Рішення

від 24.09.2024 по справі 910/6406/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

24.09.2024Справа № 910/6406/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Бевзи А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/6406/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Лівадія» до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів, за участю представника відповідача ОСОБА_1

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між позивачем та відповідачем, оскільки на момент укладення договору відповідач не володів відчужуваною квартирою. Також, позивач заявляє вимоги про стягнення грошових коштів, які були сплачені згідно із оскаржуваним Договором як безпідставно набуті з огляду на приписи ст. 1212 ЦК України.

1.2. Відповідач заперечив щодо позову.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 17.07.2007 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 311348980000) (далі квартира). Право власності зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 23 липня 2007 року.

2.2. 16.08.2007 між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/4028, на забезпечення виконання зобов`язань за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку банку за іпотечним договором від 16 серпня 2007 року № 02-10/2925 квартиру.

2.3. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання відновлюваної кредитної лінії, ПАТ «Укрсоцбанк» у липні 2013 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру.

2.4. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.10.2013 у справі № 761/17647/13-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, звернуто стягнення на квартиру, шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на неї.

2.5. 03.03.2014 за ПАТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на квартиру.

2.6. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08.02.2017 у справі № 761/17647/13-ц рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01.10.2013 скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовлено.

2.7. Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 761/17647/13-ц касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення, рішення Апеляційного суду міста Києва від 08.02.2017 залишено без змін (провадження №61-18402св18).

2.8. 05.08.2019 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Гранд Лівадія» укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1231, згідно з яким ПАТ «Укрсоцбанк» відчужило квартиру на користь ТОВ «Гранд Лівадія».

2.9. Право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Гранд Лівадія» 05.08.2019 та внесено відповідний запис до Державного реєстру.

2.10. Того ж дня, 05.08.2019 між ТОВ «Гранд Лівадія» та ТОВ «КУА «Будівельні проекти» укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсоха С. С. та зареєстрований в реєстрі за №7769, згідно з яким ТОВ «Гранд Лівадія» відчужило квартиру на користь ТОВ «КУА «Будівельні проекти».

2.11. До Державного реєстру внесено запис з індексним номером 48096588 від 05.08.2019 про державну реєстрацію за ТОВ «КУА «Будівельні проекти» права на спірне майно.

2.12. У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «КУА «Будівельні проекти» про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію.

2.13. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2022 у справі №761/7257/20 витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «КУА «Будівельні проекти» у власність ОСОБА_2 квартиру, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 48098465, прийняте 05.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С. (номер запису про право власності 32688422), здійснено розподіл судових витрат.

2.14. Постановою Київського апеляційного суду від 14.02.2023 скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2022 та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, здійснено розподіл судових витрат.

2.15. Постановою КЦС ВС від 01.11.2023 у справі №761/7257/20 скасовано частково постанову Київського апеляційного суду від 14.02.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» про витребування майна з чужого незаконного володіння, в цій частині залишено в силі заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2022. Постанову Київського апеляційного суду від 14.02.2023 залишено без змін в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» про скасування рішення про державну реєстрацію.

2.16. За наведених обставин за твердженнями позивача, станом на 05.08.2019 року АТ «УкрсоцБанк» не мало право відчужувати квартиру, оскільки судове рішення, на підставі якого за банком зареєстровано право власності, було скасоване, а відтак Договір купівлі-продажу квартири від 05.08.2019 року, який укладено між АТ «УкрсоцБанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») та ТОВ «Гранд Лівадія», посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1231, є недійсним.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є:

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2019, який укладено між АТ «УкрсоцБанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») та ТОВ «Гранд Лівадія», посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1231;

- стягнення з АТ «Сенс Банк» на користь ТОВ «Гранд Лівадія» 6 990 000,00 грн, 1 006 908,48 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 4 011 597,06 грн інфляційних втрат.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 3, 13, 203, 215, 216, 236, 658, 661, 1212, 1214 ЦК України.

3.3. Фактичними підставами позову є відчуження відповідачем позивачу квартири за відсутності права власності на таку квартиру.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач заперечив проти задоволення позову вказавши, що:

- оскаржуваний договір не визначає способу захисту покупця у разі вилучення предмету договору (квартири) за рішенням суду. Натомість стаття 661 ЦК України визначає спосіб захисту покупця, у разі відсудження у нього товару;

- таким чином, обраний позивачем спосіб судового захисту, а саме визнання договору недійсним, не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки він не передбачений ні законом ні договором, тому є неналежним;

- в частині заперечень для застосування ст. 661 ЦК України та відсутності підстав для стягнення 6 990 000,00 грн відповідач вказав що ТОВ «КУА «Будівельні Проекти» до теперішнього часу зареєстровано власником квартири, ТОВ «Гранд Лівадія» не повертало кошти ТОВ «КУА «Будівельні Проекти», а ТОВ «Гранд Лівадія» не понесло жодних збитків;

- 05.08.2019 ТОВ «Гранд Лівадія» (покупець) сплатило АТ «Укрсоцбанк» (продавцеві) за Квартиру 6 990 000,00 грн. за договором купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1231, та в цей же день 05.08.2019 ТОВ «Гранд Лівадія» (продавець) отримало від ТОВ «КУА «Будівельні Проекти» (покупця) за Квартиру 7 059 900,00 грн. за договором купівліпродажу, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Розсохою С.С. та зареєстрований в реєстрі за №7769;

- станом на дату подачу позову до суду позивачем не повернуто 7 059 900,00 грн ТОВ «КУА «Будівельні Проекти». Вимога від 16.04.2024 не являється підтвердженням того, що Позивачем повернуто кошти своєму покупцеві;

- відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.07.2024.

5.2. Підготовче засідання 02.07.2024 відкладено на 25.07.2024.

5.3. У підготовчому засіданні 25.07.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу №910/6406/24 до розгляду по суті на 27.08.2024.

5.4. У судовому засіданні 27.08.2024 судом оголошено перерву до 24.09.2024.

5.5. В судовому засіданні 124.09.2024, відповідно до положень ст. 233, 240 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено представників учасників справи, коли буде складено повне судове рішення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи наявні правові підстави для визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ДОГОВОРУ ТА СТЯГНЕННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ.

7.1. В силу приписів ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

7.2. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право або інтерес.

7.3. За змістом ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

7.4. За ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

7.5. Згідно з п.1 ч. 2ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п.3 ч.1ст.174 ГК України).

7.6. Положеннями ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

7.7. За приписами ч.1 ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.8. Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 05.08.2019, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

7.9. Судом застосовані норми ЦК України, чинного на момент виникнення правовідносин.

7.10. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

7.11. Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

7.12. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 ЦК України).

7.13. У матеріалах справи наявний договір-купівлі продажу квартири від 05.08.2019, який укладено між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» та ТОВ «Гранд Лівадія», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чорней В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1231.

7.14. За умовами п. п. 1.1. та 1.2. Договору за цим договором продавець зобов`язується продати та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується сплатити обумовлену грошову суму в обумовлені строки та прийняти у власність нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Нерухоме майно належить продавцю на підставі рішення Шевченківського районного суду містаКиєва від 01.10.2013 (справа №761/17647/13-ц).

7.15. Того ж дня, 05.08.2019 між ТОВ «Гранд Лівадія» та ТОВ «КУА «Будівельні проекти`укладений договір купівлі-продажу квартири,посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсоха С. С. та зареєстрований в реєстрі за №7769, згідно з яким ТОВ «Гранд Лівадія`відчужило квартиру на користь ТОВ «КУА «Будівельні проекти».

7.16. До Державного реєстру внесено запис з індексним номером 48096588 від 05 серпня 2019 року про державну реєстрацію за ТОВ «КУА «Будівельні проекти» права на спірне майно.

7.17. Постановою КЦС ВС від 01.11.2023 у справі №761/7257/20 при вирішенні спору по суті встановлено, що:

- у справі, яка переглядається, встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у справі № 761/17647/13-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, звернуто стягнення на квартиру, шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на неї;

- 03 березня 2014 року за ПАТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на квартиру;

- 08 лютого 2017 року Апеляційний суд міста Києва рішенням у справі № 761/17647/13-ц скасував рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року та відмовив у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк»;

- отже, судове рішення від 01 жовтня 2013 року, яким визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на спірну квартиру та на підставі якого за ПАТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на вказану квартиру, не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення;

- наведене свідчить про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» у 2019 році на момент відчуження спірної квартири не було її власником;

- у справі, яка переглядається, ПАТ «Укрсоцбанк», достовірно знаючи, що судове рішення, на підставі якого за банком зареєстровано право власності скасовано в апеляційному порядку і судове рішення апеляційного суду залишено без змін постановою Верховного Суду 29 серпня 2018 року, зловживаючи правом, 05 серпня 2019 року, тобто майже через рік після залишення без задоволення Верховним Судом касаційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» на рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року, відчужив спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу;

- відповідач ТОВ «КУА «Будівельні проекти», ознайомившись зі змістом документів, що стосуються спірної квартири, врахувавши перехід права власності від одних набувачів майна до інших, а також, що такий перехід від попереднього власника відбувся в один і той же день (05 серпня 2019 року), оцінивши всі ризики, пов`язані з придбанням цього нерухомого майна, набуваючи у власність спірне майно, мав би проявити розумну обачність при укладенні правочину купівлі-продажу спірної квартири.

- враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_3 не з його волі іншим шляхом, а тому існують правові підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, для її витребування у ТОВ «КУА «Будівельні проекти

- що порушене право позивача у зв`язку з набуттям ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року справі № 761/17647/13-ц було відновлено, оскільки рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 761/17647/13-ц скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

7.18. Зміст ст.ст.3,15,16 ЦК України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

7.19. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

7.20. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

7.21. Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, зокрема передбачених законом.

7.22. Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 31.07.2021 у справі №903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

7.23. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2022 у справі №761/7257/20, залишеним без змін Постановою КЦС ВС від 01.11.2023 в частині витребування майна на користь фізичної особи ОСОБА_2 встановлено:

- 05.08.2019 ПАТ «Укрсоцбанк» не зважаючи на скасування зазначеного заочного рішення, на підставі якого у нього виникло право власності на майно, здійснює його відчуження на користь ТОВ «Гранд Лівадія» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1231;

- отже, приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В. під час посвідчення правочину, чинність заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2013 у справі № 761/17647/13, тобто правовстановлюючого документа, належним чином не перевірено.

- в той же день, 05.08.2019 ТОВ «Гранд Лівадія» здійснює подальше відчуження належного позивачу майна, шляхом укладення з ТОВ «КУА «Будівельні проекти» договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Розсохою С.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 7769, та проводиться державна реєстрація права власності на квартиру за ТОВ «КУА «Будівельні проекти».

- судом встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк», АТ «Альфа-Банк», ТОВ «Гранд Лівадія» та ТОВ «КУА «Будівельні проекти» є афілійованими особами, які не могли не знати про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01.10.2013 р. по справі № 761/17647/13, за яким ПАТ «Укрсоцбанк» набуло у власність спірну квартиру.

- пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

7.24. У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/16 за позовом ТОВ «Бізнеспром Інвест» до АТ КБ «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Поляріс М», про визнання недійсним договору поруки на підставі статті 230 Цивільного кодексу України викладено правову позицію про те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти розкриття інформації і можливість введення в оману є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або банк та пересічний громадянин, споживач банківської послуги. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

7.25. Такий підхід використовується в кодифікованих джерелах звичаєвого права, так, стаття 3.8 Принципів міжнародних комерційних договорів (УНІДРУА) від 2010 року передбачає, що сторона може відмовитися від договору, якщо договір був укладений внаслідок обманних заяв іншої сторони, включно з мовою вираження чи способом дії або внаслідок недобросовісного утаювання фактів, які відповідно до розумних комерційних стандартів чесної ділової практики повинні були бути повідомлені цій стороні.

7.26. У 2006 році Європейський Суд справедливості визначив, що добросовісність включає в себе «належну обачність».

7.27. Українські суди мають застосовувати європейську доктрину «належної обачності».

7.28. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 17.12.2020 у справі №826/6821/13-а йшлося про те, належна обачність є законною передумовою отримання вигоди, та нерозумні, недобросовісні та без належної обачності діяння за умови існування можливості дотримуватися правил і норм тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

7.29. Загальновизнаною є процедура «дью-ділідженс», «забезпечення належної сумлінності», з метою комплексної юридичної оцінки та перевірки об`єкту придбання/інвестування, що планується бути здійсненою від імені покупця/інвестора для формування об`єктивного уявлення про об`єкт купівлі/інвестицій. Зазвичай передує процедурі купівлі. Загалом становить собою систему заходів, спрямованих на всебічну перевірку законності та без ризиковості планованого правочину.

7.30. У разі відсутності, «належна обачність» кваліфікується як «халатність» та накладає відповідальність за настання несприятливих подій на сторону, що не була обачливою, але могла та мала би бути такою.

7.31. Належна обачність як елемент добросовісності, передбачає, що сторона діяла, по-перше, чесно, по-друге, стороною були вжиті заходи, аби не бути втягнутими у недобросовісні відносини.

7.32. Таким чином, суд вважає, що під час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2019 позивач ТОВ «Гранд Лівадія» не поводило себе добросовісно, обачливо і розумно, тому що однозначно усвідомлювало для себе ризики набуття права власності на квартиру на підставі правочину, проведеного на підставі рішення суду, що було скасоване і про що наявна інформація у відкритих загальнодоступних інформаційних джерелах.

7.33. Так, у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №908/1090/18, Верховний Суд зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

7.34. Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Аналогічних висновків щодо застосування частини 4 статті 75 ГПК України дійшов Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6356/19, зазначених заявником.

7.35. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

7.36. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

7.37. За таких обставин, за встановленого судом в межах справи №761/7257/20 факту що ПАТ «Укрсоцбанк», АТ «Альфа-Банк», ТОВ «Гранд Лівадія» та ТОВ «КУА «Будівельні проекти» є афілійованими особами, які не могли не знати про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01.10.2013 р. по справі № 761/17647/13, за яким ПАТ «Укрсоцбанк» набуло у власність спірну квартиру, суд приходить до висновку, що порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача станом на час розгляду даної справи відсутні.

7.38. Також, при формуванні висновку щодо відсутності порушеного права позивача суд враховує що при укладенні оскаржуваного правочину ТОВ «Гранд Лівадія» не поводило себе обачливо і розумно, тому що однозначно усвідомлювало для себе ризики набуття права власності на квартиру на підставі правочину, проведеного на підставі рішення суду, що було скасоване і про що наявна інформація у відкритих загальнодоступних інформаційних джерелах.

7.39. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

7.40. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

7.41. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

7.42. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (Постанова КЦС ВС від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20).

7.43. Кожна сторона, відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

7.44. Згідно з положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.45. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушених прав та законних інтересів позивача станом на час розгляду даної справи.

8. СУДОВІ ВИТРАТИ.

8.1. Згідно статі 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 146 524,47 грн покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 10.10.2024.

Суддя Ігор Курдельчук