Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/8133/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/8133/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Медведєва К.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський Автоцентр»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024

у справі № 910/8133/24 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський Автоцентр»

до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»

про стягнення 1 004 891,48 грн

ВСТАНОВИВ:

28.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» (далі - ТОВ «Київський республіканський автоцентр») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «ОГХК») про стягнення 1 004 891,48 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.07.2021 між АТ «ОГХК» в особі Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «Київський республіканський автоцентр» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № ВДТ670/-313/3-21 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця Електротехнічну лабораторію ЕТЛ-35К на базі автомобіля (надалі - товар) (код: 34130000-7 Мототранспортні вантажні засоби), а покупець зобов`язувався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму в розмірі та на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Ціна договору на дату проведення аукціону становила 5 960 000,00 грн та відповідала загальній сумі специфікації (п. 8.1 Договору).

Пунктом 9.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 23.09.2021 до договору, сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах розстрочки платежу: 40 % від вартості товару покупець здійснює на підставі рахунку продавця, що виставляється останнім протягом 5 календарних днів з дня отримання заявки від покупця, а решта 60% - протягом 5 банківських днів після підписання відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі товару.

30.07.2021 сторони погодили та підписали специфікацію № 1 на поставку Електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К на базі автомобіля у кількості 1 шт., вартістю 5 960 000,00 грн.

29.10.2021 Філією «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «ОГХК» сплачено ТОВ «Київський республіканський автоцентр» 40% передплати у сумі 2 384 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ «Київський республіканський автоцентр».

17.10.2022 ТОВ «Київський республіканський автоцентр» передало АТ «ОГХК» електротехнічну лабораторію ЕТЛ-35К на базі автомобіля МАЗ, що підтверджується видатковою накладною № РН-000434 від 17.10.2022 на суму 5 960 000,00 грн та актом від 17.10.2022 приймання-передачі транспортного засобу на суму 5 960 000,00 грн.

У зв`язку з несплатою решти оплати у розмірі 60 % від ціни товару, що становить 3 576 000,00 грн, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14584/22, що було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024:

- первісний позов ТОВ «Київський республіканський автоцентр» до АТ «ОГХК» було задоволено частково - у сумі 3 807 888,52 грн., що складається з 3 576 000,00 грн основного боргу, 64 368,00 грн 3 % річних, 167 520,52 грн інфляційних втрат;

- зустрічний позов АТ «ОГХК» до ТОВ «Київський республіканський автоцентр» про стягнення 615 594,52 грн пені задоволено частково, в сумі 50 000,00 грн.

- проведено зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму;

- стягнуто з АТ «ОГХК» на користь ТОВ «Київський республіканський автоцентр» заборгованість у загальному розмірі 3 757 888, 58 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 47 908,90 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14584/22, що набрало законної сили, встановлено неналежне виконання АТ «ОГХК» договору купівлі-продажу № ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021, в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару за цим договором.

17.05.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14584/22 АТ «ОГХК» сплатило позивачу 3 576 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4110 від 17.05.2024.

Звертаючись із позовом у справі № 910/8133/24 ТОВ «Київський республіканський автоцентр» нарахувало та просило суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 118 961,16 грн за період 01.05.2023-31.05.2024 та 3% річних у сумі 103 055,13 грн за період 01.06.2023-17.06.2024.

Крім того позивач вказував, що з метою виконання договору купівлі-продажу № ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021 ним був укладений кредитний договір № 36.17-СВD від 05.09.2017, в редакції внесених змін № 16 від 02.09.2022, № 19 від 30.08.2023. У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань по договору купівлі-продажу, відповідач сплатив банку відсотки за користування кредитними коштами за період з 25.10.2022 по 16.05.2024, що є збитками позивача, які мають бути стягнуті у судовому порядку з боржника за Договором поставки.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, відповідач вказував на невірний розрахунок позивача, оскільки сплата основного боргу відбулася 17.05.2024, тому кінцевою датою нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є 16.05.2024. Також відповідач просив зменшити нараховані позивачем 3 % річних.

Щодо вимог позивача в частині відшкодування збитків, то відповідач вказував, що це питання вже було предметом розгляду справи № 910/14584/22, тому провадження в частині цих вимог має бути закрите на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/8133/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» інфляційні втрати у сумі 118 961,16 грн, 3% річних у сумі 103 055,13 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 330,24 грн. У решті вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції погодився з відповідачем у тому, що сплата основного боргу, на який позивач нараховує інфляційні втрати та проценти річних, відбулось 17.05.2024, тож нарахування інфляційних втрат та процентів річних має припинитися 16.05.2024.

Суд першої інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем процентів річних та інфляційних втрат, встановив, що їх розмір відповідає вимогам цивільного законодавства і є арифметично вірним, незважаючи на невірно визначений позивачем період нарахування інфляційнихі втрат, а тому суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 118 961,16 грн та 3% річних у сумі 103 055,13 грн у заявлений позивачем період

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача за період з 25.10.2022 по 16.05.2024 773 359,80 грн, які позивач вважав втратами, завданими несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені позивачем відсотки на виконання його зобов`язання за кредитним договором № 36.17-СВD від 05.09.2017, в редакції змін договорами №16 від 02.09.2022 та №19 від 30.08.2023, не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України та статей 224, 225 ГК України, за які відповідає боржник у іншому зобов`язанні з позивачем.

Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 773 359,80 грн, ТОВ «Київський республіканський автоцентр» звернувся через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 23.10.2024, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/8133/24 в частині відмови позивачу у стягнені з відповідача збитків та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму завданих збитків в розмірі 773 359,80 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а також неправильним та не повним встановленням обставин справи.

За доводами скаржника, суд першої інстанції всупереч положенням ч. 5-6 ст. 252 ГПК України, при наявності клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та з урахуванням того, що предмет позову є стягнення грошової суми, розмір якої перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача та розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Крім того, скаржник вказував, що суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної оцінки, і залишив поза увагою ту обставину, що кредитні кошти були використані ТОВ «Київський республіканський автоцентр» для закупівлі товару для передачі його АТ «ОГХК» у інших продавців, зокрема за:

договором купівлі-продажу № 02/-1121 від 02.11.2021 між ТОВ «МОКАВТО» та ТОВ «Київський республіканський автоцентр»;

за додатковою угодою № 128/1 від 08.03.2022 до договору № 92 від 30.05.2019 між ТОВ «З іноземними інвестиціями «Торговий дім «МАЗУкраїна» та ТОВ «Київський республіканський автоцентр»;

за договором поставки продукції №ГКЕС 081121 від 08.11.2021 між ТОВ Група компаній «Енергоскан» й ТОВ «Київський республіканський автоцентр», рахунку № ЕС-0000039 від 08.11.2021;

за контрактом № UA040122 081121 від 04.01.2022 (з додатками) між ТОВ «Харківенергоприлад» й ТОВ «Київський республіканський автоцентр»;

за договором поставки № 185 від 03.11.2021 між ТОВ «Гідролідер» й ТОВ «Київський республіканський автоцентр».

Скаржник вважав, що ним доведена наявність усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, через протиправні та винні дії АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на загальну суму 773 359,80 грн. Тобто причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та ТОВ «Київський республіканський автоцентр» відсотків банку полягає в тому, що саме через порушення відповідачем строку оплати за товар встановлений умовами Договору, позивач не мав змоги погасити кредит, який був отриманий для виготовлення Електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К, а тому ніс додаткові витрати у вигляді сплати відсотків банку, аж до 17.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/8133/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський Автоцентр» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи № 910/8133/24 до Північного апеляційного господарського суду.

11.11.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Київський республіканський Автоцентр» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/8133/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2025. Встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань, протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

Відповідач правом наданим статтею 263 ГПК України не скористався, відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подав.

У судове засідання 22.01.2025 з`явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апелянта, заслухавши доводи представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У даному спорі дослідження умов договорів, укладених між ТОВ «Київський республіканський автоцентр» та іншими суб`єктами господарювання, які не є учасниками справи, по-перше, не є необхідним, позаяк відповідач не заперечує, що саме позивачем переданий товар, по-друге, таке дослідження виходить за межі предмету спору, оскільки предметом даного спору є стягнення процентів річних та інфляційних втрат за прострочення покупцем оплати вартості придбаного товару та вплив цієї обставини на обов`язок продавця сплачувати відсотки банку за користування кредитними коштами за договором кредиту.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Сплата позичальником відсотків за користування кредитом є обов`язком позичальника за договором кредиту з банківською установою і істотною умовою укладеного ними кредитного договору. Тож витрати позичальника по сплаті відсотків не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань покупця перед постачальником.

Відтак, доводи скаржника щодо того, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення збитків є неспроможними.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то колегія суддів вважає, що доводи скаржника з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права зводяться до незгоди з відмовою суду у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

Частинами 1-2 статті 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 250 ГПК України).

В даному випадку справа є незначної складності та визнана судом малозначною, в порядку частини 1 ст. 247 ГПК України, отже підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження незалежно від наявності чи відсутності клопотань чи заперечень сторін.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суть поданого позову полягає у стягненні процентів річних та інфляційних втрат за прострочення строку оплати за поставлений товар за письмовим договором ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021 та стягнення збитків у вигляді процентів за користування кредитними коштами за договором № 36.17-СВD від 05.09.2017.

Обставини справи, розмір заборгованості мають встановлюватись виключно на підставі первинних документів відповідно до постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/5226/17, тобто на підставі належно оформлених поданих сторонами письмових доказів, що не обумовлює обов`язковість проведення судового засідання.

Окрім того, істотні обставини справи уже були встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/14584/22.

Сторонам у рівній мірі забезпечено право та можливість подання доказів, документально підтверджених пояснень, міркувань, заперечень у письмовому вигляді, що забезпечує недвозначність розуміння.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем даний спір не становить підвищеної складності. Позивач не наведено жодних інших обставин, та до заяви не додано жодних доказів того, що в силу особливостей даного спору (ціна позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, обсяг та характер поданих доказів, кількість сторін, наявність суспільного інтересу, необхідність призначення експертизи, виклику свідків тощо), які б свідчили про те, що справа не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський Автоцентр» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/8133/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/8133/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8133/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.02.2025.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко