Постанова

від 19.11.2024 по справі 916/3239/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3239/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: О.І. Лужецька

від відповідача: І.О. Крючков, С.П. Іванів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 (вх.№3880/24 від 15.10.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27»

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 (суддя Н.В. Рога, м.Одеса, повний текст складено 01.04.2024)

у справі №916/3239/23

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27»

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «Приморський-27» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 366257,76 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

14.10.2024 представником ОСОБА_1 - адвокатом Іванівим Сергієм Павловичем через систему «Електронний суд» подано заяву (вх.№3880/24 від 15.10.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 58000грн за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3239/23.

Заява мотивована доведеністю та обґрунтованістю витрат на правничу допомогу у заявленій сумі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іваніва Сергія Павловича (вх.№3880/24 від 15.10.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/3239/23 поза межами строку, передбаченого у частині третій статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд вказаної заяви призначено на 19.11.2024 о 12:40 год. Запропоновано Житлово-будівельному кооперативу «Приморський-27» в строк до 31.10.2024 надати свої міркування або заперечення щодо заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Іваніва Сергія Павловича (вх.№3880/24 від 15.10.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/3239/23.

17.10.2024 представником Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» - адвокатом Павлишиним Юрієм Миколайовичем через систему «Електронний суд» подано заперечення (вх.№1358/24/Д8 від 17.10.2024) на заяву позивача про стягнення судових витрат.

Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» просив відмовити у відшкодуванні понесених витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що витрати відповідача не відповідають критеріям реальності, обґрунтованості, необхідності, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Крім того, позивач зауважив на тому, що відповідач намагається включити у розрахунок витрати, понесені в суді першої інстанції, які не були заявлені і підтверджені в суді першої інстанції у передбаченому порядку. При цьому відповідач не надав суду докази судових витрат до судових дебатів, як і не надав таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а також до закінчення судових дебатів у справі відповідач не зробив про це відповідну заяву (в суді першої та апеляційної інстанцій).

Також позивач вказав, що у суді апеляційної інстанції відповідачу взагалі не надавалося його представником жодної правничої допомоги, з огляду на що відсутні підстави для відшкодування судових витрат за послуги, яких не було надано.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.11.2024 за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Іваніва Сергія Павловича в режимі відеоконференції, останній підтримав доводи своєї заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, а представник Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» заперечувала проти задоволення заяви з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх.№3880/24 від 15.10.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

07.10.2024 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 - адвоката Іваніва Сергія Павловича надійшла заява щодо розподілу судових витрат (вх.№1358/24/Д5 від 07.10.2024), в якій заявник просив вирішити питання про розподіл судових витрат з врахуванням витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язану з цією справою.

14.10.2024 представником ОСОБА_1 - адвокатом Іванівим Сергієм Павловичем через систему «Електронний суд» подано заяву (вх.№3880/24 від 15.10.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 58000,00 грн за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3239/23, із наданням відповідних доказів.

При цьому заява подана заявником в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 07.10.2024 (з урахуванням того, що кінцевий строк на подання заяви припадає на 12.10.2024 - вихідний день (суботу), а наступним за ним робочим днем є 14.10.2024 - понеділок).

Отже, відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із наданих заявником документів вбачається, що 30.08.2023 між ОСОБА_1 (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням «КАЙЗЕН» (адвокатом/виконавцем) укладено договір №23/08/30/01 про надання правової допомоги (надалі - договір), відповідно до пункту 1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу у обсягах і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із пунктом 2.1. договору адвокат приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: представництво інтересів клієнта в Господарському суді Одеської області у господарській справі №916/3239/23.

Для виконання своїх обов`язків адвокат має право залучати у справу і до представництва інтересів клієнта третіх осіб (пункт 2.2. договору).

Повноваження адвоката встановлюються у повному обсязі без обмежень (пункт 2.4. договору).

У пункті 4.1. договору сторони домовились, що гонорар становить оплату правової допомоги в твердому розмірі у сумі 40000,00 грн шляхом авансування на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання. Додатково у разі, якщо в судовій справі відбудеться більше 5 судових засідань клієнт додатково оплачує щоразову оплату за участь представника у кожному наступному судовому засіданні після п`ятого судового засідання у господарській справі у суді першої інстанції у розмірі, що становить 2000,00 грн.

Гонорар по даному договору може бути переглянутий сторонами за домовленістю, про що укладається додаткова угода (пункт 4.3. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами або уповноваженими ними представниками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 11.1. договору).

20.05.2024 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №23/08/30/01 від 30.08.2023.

Додатковою угодою від 20.05.2024 сторони виклали пункт 2.1. договору у новій редакції, відповідно до якої адвокат приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: представництво інтересів клієнта, як відповідача, в господарській справі №916/3239/23 в судах першої і апеляційної інстанцій.

Крім того, додатковою угодою від 20.05.2024 викладено пункт 4.1. договору у новій редакції, згідно із якою сторони домовилися, що клієнт оплачує правову допомогу за договором за наступними тарифами: попередня консультація - 600 грн на годину; аналітична робота, складання та оформлення процесуальних документів - 800 грн за годину; участь в судових засіданнях (з дорогою та очікуванням включно, викликаного повітряною тривогою) - 2000 грн на годину. Клієнт здійснює оплату за договором шляхом передоплати (авансування) на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання. Остаточний розрахунок між сторонами здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, який підписується сторонами після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

11.10.2024 між ОСОБА_1 (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням «КАЙЗЕН» (виконавцем/адвокатським об`єднанням) складено та підписано без зауважень акт приймання - передачі наданої правничої допомоги про те, що виконавець надав, а замовник прийняв правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги №23/08/30/01 від 30.08.2023 та додатковою угодою від 20.05.2024 до нього, а саме:

1)попередня консультація - 2 години - 600 грн/год - 1200 грн;

2)вивчення та правовий аналіз позовної заяви з додатками до неї - 6 годин - 800грн/год - 4800 грн;

3)аналіз законодавства - 3 години - 800 грн/год - 2400 грн;

4)дослідження судової практики та роз`яснень - 5 годин - 800 грн/год - 4000 грн;

5)розробка правової позиції у справі - 2 години - 800 грн/год - 1600 грн;

6)складання та оформлення процесуальних документів з додатками в судах першої та апеляційної інстанцій - 20 годин - 800 грн/год - 16000 грн;

7)вивчення і аналіз рішення суду першої інстанції та апеляційної скарги - 5 годин - 800 грн/год - 4000;

8)участь у судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій (з дорогою та очікуванням включно, викликаного повітряною тривогою) - 12 годин - 2000 грн/год - 24000 грн.

Всього - 58000 грн.

Згідно доданих платіжних документів відповідачем здійснено оплату за правову допомогу за договором №23/08/30/01 від 30.08.2023 у повному обсязі.

Інтереси у межах справи №916/3239/23 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Іванів Сергій Павлович, що підтверджується копією ордеру серії ВН №1251412, відповідно до якого адвокат Іванів Сергій Павлович уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 у Південно-західному апеляційному господарському суді.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Колегія суддів зазначає, що у заяві (вх.№3880/24 від 15.10.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач, окрім стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, також просив вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача в суді першої інстанції.

Так, із акту приймання - передачі наданої правничої допомоги від 11.10.2024 вбачається, що у ньому зазначено види правової допомоги, які надавались адвокатом в суді першої інстанції, а саме: попередня консультація, вивчення та правовий аналіз позовної заяви з додатками до неї, розробка правової позиції у справі, складання та оформлення процесуальних документів з додатками в суді першої інстанції, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені частиною першою статті 237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Стаття 238 Господарського процесуального кодексу України містить вимоги щодо змісту рішення. Зокрема, у вказаній статті визначено, що рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення зазначається, серед іншого, розподіл судових витрат.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом зазначених норм, за своєю правовою природою судові витрати можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством, і лише в тому процесі, в якому розглядалась справа.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/3239/23 залишено без змін, відтак, враховуючи, що апеляційний суд не змінював рішення суду першої інстанції та не ухвалював нове, у Південно-західного апеляційного господарського суду відсутні підстави здійснювати розподіл судових витрат (у тому числі витрат на правничу допомогу), понесених відповідачем у суді першої інстанції.

Щодо витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат зі складністю справи, зазначає, що справа не є складною, не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій. Тому час, витрачений на аналіз чинного законодавства та судової практики, не міг бути тривалим, а сама підготовка матеріалів у даній справі не мала викликати складнощів.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що адвокат відповідача відзив на апеляційну скаргу не подав, в перше судове засідання, призначене на 02.07.2024, не з`явився, а направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прийняти участь в засіданні через його зайнятість у іншому судовому засіданні. Вказане клопотання суд задовольнив. У другому судовому засіданні 10.09.2024 адвокат відповідача підтримав подане ним письмове клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом, з огляду на що судове засідання тривало 10 хвилин. В третє судове засідання 07.10.2024 адвокат відповідача не з`явився, тому при розгляді апеляційної скарги приймав участь безпосередньо сам відповідач.

При вирішенні питання витрат на правову допомогу суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.

Представництво відповідача адвокатом Іванівим Сергієм Павловичем при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Виходячи із матеріалів справи, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу відповідачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже, супроводження справи в суді апеляційної інстанції не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи.

З урахуванням викладеного вище у сукупності, апеляційний суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь відповідача всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Оцінивши наведені відповідачем доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та подані на їх підтвердження докази, врахувавши заперечення позивача, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій та апеляційній інстанціях, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з позивача на користь відповідача 1800 грн витрат на правову допомогу.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що відмова у відшкодуванні таких витрат, про що просить позивач, порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право відповідача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, заява ОСОБА_1 (вх.№3880/24 від 15.10.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольняється частково на загальну суму 1800 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 (вх.№3880/24 від 15.10.2024) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» задовольнити частково.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-27» на користь ОСОБА_1 1800 /одну тисячу вісімсот/ гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.11.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран