Постанова

від 07.10.2024 по справі 916/3239/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3239/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: О.І. Лужецька, Ю.М. Павлишин

від відповідача: Р.О. Крючков

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27»

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 (суддя Н.В. Рога, м.Одеса, повний текст складено 01.04.2024)

у справі №916/3239/23

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27»

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Житлово-будівельний кооператив «Приморський-27» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) про стягнення збитків у розмірі 366257,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що у період з 05.10.2013 по 17.07.2021 головою правління Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» був ОСОБА_1 , якого було переобрано загальними зборами кооперативу, що відбулися 17.07.2021. Водночас, як встановлено членом ревізійної комісії Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27», у наведений період ОСОБА_1 зняв з рахунку кооперативу та безпідставно витратив не на потреби кооперативу 366257,76 грн, які позивач вважає збитками.

При цьому позивач зазначив, що вказані кошти не були передбачені кошторисом, не затверджені загальними зборами або правлінням, не відображені у документах бухгалтерського обліку і звітності, не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, не витрачені на потреби та в інтересах кооперативу, у зв`язку із чим, на переконання позивача, зазначені кошти були привласнені ОСОБА_1 або розтрачені в особистих інтересах.

Короткий зміст рішення Господарського суду Одеської області

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд мотивував тим, що у випадку належного ведення бухгалтерського обліку в Житлово-будівельному кооперативі «Приморський-27» первинні документи на підтвердження господарських операцій у 2016-2020 роках могли бути знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання; доказів повідомлення контролюючого органу про втрату первинних бухгалтерських документів, як це передбачено чинним законодавством, позивач до матеріалів справи не надав, а також не надав доказів перевірки ревізійною комісією Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» фінансово-господарської діяльності кооперативу у спірний період з 05.10.2013 по 17.07.2021.

Водночас суд взяв до уваги надані відповідачем акти ревізії фінансово-господарської діяльності Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» за період з 01.12.2015 по 31.11.2016 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, підписані головою ревізійної комісії ОСОБА_2 , з якими ознайомлені як ОСОБА_1 як голова правління кооперативу, так і бухгалтер кооперативу ОСОБА_3 , та згідно яких проаналізовано всю господарську та фінансову діяльність кооперативу, при цьому зазначено, що всі господарські та банківські операції підтверджені відповідними розрахунковими документами та банківськими виписками, витрати здійснювалися на реалізацію цілей, задач та мети, що окреслені статутом кооперативу.

Наданий позивачем акт від 25.01.2023 перевірки витрат Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» суд оцінив критично, зазначивши, що членом ревізійної комісії ОСОБА_4 лише зроблено висновок про відсутність первинних документів (договорів, актів, накладних та ін.) на підтвердження витрат кооперативу на суму 366257,76грн у період з 02.03.2016 по 09.07.2021, що жодним чином не може свідчити про вчинення головою правління Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» Крючковим Р.О. неправомірних дій, направлених на завдання шкоди кооперативу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив «Приморський-27» звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що висновок суду першої інстанції, що первинні документи на підтвердження господарських операцій у 2016-2020 роках могли бути знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання, не заснований на доказах і є припущенням, оскільки відповідач не надав доказів знищення документів та не довів, що вказані документи та/або акти знищення передавалися новообраному голові правління житлово-будівельного кооперативу.

Крім того, на переконання апелянта, суд не звернув уваги на те, що за актом прийому - передачі ОСОБА_1 не передав бухгалтерський облік, первинні документи позивачу, отже, позивач документи не втрачав, а також не знав, які документи втрачені відповідачем і які документи підлягають відновленню. Та обставина, що позивач не звертався до контролюючого органу, не свідчить про те, що відповідач передав первинні документи кооперативу, а також не звільняє відповідача від обов`язку доводити такий факт передачі та переконати суд і позивача в тому, що витрати у розмірі 366257,76 грн були здійснені в інтересах кооперативу та відповідно до статутних завдань.

Також позивач зауважив на тому, що акт від 25.01.2023 перевірки витрат Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» заснований на виписці АТ «Приватбанк» від 19.11.2021, який є окремим і належним доказом, який суд не оцінив, як і не надав оцінки тій обставині, що відповідач не довів факту передання позивачу первинних документів та бухгалтерського обліку, які підтверджують підстави та мету витрат кооперативу.

За доводами Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27», посилання місцевого господарського суду на надані відповідачем акти ревізії фінансово-господарської діяльності Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» за період з 01.12.2015 по 31.11.2016 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 є необґрунтованими, адже вказані акти є формальними, з них не зрозуміло, які суми перевірялися, вони не містять аналізу жодних сум доходів і витрат, не мають перевірки господарської та фінансової діяльності, господарських і банківських операцій, і не дають підстав для висновку, що витрати нібито здійснені на реалізацію статутних цілей і задач та мети діяльності кооперативу.

У той же час, як зазначив скаржник, ним було доведено належними доказами, що відповідач витратив грошову суму у розмірі 366257,76 грн без наявності первинних документів, однак суд не навів мотивів відхилення вказаних доказів і не зазначив, чому вони не заслуговують на увагу.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 15.04.2024 за вх.№1358/24.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги (вх.№1366/24 від 15.04.2024), яке мотивоване отриманням оскаржуваного рішення 05.04.2024.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3239/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

25.04.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6592,65 грн та відсутності доказів надсилання копії апеляційної скарги відповідачу. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою суду від 30.04.2024 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№1358/24/Д1 від 02.05.2024).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23 до надходження відомостей про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 клопотання Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23 залишено без розгляду, оскільки скаржником не було пропущено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23. Встановлено відповідачу строк до 29.05.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 розгляд справи №916/3239/23 призначено на 02.07.2024 о 12:00 год.

28.06.2024 представником Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» - адвокатом Павлишиним Ю.М. подано клопотання (вх.№1358/24/Д2 від 28.06.2024) про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні з 25.06.2024 по 04.07.2024, на підтвердження чого надано висновок про непрацездатність №4В64-ТКХ8-5Х2К-К843, виданий Комунальним некомерційним підприємством «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської міської ради.

02.07.2024 представником ОСОБА_1 - адвокатом Іванівим С.П. також подано клопотання (вх.№1358/24/Д3 від 02.07.2024) про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване участю адвоката у кримінальній справі №497/538/2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 , який знаходиться під вартою.

У судовому засіданні 02.07.2024 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено зазначені вище клопотання з огляду на поважність причин неявки у судове засідання представників сторін та відкладено розгляд справи №916/3239/23 на 10.09.2024 о 12:30 год.

Крім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Повідомлено сторін про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23 відбудеться 10.09.2024 о 12:30 год.

10.09.2024 представником ОСОБА_1 - адвокатом Іванівим С.П. подано клопотання (вх.№1358/24/Д4 від 10.09.2024) про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що 10.09.2024 адвокат Іванів С.П. має прибути до Чорноморської міської лікарні для завершення процедури проходження ВЛК і визначення ступеня придатності до військової служби.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.09.2024, адвокат Іванів С.П. підтримав подане ним письмове клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.09.2024 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено зазначене вище клопотання з огляду на поважність наведених у ньому причин для перенесення розгляду справи та відкладено розгляд справи №916/3239/23 на 07.10.2024 об 11:00 год.

07.10.2024 від представника ОСОБА_1 адвоката Іваніва С.П. надішли:

-заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх.№3750/24 від 07.10.2024);

-клопотання про закриття провадження у справі (вх.№3751/24 від 07.10.2024);

-заява щодо розподілу судових витрат (вх.№1358/24/Д5 від 07.10.2024), в якій заявник просив вирішити питання про розподіл судових витрат з врахуванням витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, пов`язану з цією справою, у розмірі 18000,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.10.2024, протокольною ухвалою відхилено усне клопотання представника скаржника ОСОБА_6 про перевірку підстав для відкладення попереднього судового засідання, оскільки відповідач підтвердив, що його адвокат проходив ВЛК, однак докази з цього приводу у ОСОБА_1 відсутні.

Також протокольною ухвалою відхилено усне клопотання ОСОБА_1 про перенесення судового засідання на іншу дату з причини відсутності у судовому засіданні його адвоката, оскільки відповідно до пункту 2 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Протокольною ухвалою суду від 07.10.2024 на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяву представника відповідача Іваніва С.П. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишено без розгляду з огляду на її подання поза межами строків, передбачених у частині другій статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 07.10.2024, на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України залишено без розгляду, оскільки вказане клопотання було подано поза межами строку, встановленого в ухвалі суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі.

Заяву представника відповідача щодо розподілу судових витрат колегією суддів прийнято до відома.

У судовому засіданні 07.10.2024 представники позивача надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити.

Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Житлово-будівельний кооператив «Приморський-27» був створений 01.12.2004 для обслуговування, ремонту, реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок внесків членів житлово-будівельного кооперативу та за рахунок інших доходів. Кооператив є неприбутковою організацією (пункт 1.3. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський -27» в редакції 2013 року) та є кооперативом обслуговуючого типу (пункт 1.2. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський -27» в редакції 2013 року).

Пунктом 2.1. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2013 року визначено, що метою діяльності житлово-будівельного кооперативу є задоволення соціальних, економічних, житлових і інших потреб членів житлово-будівельного кооперативу на основі об`єднання їх особистих і колективних інтересів, поділ між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування і самоконтролю.

Відповідно до пункту 11.1. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2013 року органами управління житлово-будівельного кооперативу є загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу, збори уповноважених і правління житлово-будівельного кооперативу. Загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу є вищим органом управління.

До компетенції загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу, зокрема, відноситься: обрання правління і ревізійної комісії житлово-будівельного кооперативу; обрання голови житлово-будівельного кооперативу (пункт 11.1.1. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2013 року).

Виконавчим органом житлово-будівельного кооперативу є правління, очолюване головою (пункт 11.10. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2013 року). До компетенції правління відноситься: підготовка річного кошторису і балансу; розпорядження коштами житлово-будівельного кооперативу відповідно до затвердженого загальними зборами кошторису; укладання договорів з підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги, виконують будівельні й інші роботи, і здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку і звітності діяльності житлово-будівельного кооперативу; представлення інтересів житлово-будівельного кооперативу у державних і суспільних органах, на підприємствах, в установах і організаціях; забезпечення збереження річних кошторисів, балансів, звітів після перевірки їх ревізійною комісією (пункт 11.13. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський -27» в редакції 2013 року).

Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу і рішень правління; діє без доручення від імені житлово-будівельного кооперативу; укладає у межах своєї компетенції договори; розпоряджається коштами житлово-будівельного кооперативу відповідно до затвердженого кошторису (пункт 11.14. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський -27» в редакції 2013 року).

Пунктом 11.17. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2013 року визначено, що для здійснення контролю за фінансово господарською діяльністю правління житлово-будівельного кооперативу на загальних зборах обирається з членів житлово-будівельного кооперативу ревізійна комісія чи приймається рішення про запрошення аудитора. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до пункту 11.18. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2013 року ревізійна комісія житлово-будівельного кооперативу не рідше одного разу в рік проводить планову ревізію фінансово-господарської діяльності житлово-будівельного кооперативу, про результати звітує перед загальними зборами членів житлово-будівельного кооперативу (уповноважених), попередньо проінформувавши членів правління про результати ревізії. Перевірки фінансово-господарської діяльності житлово-будівельного кооперативу проводяться ревізійною комісією з власної ініціативи, а також за рішенням загальних зборів чи за вимогою не менш 10% членів житлово-будівельного кооперативу.

Затвердження річного звіту, кошторису і доходів приймається з урахуванням висновку ревізійної комісії (аудитора). Ревізійна комісія зобов`язана вимагати позачергового скликання загальних зборів (уповноважених) у випадку загрози життєво-важливим інтересам житлово-будівельного кооперативу чи виявлення зловживань, зроблених посадовими особами (пункт 11.19. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2013 року).

Нову редакцію статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» було затверджено загальними зборами членів кооперативу, що відбулися 15.08.2016 (протокол №9).

Згідно нової редакції статуту Житлово-будівельний кооператив «Приморський-27» створений для обслуговування, ремонту, реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок внесків членів житлово-будівельного кооперативу та за рахунок інших доходів (пункт 1.1.); є кооперативом обслуговуючого типу (пункт 1.3.); має право здійснювати господарську діяльність, пов`язану з утриманням будинків і прибудинкової території відповідно до мети, діяльності, передбаченої статутом, укладати договори з юридичними і фізичними особами (пункт 9.2.).

Метою діяльності житлово-будівельного кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів житлово-будівельного кооперативу на основі об`єднання їх особистих і колективних інтересів, поділ між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування і самоконтролю (пункт 2.1. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2016 року).

Органами управління житлово-будівельного кооперативу є загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу, правління, ревізійна комісія (пункт 5.1. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2016 року).

Пунктом 5.2. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2016 року передбачено, що вищим органом управління житлово-будівельного кооперативу є загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу, до компетенції яких відноситься, зокрема, обрання та відкликання членів правління; обрання та відкликання членів ревізійної комісії; обрання голови правління житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до пунктів 5.19., 5.21., 5.43. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2016 року виконавчим органом житлово-будівельного кооперативу є правління, очолюване головою; правління здійснює керівництво поточною діяльністю житлово-будівельного кооперативу та має право приймати рішення з питань діяльності житлово-будівельного кооперативу, визначених цим статутом; правління є виконавчим та розпорядчим органом кооперативу, підзвітне загальним зборам або зборам представників; очолює правління голова правління житлово-будівельного кооперативу.

Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління; діє без доручення від імені житлово-будівельного кооперативу та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління; розпоряджається коштами житлово-будівельного кооперативу відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документах житлово-будівельного кооперативу; забезпечує ведення діловодства, бухгалтерського та статистичного обліку і звітності житлово-будівельного кооперативу; забезпечує тривале зберігання фінансово-господарської документації (пункти 5.44. 5.52. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2016 року).

Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління житлово-будівельного кооперативу на загальних зборах обирається ревізійна комісія (або ревізор) з числа членів житлово-будівельного кооперативу, або приймається рішення про залучення аудитора (пункт 5.53. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2016 року).

Ревізійна комісія (ревізор) має право: відповідно до періодичності, встановленої загальними зборами, але не рідше одного разу на рік, отримувати від працівників житлово-будівельного кооперативу первинні та аналітичні документи бухгалтерського і податкового обліку, фінансової, статистичної та податкової звітності житлово-будівельного кооперативу за будь-який період діяльності житлово-будівельного кооперативу, ознайомлюватися із зазначеними документами, робити з них виписки та копії; перевіряти та надавати загальним зборам висновки щодо підготовлених правлінням проектів кошторисів, балансу, річного звіту житлово-будівельного кооперативу; за рішенням загальних зборів здійснювати інші дії щодо контролю за фінансово-господарською діяльністю правління житлово-будівельного кооперативу; за погодженням з правлінням житлово-будівельного кооперативу залучати до роботи комісії аудиторів та/або аудиторські компанії на договірних засадах (пункти 5.58. - 5.61. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2016 року).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 16.11.2016, ОСОБА_1 05.10.2013 став керівником Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27».

17.07.2021 відбулися загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» (протокол №7-07/21), на яких прийнято рішення про обрання правління у новому складі (по другому питанню порядку денного), обрання головою правління ОСОБА_7 з 03.09.2021 (по четвертому питанню порядку денного), обрання ревізійної комісії у складі трьох осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (по п`ятому питанню порядку денного).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 06.09.2021 керівником Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» є голова правління ОСОБА_7 .

Згідно акту передачі документообігу Житлово-будівельного кооперативу «Приморський -27» від 08.09.2021, підписаного ОСОБА_1 та новим головою правління Житлово-будівельного кооперативу «Приморський -27» ОСОБА_7 , ОСОБА_1 не передав новообраному керівнику первинну фінансово-господарську документацію житлово-будівельного кооперативу, рішення загальних зборів та правління кооперативу, акти (звіти) ревізійної комісії та інше.

16.09.2021 на засіданні правління Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» заслухали звіт голови правління ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_1 під час передачі справ, серед іншого, не передано будь-яку бухгалтерську документацію з жовтня 2013 року по 01.01.2021, тобто, надходження і витрати житлово-будівельного кооперативу, кошториси на обслуговування багатоквартирного будинку та рішення загальних зборів, якими вони були затверджені.

З метою отримання первинної господарської документації за період перебування ОСОБА_1 на посаді голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27», останнім надіслано на адресу ОСОБА_1 відповідну пропозицію щодо добровільного повернення документів житлово-будівельного кооперативу, але відповіді отримано не було.

Крім того, в матеріалах справи наявна виписка АТ КБ «Приватбанк» від 19.11.2021 за поточним рахунком Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» за період з 09.12.2015 по 19.11.2021, у якій зафіксовано рух коштів.

Як зазначав позивач, ревізійну перевірку діяльності житлово-будівельного кооперативу за 2021рік та попередні роки проведено не було у зв`язку із початком військової агресії та оголошенням воєнного стану, що призвело до виїзду значної кількості мешканців, у тому числі і членів ревізійної комісії, за межі України. У зв`язку з наведеним була відсутня можливість скликати загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу з метою переобрання членів ревізійної комісії.

Також, як зазначав позивач, член ревізійної комісії Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» ОСОБА_4 приступила до виконання своїх обов`язків у січні 2023 року та під час аналізу банківської виписки від 19.11.2021 за рахунком кооперативу в АТ КБ «Приватбанк» встановила, що ОСОБА_1 знімав кошти з рахунку кооперативу без відповідних підстав, про що склала акт від 25.01.2023 перевірки витрат Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27», які не підтверджені первинними документами.

Згідно з даним актом, загалом у період з 05.10.2013 по 17.07.2021 ОСОБА_1 зняв з рахунку житлово-будівельного кооперативу та безпідставно витратив не на потреби кооперативу 366257,76 грн, які позивач вважає збитками та про стягнення яких і звернувся до суду із відповідним позовом.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти ревізії фінансово-господарської діяльності Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» за період з 01.12.2015 по 31.11.2016 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, відповідно до яких всі господарські та банківські операції підтверджені відповідними розрахунковими документами та банківськими виписками; витрати здійснювались на реалізацію цілей, задач та мети, окреслені статутом Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27».

Позиція суду апеляційної інстанції

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до частини першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша статті 225 Господарського кодексу України).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає (пункти 67, 68 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача (пункти 74, 75 постанови Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №922/2860/18).

Предметом доказування у цій справі є факти протиправної поведінки відповідача (привласнення та/або розтрата коштів та/або нецільове витрачання коштів, недобросовісного (без дотримання нормального господарського ризику, з особистою зацікавленістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним розсудом) виконання своїх обов`язків, прийняття очевидно необачних, марнотратних та/або завідомо корисливих рішень); наявності шкоди у розмірі 366257,76 грн, що були витрачені не на статутні цілі, завдання та потреби кооперативу; причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.

Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідача шкоду, заподіяну ним кооперативу, як головою органу управління цього кооперативу (головою правління кооперативу), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності члена органу юридичної особи перед юридичною особою.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час перебування відповідача на посаді голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27») орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними та обґрунтованими.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що обов`язок доведення позивачем, а відповідно і встановлення судом причинного зв`язку (шляхом з`ясування протиправності дій відповідача, які повинні передувати настанню збитків, і шкідливих наслідків протиправної поведінки), як обов`язкової складової в питанні доведення підстав для відшкодування збитків, має місце за загальними умовами для відшкодування збитків.

У цій справі позивач, обґрунтовуючи протиправну поведінку відповідача, вказує про те, що у період перебування відповідача на посаді голови правління кооперативу, останній зняв з рахунку кооперативу та безпідставно витратив не на потреби кооперативу 366257,76грн, оскільки вказані витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Відповідно до частини першої статті 15 зазначеного Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

За статтею 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про кооперацію» (в редакції Закону до 27.07.2022) для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів кооперативу і обирається загальними зборами з числа членів кооперативу у порядку, встановленому його статутом. Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради. Перевірки результатів фінансово-господарської діяльності кооперативу проводяться ревізійною комісією за власною ініціативою, а також за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менш як 10 відсотків членів кооперативу. На вимогу ревізійної комісії (ревізора) надаються будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб кооперативу. Ревізійна комісія (ревізор) складає висновок за річними звітами про результати діяльності кооперативу.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За статтею 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Згідно статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

За приписами пункту 44.3. статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1. цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу; 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1. статті 133, підпунктом 133.2.2. пункту 133.2. та пунктом 133.4. статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

При цьому, відповідно до пункту 44.5. статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1. і 44.3. цієї статті (первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, інформація, пов`язана з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством), платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17, від 06.09.2022 р. у справі №910/13501/21).

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі позивач, покладаючи в основу заявленого позову таку обставину, як відсутність первинних документів про використання коштів, знятих з рахунку кооперативу, що, в свою чергу, на думку позивача, свідчить про набуття коштів для власних потреб, в той же час не доводить жодними доказами вказані обставини, тоді як у суду відсутній обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі відсутність первинної бухгалтерської документації у позивача жодним чином не свідчить про безпідставне та необґрунтоване витрачання коштів.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що за приписами статті 18 Закону України «Про кооперацію» (в редакції Закону до 27.07.2022) на вимогу ревізійної комісії (ревізора) надаються будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб кооперативу. Ревізійна комісія (ревізор) складає висновок за річними звітами про результати діяльності кооперативу.

Аналогічні положення містяться у статуті Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27». Так, згідно із пунктами 5.58. - 5.61. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» в редакції 2016 року ревізійна комісія (ревізор) має право: відповідно до періодичності, встановленої загальними зборами, але не рідше одного разу на рік, отримувати від працівників житлово-будівельного кооперативу первинні та аналітичні документи бухгалтерського і податкового обліку, фінансової, статистичної та податкової звітності житлово-будівельного кооперативу за будь-який період діяльності житлово-будівельного кооперативу, ознайомлюватися із зазначеними документами, робити з них виписки та копії; перевіряти та надавати загальним зборам висновки щодо підготовлених правлінням проектів кошторисів, балансу, річного звіту житлово-будівельного кооперативу; за рішенням загальних зборів здійснювати інші дії щодо контролю за фінансово-господарською діяльністю правління житлово-будівельного кооперативу; за погодженням з правлінням житлово-будівельного кооперативу залучати до роботи комісії аудиторів та/або аудиторські компанії на договірних засадах.

Натомість матеріали справи не містять доказів звернення ревізійної комісії до ОСОБА_1 з вимогами про надання будь-яких матеріалів, бухгалтерських та інших документів, як і не містять висновку ревізійної комісії про результати діяльності кооперативу за спірний період.

Наданий позивачем акт від 25.01.2023 перевірки витрат Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» колегією суддів оцінюється критично, оскільки його складено членом ревізійної комісії ОСОБА_4 в одноосібному порядку, тоді як на загальних зборах членів Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27», які відбулись 17.07.2021 (протокол №7-07/21), прийнято рішення про обрання ревізійної комісії у складі трьох осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , та у вказаному акті лише зроблено висновок про відсутність первинних документів (договорів, актів, накладних та ін.) на підтвердження витрат кооперативу на суму 366257,76 грн у період з 02.03.2016 по 09.07.2021, що жодним чином не може свідчити про вчинення головою правління Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» Крючковим Р.О. неправомірних дій, направлених на завдання шкоди кооперативу.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів перевірки ревізійною комісією Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» фінансово-господарської діяльності кооперативу у спірний період з 05.10.2013 по 17.07.2021.

Поряд з цим, відповідачем у справі до матеріалів справи надано акти ревізії фінансово-господарської діяльності Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» за період з 01.12.2015 по 31.11.2016 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, підписані головою ревізійної комісії ОСОБА_2 , з якими ознайомлені як ОСОБА_1 як голова правління житлово-будівельного кооперативу, так і бухгалтер житлово-будівельного кооперативу Суханова Л.В. Згідно даних актів, у яких аналізується вся господарська та фінансова діяльність житлово-будівельного кооперативу, всі господарські та банківські операції підтверджені відповідними розрахунковими документами та банківськими виписками, витрати здійснювалися на реалізацію цілей, задач та мети, що окреслені статутом житлово-будівельного кооперативу.

Крім того, у випадку відсутності (втрати) первинної бухгалтерської документації новий голова правління та бухгалтер кооперативу були зобов`язані у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів повідомлення контролюючого органу про втрату первинних бухгалтерських документів позивач до матеріалів справи не надав.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи зазначені вище норми законодавства, у випадку належного ведення бухгалтерського обліку позивачем, первинні документи на підтвердження господарських операцій у 2016-2020 роках могли бути знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання.

Таким чином, позивач, звертаючись з даним позовом, не довів протиправної поведінки відповідача; шкоди (збитків) та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, що виключає у даному випадку застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції про відмову у позові.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.10.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран