Ухвала

від 10.10.2024 по справі 902/858/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"10" жовтня 2024 р. Справа № 902/858/15(902/1137/22)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Саврій В.А.

судді Миханюк М.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року у справі №902/858/15(902/1137/22) (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Приватного підприємства "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В.

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи №902/858/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Фінанс"

до Приватного підприємства "Хілл"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.09.2024 у справі №902/858/15(902/1137/22), серед іншого, закрито підготовче провадження та призначено справу №902/858/15(902/1137/22) за позовом ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до СТОВ "Колос", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" про витребування майна з чужого незаконного володіння, в межах справи №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл" - до судового розгляду по суті на 10 жовтня 2024 р. - 10:30 год. (пункт 1).

Клопотання представника відповідача б/н від 03.09.2024 року про виклик експерта у справі №902/858/15(902/1137/22), в межах справи №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", задоволено частково (пункт 6).

Викликано судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз - Казака О.М. в судове засідання на 10.10.2024 року о 10:30 год., яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Вінницької області, за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця (3-й поверх, зал № 6), для дачі пояснень по висновку експерта № 3055/23-21 від 19.04.2024 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи; надання відповідей на запитання суду та учасників справи (пункт 7).

Відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача б/н від 03.09.2024 року про виклик експерта у справі №902/858/15(902/1137/22), в межах справи №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", в частині вимог про витребування інвентарної справи (пункт 8).

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, СТОВ "Колос" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Вінницької області.

При цьому, в мотивувальній частині апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ухвала Господарського суду Вінницької області в даній справі від 05 вересня 2024 року в частині відмови в задоволенні клопотання щодо витребування матеріалів інвентарної справи №1402а винесена з порушення принципу змагальності, диспозитивності, законності та обгрунтованості, а також з порушенням ст.13 та ст.102 ГПК України.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України №11-рп/2007 від 11.12.2007).

Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені конституційні приписи закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема, в провадженні у справі про банкрутство нормами Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.42 ГПК України, учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс містить імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Статтею 255 ГПК України визначений перелік ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Як вбачається, предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання щодо витребування матеріалів інвентарної справи №1402а, яка відсутня в переліку ухвал, що містяться у ст.255 ГПК України, а отже відсутні законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання щодо витребування матеріалів інвентарної справи №1402а не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.09.2024 у справі №902/858/15(902/1137/22) на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в ухвалі суду прямо зазначено про можливість її оскарження, то зазначена обставина жодним чином не може змінювати приписи ст.255 ГПК України, якою визначений чіткий перелік ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 лютого 2021 року у справі №29/5005/6381/2011 висловив позицію про те, що процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.

Щодо посилань скаржника на те, що відповідно до ч.2 ст.9 КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у приписах Кодексу України з процедур банкрутства законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм Господарського процесуального кодексу України.

Відтак загальні норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми Господарського процесуального кодексу України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом про банкрутство, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (частина п`ята статті 232 Господарського процесуального кодексу України).

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина перша статті 232 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в Господарському процесуальному кодексі України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.

Водночас процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника. Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Вирішуючи питання співвідношення спеціальних і загальних норм слід розмежовувати, що у справі про банкрутство здійснюється розгляд основного провадження, в ході якої вирішуються специфічні питання, притаманні саме процедурі банкрутства, так і в її межах здійснюється розгляд справ позовного провадження за участю боржника (відокремлене позовне провадження у межах справи про банкрутство).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи.

Перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.

Хоча ці справи позовного провадження і розглядаються в межах справи про банкрутство, процесуально вони автономні від непозовного провадженням, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються з моменту відкриття і до ухвалення остаточного рішення лише правилами позовного провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України, як про це зазначено у частині другій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія суддів зазначає, що справа №902/858/15(902/1137/22) розглядається у позовному провадженні в межах справи про банкрутство, а судові рішення, ухвалені судом першої та апеляційної інстанцій у порядку статті 7 КУзПБ за результатами розгляду майнових спорів, стороною в яких є боржник, оскаржуються в апеляційному та касаційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України без будь-яких особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 235, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року у справі №902/858/15(902/1137/22) повернути скаржнику.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.