Рішення

від 10.10.2024 по справі 910/8133/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024Справа № 910/8133/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 1 004 891,48 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (далі - ТОВ "Київський республіканський автоцентр", позивач) до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - АТ "ОГХК", відповідач) про стягнення 1 004 891,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору купівлі-продажу № ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Обставини вказаного порушення вже були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14584/22, що було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024, за яким:

- первісний позов ТОВ "Київський республіканський автоцентр" до АТ "ОГХК" було задоволено частково, на суму 3 807 888,52 грн., що складається з 3 576 000,00 грн. основного боргу, 64 368,00 грн. 3 % річних, 167 520,52 грн. інфляційних втрат;

- зустрічний позов АТ "ОГХК" до ТОВ "Київський республіканський автоцентр" про стягнення 615 594,52 грн пені задоволено частково в сумі 50 000,00 грн.

- проведене зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму;

- стягнуто з АТ "ОГХК" на користь ТОВ "Київський республіканський автоцентр" заборгованість у загальному розмірі 3 757 888, 58 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 47 908,90 грн.

Проте, відповідачем вказане рішення Господарського суду міста Києва було виконане лише 17.05.2024, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 118 961,16 грн. та 3 % річних у сумі 112 570,52 грн.

Також позивач вказує, що з метою виконання відповідачем договору купівлі-продажу № ВДТ670/-313/3-21 від 30/07/2021, останнім був укладений кредитний договір № 36.17-СВD від 05.09.2017, в редакції внесених змін № 16 від 02.09.2022, № 19 від 30.08.2023, проте, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу, сплачені відповідачем відсотки за користування кредитними коштами за період з 25.10.2022 по 16.05.2024 є збитками, які мають бути стягнуті у судовому порядку.

У позові ТОВ "Київський республіканський автоцентр" просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 118 961,16 грн. за період з 01.05.2023 по 31.05.2024, 3 % річних у сумі 112 570,52 грн. за період з 01.06.2023 по 17.06.2024, збитки у сумі 773 359,80 грн., що разом становить 1 004 891,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивачем було невірно здійснено розрахунок матеріальних втрат, оскільки відповідач сплатив основний борг за рішенням суду від 04.07.2023 у справі № 910/14584/22 - 17.05.2024, тому кінцевою датою нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є 16.05.2024. Також просив зменшити розмір 3 % річних, нарахованих позивачем.

Щодо вимог позивача в частині відшкодування збитків, то вказав, що це питання вже було предметом розгляду справи № 910/14584/22, тому провадження в частині цих вимог має бути закрите на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Указаний відзив був наданий із порушенням строку, визначеного законом, тому відповідач просив поновити йому цей процесуальний строк. Причини пропуску вказаного строку були визнані судом поважними, тому ухвалою від 08.08.2024 строк для подання вказаного відзиву було поновлено та прийнято його до розгляду.

13.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечив проти закриття провадження у справі, вказав, що предмет спору у даній справі в частині стягнення збитків, та у справі № 910/14584/22 є різними, а тому підстав для закриття провадження у цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, немає.

Також погодився з доводами відповідача, що нарахування 3 % річних має здійснюватись у період з 01.06.2023 по 16.05.2024, а тому вважав, що стягненню підлягає сума 3 % річних у розмірі 103 055,13 грн. Просив задовольнити позов з урахування уточнень розміру 3 % річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказану заяву суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог, яка була подана позивачем з додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому приймає до розгляду. Отже, має місце нова ціна позову, а саме 995 376,09 грн., що складається з інфляційних втрат у сумі 118 961,16 грн., 3 % річних у сумі 103 055,13 грн., збитків у сумі 773 359,80 грн., виходячи з якої й вирішується спір по суті.

21.08.2024 відповідачем були подані заперечення на відповідь на відзив, у якій останній просив зменшити нараховані позивачем суми 3 % річних та інфляційних втрат на 90 %, а провадження в частині збитків - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення збитків, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У даній справі предметом позову в частині стягнення збитків є сума 773 359,80 грн., у якості сплачених позивачем відсотків за користування кредитними коштами за період з 25.10.2022 по 16.05.2024 відповідно до кредитного договору № 36.17-СВD від 05.09.2017, в редакції внесених змін № 16 від 02.09.2022, № 19 від 30.08.2023

У той час, як предметом спору у справі № 910/14584/22 було стягнення збитків (у якості сплачених відсотків) у сумі - 315 161,04 грн. на підставі кредитного договору № 36.17-СВD від 05.09.2017, в редакції внесених змін № 16 від 02.09.2022.

Тобто, підстави та предмет позовних вимог у справі № 910/14584/22 є різними з даним позовом, тому підстав для закриття провадження в частині стягнення збитків на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України у суду немає.

22.07.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 247 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначні справи про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається із матеріалів позову, у даному випадку ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму, справа не є складною та віднесена до переліку справ, які можуть бути розглянуті у спрощеному позовному провадженні. Будь-яких доводів про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування (або будь-які інші обставини) вимагають виклику сторін у судове засідання, позивач не навів, з чого суд робить висновок, про те, що клопотання ТОВ "Київський республіканський автоцентр" щодо розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

Проте, суд зазначає, що згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи не позбавлені права надавати пояснення, докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом указаних приписів закону позивач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив та інші заяви по суті справи, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2021 між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № ВДТ670/-313/3-21.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця Електротехнічну лабораторію ЕТЛ-35К на базі автомобіля (надалі - товар) (код: 34130000-7 Мототранспортні вантажні засоби), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, номенклатура, технічні характеристики, комплектація, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється за заявкою покупця.

Ціна договору на дату проведення аукціону становить 5 960 000,00 грн., та відповідає загальній сумі специфікації (п. 8.1).

Пунктом 9.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 23.09.2021 до договору, сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах 40 % передоплати від суми заявленого товару на підставі рахунку продавця, що виставляється останнім протягом 5 календарних днів з дня отримання заявки від покупця, 60% - протягом 5 банківських днів після підписання відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі товару.

Сторонами договору підписано специфікацію № 1 від 30.07.2021, якою погоджено поставку Електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К на базі автомобіля у кількості 1 шт., вартістю 5 960 000,00 грн.

29.10.2021 Філією "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" сплачено ТОВ "Київський республіканський автоцентр" 40 % передплати у сумі 2 384 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Київський республіканський автоцентр".

17.10.2022 ТОВ "Київський республіканський автоцентр" передало АТ "ОГХК" електротехнічну лабораторію ЕТЛ-35 К на базі автомобіля МАЗ, що підтверджується видатковою накладною № РН-000434 від 17.10.2022 на суму 5 960 000,00 грн. та актом від 17.10.2022 приймання-передачі транспортного засобу на суму 5 960 000,00 грн.

Проте, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем (АТ "ОГХК") умов договору купівлі-продажу № ВДТ670/-313/3-21 від 30/07/2021, зокрема, несплатою у визначений договором строк позивачу іншої частини оплати у розмірі 60 %, що становить 3 576 000,00 грн., рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14584/22, що було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024:

- первісний позов ТОВ "Київський республіканський автоцентр" до АТ "ОГХК" було задоволено частково - у сумі 3 807 888,52 грн., що складається з 3 576 000,00 грн. основного боргу, 64 368,00 грн. 3 % річних, 167 520,52 грн. інфляційних втрат;

- зустрічний позов АТ "ОГХК" до ТОВ "Київський республіканський автоцентр" про стягнення 615 594,52 грн пені задоволено частково, в сумі 50 000,00 грн.

- проведене зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму;

- стягнуто з АТ "ОГХК" на користь ТОВ "Київський республіканський автоцентр" заборгованість у загальному розмірі 3 757 888, 58 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 47 908,90 грн.

Отже, рішенням господарського суду, що набрало законної сили, був встановлений факт неналежного виконання АТ "ОГХК" договору купівлі-продажу № ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021, в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару за цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вказаної статті в даній справі суд приймає до уваги ту обставину, що відповідач порушив умови договору № ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021, що полягало, зокрема, у несплаті вартості поставленого товару на суму 3 576 000,00 грн.

Також із матеріалів справи вбачається, що 17.05.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14584/22 АТ "ОГХК" сплатило позивачу, зокрема, основний борг у сумі 3 576 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4110 від 17.05.2024 на суму 3 576 888,58 грн.

Проте, оскільки заборгованість, стягнута вказаним рішенням Господарського суду міста Києва була сплачена з порушенням строку, то на заборгованість у сумі 3 576 000,00 грн. ТОВ "Київський республіканський автоцентр" нарахувало інфляційні втрати у сумі 118 961,16 грн. за період з 01.05.2023 по 31.05.2024 та 3 % річних у сумі 103 055,13 грн. за період з 01.06.2023 по 16.05.2024. Із вказаними вимогами ТОВ "Київський республіканський автоцентр" звернулось до суду.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Також відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, проте, нарахування інфляційних втрат має здійснюватись за період з 01.05.2023 по 16.05.2024, враховуючи сплату відповідачем основного боргу - 17.05.2024.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним (незважаючи на невірно визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 118 961,16 грн. та 3 % річних у сумі 103 055,13 грн., підлягає задоволенню в заявлених Позивачем сумах.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат на 90 %, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.

Таким чином, судом не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.

Отже, у клопотанні відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних - суд відмовляє.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 773 359,80 грн., суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до приписів статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивач вказує, що з метою виконання договору № ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021, ТОВ "Київський республіканський автоцентр" було змушене звернутись до банківської установи з метою залучення кредитних коштів у вигляді кредитної лінії на умовах сплати процентів, у зв`язку з чим з АТ «Міжнародний інвестиційний банк» був укладений кредитний договір № 36.17-СВD від 05.09.2017, до якого у подальшому, сторони внесли зміни договорами № 16 від 02.09.2022 та № 19 від 30.08.2023.

Оскільки відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару, а саме - у визначений договором строк не сплатив 60 % вартості товару у сумі 3 576 000,00 грн., то сплачені відсотки за користування за період з 25.10.2022 по 16.05.2024 кредитом, є збитками.

Проте, суд не погоджується із такими доводами позивача.

Так, зі змісту кредитного договору не вбачається, що отримання позивачем кредитних коштів було зумовлене виконанням договору № ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021, тим більше, що відповідно до довідки № 1128/ІІІ від 21.05.2024 сума отриманих кредитних коштів за період з 17.10.2022 по 17.05.2024 становить 448 558 000,00 грн., що у декілька разів більше, ніж сума неналежно сплачених відповідачем 60 % вартості електричної лабораторії.

Також сплачені за період з 25.10.2022 по 16.05.2024 відсотки у розмірах 23 % та 20 % є платою за користування позивачем наданим банком кредитом, розмір яких передбачено у договорах про внесення змін № 16 від 02.09.2022 та № 19 від 30.08.2023 (п. 1.1) до кредитного договору № ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021, обов`язок сплати яких покладено на позивача.

При цьому, позивач, укладаючи з банком правочини № 16 від 02.09.2022 та № 19 від 30.08.2023 до кредитного договору № 36.17-СВD від 05.09.2017, автоматично погодився із зазначеною у них умовою зі сплати відсотків та їх розміром.

Відтак, сплачені позивачем на виконання кредитного договору № 36.17-СВD від 05.09.2017, в редакції змін договорами № 16 від 02.09.2022 та № 19 від 30.08.2023, за період з 25.10.2022 по 16.05.2024 відсотки у сумі 773 359,80 грн., не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України та статей 224, 225 ГК України.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У даному випадку суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, тим більше, що сума коштів, яку просить стягнути позивач, як вже було зазначено вище, є не збитками, а є відсотками за користування кредитними коштами.

Отже, вимоги ТОВ "Київський республіканський автоцентр" про стягнення збитків у сумі 773 359,80 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позов ТОВ "Київський республіканський автоцентр", суд задовольняє частково - в частині вимог про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, ідентифікаційний код 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (02105, м. Київ. вул. Павла Усенка, 8, ідентифікаційний код 21457519) інфляційні втрати у сумі 118 961 (сто вісімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одна) грн. 16 коп., 3 % річних у сумі 103 055 (сто три тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 13 коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 330 (три тисячі триста тридцять) грн. 24 коп.

У решті вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 10 жовтня 2024

Суддя Борисенко І. І.