Постанова

від 12.09.2024 по справі 904/2743/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2743/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А. , Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

у справі № 904/2743/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Право", смт. Васильківка Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат", с. Новоандріївка Дніпропетровської області

про стягнення 88 898,31грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Право" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 88 898,31грн задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Право" основний борг у розмірі 46 993,07грн, пеню у розмірі 5 767,92грн, 3% річних у розмірі 1 954,40грн, втрати від інфляції 14 425,88грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 087,50 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2023 у справі №904/2743/23 залишено без змін.

14.02.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2024, які набрали законної сили 07.02.2024 видано наказ №904/2743/23.

Від ТОВ "Демурінський ГЗК" до господарського суду надійшла заява, згідно якої просив замінити боржника у справі №904/2743/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 30454644) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" (код ЄДРПОУ 44892074).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" про заміну боржника у справі задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження, а саме боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" в частині стягнення суми основного боргу 46 993,07 грн.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/2743/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну боржника.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/2743/23 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/2743/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2024 розгляд справи №904/2743/23 призначено на 12.09.2024 о 09 год. 20 хв.

В судове засідання 12.09.2024 з`явився представник відповідача.

Інші учасники справи не з`явились в судове засідання. Були повідомлені про час розгляду справи.

Апелянтом подано клопотання про відкладення розгляду у справи, у зв`язку з тим, що директор до 02.09.2024 проходив лікування, з огляду на що ТОВ «Компанія Сайпан» не може забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Враховуючи те, що суд визнав необов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля і Право" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, згідно якого просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 88 898,31грн, з яких: основний борг у розмірі 46 993,07грн; пеня у розмірі 25 517,24грн; 3 % річних у розмірі 1 962,12грн; втрати від інфляції у розмірі 14 425,88грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Право" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 88 898,31 грн задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Право" основний борг у розмірі 46 993,07грн, пеню у розмірі 5 767,92грн, 3% річних у розмірі 1 954,40грн, втрати від інфляції 14 425,88грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 087,50 грн.

14.02.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2024 було видано наказ №904/2743/23.

Від ТОВ "Демурінський ГЗК" до господарського суду надійшла заява, згідно якої останній просив замінити боржника у справі №904/2743/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 30454644) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" (код ЄДРПОУ 44892074).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" про заміну боржника у справі задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження, а саме боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Гагаріна, буд. 2-А, с. Новоандріївка, Васильківський р-н, Дніпропетровська обл., 52635; ідентифікаційний код 30454644) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" (вул. Шкільна, буд. 17, с. Новоандріївка, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл., 52653) в частині стягнення суми основного боргу 46 993,07грн.

В обґрунтування вказаної ухвали господарським судом було зазначено, що Договором №23/01-23 про переведення боргу від 23.01.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земля і право" (кредитор) було врегульовано відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з: договору з розроблення проекту землеустрою щодо визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги водотоків в балці Довга і районі села Зелений Гай №19/05-21 від 19.05.2021, а саме частина боргу в сумі 46 993,07 (сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн 07 коп.) без ПДВ, що виникла за Актом приймання виконаних робіт №б/н від 30.12.2021, укладених між первісним боржником та кредитором (далі по тексту - основні договори) (п. 1.1 договору). За умовами п. 1.2 вказаного договору переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов`язання) на загальну суму 46 993,07 (сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн 07 коп.) без ПДВ, що виникла на підставі основних договорів. Кредитор підтвердив свою згоду на заміну первісного боржника шляхом підписання цього договору (п. 2.6 договору). З урахуванням норм статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви та заміни сторони у справі № 904/2743/23.

Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Земля і Право" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) 19.05.2021 було укладено договір №19/05-21, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався з дотриманням вимог законодавства виконати роботи по розробленню проекту землеустрою щодо визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги водотоків в балці Довга в районі села Зелений Гай на території Дубовиківської сільської ради (ОТГ) Синельниківського району Дніпропетровської області (в межах ліцензійного контуру ТОВ "Демурінський ГЗК") (далі - проект), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п.2.1 Договору загальна вартість робіт за цим договором становить 93 986,14 грн (дев`яносто три тисячі дев`ятсот вісімдесят шість гривень 14 копійок), без ПДВ.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат", згідно платіжного доручення №17856 від 26.08.2021 перерахувало на розрахунковий рахунок позивача передоплату у розмірі 46 993,07 грн.

Сума залишку заборгованості по вказаному договору складає 46 993,07 грн.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земля і право" (кредитор) було укладено договір №23/01-23 про переведення боргу від 23.01.2023.

Згідно умов договору про переведення боргу сторонами було врегульовано відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з: договору з розроблення проекту землеустрою щодо визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги водотоків в балці Довга і районі села Зелений Гай №19/05-21 від 19.05.2021, а саме частина боргу в сумі 46 993,07 (сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн 07 коп.) без ПДВ, що виникла за Актом приймання виконаних робіт №б/н від 30.12.2021, укладених між первісним боржником та кредитором (далі по тексту - основні договори) (п. 1.1 договору).

За умовами п. 1.2 договору первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов`язання) на загальну суму 46 993,07 (сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн 07 коп.) без ПДВ, що виникла на підставі основних договорів.

Згідно п.2.6 Договору Кредитор підтвердив свою згоду на заміну первісного боржника шляхом підписання цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 28 лютого 2023 року (п. 4.1 договору).

Зазначений договір переведення боргу був підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

В матеріали справи сторонами не надано доказів розірвання вказаного договору.

Таким чином на підставі договору №23/01-23 про переведення боргу від 23.01.2023 у ТОВ «Компанія САЙПАН» виникло зобов`язання перед ТОВ «Земля і право» щодо погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" за первісним договором у сумі 46 993,07 грн.

Відповідно до приписів статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Згідно ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 р. у справі №916/617/17 зазначала, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження ( з одночасною заміною відповідного учасника справи ) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 р. у справі № 916/617/17).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи з заявами про заміну сторони відповідач звертався до відкриття виконавчого провадження у даній справі.

Розглянувши заяву про заміну сторони, дослідивши подані докази, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 р. у справі №355/385/17 зазначалося, що статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права ), які вони мають виконувати.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши тристоронній договір про переведення боргу, сторони вказаного договору були обізнані про його умови та усвідомлювали наслідки його укладення.

Як вже було зазначено, на підставі договору №23/01-23 про переведення боргу від 23.01.2023 у ТОВ «Компанія САЙПАН» виникло зобов`язання перед Позивачем щодо погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" за первісним договором у сумі 46 993,07 грн.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач неодноразово зазначав та надавав докази, у тому числі і до суду першої інстанції щодо вилучення в межах кримінального провадження договорів про здійснення фінансово-господарських відносин ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» , укладені з суб`єктами господарювання за період з 2021 по 03.02.2023 роки.

В матеріали справи не надано доказів виконання новим боржником договору, який прийняв на себе зобов`язання щодо погашення залишку заборгованості ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат».

При цьому у разі несвоєчасного виконання або неналежного виконання умов договору новий боржник не позбавлений був можливості звернутися до первісного боржника з приводу надання необхідних документів.

Отже доказів вчинення сторонами дій направлених на виконання належним чином умов договору в матеріали справи не надано.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) зазначено, що відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Кредитор був обізнаний про заміну боржника у спірних правовідносинах, проте після укладення договору, в межах строку встановленого для його виконання не звертався до нового боржника щодо виконання його обов`язку у строки, встановлені умовами договору про переведення боргу.

Підпунктами 3, 6 частини 1 ст. 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин ( пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України ). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість ( такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі № 910/16579/20 ).

Враховуючи вищевикладене, колегія відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні "Горнсбі проти Греції", відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було би ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло би породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Таким чином, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20.

У справі "Глоба проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це би нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 921/555/17-г/14, від 09.07.2021 у справі № 923/713/19.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/2743/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/2743/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сайпан".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.10.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяТ.А.Верхогляд

СуддяА.Є.Чередко