Постанова
від 02.10.2024 по справі 910/1766/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1766/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Чечотка Віктор Дмитрович

учасники справи:

від заявника апеляційної скарги: Єлесеєв Є.В.

від позивача :Горьовий В.В.

від відповідача: Бублик Ю.В.

від третьої особи 1: Гавриленко В.В.

від третьої особи 2: не з`явився

від третьої особи 3: не з`явився

від третьої особи 4: не з`явився

від третьої особи 5: не з`явився

від третьої особи 6: не з`явився

від третьої особи 7: Мельниченко А.В.

від третьої особи 8: Меюс І.М.

від третьої особи 9: не з`явився

від третьої особи 10: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Компанії "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC)

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 (повний текст рішення складено та підписано 12.07.2024)

у справі №910/1766/24(суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси"

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл"

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Метелиця Олександр Олександрович

3) Компанія "Sunolta OU" ("Санолта ОУ")

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий порт"

5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Майнд Сет"

6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт"

7) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт"

8) Публічне акціонерне товариство "Банк Восток"

9) Товариство з обмеженою відповідальністю "Солюшинс Фактор"

10) Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова Ольга Юріївна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC)

про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №387/5 від 12.02.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №387/5 від 12.02.2024. Стягнуто з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси" (03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, буд. 40, офіс 24; ідентифікаційний код 43520794) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, у якій просило суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу відповідача та відкрити апеляційне провадження у справі №910/1766/24, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги, а висновки місцевого господарського суду є необґрунтованими та помилковими, а тому рішення суду підлягає скасуванню. Міністерство юстиції України вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий з дотриманням чинного законодавства та в межах компетенції, підстави для визнання його протиправним і скасування - відсутні, оскільки відповідачем встановлено, що рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Метелиці О.О. прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Також не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24 до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24 та постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Доступні фінанси» у задоволенні позовної заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» місцевим господарським судом порушено норми матеріального права щодо застосування вимог законодавства, що регулюють відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Судом першої інстанції не враховано, що нотаріус мав можливість та був зобов`язаний перевірити наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.01.2023 у справі №757/231/23-к в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Апелянт, в аргументацію незгоди із судовим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 посилається на ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та стверджує, що справа №910/1766/24 про оскарження наказу Міністерства юстиції України №387/5 від 12.02.2024 підлягає розгляду Господарським судом Львівської області, у провадженні якого перебуває справа №914/466/23 про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл", розгляд апеляційної скарги призначено на 18.09.2024

15.08.2024 через систему «Електронний суд» ПАТ «Банк Восток» подало відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" у якому просило суд відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості.

Компанія "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) також не погодившись з прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просило суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25 червня 2024 року у справі №910/1766/24. Задовольнити апеляційну скаргу Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC). Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25 червня 2024 року у справі №910/1766/24 та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) місцевий господарський суд дійшов до необґрунтованого висновку про належне вручення ПАТ «Банк Восток» повідомлень-вимог Позичальникам та Іпотекодавцю про порушення основного зобов`язання шляхом вручення представникам позичальників та іпотекодавця нарочно під підпис вимог, оскільки такі повідомлення-вимоги не направлені засобами поштового зв`язку, що свідчить про недотримання іпотекодержателем вимог Закону України «Про іпотеку» та умов Іпотечного договору. Також Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам та доказам щодо вчинення нотаріусом Метелецею О.О. реєстраційних дій всупереч ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.01.2023 у справі №757/231/23-к, якою накладено арешт у кримінальному провадженні №12022000000001431 від 22.12.2022.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує про помилковість висновків суду першої інстанції в частині слушності доводів позивача про те, що ствердження Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC), що вона дізналася про порушення своїх прав лише 15.12.2023, є сумнівними та недоведеними. Апелянт в обґрунтування скарги зазначає, що обставини дотримання банком встановлених законом вимог під час звернення стягнення на предмет іпотеки, які не були підставою для винесення оскаржуваного наказу Мін`юсту, не входять до предмету доказування у межах цієї справи, оскільки не мають значення для вирішення цього спору по суті. Також Компанія «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) в тексті апеляційної скарги наполягає, що Позивачем - ТОВ «Доступні фінанси» не було доведено порушення його прав, щодо захисту яких було пред`явлено позов у справі №910/1766/24.

Окрім того, додатковою підставою для оскарження рішення суду першої інстанції Компанія «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) вказує відмову у зупиненні провадження, що відобразилася в протокольній ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/1766/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC), розгляд апеляційної скарги призначено на 18.09.2024, об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Компанії "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

21.08.2024 ТОВ «Доступні фінанси» через систему «Електронний суд» подало відзив на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Компанії "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) у якому просило суд відмовити у їх задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

21.08.2024 через систему «Електронний суд» ПАТ «Банк Восток» подало відзив на апеляційну скаргу Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно - сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) у якому просило суд відмовити у їх задоволенні з підстав необґрунтованості.

22.08.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ "Вторметекспорт" подало відзив на апеляційну скаргу Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно - сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) у якому просило суд відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24, об`єднано розгляд апеляційних скарг Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Компанії "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд справи призначено на 18.09.2024.

30.09.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ "Доступні фінанси" було подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України у якому просило суд відмовити у її задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» Компанія «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно - сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) звернулася до Північного апеляційного господарського суду із клопотанням про зупинення провадження у справі №910/1766/24 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/2546/22 за позовом ТОВ «Герман - Агро» та ТОВ «Еконива» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

30.09.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ "Вторметекспорт" подало заперечення щодо задоволення заяви Компанія «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно - сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) про зупинення провадження у справі №910/1766/24 у якому просило суд відмовити у її задоволенні з огляду на підсудність підстав для зупинення.

Також 30.09.2024 ТОВ «Доступні фінанси» через систему «Електронний суд» подало заперечення на клопотання Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно - сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) про зупинення провадження у справі №910/1766/24 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/2546/22. В запереченні ТОВ «Доступні фінанси» зазначає, що клопотання Компанії про зупинення провадження задоволенню не підлягає, оскільки Великою Палатою переглядатимуться судові рішення у справі №910/2546/22 з правовідносин, що не є подібними правовідносинам у даній справі. Відтак, розгляд справи №910/2546/22 не є перешкодою для розгляду даної справи за №910/1766/24.

Розглянувши клопотання Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно - сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) про зупинення провадження у справі №910/1766/24, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по господарській справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які перешкоджають здійснювати її розгляд.

Підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливе після підтвердження фактів, що мають преюдиціальне значення для даної справи, в іншій справі, яка розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі, і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2739/19.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у даній справі, заявник посилається на те, що предметом спору у даній справі є наказ Міністерства юстиції України від 12.02.2024 №387/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено скаргу Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно - сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) та визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV та анульовано:

1. рішення від 10.02.2023 №66370724 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелиці О.О. щодо державної реєстрації переходу права власності на Об`єкти нерухомого майна від ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до ТОВ «Санолта ОУ» на підставі іпотечного договору, що укладений між ПАТ «Банк Восток» (як іпотекодержатель) та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (як іпотекодавець), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б. 07.07.2020 за реєстровим №710 та договору купівлі - продажу від 10.02.2023, що укладений між ТОВ «Доступні фінанси» (як продавець, Новий іпотекодержатель за Іпотечним договором №710) та ТОВ «Санолта ОУ» (як покупець), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №140, 141, в порядку, передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку»;

2. рішення від 12.04.2023 №№67181215, 67181915, на підставі яких зареєстровано перехід права власності на Об`єкти нерухомого майна від ТОВ «Санолта ОУ» (Компанія «Sunolta OU») до ТОВ «Зерновий порт», від 19.04.2023 №№67264028, 67265789, №67265044, 67266103 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю. на підставі яких зареєстровано іпотеку та заборону на Об`єкти нерухомого майна.

Разом з тим, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2024 у справі №910/2546/22 вирішено прийняти до розгляду справу № 910/2546/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.

Зважаючи на наведене, заявник вважає, що наразі, за висновками Верховного Суду, існує невизначеність щодо правильного обрання складу учасників справи, а також способу захисту у подібних правовідносинах, що свідчить про відсутність однозначної практики судів у справах про оскарження наказів Міністерства юстиції України.

Колегія суддів відзначає, що Предметом справи за №910/2546/22, що переглядається Великою Палатою Верховного Суду є визнання протиправним та скасування наказу від 15.10.2021 № 3707/5 «Про задоволення скарги» з урахуванням внесених до нього змін та зобов`язання Міністерства юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей права оренди ТОВ «Герман-Агро» та права суборенди ТОВ «Еконива», які припинені на підставі Наказу.

Суд, порівнюючи предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у справах №№910/1766/24, 910/2546/22 встановив їх відмінність. Зі змісту судових рішень по справі №910/2546/22 судом встановлено, що наказ Міністерства юстиції України, який оскаржується позивачами на час розгляду справи, виконаний та на підставі якого Міністерством юстиції України внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте у справі №910/1766/24 оскаржуваний наказ, відповідачем на час розгляду справи не виконаний. Враховуючи зазначені підстави, суд дійшов до висновку про відсутність подібності правовідносин та їх тотожності.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія відзначає, що твердження заявника про необхідність зупинення провадження у даній справі є безпідставними та мають на меті необґрунтоване затягування судового розгляду даної справи, що є неприпустимим.

Колегія суддів наголошує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 розгляд справи №910/1766/24 відкладено на 02.10.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 19.12.2023 Компанія "Джи-Ен-Ті Трейд При Дубайській Багатопрофільній Товарно-Сировинній Біржі (GNT Trade DMCC)" (Компанія) звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії (рішення Приватного нотаріуса Метелиці Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав від 10.02.2023 №66370724), у якій просила:

- анулювати рішення про державну реєстрацію прав від 10.02.2023 № 66370724, прийняте Приватним нотаріусом Метелицею Олександром Олександровичем щодо реєстрації права власності на будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1095034551101, площею 3301,3 кв. м., який знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4, та на земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010, площею 3 га, яка находиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 115315251101, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Санолта ОУ";

- відновити відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" як про власника будівель і споруд ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1095034551101, площею 3301,3 кв. м., який знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4, та земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010, площею 3 га, яка находиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 115315251101.

В обґрунтування скарги Компанія зазначала, що 20.02.2023 Приватним нотаріусом Метелицею О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66370724 від 10.02.2023, відповідно до якого ним було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1095034551101, площею 3301,3 кв. м., який знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4, та земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010, площею 3 га, яка находиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 115315251101. Відповідно до цього рішення право власності на вищезазначені об`єкти було зареєстровано за ТОВ "Санолта ОУ".

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, дане рішення було прийняте на підставі поданих документів для державної реєстрації, а саме договору купівлі-продажу (серія та номер: 140, виданий 10.02.2023, видавник: Метелиця О.О. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу).

Відповідно до цього Договору строк виконання зобов`язання встановлений до 25.05.2023. Аналогічні відомості про строк виконання зобов`язання були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна, де встановлено, що строк виконання основного зобов`язання - 25.05.2023.

Таким чином, Компанія вказувала, що Приватний нотаріус Метелиця О.О. здійснив реєстраційні дії до настання строку виконання основного зобов`язання та позбавив ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" права власності на вищезазначене нерухоме майно. При цьому жодних вимог від ПАТ "Банк Восток" на адресу ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" не надходило, докази надсилання такої вимоги державним реєстратором не перевірялись, що призвело до незаконної реєстраційної дії.

Компанія зазначала про порушення вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки за відсутності належного надсилання вимоги відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" фактично було позбавлено гарантованого Законом України тридцятиденного терміну на виконання зобов`язань за зобов`язаннями перед ПАТ "Банк Восток".

Крім цього, Компанія зазначала, що станом на день вчинення реєстраційної дії усе майно ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" перебувало під арештом згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2023 у справі №757/321/23-к.

Також, ухвалою від 15.02.2023 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та, серед іншого, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тож звернення стягнення на майно ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" вже не могло відбутися в позасудовому порядку.

31.01.2024 відбулось засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також Колегія) за скаргою Компанії.

За результатом проведеного засідання Колегія Міністерства юстиції України рекомендувала задовольнити скаргу Компанії.

Наказом Міністерства юстиції України №387/5 від 12.02.2024 "Про задоволення скарги" скаргу Компанії "Джи-Ен-Ті Трейд При Дубайській Багатопрофільній Товарно-Сировинній Біржі" (GNT Trade DMCC) від 19.12.2023 задоволено; визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 10.02.2023 № 66370724 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелиці Олександра Олександровича; визнано прийнятими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 12.04.2023 №№ 67181215, 67181915, від 19.04.2023 №№ 67264028, 67265789, 67265044, 67266103 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової Ольги Юріївни (третя особа-10).

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Доступні фінанси", як заінтересована особа, заперечувало проти поданої скарги та вимог Компанії. Не погодившись з наказом Міністерства юстиції України №387/5 від 12.02.2024, позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку обґрунтовано помилковістю висновків Колегії та протиправністю означеного наказу.

07.07.2020 між Публічним акціонерним товариством "Банк Восток" (Кредитор, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (Позичальник) було укладено Кредитний договір №ОК2020-0194, до якого в подальшому вносилися зміни Додатковими угодами від 23.12.2020, від 31.05.2021, від 14.06.2021, від 13.07.2022 (Кредитний договір-1).

За умовами п.1.1. Кредитного договору-1, Банк зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 6 500 000,00 доларів США, а Позичальник зобов`язався сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені Кредитним договором.

У пункті 1.2. Кредитного договору-1 встановлено графік зміни ліміту кредитної лінії протягом строку дії цього Договору.

Також 07.07.2020 між Публічним акціонерним товариством "Банк Восток" (Кредитор, Банк) та Підприємством "Вторметекспорт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Позичальник) було укладено Кредитний договір №ОК2020-0195, до якого в подальшому вносилися зміни Додатковими угодами від 23.12.2020, від 31.05.2021, від 14.06.2021, від 05.07.2021, від 08.07.2022 (далі - Кредитний договір-2).

У пункті 1.2. Кредитного договору-2 встановлено графік зміни ліміту кредитної лінії протягом строку дії цього Договору.

Згідно з пунктами 4.6, 4.6.1. Кредитних договорів -1, -2 зобов`язання Позичальника по погашенню Кредиту вважаються дотриманими, якщо протягом строку дії цього Договору заборгованість за Кредитом не перевищує чинного ліміту кредитної лінії, визначеного Графіком платежів, а також станом на кінець операційного дня Банку, який є терміном повернення Кредиту, заборгованість за Кредитом відсутня. Позичальник повинен забезпечити зниження ліміту кредитної лінії відповідно до Графіку шляхом здійснення не пізніше дати, зазначеної у стовпці ІІ Графіку, платежу у погашення заборгованості за Кредитом. При цьому сума платежу визначається Позичальником з такого розрахунку, щоб станом на перший операційний день, наступний за зазначеною у стовпці ІІ Графіку датою (якщо дата, зазначена у стовпці ІІ Графіку, припадає на вихідний/святковий/не операційний день Банку, що станом на другий операційний день за зазначеною у стовпці ІІ Графіку датою), заборгованість за Кредитом не перевищувала чинний на цей операційний день ліміт кредитної лінії".

Пунктами 4.10, 4.10.1. Кредитних договорів -1, -2, встановлено, що в разі, коли термін повернення Кредиту настав, проте Кредит залишається непогашеним, заборгованість за Кредитом вважається простроченою з наступного операційного дня банку. В разі, коли станом на перший операційний день, наступний за зазначеною у стовпці ІІ Графіку датою (якщо дата, зазначена у стовпці ІІ Графіку, припадає на вихідний/святковий/не операційний день Банку, то станом на другий операційний день за зазначеною у стовпці ІІ Графіку датою), заборгованість за Кредитом перевищує чинний на цей операційний день ліміт кредитної лінії, сума такого перевищення вважається простроченою.

Згідно з п. п. 5.2. - 5.4. Кредитних договорів -1, -2 сплата нарахованих процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно у період з першого до п`ятого числа (включно), а процентів, нарахованих у грудні та квітні кожного року дії цього Договору - до п`ятнадцятого числа (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування процентів, а також в день остаточного повного погашення Кредиту. Якщо п`яте/п`ятнадцяте у січні та травні число місяця припадає на вихідний/ святковий/ не операційний день Банку, то терміном сплати процентів є перший за ним операційний день Банку. У разі несплати Позичальником процентів у зазначені п. 5.2. Договору строки, заборгованість за такими несплаченими процентами вважається простроченою з наступного операційного дня Банку. Якщо проценти нараховуються за користування Кредитом, термін повернення якого настає, то такі проценти є простроченими з моменту нарахування (при цьому, дане правило застосовується лише при нарахуванні процентів за користування Кредитом після настання терміну повернення всієї суми Кредиту та не застосовується при невиконанні Позичальником обов`язку забезпечити зниження ліміту кредитної лінії відповідно до Графіку).

Банк свої зобов`язання щодо надання Кредиту за означеними Договорами виконав належним чином та у повному обсязі, надавши Позичальникам грошові кошти, проте останні, в порушення умов п. п. 1.2, 4.6., 4.6.1. Кредитних договорів - 1, -2, не виконали своїх зобов`язань щодо зниження ліміту кредитної лінії 27.05.2022.

З 28.05.2022 борг Позичальників став простроченим, а саме:

- за Кредитним договором № ОК2020-0194 від 07.07.2020 - в сумі 5 999 800,00 доларів США;

- за Кредитним договором № ОК2020-0195 від 07.07.2020 - в сумі 2 000 200,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальників за Кредитними договорами -1, -2 між Публічним акціонерним товариством "Банк Восток" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, посвідчений Брандіс А.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 07.07.2020 за реєстровим №710 (далі - Іпотечний договір).

Предметом іпотеки за Іпотечним договором є таке майно:

- Будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових, які знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4, загальною площею 3301,3 кв. м., надалі - "Нерухомість";

- Земельна ділянка, на якій розташована Нерухомість, площею 3,0000 га, кадастровий номер: 5110137600:48:002:0010, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, 4, надалі - "Земельна ділянка".

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України унормовано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору № ОК2020-0194 від 07.07.2020 та порушення Позичальником строків щодо повернення кредиту та сплати процентів, утворилась заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", що станом на 02.12.2022 становила 5 747 614,26 доларів США, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом - 5 624 800,00 доларів США;

- заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 01.08.2022 по 31.10.2022 включно - 84 550,00 доларів США;

- заборгованість за нарахованими процентами за період з 01.11.2022 по 01.12.2022 включно - 38 264,26 доларів США.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору № ОК2020-0195 від 07.07.2020 та порушення Позичальником строків щодо повернення кредиту та сплати процентів, утворилась заборгованість Підприємства "Вторметекспорт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яка станом на 02.12.2022 становила 1 919 413,25 доларів США, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом - 1 875 200,00 доларів США;

- заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 01.08.2022 по 31.10.2022 включно - 31 456,69 доларів США;

- заборгованість за нарахованими процентами за період з 01.11.2022 по 01.12.2022 включно - 12 756,56 доларів США.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам наявним в матеріалах справи та вірно встановив, що наявність заборгованості Позичальників та її розмір.

За умовами п. 3.1.9. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку зокрема коли термін виконання зобов`язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за кредитом та/або комісії та/або неустойки згідно основних договорів чи неустойки згідно цього договору настав, проте зобов`язання залишається не виконаним.

Пунктом 5.1. Іпотечного договору встановлено, що при настанні обставин, визначених п. 3.1.9. цього договору, та в інших випадках, передбачених законодавством України, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог. Іпотекодавець відповідає за виконання основних договорів як солідарний боржник, проте в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до п. 5.2. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати відповідно до Закону України "Про іпотеку" один з таких способів стягнення:

- на підставі рішення суду;

- на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке міститься в цьому договорі.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності/спеціальне майнове право на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору. Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація права власності (спеціального майнового права) на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність (набуття спеціального майнового права) іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Пунктом 5.1. Іпотечного договору передбачено, що при настанні обставин, визначених п. 3.1.9. цього договору, та в інших випадках, передбачених законодавством України, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; продажу предмету іпотеки будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу від свого імені на підставі цього договору в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з п. 5.1.2. Іпотечного договору за згодою сторін, дане застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя має силу договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) покупця на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що були предметом іпотеки.

ПАТ "Банк Восток" у на підставі п. 8.7. Іпотечного договору звернулось до Боржників - ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", підприємства "Вторметекспорт" у формі ТОВ та до Іпотекодавця ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", яким було вручено під підпис Повідомлення з вимогами у не менш ніж тридцятиденний строк усунути порушення шляхом виконання порушеного зобов`язання, а саме шляхом погашення простроченої заборгованості за Кредитними договорами -1, -2.

За змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

При цьому належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати і таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбає майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном. У разі дотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання невиконання вимог частини першої статті 38 Закону України "Про іпотеку" щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодаржателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №757/13243/17.

Відповідно до п. п. 5.1.5., 5.1.6., 8.7. Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві здійснюється у такому порядку:

- у разі застосування даного способу звернення стягнення на предмет іпотеки цей Договір є правовою підставою для продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу Іпотекодержателем, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження Іпотекодавця. Своїм підписом під цим Договором Іпотекодавець доручає Іпотекодержателю діяти від імені Іпотекодавця при отриманні будь-яких документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки згідно цього Договору;

- обравши даний спосіб звернення стягнення, Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю та Позичальнику вимогу про усунення порушення у відповідності до ст.35 Закону України "Про іпотеку". Якщо після спливу 30-ти календарних днів (якщо більш тривалий термін не встановлений самою вимогою) від дати отримання Іпотекодавцем та Позичальником зазначеної вимоги про усунення порушення така вимога не виконана, то Іпотекодержатель продовжує звернення стягнення на предмет іпотеки;

- після спливу 30-ти календарних днів (якщо більш тривалий термін не встановлений самою вимогою) від дати отримання Іпотекодавцем та Позичальником вимоги про усунення порушення, направленої згідно п. 5.1.5.2. цього Договору, Іпотекодержатель замовляє в суб`єкта оціночної діяльності, якого обирає на власний розсуд, оцінку предмета іпотеки. Ринкова вартість, визначена оцінювачем, є вартістю, за якою Іпотекодержатель здійснює продаж предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві.

- порядок та способи обміну повідомленнями між Сторонами визначені у п. 8.7. цього Договору, за яким усі повідомлення та вимоги Сторін, які направляються згідно умов цього Договору, вважаються зробленими належним чином, якщо вони вручені під підпис представникові Сторони або направлені телеграмою, або реєстрованим поштовим відправленням, або кур`єром. Якщо повідомлення та вимоги згідно умов цього Договору направляються через операторів зв`язку, то вони надсилаються за адресою місцезнаходження Сторони, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 02.12.2022 актом вручення повідомлень-вимог, заявлених в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку", було вручено під підпис ТОВ "Вторметекспорт" в особі директора Трунова Георгія Анатолійовича та директору Боржника - Марченку Віталію Григоровичу ; 02.12.2022 актом вручення повідомлень-вимог, заявлених в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку" було вручено під підпис стороні ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" в особі представника Петлі Миколи Володимировича та директору Боржника - Марченку Віталію Григоровичу .

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що вручення вимоги під підпис представникові Боржника та Позичальників є належним врученням Вимоги та свідчить про дотримання сторонами Договору купівлі-продажу від 10.02.2023 вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що що метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а не факт формального відправлення поштою Вимоги.

При цьому актами вручення повідомлень-вимог підтверджується доведення до відому позичальників та Боржника (іпотекодавця) наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Метою правової норми, яка регулює процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 35 Закону України, є саме факт отримання Вимоги, а не факт її надіслання поштою.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена Верховним Судом, зокрема у Постанові від 06.06.2018 у справі №815/2595/17, в якій Суд зазначив, що відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Метою цієї норми є забезпечення обізнаності іпотекодавця та боржника про порушення зобов`язання, спонукання до належного виконання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Вимоги повинні формулюватися чітко та однозначно, і давати змогу адресату зрозуміти їх характер та правові наслідки невиконання.

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що доводи Компанії "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) про те, що у справі немає доказів саме "надсилання" вимоги іпотекодавцю є такими, що не узгоджується з метою правової норми. Надсилання (тобто передання повідомлення засобами поштового зв`язку) є лише одним із способів повідомлення боржника (іпотекодавця) про вимоги кредитора (іпотекодержателя). Цей факт може доводитися іншими документами, що підтверджують отримання вимоги, зокрема і свідоцтвом нотаріуса. Тим більше про такий спосіб повідомлення сторони домовилися у договорі іпотеки.

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи та аргументи Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно - сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) про те, що місцевий господарський суд дійшов до необґрунтованого висновку про належне вручення ПАТ «Банк Восток» повідомлень-вимог Позичальникам та Іпотекодавцю про порушення основного зобов`язання шляхом вручення представникам позичальників та іпотекодавця нарочно під підпис вимог, з підстав необгрунтованості та недоведеності.

Також колегією береться до уваги те, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.05.2022 у справі №756/15123/18 Суд звернув увагу на те, що договір, як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим); належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку; тлумачення змісту пункту іпотечного договору дає підстави для висновку, що сторони у своєму регуляторі приватних відносин визначили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", та встановили, що таку вимогу слід вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або зроблені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання такої письмової вимоги буде вважатися дата її особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд і в постанові від 16.08.2023 у справі №296/8564/19.

Таким чином, судом встановлено, що пунктами 5.1.5., 5.1.6., 5.7. Іпотечного договору сторони за взаємною домовленістю встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", та визначили, що таку вимогу потрібно вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручена особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання такої письмової вимоги потрібно вважати дату її особистого вручення або дату поштового штемпеля відділення одержувача.

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання Банком вимог Закону України "Про іпотеку" та Іпотечного договору при врученні представникам Позичальників та іпотекодавця вимог нарочно під підпис.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна встановлена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наведеним пунктом Порядку № 1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Верховний Суд у постанові від 14.12.2022 у справі №718/917/20 визнав безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на те, що вимога про усунення порушень та довідка про заборгованість не містять детального розрахунку, а також підтвердження того, в якій частині борг вважається погашеним, оскільки у пункті 61 Порядку № 1127 зазначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки державному реєстратору подається довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Отже, Порядок № 1127 визначає лише одну умову, якій має відповідати інформація, викладена у довідці іпотекодержателя про заборгованість, а саме, в ній має бути зазначена сума боргу на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Інших вимог щодо оформлення цієї довідки, зокрема щодо наведення детального розрахунку заборгованості, у Порядку № 1127 не визначеною.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при зверненні стягнення на Предмет іпотеки при укладенні Договору купівлі-продажу від 10.02.2023 в діях державного реєстратора - приватного нотаріуса Метелиці О.О., який отримав всі передбачені законодавством документи, необхідні для укладення договору, не вбачається порушень вимог Порядку № 1127.

Крім того, право Іпотекодержателя на продаж Предмету іпотеки, визначене Іпотечним договором та Законом України "Про іпотеку" свідчить про наявність волі Боржника на вибуття Предмету іпотеки за визначених у договорі та законі обставин, що в будь-якому разі унеможливлює витребування такого майна на користь Боржника від добросовісного набувача який набув таке майно на підставі відплатного договору.

Так, 10.02.2023 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" було укладено Договір факторингу №ПВ-100223/01 (далі - Договір факторингу-1), згідно з яким Банк відступив ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" своє право грошової вимоги за Кредитним договором №ОК2020-0194 від 07.07.2020 з усіма додатками, додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", та Кредитним договором №ОК2020-0195 від 07.07.2020 з усіма додатками, додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, укладеним з Підприємством "Вторметекспорт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

10.02.2023 між Банком та ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" укладено Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Іллічовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 310, згідно з яким Банк відступив ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" свої права за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Брандіс А.Б. 07.07.2020 за реєстровим №710, укладений між Банком та ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл".

Того ж дня, 10.02.2023 між ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" та ТОВ "Доступні Фінанси" було укладено Договір факторингу №ДФ-1/10/02/2023 (далі - Договір факторингу-2), згідно з яким ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" відступило ТОВ "Доступні Фінанси" своє право грошової вимоги за Кредитним договором №ОК2020-0194 від 07.07.2020 з усіма додатками, додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, укладеним з ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" та Кредитним договором №ОК2020-0195 від 07.07.2020 з усіма додатками, додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, укладеним з Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ.

10.02.2023 між ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" та ТОВ "Доступні Фінанси" укладено Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Іллічовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 311, згідно з яким ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" відступив ТОВ "Доступні Фінанси" свої права за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Брандіс А.Б. 07.07.2020 за реєстровим №710, укладений між Банком та ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл".

Відповідно до пункту 6.3. Договору факторингу-2 з моменту переходу до ТОВ "Доступні Фінанси" прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.2 цього Договору, ТОВ "Доступні Фінанси" замінює ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" у Кредитних Договорах та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" (яке, в свою чергу, набуло всіх прав ПАТ "Банк Восток") за цими Кредитними договорами. Разом з правами вимоги до ТОВ "Доступні Фінанси" переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій Боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які ТОВ "Доступні Фінанси" одержить від Боржників на виконання його вимог. Одночасно з даним Договором Сторони укладають відповідні договори відступлення прав вимоги за Договорами забезпечення, права вимоги за якими переходять до ТОВ "Доступні Фінанси" одночасно з правом вимоги за Кредитними договорами відповідно до умов п.6.2.2. цього Договору, що додатково підтверджується Актом приймання передачі прав вимог за Кредитними договорами та Договорами забезпеченням

Отже, колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд оцінивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи вірно встановив, що на підставі укладеного Договору факторингу №ДФ-1/10/02/2023 від 10.02.2023 та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Іллічовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №311, ТОВ "Доступні Фінанси" є належним кредитором та іпотекодержателем.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтами, у зв`язку із невиконанням зобов`язань Боржниками та ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" за Кредитними договорами, правонаступником ПАТ "Банк Восток" - ТОВ "Доступні Фінанси", з дотриманням п. 2.7. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. ст. 35, 38 Закону України "Про іпотеку", приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Метелиці О.О. було надано, зокрема, Кредитні договори, Іпотечний договір та документальне підтвердження вручення вимог про усунення порушень, що підтверджується актами про вручення уповноваженим представникам Боржників та Іпотекодавця, якими підтверджено сплив тридцятиденного строку на усунення порушень за Кредитними договорами.

10.02.2023 ТОВ "Доступні Фінанси" звернуло стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом продажу третій особі предмету іпотеки в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", а нотаріус здійснив відповідні реєстраційні дії у відповідності з вимогами закону та Порядку №1127.

Міністерство юстиції України при прийнятті оскаржуваного Наказу дійшло висновку про протиправність прийнятого приватним нотаріусом Метелицею О.О. рішення про реєстрацію права власності, зокрема, з огляду на те, що станом на день вчинення реєстраційної дії усе майно ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" перебувало під арештом, який було накладено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2023 у справі №757/321/23-к.

Так, Відповідачем встановлено, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення та посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2023 у справі № 757/321/23-к накладено арешт на нерухоме майно (інші активи), що належить ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", в тому числі на об`єкти нерухомого майна, щодо яких прийнято оскаржуване рішення. Відповідно до ухвали заборонено відчуження нерухомого майна. Таким чином, Відповідач дійшов до висновку, що оскаржуване рішення державного реєстратора прийнято з порушенням загальної засади державної реєстрації прав щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, тому воно підлягає анулюванню, а скарга - задоволенню.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що з долучених позивачем до позовної заяви інформаційних довідок з ДРРП від 10.02.2023 вбачається відсутність арештів, накладених на предмети іпотеки згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2023р. у справі №757/321/23-к.

Як слідує з матеріалів справи, станом на 10.02.2023 ТОВ "Доступні фінанси" було іпотекодержателем предметів іпотеки (Будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових, які знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4, загальною площею 3301,3 кв. м.; Земельна ділянка, на якій розташована Нерухомість, площею 3,0000 га, кадастровий номер: 5110137600:48:002:0010, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, 4), відомості про наявні записи іпотеки містились в ДРРП.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстави для відмови в державній реєстрації прав є зокрема: наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 7 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку", за умови що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.

За інформацією з ДРРП, на час звернення стягнення на предмет іпотеки, в Державному реєстрі були відсутні записи про інших обтяжувачів або обтяження, зареєстровані до 07.07.2020 (дата внесення запису про іпотеку за Банком).

За інформацією з Державного реєстру речових прав судом встановлено, що на час звернення стягнення на предмет іпотеки, в Державному реєстрі були відсутні записи про інших обтяжувачів або обтяження, зареєстровані до 07.07.2020 (час внесення запису про іпотеку за Банком).

Тобто, станом на 07.07.2020 в Державного реєстру речових прав був наявний запис про іпотеку, внесення такого запису до реєстру передує даті прийняття ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2023р. у справі №757/321/23-к та відповідно передує даті можливого внесення відомостей до Державного реєстру речових прав про такий арешт.

Враховуючи положення п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» апеляційний суд дійшов до висновку, що наявність обтяжень речових прав на нерухоме майно ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", які накладені ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2023, і при цьому такі обтяження не зареєстровані в Державного реєстру речових прав станом на 10.02.2023, не є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою ТОВ «Доступні фінанси» в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», оскільки такі обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно, можуть бути накладені після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до п. 65 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором.

Господарським судом вірно встановлено, що ТОВ "Доступні фінанси" в розумінні п. 65 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" є фінансовою компанією.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2021 у справі №346/1305/19 дійшла висновку про те, що обтяження предмета іпотеки, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за банком або іншою фінансовою установою, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним (зокрема і за новим кредитором, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи) права власності на цей об`єкт у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити його вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку» (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2020 року у справі № 761/31581/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18).

Наявність арешту, накладеного на предмет іпотеки, не порушує пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 березня 2021 року у справі № 2-6875/10, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 686/1953/13-ц).

Так, підстави відмови в державній реєстрації прав визначені в ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тлумачення якої дозволяє стверджувати, що в цій статті встановлено: загальне правило про недопустимість проведення державної реєстрації права власності за наявності зареєстрованого обтяження (пункт 6 частини першої); виняток із загального правила (частина четверта), коли державна реєстрація здійснюється навіть за наявності зареєстрованого обтяження. До таких винятків належить державна реєстрація: речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав; права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов`язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Хоча державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).

У статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав.

Нормою ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Згідно з ч.5 ст. 24 Закону України відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

У той же час, на момент реєстрації звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", - 10.02.2023, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не була відображена інформація про накладення арештів на предмети іпотеки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2023 у справі №757/321/23-к, оскільки даний запис з`явився в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2023 за №50445158, що підтверджується наданою Банком до пояснень інформаційною довідкою ДРРП.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2023 р. у справі №757/321/23-к на момент вчинення (10.02.2023) державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Метелицею О.О. оскаржуваного рішення щодо реєстрації права власності на нерухоме за Компанію "Sunolta OU" ("Санолта ОУ") не опублікована, що безумовно свідчить про неможливість встановлення державним реєстратором наявність арештів та заборон на відчуження, накладених на нерухоме майно, належне ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" на праві власності.

Відтак, апеляційний суду дійшов висновку, що якщо б відомості про наявність арешту були б внесені до Державного реєстру речових прав на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2023р. у справі №757/321/23-к станом на 10.02.2023, то в такому випадку державний реєстратор у відповідності до п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не мав права відмовити ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» в державній реєстрації прав в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, оскільки іпотекодержателем вказаного нерухомого майна є фінансова установа (ТОВ «Доступні фінанси»), а інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.

Згідно зі статтею 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Стаття 175 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека.

Таким чином, апеляційний суд аналізуючи положення статтей 170, 175 Кримінального процесуального кодексу України дійшов до висновку, що прийняття судом ухвали про арешт майна та/або накладення заборони на таке майно не є безумовною підставою для ствердження того, що визначене ухвалою майно перебуває під арештом та/або накладена на таке майно заборона відчуження майна, оскільки така ухвала про арешт підлягає негайному виконанню, а саме державній реєстрації накладення арешту/заборони (внесенню відповідних записів про арешт/заборону) в Державному реєстрі речових прав, що встановлено пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тобто, відсутність державної реєстрації арешту та/або заборони в Державному реєстрі речових прав, накладених на підставі ухвали суду дає всі підстави стверджувати про відсутність такого обмеження, що узгоджується з положеннями ст.ст. 170, 175 Кримінального процесуального кодексу України та пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З урахуванням вищезазначеного, та враховуючи, що на момент прийняття рішення державним реєстратором (10.02.2023) приватним нотаріусом Метелицею О.О. та здійснення реєстраційних дій щодо переходу права власності на нерухоме майно до Компанію "Sunolta OU" ("Санолта ОУ") в Державному реєстрі речових прав відсутні були записи щодо арештів та/або заборон на таке майно, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача, що той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не були зареєстровані у Державному реєстрі прав, що передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження.

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції вважає доводи скаржників, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам та доказам щодо вчинення нотаріусом Метелецею О.О. реєстраційних дій всупереч ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.01.2023 у справі №757/231/23-к, якою накладено арешт у кримінальному провадженні №12022000000001431 від 22.12.2022 необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що рішення про державну реєстрацію прав від 10.02.2023 року № 66370724, прийняте Приватним нотаріусом Метелицею Олександром Олександровичем щодо реєстрації права власності на будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1095034551101, площею 3301.3 кв.м., який знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4, та на земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010, площею 3 га, яка находиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 115315251101, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Санолта ОУ" з дотриманням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про помилковість висновків Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, які стали підставами для прийняття оскаржуваного Наказу №387/5 від 12.02.2024, та їх невідповідність фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У частинах першій, третій статті 33 цього Закону передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність порушень при зверненні стягнення на Предмет іпотеки при укладенні Договору купівлі-продажу від 10.02.2023 в діях нового кредитора чи державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелиці О.О., якому було надано всі передбачені законом документи, необхідні для державної реєстрації прав.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Приватний нотаріус Метелиця О.О. під час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії не був зобов`язаний і не міг вимагати додаткові документи, що підтверджували б настання строку виконання основного зобов`язання, а перевірив та прийняв лише ті документи, які необхідно прийняти та перевірити згідно ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1.6. Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Метелицею О.О., зареєстрованого в реєстрі за №№140, 141 Новий Іпотекодержатель свідчить, що Іпотекодавець та Боржник-1 та Боржник-2 належним чином повідомлені, що в разі невиконання зобов`язань Боржника-1 та/або Боржника-2 за Кредитним договором-1 та/або Кредитним договором-2 відповідно, розпочнеться процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується Вимогою про усунення порушення в порядку ст. 35 закону України "Про іпотеку" (вих.№25/1/3/7805 від 02.12.2022р. та вих. №25/1/3/7804 від 02.12.2022р.), які були належним чином отримані Іпотекодавцем та Боржником-1 та Боржником-2. З дня отримання вимоги протягом тридцятиденного строку зобов`язання Іпотекодавцем та/або Боржником-1 та/або Боржником-2 виконано не було.

При посвідченні вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Метелиця О.О. пересвідчився та встановив, що відповідні вимоги про усунення порушень були отримані Боржниками та Іпотекодавцем, та встановив сплив тридцятиденного строку з дня отримання вказаних вимог на усунення порушень Іпотекодавцем та Боржниками шляхом погашення заборгованості за Кредитними договорами.

Відповідно до 2.7. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку із невиконанням зобов`язань Боржниками та ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" за Кредитними договорами, позивачем, як правонаступником ПАТ "Банк Восток", було надано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Метелиці О.О., зокрема, кредитні договори, іпотечний договір та документальне підтвердження вручення вимог про усунення порушень, що підтверджується актами про вручення уповноваженим представникам Боржників та Іпотекодавця, згідно таких документів підтверджено сплив тридцятиденного строку на усунення порушень за Кредитними договорами, внаслідок чого ТОВ "Доступні фінанси" 10.02.2023 звернуло стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом продажу третій особі предмету іпотеки, в порядку передбаченому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", а державний реєстратор здійснив відповідні реєстраційні дії у повній відповідності із законом та порядком.

За таких обставин, місцевий господарський суд вірно встановив помилковість висновків Колегії Міністерства юстиції України, які стали підставами для прийняття оскаржуваного Наказу.

Колегія суддів також відзначає, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за №914/466/23 за заявою Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" "Madison Pacific Trust Limited" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 у справі № 914/466/23 прийнято до розгляду заяву Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" "Madison Pacific Trust Limited" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл"; підготовче засідання призначено на 14.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 відкрито провадження у справі №914/466/23 за заявою Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" "MADISON PACIFIC TRUST LIMITED" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл", визнано вимоги кредитора - Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" "Madison Pacific Trust Limited" у розмірі 15 081 357 грн. 98 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Сокола О.Ю.

З урахуванням зазначеного, місцевим господарським судом вірно встановлено, що станом на дату прийняття Приватним нотаріусом Метелицею О.О. рішення про державну реєстрацію прав 10.02.2023, провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" відкрито не було.

При цьому місцевим господарським судом вірно встановлено, що 13.09.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 2966 від арбітражного керуючого Сокола О.Ю та Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" (Madison Pacific Trust Limited) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доступні Фінанси", Компанії "Sunolta OU" ("Санолта ОУ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий порт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл", Публічного акціонерного товариства "Банк Восток", Товариства з обмеженою відповідальністю "Майнд Сет", про визнання недійсними договору іпотеки від 07.07.2020, реєстраційний № 710; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023, реєстраційний № 140; визнання недійсними договору іпотеки від 19.04.2023, реєстраційний № 1028; витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2023 у справі №914/466/23(914/2764/23) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи №914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл", залучено до участі у справі третіх осіб.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/9439/13 та від 28.01.2020 у справі №910/9158/16.

Судом встановлено, що відсутність на даний час судового рішення про визнання недійсними правочинів, на підставі яких приватним нотаріусом Метелицею О.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, тож в силу положень статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Місцевим господарським судом надано належну оцінку доводам Позивача про те, що позовна заява від імені Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" (Madison Pacific Trust Limited) підписана представником Дудяком Р.А., який також представляє інтереси скаржника - "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC), відповідно до довіреності від 11.03.2023, що свідчить про обізнаність Компанії з рішенням Приватного нотаріуса Метелиці О.О. про реєстрацію прав щонайменше з 28.07.2023, та, відповідно свідчить про пропуск встановленого ч. 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" двомісячного строку з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, для оскарження до Міністерства юстиції України рішення державного реєстратора.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження скаржника Компанії "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) про те, що він дізнався про порушення своїх прав лише 15.12.2023, є сумнівними та недоведеними, оскільки представнику Компанії Дудяку Р.А. було достеменно відомо про прийняті приватним нотаріусом рішення, що підтверджується позовом з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023, реєстраційний №№140, 141 та витребування у ТОВ "Зерновий Порт" на користь ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" нерухомого майна у справі Господарського суду Львівської області №914/466/23(914/2764/23).

Окрім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, із Висновку вбачається, що Міністерство юстиції України наведені доводи не розглядало та не встановлювало обставин щодо пропуску строку на оскарження рішення приватного нотаріуса, відтак дані обставини свідчать про наявність підстав для залишення скарги без розгляду, у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку для її подання.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Частинами першою - п`ятою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, за змістом чинного законодавства, зокрема, Конституції України та ЦК України, усім власникам надано рівні умови для захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тобто державна реєстрація права власності (зокрема, нерухомого майна) закріплена законом як складовий елемент процедури набуття права власності.

Разом з цим Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Наказ Міністерством юстиції України було прийнято на підставі помилкових висновків про прийняття з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення приватного нотаріуса КМНО Метелиці О.О. від 10.02.2023 № 66370724, що є підставою для його скасування судом.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову ТОВ «Доступні фінанси» та визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №387/5 від 12.02.2024.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилаються скаржники - Міністерство юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Компанія "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC), у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, прийнятим з вірним застосуванням норм матеріального права та дотримано норми процесуального права, судом повно, всебічно та об`єктивно встановлено всі обставини справи, а тому підстави, передбачені для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Компанії "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/1766/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Міністерство юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Компанію "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) відповідно.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	02.10.2024
Оприлюднено	14.10.2024
Номер документу	122218319
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі)

Андрієнко В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 02.10.2024 по справі 910/1766/24ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/1766/24

Постанова від 02.10.2024

Постанова
від 02.10.2024 по справі 910/1766/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД