Постанова

від 03.10.2024 по справі 914/2450/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. Справа №914/2450/22(914/690/24)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників:

від позивача - Залевська І.В ( адвокат);

від відповідача - Малікова А.В. ( адвокат);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліум-Пром" від 19.06.2024(вх.ЗАГС №01- 05/1750/24 від 20.06.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 ( повне рішення - 28.05.2024, суддя Чорній Л.З.0

у справі №914/2450/22(914/690/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліум-Пром", с. Святопетрівське Київської область

про зобов`язання повернути 576 170 л дизельного пального

у межах справи №914/2450/22

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Петрол Трейдінг", м. Львів

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Львів

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

01.02.2024 до Господарського суду Львівської області звернулося ТОВ «БНК-Україна» з позовом до ТОВ «Аліум-Пром» про стягнення зобов`язання повернути 576 170 л дизельного пального.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ліквідатор позивача звертався до відповідача з вимогою повернути із зберігання 576 170 літрів дизельного палива, що знаходиться в останнього на зберіганні на акцизному складі згідно договору зберігання. Проте майно зі зберігання відповідачем не повернуто.

Господарський суд Львівської області рішенням від 22.05.2024 позов задовольнив повністю. Зобов`язав ТОВ "Аліум-Пром" повернути ТОВ «БНК-Україна» 576 170 літрів дизельного пального остаточною митною вартістю 11 628 348,83 грн. та стягнув з ТОВ "Аліум-Пром" на користь ТОВ «БНК-Україна» 139 540,19 грн судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов?язань в частині своєчасного повернення переданого на зберігання дизельного палива в об`ємі 576 170 літрів, остаточна митна вартість якого станом на 22.04.2022 становить 11 628 348,83 грн.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі покликається на такі обставини:

- гарантійний термін зберігання дизельного пального, згідно умов договору становить один рік. Дизельне пальне було передане відповідачу на зберігання в лютому 2022 року, однак суд не врахував, що зазначені обставини впливають на обсяг кількості переданого пального та кількість пального, що залишилось станом на 2024 рік;

- судом не розглянуто питання щодо виконання позивачем - поклажодавцем своїх обов`язків за договором в частині оплати зберігання товару, адже за період з лютого 2022 року по червень 2024 року оплата позивачем вартості послуг з прийому, зливу, зберігання та відпуску пального не здійснювалася;

- судом порушено норми процесуального права при покладенні на відповідача судових витрат у розмірі 139 540,19 грн, адже судом не приводився детальний розрахунок цих витрат і позивачем не надано доказів того, що такі витрати були ним понесені.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. На обґрунтування своїх доводів покликається на те, що положення п 4.9 договору щодо вирахування об`єму пального, яке підлягає поверненню, не підлягає застосуванню до цих правовідносин, адже договір є чинний і правовідносини між сторонами не є припиненими. При цьому, звертає увагу, що відповідач не надає жодного розрахунку кількості пального, яке, на його думку, має бути повернуте.

Вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення позивачем умов договору в частині оплати за надані послуги, оскільки апелянт жодним чином не довів існування будь-якої заборгованості позивача перед відповідачем, а навіть у разі її існування вказане не впливає на обов`язок відповідача здійснити повернення пального на першу вимогу позивача.

06.08.2024 представником апелянта в системі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення, в яких апелянт покликається на наявність між сторонами укладеного договору поставки №190/2-ДП-22/Д від 22.02.2022, за умовами якого ТОВ «БНК-Україна» реалізувало ТОВ «Аліум-Пром» дизельне пальне в об`ємі 476 550 кг, яке знаходилося у ТОВ «Аліум-Пром» на зберіганні. Відтак з 23.02.2022 ТОВ «БНК-Україна» не було власником дизельного пального, переданого на зберігання ТОВ «Аліум-Пром», а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

У поданих додаткових поясненнях апелянтом також було заявлено клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 поновлено ТОВ «Аліум-Пром» строк на подання доказів та долучено до матеріалів справи копії: договору поставки товару № 190/2-ДП-22/Д від 22.02.2022; видаткової накладної № 2250 від 23.02.2022; податкової накладної № 2250 від 23.02.2022 та листа №28/02-2 від 23.02.2022.

04.09.2024 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про витребування оригіналів письмових доказів на підставі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, копії яких долучено до матеріалів справи ухвалою суду від 29.08.2024, для огляду в судовому засіданні. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що за твердженням позивача зазначені документи є підробленими.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.09.2024 зобов`язав ТОВ «Аліум-пром» надати для огляду в судовому засіданні, призначеному на 03.10.2024, оригінали таких документів: договору поставки товару, видаткової накладної; податкової накладної та листа.

В системі «Електронний суд» представником відповідача 01.10.2024 та 03.10.2024 сформовано пояснення у справі, до яких долучено нові докази, клопотання про поновлення строку на подання яких апелянтом не було заявлено.

02.10.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано додаткові пояснення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду пояснень відповідача від 01.10.2024 і 03.10.2024 та пояснень позивача від 02.10.2024. При цьому, долучені до зазначених пояснень додаткові докази також не беруться судом до уваги, адже подані поза межеми встановленого строку на їх подання.

03.10.2024 в судове засіданння з?явилися представники сторін, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник апелянта повідомила, що не може виконати вимоги ухвали суду від 19.09.2024 про надання для огляду в судовому засіданні оригіналів документів, оскільки такі було знищено внаслідок військової агресії російської федерації.

Згідно ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи те, що апелянт не виконав вимог ухвали суду від 19.09.2024, оригіналів договору поставки товару № 190/2-ДП-22/Д від 22.02.2022; видаткової накладної № 2250 від 23.02.2022; податкової накладної № 2250 від 23.02.2022 та листа №28/02-2 від 23.02.2022 для огляду в судовому засіданні не надав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість прийняття вказаних доказів як належних та допустимих.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на положення ст. 165 ГПК України, згідно якої заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який серед іншого має містити: заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву. Водночас в апеляційній скарзі також не міститься вказівки на існування будь-яких інших договірних правовідносин між сторонами, окрім тих, які виникли за договором зберігання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Зважаючи на те, що апелянт не повідомив ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції у поданій апеляційній скарзі про обставини щодо наявності правовідносин між сторонами згідно договору поставки, колегія суддів вважає, що апелянт позбавлений права доводити наявність вказаних обставин під час розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.12.2018 між ТОВ «БНК-Україна» та ТОВ «Аліум-Пром» укладено договір зберігання № 510/АМ-18, відповідно до п. 1.1. якого, зберігач (відповідач) зобов`язується за винагороду надавати поклажодавцеві (позивачу) послуги з прийому, зливу, зберігання та відпуску (відвантаження) паливо-мастильних матеріалів (ПММ) (надалі - товар) протягом терміну дії цього договору.

Зберігач зобов`язується за першою письмовою вимогою поклажодавця повернути товар поклажодавцеві або за його вказівкою виконати налив, відпуск (відвантаження) товару третій особі - «отримувачу» (п. 1.1. договору).

27.05.2020 між ТОВ «БНК-Україна» та ТОВ «Аліум-Пром» укладено додаткову угоду до договору зберігання № 510/АМ-18; внесено зміни в п. 1.9. договору та визначено, що зберігання пального здійснюється за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, тобто на нафтобазі відповідача.

13.02.2022 позивачем передано на зберігання на нафтобазу відповідача 476,55 тон дизельного пального, що в перерахунку на літри становить 576 170 л. Вказаний факт підтверджується: - копією акту № ЦО0000332 приймання нафтопродуктів за кількістю від 14.02.2022; - копіями акцизних накладних, підписаними позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 3.1. договору зберігання відпуск (відвантаження) товару зберігачем з нафтобази здійснюється на підставі письмового розпорядження поклажодавця. Відпуск (відвантаження) товару поклажодавцеві або отримувачу супроводжується випискою зберігачем товарно-транспортної накладної та/або актами приймання-передачі (видатковими накладними) відповідно до вимог до Інструкції № 281 (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3., 3.4. договору підтвердженням повернення товару поклажодавцеві з відповідального зберігання є акт приймання-передачі товару зі зберігання, який підписується уповноваженими представниками сторін. Щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним, зберігач надає поклажодавцеві звіт про відпустку товару зі складі із зазначенням дати, обсягу, щільності, номерів машин.

У пункті 12.1 договору сторони визначили, що усі повідомлення, що направляються сторонами одна одній відповідно до цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі. Для цілей цього договору до письмової форми прирівнюються повідомлення, передані за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти (як вкладення у формі) з подальшим наданням оригіналу. Сповіщення, надіслані за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти мають силу оригіналу до моменту отримання адресатом оригіналу відповідного повідомлення. Про отримання оригіналу повідомлення одержувач письмово, за допомогою факсимільного та /або електронного зв`язку, оповіщає іншу сторону.

Зважаючи на прийняття товару на зберігання менеджером нафтобази, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Оникієнка, 127-б Анною Горобей (horobei.a@klo.ua) на електронну адресу менеджера ТОВ «БНК-Україна» Пешевич Юлії надіслано акт №ЦО0000332 приймання нафтопродуктів за кількістю від 14.02.2022. Прийняття на зберігання підтверджується актом форми № 5-НП, який надіслано на електронну пошту позивача.

Весь процес фактичного переміщення пального між платниками акцизного податку (якими на момент передання на зберігання були позивач та відповідач) згідно чинного законодавства супроводжується реєстрацією акцизних накладних. Порядок складання акцизних накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру акцизних накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 114 (надалі - «Порядок реєстрації»). Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку реєстрації, акцизна накладна складається у двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового, зокрема, з акцизного складу пересувного до акцизного складу. Акцизний склад пересувний в даних правовідносинах це - вантажний залізничний вагон, яким здійснювалась поставка пального, акцизний склад - приміщення нафтобази, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Оникієнка, 127-б; розпорядник акцизного складу - ТОВ «Аліум-Пром». Реалізація пального або спирту етилового - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/ акцизного складу пересувного до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; будь-яким іншим особам.

Передання майна на зберігання та отримання його на зберігання є його реалізацією та оформляється шляхом складання акцизної накладної в двох примірниках, перший примірник якої підписується поклажодавцем (позивачем), а другий - зберігачем (відповідачем). Перший примірник складеної акцизної накладної реєструється в Реєстрі, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складення надсилається розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового (абз. 4 п. 5 Порядку реєстрації). Розпорядник акцизного складу/розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов`язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в Реєстрі після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в Реєстрі та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний (абз. 5 п. 5 Порядку реєстрації).

Партія пального в кількості 576 170 літрів ввезена на територію України на початку лютого 2022 року залізничним транспортом.

За результатами передання майна на зберігання відповідачу вказаної партії пального позивачем зареєстровані перші та другі примірники акцизних накладних:

- акцизна накладна форми «П» № 27 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 69 883,00 л (реєстраційний номер в ЄРАН першого примірника 9028403748);

- акцизна накладна форми «П» № 27 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Аліум-Пром» на 69 883,00 л;

- акцизна накладна форми «П» № 28 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 74 779,00 л (реєстраційний номер в ЄРАН першого примірника 9028403757);

- акцизна накладна форми «П» № 28 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Аліум-Пром» на 74 779,00 л;

- акцизна накладна форми «П» № 29 від 14.02.2022 підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 73 269,00 л (реєстраційний номер в ЄРАН першого примірника 9028403750);

- акцизна накладна форми «П» № 29 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Аліум-Пром» на 73 269,00 л;

- акцизна накладна форми «П» № 30 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 72 301,00 л (реєстраційний номер в ЄРАН першого примірника 9028403774);

- акцизна накладна форми «П» № 30 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Аліум-Пром» на 72 301,00 л;

- акцизна накладна форми «П» № 31 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 73 268,00 л (реєстраційний номер в ЄРАН першого примірника 9028403773);

- акцизна накладна форми «П» № 31 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 73 268,00 л;

- акцизна накладна форми «П» № 32 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 67 948,00 л (реєстраційний номер в ЄРАН першого примірника 9028403751);

- акцизна накладна форми «П» № 32 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Аліум-Пром» на 67 948,00 л;

- акцизна накладна форми «П» № 33 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 72 240,00 л (реєстраційний номер в ЄРАН першого примірника 9028403758);

- акцизна накладна форми «П» № 33 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 72 240,00 л;

- акцизна накладна форми «П» № 34 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-Україна» на 72 482,00 л (реєстраційний номер в ЄРАН першого примірника 9028403756);

- акцизна накладна форми «П» № 34 від 14.02.2022, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Аліум-Пром» на 72 482,00 л.

Видача та реєстрація акцизних накладних позивачем та відповідачем підтверджується також листом ДПС України від 04.07.2023 за № 17790/6/99-00-09-03-02-06 від 04.07.2023 та витягом з додатку №1 до вказаного листа щодо інформації, яка стосується відповідача.

Зазначеним вище підтверджується, що відповідач отримав на зберігання дизельне пальне, яке належить позивачу в кількості 576 170 л.

Матеріалами справи підтверджується, що ліквідатором ТОВ «БНК-Україна» неодноразово вчинялись заходи щодо встановлення обсягу майна, яке перебуває на зберіганні позивача.

Так, 18.01.2024 ліквідатором направлено на офіційну електронну пошту зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (alium.prom@gmail.com) вимогу про надання інформації та документів за вих. №01-27/914/2450/22/376 про залишки дизельного пального, яке належить ТОВ «БНК-Україна» та перебуває на зберіганні в ТОВ «Аліум-Пром» відповідно до договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018, відповідь на які ліквідатор не отримав.

08.03.2024 ліквідатором на офіційну електронну адресу відповідача відправлено вимогу протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги на офіційну електронну пошту ТОВ «Аліум-Пром» повернути із зберігання 576 170 л дизельного палива. Також у вимозі було зазначено про готовність відвантаження (повернення із зберігання) дизельного пального.

28.03.2024 ТОВ «Аліум-Пром» відправив на адресу ліквідатора лист від 11.03.2024 за №24-03-11/1, в якому повідомило, що в період тимчасово окупації рф частини Київської області з 24.02.2022 частину бухгалтерських документів та паливо-мастильні матеріали, які в цей період зберігались підприємством, внаслідок проведення бойових дій було знищено.

Позивач вказував на те, що знищення паливно-мастильних матеріалів ТОВ «Аліум-Пром» відбутись лише в результаті обстрілу іншої нафтобази за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42. Жодних обстрілів, ракетних атак, пожеж на нафтобазі за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, де зберігалось пальне ТОВ «БНК-Україна» не відбувалось.

Оскільки майно зі зберігання ТОВ «Аліум-Пром» не повернуто, жодних повідомлень від відповідача на адресу позивача про готовність здійснення повернення із зберігання не надходило, ТОВ «БНК-Україна» звернулося до суду із позовом у цій справі.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, надалі - ЦК України).

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини із зберігання товару на підставі укладеного договору.

Стаття 936, 938 ЦК України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно із ч. 1 ст. 949, 953 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як встановлено п. 1.3. договору, товар поклажодавця, переданий на зберігання зберігачу відповідно до умов цього договору у власність зберігача не переходить. Зберігач не має права користуватися і/або розпоряджатися товаром поклажодавця, без письмової згоди.

При цьому, відповідно до п. 1.1. договору зберігач зобов`язується за першою письмовою вимогою поклажодавця повернути товар поклажодавцеві або за його вказівкою виконати налив, відпуск (відвантаження) товару третій особі - отримувачу.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, останній не виконав свого обов`язку щодо повернення дизельного палива у кількості 576 170 л позивачу на його вимогу. Доказів протилежного в матеріалах справи немає.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, а також умови договору зберігання, правомірним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, місцевий господарський суд правомірно вказав, що з урахуванням митної декларації № UA903020/2022/002329 остаточна митна вартість партії дизельного пального станом на 26.04.2022 становить 11 628 348,83 грн.

Разом з тим, суд оцінює критично доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції обставин того, що за два роки зберігання обсяг переданого на зберігання дизельного пального за кількістю та якістю змінилося, адже доказів такого або контррозрахунку кількості палива на залишку апелянтом не надано.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на дослідження судом першої інстанції виконання позивачем своїх обов`язків за договором в частині оплати зберігання товару, з огляду на те, що зазначені обставини не входять в предмет доказування в цій справі. Більше того, відповідач не надав доказів наявності у позивача заборгованості, а також, в разі її наявності, не скористався правом на подання зустрічного позову.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при покладенні на відповідача судових витрат у розмірі 139 540,19 грн, оскільки позивачем не надано доказів того, що такі витрати були ним понесені, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 8 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 139 540,19 грн. Зазначене підтверджується наявною матеріалах справи копією платіжної інструкції №132 від 13.03.2024 (а.с. 11, т. 1).

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції законно та обґрунтовано поклав судові витрати зі сплати судового збору на відповідача, що відповідає положенням ст. 129 ГПК України. Відтак доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції не вбачає наявність порушень судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 202, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліум-Пром» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2450/22(914/690/24) - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 10.10.2024.

Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК