» (повне найменування англійською мовою: LIMITED LIABILITY COMPANY WEIGHT SHIPPING UKRAINE, скорочене найменування англійською мовою: LLC WEIGHT SHIPPING UKRAINE, код ЄДРПОУ: 43519134, адреса: м. Київ, вул. Жилянська 68).

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.10.2024р.

Суддя І.О. Ольшевська