Постанова

від 10.10.2024 по справі 911/3179/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 911/3179/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Гончарова С.А.

Коробенка Г.П.

розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2024

(повний текст рішення складено 09.07.2024)

у справі № 911/3179/23 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ"

до Фермерського господарства "ВІКАГРО"

про стягнення 28 350,49 грн

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-великобританське товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ" (далі - позивач, Товариство, скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Фермерського господарства "ВІКАГРО" (далі - відповідач, Господарство) про стягнення 28 350,49 грн збитків з підстав не реєстрації відповідачем податкових накладних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем в якості покупця та відповідачем в якості постачальника було укладено договір поставки від 12.10.2021 № 01-0499/2021, надалі договір поставки, за яким відповідач поставив позивачу товари на загальну суму 230 854,00 грн в т.ч. ПДВ 28 350,49 грн. Позивач зазначає, що за вказаним договором поставки він оплатив відповідачу за поставлений товар грошові кошти в загальній сумі 202 503,51 грн, що становить 86% вартості товару, а решта суми вартості товарі в розмірі 14%, що становить 28 350,49 грн та відповідає сумі ПДВ, позивачем відповідачу не оплачена, оскільки за умовами договору поставки оплата у розмірі 14% вартості товару підлягає здійсненню протягом 3 банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної, тобто строк оплати суми вартості товару в розмірі 14% не настав. Позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України як продавець товарів не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні для позивача як покупця товару. З наведених підстав позивач, посилаючись на ст. 22 Цивільного кодексу України та правову позицію Верховного Суду у постанові від 03.08.2021 у справі № 925/556/21, заявляє вимоги до відповідача про стягнення 28 350,49 грн збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2024 у справі № 911/3179/23 у задоволенні позову Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ" до Фермерського господарства "ВІКАГРО" про стягнення 28 350,49 грн збитків відмовлено повністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що, враховуючи притримання позивачем суми оплати товару у розмірі 28 350,49 грн, відсутній факт виникнення у позивача збитків внаслідок нереєстрації податкових накладних, а відтак, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Спільне українсько-великобританське товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2024 у справі № 911/3179/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 28 350,49 грн.

Також скаржник зазначає, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3179/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2024 у справі № 911/3179/23 до надходження справи з суду першої інстанції.

07.08.2024 супровідним листом № 02-04/911/3179/23 від 06.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи № 911/3179/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2024 у справі № 911/3179/23. Справу № 911/3179/23 за апеляційною скаргою Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2024 у справі № 911/3179/23 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Роз`яснено учасникам справи, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між Фермерським господарством "ВІКАГРО" (далі - постачальник) та Спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ"(далі - покупець) укладено договір поставки від 12.10.2021 № 01-0499/2021 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, в кількості та за цінами, визначеними цим договором і специфікаціями до нього, які укладаються сторонами цього договору на кожну окрему партію товару та повинні містити назву, кількість, характеристики, вартість, строк передачі товару, умови постачання тощо (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору приймання передача товару оформлюється відповідними видатковими накладними на кожну окрему партію товару, підпис покупця на яких підтверджує факт отримання покупцем товару та перехід права власності та права контролю на товар від постачальника до покупця.

Згідно з п.2.2 договору передача товару здійснюється постачальником на своєму складі або на складі покупця, що визначається у специфікаціях. Передача товару на складі постачальника здійснюється на умовах EXW (склад постачальника, адреса якого зазначається у специфікаціях), а постачання товару до складу покупця здійснюється постачальником за власний рахунок на умовах DDP (склад покупця, адреса якого зазначається у специфікації), відповідно до Правил з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010. Постачання товару здійснюється окремими партіями товару, при цьому партією товару вважається відвантажений на умовах цього договору товар по одній видатковій та/або товарно-транспортній накладній в межах однієї специфікації. При передачі товару на складі завантаження товару на транспортний засіб покупця здійснюється постачальником. В разі суперечки з приводу якості товару, вона підтверджується результатами дослідження лабораторії постачальника в день передачі товару. В разі доставки товару до складу покупця, розвантаження товару здійснюється покупцем в день прибуття транспорту постачальника до покупця за умови прибуття транспорту не пізніше ніж за 4 години до кінця робочого дня покупця, але у будь-якому разі не пізніше 24 годин з моменту прибуття транспорту до покупця. В разі суперечки з приводу якості товару, строк розвантаження товару відкладається до результатів дослідження товару, але не більше ніж на три доби.

Відповідно до п.2.3 договору покупець зобов`язується прийняти товар в асортименті, за кількості та якісно згідно специфікації та видаткової накладної в день постачання товару постачальником. Приймання товару здійснюється уповноважено особою покупця.

Згідно з п.3.1 договору загальну суму договору складає вартість товару, який переданий постачальником покупцю за усіма разом узятими видатковими накладними по цьому договору. Ціна товару визначаться та узгоджується сторонами перед кожною окремою партією товару у специфікації.

Відповідно до п.3.2 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на зазначені у цьому договорі рахунки сторін в установах банків. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок отримувача.

Відповідно до п.3.3 договору якщо сторонами у специфікаціях не обумовлено інше, оплата по даному договору проводиться покупцем окремо за кожну партію поставленого товару на наступних умовах:

3.3.1 оплата у розмірі 86% від вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту поставки товару та надання оригіналів документів (договору, видаткової накладної, підписаної сторонами, специфікації тощо);

3.3.2 оплата у розмірі 14% від вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної.

Згідно з п.3.4 договору постачальник платник ПДВ, разом з поставкою кожної партії товару зобов`язаний зареєструвати податкову накладну згідно порядку та в строки, визначені чинним законодавством України, надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особо та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних та забезпечити наявність на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів достатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. За запитом покупця постачальник зобов`язаний проводити звірку електронних реєстрів податкових накладних.

Покупець купує товар за цінами постачальника, узгодженими сторонами у специфікаціях. Усі специфікації та видаткові накладні, передані чи підписані сторонами, є невід`ємними частинами цього договору. Ціни на товар залежать від комерційної ситуації на ринку, можливості чи неможливості постачальника поставити конкретний товар. В разі неможливості поставити товар, необхідний покупцю, постачальник може запропонувати покупцю схожий товар, який відрізняється за характеристиками чи ціною (п.4.1 договору).

Відповідно до п.6.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до положень даного договору. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов договору. Якщо неналежне виконання договору призвело до збитків, сторона, що понесла ці збитки має право вимагати компенсації цих збитків за умови документального їх підтвердження.

Згідно з п.6.2 договору оформлена постачальником податкова накладна має бути зареєстрована постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку встановленого податковим кодексом України, а у випадку порушення даного строку, постачальник зобов`язаний компенсувати покупцю всі витрати, що були ним понесені у зв`язку із порушенням вимог, щодо порядку реєстрації податкових накладних. У випадку, якщо контролюючий орган після поставки товару зменшить покупцю від`ємне значення суми податку на додану вартість, зменшить суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість або визначить суму грошового зобов`язання по взаємовідносинам з постачальником (у зв`язку з виявленням у ланцюгах поставки товару суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, нікчемності укладених угод, безтоварності фінансово-господарських операцій або порушення постачальником норм Податкового законодавства або ін.), то покупець має право на власний розсуд: - в односторонньому порядку зменшити ціну поставленого товару (або будь-якого іншого товару, поставленого постачальником в майбутніх періодах) на суму визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання, суму зменшеного від`ємного значення суми податку на додану вартість або на суму зменшеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; - або стягнути з постачальника штраф у розмірі 20% від суми договору, який постачальник зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги від покупця.

Договір набуває чинності із моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. В тому випадку, якщо сторони, в строк не менше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір, то останній вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах (п.10.1 договору).

На виконання умов вказаного договору відповідач поставив позивачу, а позивач прийняв товар на загальну суму 230 854,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 21.10.2021 № 1 на суму 85 852,00 грн (ПДВ 10543,23 грн), від 22.10.2021 № 2 на суму 81 458,00 грн (ПДВ 10003,61 грн), від 23.10.2021 № 3 на суму 63 544,00 грн (ПДВ 7803,65 грн) та товарно-транспортними накладними до них.

Загальна вартість поставленого відповідачем позивачу товару становить 230 854,00 грн, з яких 202 503,51 грн це вартість товару без ПДВ, 28 350,49 грн це ПДВ.

Позивач здійснив часткову оплату вартості поставленого відповідачем товару у розмірі 202 503,51 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.10.2021 № 6793 на суму 55 740,35 грн, від 26.10.2021 № 6794 на суму 75 308,77 грн, від 26.10.2021 № 6795 на суму 71 454,39 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.11.2021 № 01-2013/06-03 в якій вимагав зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 230 854,00 грн. Також у вказаній вимозі позивач попередив відповідача, що у разі не задоволення зазначених вимог позивач буде вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповіді на вказану претензію відповідач не надав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що Фермерським господарством "ВІКАГРО" як платником податку на додану вартість (витяг з реєстру платників податку на додану вартість № 1810324500004) складено податкову накладну № 5 від 23.10.2021 на суму ПДВ 7 803,65 грн (до видаткової накладної № 3 від 23.10.2021), реєстрація якої зупинена. Податкові накладні за 21.10.2023-22.10.2023 (до видаткових накладних № 1 від 21.10.2021 та № 2 від 22.10.2021) до Єдиного реєстру податкових накладних не надходили, тобто вони не виписані постачальником всупереч вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що з огляду на бездіяльність відповідача щодо нескладання та нереєстрації податкових накладних та/або оскарження рішення Комісії щодо нереєстрації податкових накладених позивач поніс збитки у розмірі 28 350,49 грн внаслідок неотримання суми податкового кредиту.

Розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п.14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7. ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцеві про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Отже, обов`язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів/послуг, а не платника податку, який формує податковий кредит.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Колегією суддів встановлевлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту реєстрації податкових накладних щодо товару, який переданий позивачеві та частково оплачений ним, із дотриманням встановлених вимог.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду витяг з Єдиного реєстру податкових накладних від 27.10.2023 № 677142, з якого вбачається відсутність у зареєстрованих відомостях щодо податкового кредиту даних про постачальника відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов п.6.2 договору щодо обов`язку відповідача зареєструвати податкові накладні.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати порядок у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

До складу збитків, згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Відповідно ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для відшкодування збитків, завданих порушенням господарських зобов`язань, особа, яка звертається до суду з відповідними вимогами, повинна довести належними, допустимими та достатніми доказами такі факти:

а) неправомірність поведінки особи (відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. факт порушення господарського зобов`язання. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи).

б) наявність збитків. Під збитками слід розуміти втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

в) причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками (причинно-наслідковий зв`язок є обов`язковою умовою відповідальності, та полягає у тому, що наслідки у вигляді збитків є об`єктивним, безпосереднім та невідворотним наслідком неправомірної поведінки (порушення господарського зобов`язання). Збитки, настання яких можливо було уникнути, не мають безпосереднього причино-наслідкового зв`язку із порушенням господарського зобов`язання та не належать до відшкодування).

При цьому принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов`язання, та покладають та таку особу обов`язок доведення відсутності вини (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України; ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Враховуючи викладені обставини справи, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач у порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 6.2 договору належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 28 350,49 грн.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що покупець має право на свій розсуд застосовувати самостійні окремі правові наслідки порушення Постачальником умов договору та зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, тому, позивач користуючись своїми правами за умовами договору та положеннями законодавства, зазнавши збитків від втрати права на зменшення податкового зобов`язання на суму податкового кредиту від незареєстрованих Постачальником податкових накладних, на вирішив скористатися правом на стягнення збитків від вказаного господарського правопорушення в сумі 28 350,49 грн, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів зазначає, що в укладеному між сторонами договорі поставки від 12.10.2021 № 01-0499/2021, а саме в п.3.3.2 сторони врегулювали наслідки не реєстрації постачальником-відповідачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме право покупця притримати оплату товару (не сплачувати залишок вартості товару в сумі, що відповідає розміру ПДВ).

Позивач, у свою чергу, отримавши за договором поставки від 12.10.2021 № 01-0499/2021 товар вартістю 230 854,00 грн, здійснив його оплату лише у розмірі 202 503,51 грн, скориставшись своїм правом не сплачувати залишок вартості поставленого відповідачем товару до моменту реєстрації відповідачем податкових накладних, що складає суму ПДВ у розмірі 28 350,49 грн.

Сума притриманої позивачем оплати товару становить 28 350,49 грн (230 854,00 грн 202 503,51 грн), що відповідає сумі податкового кредиту, який позивач міг би отримати у разі реєстрації відповідачем податкових накладних.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, а також враховуючи притримання позивачем суми оплати товару у розмірі 28 350,49 грн, колегія суддів констатує, що позивач на свій розсуд застосовував самостійні окремі правові наслідки порушення Постачальником умов договору та зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, у вигляді не сплати залишку вартості поставленого відповідачем товару, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про відсутність факту виникнення у позивача збитків внаслідок нереєстрації податкових накладних, а відтак, судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ" на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2024 у справі № 911/3179/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2024 у справі № 911/3179/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу № 911/3179/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді С.А. Гончаров

Г.П. Коробенко