Рішення

від 10.09.2024 по справі 911/669/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа № 911/669/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аркон-Інвест

до Товариства з обмеженою відповідальністю АКМ1

про визнання відсутнім права та скасування державної реєстрації права власності

за участю представників

позивача: Богуш М.К. (ордер серії АА №1417908 від 11.03.2024)

відповідача: Гудков С.О. (ордер серії ВН №1367006 від 20.05.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Аркон-Інвест (далі ТОВ Аркон-Інвест/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю АКМ1 (далі ТОВ АКМ1/відповідач) про:

- визнання відсутнім права власності у Товариства з обмеженою відповідальністю АКМ1 (Код за ЄДРПОУ: 39245985, місцезнаходження: Україна, 08137, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 82) на ? частку нежитлового приміщення автомийного комплексу (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, буд. 82, що зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію приватного нотаріуса Бучанського нотаріального округу Київської області Сподіна І.Л. номер 52415668 від 28.05.2020 року, номер відомостей про речове право 36658610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення - автомийний комплекс (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, буд. 82 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням.

Господарський суд Київської області ухвалою від 29.03.2024 у справі №911/669/24 залишив позовну заяву ТОВ Аркон-Інвест без руху та постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

01.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Аркон-Інвест надійшла заява з метою усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.04.2023 у справі №911/669/24 прийняв позовну заяву ТОВ Аркон-Інвест до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також:

- призначив на 29.04.2024 підготовче засідання;

- встановив сторонам строк для подання додаткових доказів по справі (за наявності); заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні - до 29.04.2024;

- встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Аркон-Інвест надійшло клопотання про долучення до справи доказів, а саме: копії ухвали Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/17599/21 від 12.03.2024 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2020 у справі №369/6306/20 на нежитлове приміщення - автомийний комплекс (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, буд. 82.

У підготовчому засіданні 29.04.2024 судом прийнято до розгляду вказане клопотання та долучено до матеріалів справи поданий позивачем документ, а також наголошено представниці позивача на необхідності надати пояснення стосовно вказаного у позові та його прохальній частині розміру частки майна «?».

Господарський суд Київської області ухвалою від 29.04.2023 у справі №911/669/24 відклав підготовче засідання на 20.05.2024.

01.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Аркон-Інвест надійшло клопотання з долученими до нього у форматі «docx.» первинно поданими позовом та заявою про усунення недоліків, у змісті яких вказано розмір частки майна у формі дробу, нерозпізнаного системою ЄСІТС «Електронний суд».

Так, згідно вказаних заяв, зокрема прохальної частини позову ТОВ Аркон-Інвест просить суд:

- визнати відсутнім право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю АКМ1 (08137, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 82, ідентифікаційний код 39245985) на 1/2 частку нежитлового приміщення автомийного комплексу (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, буд. 82, що зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію приватного нотаріуса Бучанського нотаріального округу Київської області Сподіна І.Л. номер 52415668 від 28.05.2020 року, номер відомостей про речове право 36658610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - автомийний комплекс (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, буд. 82 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням.

У підготовчому засіданні 20.05.2024 долучено до матеріалів справи вказане клопотання позивача та додані до нього заяви у форматі «docx.».

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 20.05.2024, у справі №911/669/24 відклав підготовче засідання на 17.06.2024.

06.06.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від ТОВ Аркон-Інвест надійшло клопотання про участь його представниці в судовому засіданні 17.06.2024 в режимі відеоконференції.

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.06.2023 у справі №911/669/24 задовольнив клопотання ТОВ Аркон-Інвест про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив підготовче засідання, призначене у справі №911/669/24 на 17.06.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

17.06.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від ТОВ АКМ1 в особі його представника, адвоката Гудкова С.О. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач, зокрема, зазначив про те, що його представник мав змогу ознайомитись з матеріалами цієї справи після подання 20.05.2024 відповідного клопотання, тоді як позову та ухвал суду відповідач не отримував.

До того ж, за доводами відповідача, останні три тижні за місцем роботи представника товариства у місті Одеса відбувались постійні відключення електроенергії, що унеможливило підготувати та подати відзив завчасно та у найкоротші строки.

Отже, згідно прохальної частини відзиву відповідач просить поновити строк на подання відзиву.

У підготовчому засіданні 17.06.2024 представниця позивача заперечила проти вказаного клопотання та прийняття до розгляду відзиву, оскільки ухвала про відкриття провадження у цій справі постановлена 08.04.2024 та доставлена відповідачу до електронного кабінету, а строк для подання відзиву обраховується з моменту отримання ухвали саме стороною, а не її представником.

До того ж, за доводами представниці позивача, зауважено на закінченні строку для подання відзиву 26.04.2024, як наслідок відзив подано з пропуском понад два місяці без належного мотивування поважності причин такого пропуску та зазначення, з якої конкретно дати представник відповідача був обізнаний з ухвалою про відкриття провадження у цій справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Приписами ст. ст. 118, 119 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, засобами поштового зв`язку ухвалу про відкриття провадження у цій справі відповідачу надіслано не було, тоді як з наявних в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) відомостей слідує, що таку ухвалу доставлено:

- до електронного кабінету (електронної пошти) ТОВ АКМ1 09.04.2024 о 23:36, а підтвердження про таку доставку судом отримано 10.04.2024 о 08:33;

- до електронного кабінету (електронної пошти) представника ТОВ АКМ1, адвоката Гудкова С.О. 06.06.2024 о 18:20, а підтвердження про таку доставку судом отримано 07.06.2024 о 00:16.

Розглянувши у підготовчому засіданні 17.06.2024 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, судом зауважено, що зазначений строк є пропущеним, попри це підлягає поновленню з огляду на визнання судом поважними причин пропуску цього строку, відтак судом прийнято поданий відповідачем відзив з метою повного та всебічного розгляду цієї справи.

Висновуючи вказане, судом враховано, що період пропуску строку обраховується не з початку перебігу такого строку, а з дати його закінчення, а поважність причин подання відзиву не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії, тоді як наявність саме об`єктивних причин пропуску відповідно встановленого строку не є кваліфікуючою при реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття доказів.

Також, висновуючи вказане, судом враховано, що:

- обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів;

- усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За результатами прийняття до розгляду відзиву на позов у цій справі у підготовчому засіданні 17.06.2024 судом, з метою з`ясування у сторін нереалізованих на стадії підготовчого провадження процесуальних прав, з`ясовано у представниці позивача наявність наміру письмово відреагувати на відзив у межах строків та порядку, що встановлені процесуальним кодексом порядку.

Своєю чергою представниця позивача на вказане питання суду повідомила, що відповідну позицію на заперечення відповідача буде подано у вигляді пояснень, подання яких не обмежено у кодексі ані строками, ані формою (усна або письмова), відтак немає потреби у наданні позивачу додаткових строків на подання відповіді на відзив та, відповідно, наявні всі підстави для закриття підготовчого засідання.

Також представниця позивача звернула увагу суду на власну позицію щодо того, що вона має право подавати пояснення до моменту прийняття рішення, оскільки ГПК України не забороняє стороні подавати такі пояснення під час розгляду справи по суті.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 17.06.2024, у цій справі закрив підготовче провадження та призначив справу №911/669/24 до судового розгляду по суті на 09.07.2024.

08.07.2024 та 09.07.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від відповідача надійшли заяви про відкладення розгляду справи з огляду на необхідність представника товариства обстежитися у сімейного лікаря.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.07.2024 у справі №911/669/24 оголосив перерву у судовому засіданні до 29.07.2024.

10.07.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від ТОВ Аркон-Інвест надійшли додаткові письмові пояснення стосовно викладених у відзиві на позов заперечень відповідача.

23.07.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від ТОВ Аркон-Інвест надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні 29.07.2024 в режимі відеоконференції.

Господарський суд Київської області ухвалою від 24.07.2023 у справі №911/669/24 задовольнив клопотання ТОВ Аркон-Інвест про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив судове засідання, призначене у справі №911/669/24 на 29.07.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

24.07.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від ТОВ АКМІ1 надійшла заява про участь його представника у судовому засіданні 29.07.2024 в режимі відеоконференції.

Господарський суд Київської області ухвалою від 24.07.2023 у справі №911/669/24 задовольнив заяву ТОВ АКМ1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив судове засідання, призначене у справі №911/669/24 на 29.07.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Стосовно поданих позивачем в особі його представниці 10.07.2024 додаткових пояснень, у судовому засіданні 29.07.2024 судом з`ясовано та зазначено таке.

У судовому засіданні 29.07.2024 представниця позивача зауважила, що відповідні пояснення подано у відповідності до ч. 5 ст. 161 ГПК України, згідно якої суд може надати стороні дозвіл на подання додаткових пояснень щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З огляду на зазначене представниця позивача вказала, що такі пояснення стосуються окремого питання, порушеного у відзиві на позов, стосовно кримінального провадження, тоді як жодних нових доказів позивача не подає.

На поставлене ж судом у засіданні 29.07.2024 питання про те, які об`єктивні обставини завадили позивачу подати пояснення на стадії підготовчого засідання, з урахуванням з`ясування судом такої необхідності під час вирішення питання про закриття підготовчого засіданні 17.06.2024, представниця позивача зауважила, що про подання таких пояснень на стадії розгляду справи по суті вона повідомляла суд у засіданні 17.06.2024, як і повідомляла вона у цьому засіданні суд і про те, що перебуває у відпустці за межами України, тоді як відзив направлено товариству, а не їй, як наслідок вона не мала часу і можливості підготувати пояснення на відзив.

Своєю чергою у судовому засіданні 29.07.2024 представник відповідача заперечив проти прийняття до розгляду таких пояснень з огляду на те, що вони за своїм змістом є відповіддю на відзив та, власне, подані з порушенням строку.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Частиною 1, 4 статті 166 ГПК України передбачено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Приписами ст. 207 ГПК України унормовано, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, вказані вище норми визначають порядок дій/поведінки суду та учасників справи під час реалізації останніми права на подання заяв по суті, які мають подаватись у визначені ГПК України та/або встановлені судом строки.

Водночас під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата і/чи завершена та або інша стадія судочинства, а з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Відповідно до змісту поданих позивачем 10.07.2024 додаткових пояснень останні містять міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, що власне і підтвердила представниця позивача.

Однак такі пояснення, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, подано позивачем не в підготовчому провадженні.

В розрізі вказаного судом враховано, що, подаючи після закриття підготовчого засідання у цій справі пояснення, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, позивачем, у тому числі в особі його представниці, не наведено та не обґрунтовано об`єктивну неможливість та причини, які перешкоджали подати такі пояснення на стадії підготовчого провадження.

Доводи ж представниці позивача про перебування її у відпустці судом відхиляються з огляду на їх неспроможність та не об`єктивність з урахуванням з`ясування судом під час вирішення питання про закриття підготовчого засіданні 17.06.2024 необхідності надання позивачу часу для підготовки позиції щодо заперечень відповідача.

Посилання позивача у поясненнях як на п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, так і на ч. 5 ст. 161 ГПК України судом відхиляються як такі, що не надають право стороні подавати заяву по суті спору з порушенням строку та порядку, які встановлені спеціальними нормами, зміст яких наведено вище.

До того ж суд звертає увагу позивача на те, що п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України передбачає загальне право учасників справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тоді як п. 6 ч. 2 ст. 42 та ст. 118 ГПК України унормовують, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Стосовно ж доводів представниці позивача про її право подавати пояснення у будь-якій формі, суд звертає увагу, що відповідне право може бути реалізовано у тому випадку, коли процесуальні норми не встановлюють спеціальних вимог для окремих видів процесуальних документів в залежності від їхньої суті та змісту, зокрема згідно ч. 2 ст. 166 ГПК України відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.

Назва процесуального документу зава/клопотання/пояснення (додаткові), не змінює його процесуальної суті та не може тлумачитись з іншим змістом і передбаченими кодексом вимогами до форми та строків подання такого документу.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про те, що строк для подання таких пояснень пропущено без поважних причин та, відповідно, залишив без розгляду додаткові пояснення позивача.

Господарський суд Київської області ухвалою від 29.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 29.07.2024, у справі №911/669/24 оголосив перерву у судовому засіданні до 10.09.2024.

05.09.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від ТОВ АКМ1 надійшла заява про участь його представника в судовому засіданні 10.09.2024 в режимі відеоконференції.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.09.2023 у справі №911/669/24 задовольнив заяву ТОВ АКМ1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив судове засідання, призначене у справі №911/669/24 на 10.09.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

У судовому засіданні 10.09.2024 після закінчення з`ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

20.06.2014 між ТОВ Аркон-Інвест як замовником та ТОВ АКМ1 як інвестором укладено інвестиційний договір №2006-1/14 (далі інвестиційний договір), згідно пункту 2.1. якого цим договором врегульовані правовідносини сторін, що виникають у зв`язку з із фінансуванням будівництва комплексу споруд для автомобільної мийки об`єкту інвестування, який має розташовуватись за наступною адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, №82.

12.01.2015 та 18.02.2015 до вказаного інвестиційного договору між сторонами укладено додаткові угоди за №№1, 2 відповідно, умовами яких сторони домовились погодити питання порядку участі замовника у фінансуванні об`єкту будівництва, а також внесли зміни до пункту 3.2.3 договору інвестування.

Так, пунктами 1.3., 2.2., 2.3., 3.2.3, підпунктами 4.1.1., 4.1.5., 4.1.10 пункту 4.1., пунктами 6.1. та 6.2. договору інвестування, із внесеними додатковою угодою №2 змінами, сторони домовились відповідно про таке:

- пункт 1.3. ділянка під забудову частина земельної ділянки (розміром 0,4 га), згідно Державного акту серії I-КВ №000946, зареєстрованим за №530 від 28.12.2001, що використовується інвестором для реалізації проекту будівництва об`єкту інвестування та знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, №82.

- пункт 2.2. - відповідно до умов цього договору інвестор забезпечує в повному обсязі фінансування всього комплексу витрат пов`язаних з будівництвом об`єкту інвестування. При цьому замовник забезпечує дане будівництво як власник прав на забудову даної земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею серії I-КВ №000946, зареєстрованим за №530 від 28.12.2001, а також делегує частину своїх повноважень та обов`язків як замовника інвестору згідно п. 3.1.1.;

- пункт 2.3. - після введення в експлуатацію об`єкта інвестування інвестор та замовник набувають право власності на такий об`єкт інвестування у рівних частках по 50% кожен, в порядку передбаченим чинним законодавством;

- пункт 3.2.3 інвестор не заперечує проти набуття замовником прав власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:019:0167. У разі набуття замовником права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:019:0167, замовник зобов`язується виділити ділянку під забудову в окрему земельну ділянку в межах затверджених сторонами окремим актом виділення земельної ділянки та передати інвестору право власності на частку у розмірі 50% такої земельної ділянки;

- пункт 4.1. - інвестор приймає на себе такі обов`язки, зокрема: здійснювати інвестування в будівництво об`єкту інвестування у обсягах та у строки відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації (підпункт 4.1.1.); після оформлення права співвласності на об`єкт інвестування, утримувати та зберігати його в належному стані відповідно до встановлених нормативів та умов цього договору за власні кошти (підпункт 4.1.5.); не чинити перешкод замовнику в користуванні частиною земельної ділянки поза межами ділянки забудови, не перешкоджати замовнику в набутті їм права власності на земельну ділянку (Державний акт серії I-КВ №000946, зареєстрованим за №530 від 28.12.2001, кадастровий номер 3222486201:01:019:0167) (підпункт 4.1.10);

- пункт 6.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін і скріплення його печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань;

- пункт 6.2. дію цього договору може бути достроково припинено за взаємною згодою сторін, про що укладається додаткова угода до цього договору.

Копії вказаного інвестиційного договору, а також укладених до нього додаткових угод наявні в матеріалах справи.

Також до позовної заяви долучено копію Державного акта на право постійного користування землею серії I-КВ №000946, зареєстрованого 28.12.2001 в книзі записів держаних актів на право постійного користування землею за №530, а також копію Витягу за №НВ 6800313542023 від 21.04.2023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:019:0167.

Відповідно до змісту позову та заяви про усунення недоліків ТОВ Аркон-Інвест зауважило, що 15.01.2015 між сторонами підписано акти, згідно яких за інвестиційним договором позивач передав відповідачу будівельні матеріали на суму 545 317,51 грн та науково-технічну продукцію вартістю 21 870,23 грн. Копії вказаних актів додано до позовної заяви.

Надалі, за доводами позивача, 19.02.2016 між ним та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого на виконання п. 2.3 інвестиційного договору ТОВ АКМ1 передало, а ТОВ АРКОН-ІНВЕСТ прийняло 1/2 частки об`єкту автомийного комплексу, загальною площею 860,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Киїська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 82 (далі автомийний комплекс).

З огляду на вказане, за викладеними у позові обставинами, 19.02.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28341476 державним реєстратором зареєстровано право власності ТОВ АРКОН-ІНВЕСТ на 1/2 нежитлового приміщення автомийного комплексу (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, буд. 82, номер відомостей про речове право: 13341065, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 654337232224.

Водночас, за доводами позивача, право власності відповідача на 1/2 вказаного нерухомого майна - автомийного комплексу, зареєстровано у державному реєстрі значно пізніше - 28.05.2020 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52415668 (номер відомостей про речове право: 36658610), після тривалих внутрішніх корпоративних спорів між учасниками ТОВ АКМ1, в результаті яких невстановлені особи вчинили дії щодо знищення вказаного нерухомого майна.

На підтвердження вказаних обставин розподілу між сторонами часток автомийного комплексу та проведення державної реєстрації права власності на таке майно у відповідних частках , позивачем надано копії: підписаного сторонами акта приймання-передачі від 19.02.2016, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.12.2023 за №1358462668 (далі інформаційна довідка №1358462668).

Водночас, підтверджуючи обставини наявності корпоративних спорів між учасниками ТОВ АКМ1, позивач здійснив посилання на номери судових справ:

- справа №911/2352/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «АКМ1» про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів, переведення прав та обов`язків покупця частки в статутному капіталі;

- справа №911/796/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГУВЕР» про розірвання договору, зобов`язання вчинити дії, скасування реєстраційної дії.

Стосовно ж обставин знищення на належній ТОВ АРКОН-ІНВЕСТ на праві користування земельній ділянці автомийного комплексу загальною площею 860,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то позивач зауважив, що таке майно знищено повністю, фізично не існує та відновленню не підлягає.

До позовної заяви позивачем додано:

- Висновок про знищення/знесення майна з додатками (фотофіксація) з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, виданий ТОВ «Реєстраційний центр «АЛТАНА» (код ЄДРПОУ 38091560), атестована особа ОСОБА_3 , реєстраційний номер документа №DT01:4229-3995-1497-3686 та дата формування - 15.03.2024;

- акт обстеження №01-22/01/24-ТО від 08.02.2024 (№КТ009311), за підписами директора ТОВ «Рєстраційно-експертний центр «Алтана» (код ЄДРПОУ 38510742) та ОСОБА_3 ;

- технічний звіт №01-22/01/24-ТО від 08.02.2024, за підписами директора ТОВ «Рєстраційно-експертний центр «Алтана» (код ЄДРПОУ 38510742) та ОСОБА_3 ;

- витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, виданий ТОВ «Реєстраційно-експертний центр «АЛТАНА» (код ЄДРПОУ 38510742), сертифікований експерт Портянко Павло Васильович, реєстраційний номер документа №TO01:2741-7016-7977-7747 та дата формування (створення) документа - 13.03.2024.

Посилаючись на вказане та, відповідно, мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, ТОВ АРКОН-ІНВЕСТ зазначило, що воно фактично позбавлене можливості використовувати земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:019:0167 загальною площею 1,4998 га, оскільки в державному реєстрі містяться відомості про розташування на вказаній земельній ділянці нерухомого майна, яке знищено та фізично не існує.

З урахуванням вказаних обставин та приписів пункту 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №553) позивач зауважив, що звертався до відповідача з листом про необхідність подання заяви як співвласника знищеного об`єкта нерухомого майна - автомийного комплексу, для державної реєстрації припинення права власності, проте жодної відповіді на отримав.

До позову додано копії адресованого відповідачу листа №08/03-24 від 08.03.2024 та опису вкладення у лист з квитанцією органу поштового зв`язку від 11.03.2024, як і долучено до позову копію ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2020 у справі №369/6306/20 про накладення арешту, зокрема, на частки об`єкту нерухомого майна №654337232224, що є автомийним комплексом, загальною площею 860,2 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що належало ТОВ АКМ1, яке на даний час належить ОСОБА_4 .

Надалі, під час розгляду справи, позивачем долучено до матеріалів справи копію ухвали Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/17599/21 від 12.03.2024 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2020 у справі №369/6306/20, зокрема, на нежитлове приміщення - автомийний комплекс (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: АДРЕСА_1 .

З огляду на вказане та те, що скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення - автомийний комплекс, без наявності зави від відповідача як співвласника цього майна є неможливим, позивач звернувся до суду з вимогами про:

- визнання відсутнім право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю АКМ1 (ідентифікаційний код 39245985) на 1/2 частку нежитлового приміщення автомийного комплексу (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: АДРЕСА_1 , що зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію приватного нотаріуса Бучанського нотаріального округу Київської області Сподіна І.Л. номер 52415668 від 28.05.2020 року, номер відомостей про речове право 36658610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - автомийний комплекс (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: АДРЕСА_1 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням.

Правовими підставами для заявлення таких вимог позивач визначив ст.ст. 182, 317, 319, 321, 346, 349, 358 ЦК України, зауваживши, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками та є специфічним, оскільки поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

До того ж позивач звернув увагу на те, що стаття 349 ЦК України, яка встановлює умови припинення права власності на майно, підлягає застосуванню за вказаним спором у редакції, що діє станом на момент звернення позивача із позовом у цій справі.

Стосовно ж застосування вказаної статті та тлумачення її змісту, а також стосовно доказів на підтвердження знищення майна позивачем здійснено посилання на позиції суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 09.06.2022 у справі №759/18854/20, у постанові від 20.09.2023 у справі №369/4002/21, у постанові від 03.06.2021 у справі №639/7781/16-ц та у постанові від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/520).

Поряд з тим, усуваючи недоліки позовної заяви, позивач зазначив, що обрані ним позовні вимоги та, відповідно, способи захисту спрямовано, зокрема, на захист права володіння та користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222486201:01:019:0167, оскільки фактично не можливо отримувати дозвільні документи на будівельні роботи та юридично використовувати всю площу земельної ділянки з огляду наявного запису в державному реєстрі про існування нерухомого майна, що фактично не існує.

В розрізі наведеного позивач зауважив, що є власником частки такого знищеного майна і визнає відповідну обставину та, як наслідок, припинення за собою такого права, а тому вимога про визнання відсутнім права на частини нерухомого майна відповідає належній відповідачу часті.

Заперечуючи проти вказаного та відповідно заявлених вимог, відповідач зазначив, що після введення автомийного комплексу в експлуатацію ТОВ АКМ1 набуло не тільки право власності на такого майна, але і право на частину земельної ділянки під таким майном згідно статті 120 Цивільного кодексу України та 377 Земельного кодексу України.

Надалі, за доводами відповідача, 05.06.2020 слідчим суддею у межах кримінального провадження №12020110200002204 накладено арешт на корпоративні права ТОВ АКМ1 та частку автомийного комплексу, а у листопаді 2021 року ТОВ АРКОН-ІНВЕСТ фізично заволоділо усім автомийним комплексом, що унеможливило доступ відповідача до нього та його використання.

Підтверджуючи такі обставини, відповідач здійснив посилання у відзиві на матеріали кримінального провадження 12021111380000983, за яким у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа №369/8812/22 провадження 1-кп/369/907/24.

З огляду на вказане, посилаючись на ст. 22 ЦК України та ст.ст. 34-36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідач зауважив на наявному у нього праві отримати необхідні дозвільні документи для реконструкції/відновлення автомийного комплексу та відшкодувати збитки у вигляді здійснених на таке відновлення витрат.

Крім того відповідач зазначив, що:

- діючим законодавством встановлено порядок припинення права власності на нерухоме майно лише шляхом звернення власника із заявою при припинення його права, що виключає можливість припинення цього права в судовому порядку за позовом співвласника майна;

- з огляду на статті 317, 319, 321 ЦК України передбачені законом випадки позбавлення права власності не включають знищення майна через дії невстановлених осіб під час корпоративних спорів;

- припинення права власності на знищене майно також порушує права ТОВ АКМ1 на земельну ділянку під належним йому нерухомим майном з урахуванням приписів статті 120 Цивільного кодексу України та 377 Земельного кодексу України.

З огляду наведених вище заперечень та покладених у їх основу обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судових засіданнях під час розгляду спору у цій справі, у тому числі на стадії розгляду її по суті, на питання суду з метою дотримання приписів ч. 1 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, представники сторін надали такі пояснення:

- представник відповідача зазначив, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2024 у справі №369/11711/24 накладено арешт на частки об`єкта нерухомого майна №654337232224, що є автомийним комплексом, загальною площею 860,2 м.кв., що належить ТОВ «АКМ1» (код ЄДРПОУ 39245985) відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна;

- представниця позивача зазначила про наявність судових рішень, які мають відношення до цієї справи, а саме: ухвала у справі №369/8812/22, згідно якої стосовно діючого директора ТОВ «АКМ1» надійшов обвинувальний акт щодо заволодіння майном відповідача; ухвала від 16.12.2021 у справі №361/17876/21, у якій також викладено суть обвинувачень діючого директора ТОВ «АКМ1» у заволодінні майном товариства;

- стосовно ефективності такого способу захисту як скасування державної реєстрації права власності представниця позивача зазначила про позицію, викладену у справі №904/5076/23.

Також згідно усних доводів представниці позивача автомийний комплекс знищено за вказівкою директора ТОВ «АКМ1» невстановленими особами, але коли саме це відбулось позивачу не відомо, а сам факт знищення встановлено під час технічної інвентаризації у лютому 2024 року.

Своєю чергою, за висловленими представником відповідача усними доводами, позивач обрав неефективний спосіб захисту, а з доданих до позову документів, зокрема технічного звіту та доданих до нього фото вбачається наявність фундаменту, що свідчить про неповне знищення та руйнування автомийного комплексу.

Також представник відповідача зауважив на ряді недоліків наданого позивачем звіту, зокрема строку дії ліцензії, яка не співпала з часом проведення обстеження, яке до того ж було тільки візуальним.

На питання ж суду стосовно того, у чому полягає порушення суб`єктивного права позивача, його представниця зауважила, що наявність зареєстрованого автомийного комплексу на земельній ділянці не дозволяє позивачу користуватися нею, тоді як у відповідача нема жодних прав на таку земельну ділянку.

Водночас, за доводами представниці позивача інвестиційний договір припинив свою дію, оскільки усі зобов`язання за ним виконанні, зокрема шляхом підписання актів приймання-передачі будівельних матеріалів та частки майна, тоді як пункт 4.1.10 не засвідчує дію інвестиційного договору, а пунктом 4.1.5. цього договору покладено на відповідача обов`язок з утримання майна, яке він не виконав.

Отже, на переконання представниці позивача, передбачене інвестиційним договором право відповідач на використання забудованої частини земельної ділянки може бути реалізоване тільки за наявності на ній відповідного нерухомого майна.

Крім того представниця позивача зауважила, що:

- порушення суб`єктивного права позивача полягає і у тому, що він як співвласник хоче розпорядитися належними йому майна шляхом внесення запису до державного реєстру, що не можу бути здійснено без згоди іншого співвласника відповідача;

- відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність на земельній ділянці автомийного комплексу;

- ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.08.2024 у справі №369/12573/24 скасовано накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2024 у справі 369/11711/24 у кримінальному провадженні №12024111050001479 арешт на 1/2 частки об`єкта нерухомого майна №654337232224, що є автомийним комплексом, загальною площею 860,2 м2, що належить ТОВ «АКМ1» (код ЄДРПОУ 39245985).

Своєю чергою представник відповідача вказав, що наразі відсутні докази щодо того, хто і як зруйнував майно, тоді як інвестиційний договір є діючим, оскільки його умовами передбачено не тільки будівництво автомийного комплексу, але і його експлуатація з огляду на наявне у відповідача право на відновлення такого майна.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поряд з тим наявність права на подання позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, а тому для того щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує:

- чи існує у позивача право або законний інтерес;

- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;

- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Отже, право на судовий захист вимагає також, щоб твердження позивача про порушення права та/або інтересу було обґрунтованим, відтак можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) вказаних вище умов.

З`ясуванню ж характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку, сприяють визначені у позові предмет і підстава позову (фактична та правова).

Звідси оцінка предмету заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права особи, про яке зазначено в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовано вимоги.

Так, зі змісту поданого ТОВ АРКОН-ІНВЕСТ позову слідує, що його предметом визначено вимоги про:

- визнання відсутнім у відповідача права власності на 1/2 частку автомийного комплексу, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію номер 52415668 від 28.05.2020, номер відомостей про речове право 36658610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням;

- скасування державної реєстрації права власності на весь автомийний комплекс шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням.

Підставами ж відповідно заявлених вимог з посиланням, зокрема, на ч. 1 ст. 182, 346, 349 ЦК України позивачем визначено обставини знищення такого автомийного комплексу, відтак за наслідками задоволення вказаних вимог позивач прагне захистити як власне право власності на частини цього майна, зокрема щодо правомочності у розпорядженні його юридичною долею, так і право користування всією земельною ділянкою, частина якої передана під розміщення автомийного комплексу.

Приписами ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319, ч.ч. 1, 2 ст. 358, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 386, ст. 391 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Поряд з тим ч.ч. 1, 2 ст. 321, ч. 1 ст. 346 та ст. 349 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності припиняється у разі, зокрема відмови власника від права власності; знищення майна.

Право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Частина 1 статті 181 та частина 1 статті 190 ЦК України презюмують, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 2, частиною 5 статті 12, частинами 2, 7 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво) або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується.

У разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Згідно ч. 3 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі, зокрема, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Зі змісту наведених норм матеріального права слідує, що одним із видів визначення фактичної та юридичної долі речі (майна) є її (його) знищення, тобто обставина, яка припиняє існування у подальшому конкретного об`єкта права власності, а умовою припинення права власності згідно статті 349 Цивільного кодексу України є наявність встановленого факту знищення майна, під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування.

Схожу позицію (висновки) викладено у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №5015/45/11(914/1919/20).

Приписами статей 73, 74, 76, 78, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як:

- належність доказів спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили.

Під час розгляду вказаної справи сторони не заперечили підтверджені відповідними доказами обставини набуття позивачем та відповідачем у рівних частках по , права власності на нерухоме майно автомийний комплекс загальною площею 860,2 кв.м., розміщений за адресою: Киїська область, Києво-Святошинський (Бучанський) район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 82 на переданій у користування земельній ділянці кадастровий номер 3222486201:01:019:0167.

Також судом встановлено та визнано сторонами, що державну реєстрацію відповідного права на вказане майно за присвоєним йому реєстраційним №654337232224 проведено щодо кожної із сторін та їх часток 19.02.2016 та 28.05.2020, відповідно.

Поряд з тим у змісті долучених позивачем до позову акта обстеження і технічного звіту, підписаних 08.02.2024 ТОВ «Рєстраційно-експертний центр «Алтана» (код ЄДРПОУ 38510742) та експертом Портянком П.В., зазначено, що за результатами обстеження об`єкту нерухомого майна: Будівля «Автомийний комплекс» загальною площею 860,2 кв.м., який складався з:

- будівлі автомийки самообслуговування літ. «А» загальною площею 304,90 кв.м.;

- кафетерію літ. «Б» загальною площею 97,5 кв.м;

- шиномонтажу літ. «В» загальною площею 280 кв.м.;

- будівлі чистки автомобілів літ. «Г» загальною площею 177,8 кв.м.;

- вимощення №І, на земельній ділянці кадастровий номер 3222486201:01:019:0167, який розташований за адресою: Киїська область, Бучанський район, Борщагівська територіальна громада, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 82, на момент обстеження являється знищеним в повному обсязі, у зв`язку із чим відновленню не підлягає.

У доданих же до позову витязі з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження та висновку про знищення/знесення майна вказано, відповідно, про те, що:

- витяг сформовано (видано) 13.03.2024 ТОВ «Реєстраційно-експертний центр «АЛТАНА» (код ЄДРПОУ 38510742) та експертом Портянком П.В. у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, а згідно наведеної у примітках інформації знищено такі об`єкти: автомийка самообслуговування, автомийка самообслуговування (з навісом), кафетерій, шиномонтаж та будівлі для чистки автомобілів;

- висновок сформовано (видано) 15.03.2024 ТОВ «Реєстраційний центр «АЛТАНА» (код ЄДРПОУ 38091560) і атестованою особою ОСОБА_3 на підставі документа №КТ00927 від 08.02.2024; дата і підстава знищення фізична відсутність майна у зв`язку з його знищенням від 08.02.2024; статус об`єкта в системі зареєстровано (внесено реєстратором).

Однак вказані вище документи не містять відомостей про стан/наявність та ступінь пошкоджень інших конструктивних елементів нерухомого майна та його окремих будівель автомийного комплексу, таких як: інженерні споруди та комунікації/підвал та фундамент, наявність якого (фундаменту), зокрема, вбачається з долучених до технічного звіту фотографій.

До того ж інформація про стан/наявність та ступінь пошкоджень вказаних у витязі з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: підвалу, як конструктивної частини будівлі автомийки самообслуговування, а також вимощення також не зазначена.

Отже, здійснивши оцінку усіх наведених вище документів, у том числі на предмет їх належності та достовірності, суд висновує, що такі документи не свідчать про безпосередній і достовірний зв`язок між зазначеними у них відомостями та, власне, обставинами повного знищення належного сторонам на праві власності майна - усіх будівель автомийного комплексу з їх невід`ємними частинами, такими як: фундамент, підвал, інженерні споруди та комунікації.

Так, у судових засіданнях представник відповідача підтвердив, а представниця позивача не заперечила обставин існування, зокрема, фундаменту та інженерних комунікацій як частин нерухомого майна.

У розрізі вказаного, зокрема наявності фундаменту та підвалу як частин майна автомийного комплексу, та доводів позивача про надання ним наведених вище документів, саме як матеріалів технічної інвентаризації, суд звертає увагу на те, що згідно статті 393 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»:

- технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна - це комплекс робіт з метою визначення складу, фактичної площі, об`єму, технічного стану та/або визначення змін зазначених характеристик за певний період часу із виготовленням відповідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) з використанням Реєстру будівельної діяльності;

- технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна проводиться юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт із технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність", зокрема, в інших випадках за бажанням замовника/власника об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва;

- порядок проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, перелік об`єктів нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації, склад, зміст інвентаризаційної справи, матеріалів технічної інвентаризації та технічних паспортів визначаються Кабінетом Міністрів України в Порядку проведення технічної інвентаризації.

Згідно пунктів 2, 4, 38 та 117 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №488, підвальний поверх - поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більш як на половину висоти приміщень.

Інженерні споруди - об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні споруди, що призначені для виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо.

Фундамент - частина будівлі, споруди, через яку передається навантаження від його надземної частини на ґрунт.

До об`єктів нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації та на які за результатами технічної інвентаризації виготовляються інвентаризаційні справи, матеріали технічної інвентаризації і технічні паспорти (далі - об`єкт нерухомого майна), належать, зокрема:

- виробничі будівлі, будівлі і споруди громадського та виробничого (зокрема сільськогосподарського) призначення та їх комплекси;

- нежитлові приміщення та групи нежитлових приміщень, які є самостійним об`єктом нерухомого майна;

- інженерні споруди та лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Під час обстеження об`єктів нерухомого майна здійснюється огляд конструктивних елементів та наявність інженерних систем об`єкта нерухомого майна.

Залежно від виду конструктивних елементів об`єкта нерухомого майна визначаються такі їх характеристики, зокрема, для фундаменту, зовнішніх та внутрішніх стін, перегородок, перекриття, даху, вікон і дверей визначаються їх матеріали.

Інженерні споруди класифікуються за функціональним призначенням. Інженерні споруди умовно розподіляються за такими групами: підземні: підвали, тунелі і канали, оглядові колодязі тощо.

Крім того судом враховано, що вказані документи за своїм змістом та назвами не відносяться до матеріалів технічної інвентаризації та згідно з положеннями Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681, такі документи є різними за метою їх створення, зокрема звіт про проведення технічного обстеження будівель і споруд, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та/або звіт про проведення технічного обстеження об`єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації стосуються введення в експлуатацію та/або визнання права власності самочинно на самочинно збудований об`єкт.

До того ж у розумінні вказаного Порядку №681 за допомогою відповідної електронної системи формуються довідки про знищення/знесення об`єкта нерухомого майна, а не висновки, тоді як до позову додано висновок про знищення/знесення майна, який сформовано 15.03.2024 юридичною особою, відмінною від тією яка готувала технічний звіт та акт обстеження, а також із зазначенням ідентифікуючих відомостей про документ - №КТ00927 від 08.02.2024, доказів складення та наявності якого матеріали цієї справи не містять.

Підсумовуючи все наведене, суд висновує, що надані позивачем докази, як такі, що створено за наявності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини повного знищення автомийного комплексу, з огляду на процесуальні приписи та передбачені ними принципи доказування, формують у суду розумний сумнів стосовно відповідних обставин, про які стверджує позивач, та не приймаються судом як належні і достовірні докази повного знищення автомийного комплексу.

В розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що:

- принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;

- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.

Також судом враховано, що надані позивачем документи, зокрема висновок про знищення/знесення майна і технічний звіт не є висновком судового експерта у розмінні процесуальних приписів, зокрема щодо необхідних для нього вимог, як зазначення про те, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Жодних інших документів, які можливо було б оцінити як належні та достовірні докази на підтвердження обставин повного знищення автомийного комплексу, суду не надано, тоді як посилання позивача на позиції суду касаційної інстанції у інших справах (номери яких наведено у позові), у тому числі і щодо того, якими документами можуть підтверджуватись обставини знищення майна, судом відхиляються, позаяк обставини за відповідними справами не є релевантними до спору у цій справі.

До того ж, з огляду вказаного суд звертає увагу, що:

- перелік документів, на підставі яких можливо встановити обставини знищення майна, не є вичерпним;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, тобто подані стороною документи судом оцінюються з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв`язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судом касаційної інстанції в інших справах;

- алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію;

- всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи.

Суд відхиляє усні твердження представниці позивача про те, що відповідач не надав зі своєї сторони доказів на спростування доводів про знищення майна, оскільки вказане ґрунтується на передбаченому процесуальними нормами принципі «вірогідність доказів», який можливий до застосування тоді, коли докази подають обидві сторони і суд співвідносить між собою докази обох сторін, попри те первинно неналежні та недостовірні докази не можуть оцінюватись за відповідним принципом.

Крім того, з урахуванням обставин цієї справи та здійсненої оцінки поданих позивачем доказів, а також необхідності врахування викладених у постановах Верховного Суду висновків щодо застосування норм права, судом взято до уваги викладені у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №5015/45/11(914/1919/20) висновки та враховано, що:

- такі висновки стосуються тлумачення змісту норми, суб`єктів звернення із позовом про припинення права власності та права суду оцінити взаємно суперечливі докази шляхом призначення експертизи;

- у справі ж за цим позовом відсутня взаємна суперечливість поданих позивачем документів з огляду на їх неналежність та недостовірність.

При здійсненні оцінки наданих позивачем документів судом враховано, що вони не можуть мати для нього заздалегідь встановленої сили тільки з тих підстав, що їх сформовано в Єдині державній електронній системі у сфері будівництва, а також і з огляду на те, що згідно пункту 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №553) державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням проводиться за наявності, зокрема, відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, позаяк дії державного реєстратора з прийняття рішень про припинення права власності не є тотожними судовому розгляду та передбачених для нього процесуальних правил вирішення спору по суті.

За таких обставин, оскільки необхідною умовою припинення права власності на підставі статті 349 ЦК України є знищення усього майна/будівель, а не частини з них, суд висновує про доказову непідтвердженість доводів позивача як про знищення автомийного комплексу, так і про наявність підстав для визнання відсутнім права відповідача на належну йому частину цього майна і скасування державної реєстрації права на обидві частки сторін із закриттям розділу.

Такий висновок суду також ґрунтується на тому, що власник знищеного нерухомого майна має виключне право на реконструкцію зруйнованих об`єктів, їх відновлення, модернізацію, вирішувати подальшу долю таких об`єктів тощо, тоді як:

- позбавлення власника знищеного нерухомого майна таких прав не відповідало б статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право мирного володіння майном;

- під час розгляду цієї справи відповідачем підтверджено та заявлено про те, що він не відмовляється від власних прав на реконструкцію автомийного комплексу.

Стосовно ж доводів позивача про порушення його права на користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222486201:01:019:0167, як її частиною під автомийним комплексом, так і загалом усією такою ділянкою, суд вважає зазначити таке.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом 21.02.2020) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно ж приписів ч. 14 статті 120 ЗК України (в редакції станом на час звернення позивача до суду) у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач має право використовувати таку земельну ділянку для доступу та обслуговування такого об`єкта. Порядок користування земельною ділянкою набувачем визначається договором між ним та землекористувачем.

Стаття 152 Земельного кодексу України передбачає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З огляду на зміст як наведених правових норм, так і згаданої раніше в рішенні статті 391 ЦК України, особа може вимагати захисту свого права від іншої особи, яка перешкоджає користуватися і розпоряджатися своїм майном, шляхом подання до суду негаторного позову, відтак позивачем за відповідним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту у судовому порядку права користування майном, зокрема у визначений спосіб - усунення перешкод, є наявність підтверджених належними доказами як права особи на таке майно, так і обставин порушення цього права - невизнання, оспорювання або вчинення перешкод у користуванні майном, користування майном з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або користувача тощо.

Водночас передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником/користувачем майна і відповідачем, який користується спірним майном, не існувало договірних відносин щодо цього майна.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у розумінні приписів цивільного законодавства договір спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні дії, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Водночас предметом договору охоплюються не усі права та обов`язки, оскільки останні можуть стосуватися як умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення.

Під час розгляду вказаної справи сторони не заперечили підтверджені відповідними доказами обставини будівництва та розміщення на земельній кадастровий номер 3222486201:01:019:0167 автомийного комплексу саме на підставі інвестиційного договору, умовами якого з-поміж іншого передбачено:

- порядок використання відповідачем вказаної земельної ділянки, зокрема згідно підпункту 4.1.10 не чинити перешкод замовнику в користуванні частиною земельної ділянки поза межами ділянки забудови;

- обов`язок відповідача, після оформлення права співвласності на об`єкт інвестування, утримувати та зберігати його в належному стані відповідно до встановлених нормативів та умов цього договору за власні кошти;

- чинність договору до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Зі змісту наведеного слідує, що чинність укладеного між сторонами інвестиційного договору, яким визначено легальне право відповідача на користування земельною ділянкою в межах забудови, обумовлено повним виконанням сторонами своїх обов`язків за цим договором, зокрема і обов`язків відповідача по утриманню та зберіганню майна, що не обмежується виключно його першочерговим будівництвом.

З огляду на вказане, враховуючи недоведеність обставин повного знищення усього автомийного комплексу та право відповідача на його реконструкцію, суд дійшов висновку про те, що інвестиційний договір, як правова підстава для користування відповідачем земельною ділянкою в межах забудови, станом на момент виникнення спору та звернення позивача до суду у цій справі є чинним та таким, що породжує передбачені ним права та обов`язки для сторін і регулює відповідні відносини між ними.

З огляду на вказане усні доводи представниці позивача про закінчення строку дії інвестиційний договір визнаються неспроможними, що також ґрунтується на відсутності у такому договорі умов про його автоматичне припинення/дострокове розірвання у зв`язку із частковим пошкодженням та/або руйнуванням автомийного комплексу.

Ураховуючи наведене, оскільки автомийний комплекс та/або його складові частини розміщено/побудовано на відповідній правовій підставі інвестиційному договорі, яким також визначено умови користування відповідачем земельною ділянкою як в межах забудови, так і за її межами, суд висновує про те, що позивачем доказово не доведено обставин протиправного характеру дій відповідача щодо належної позивачу на праві користування земельної ділянки.

Позивачем не наведено жодних інших доказово підтверджених обставин щодо вчинення відповідачем будь-яких інших дій, спрямованих на перешкоджання позивачу у користуванні ним всією земельною ділянкою земельній кадастровий номер 3222486201:01:019:0167.

Ураховуючи наведене, суд висновує, що позивач не довів обставин порушення його прав як щодо розпорядження автомийним комплексом, так і щодо користування земельною ділянкою, у тому числі і внаслідок наявності на її частині такого автомийного комплексу та/або його складових частин та, відповідно, наявності запису про державну реєстрацію права власності на відповідне нерухоме майно.

Судом відхиляються як доказово неспроможні доводи позивача про наявність корпоративних спорів, посилання обох сторін на наявність кримінальних провадження, зокрема і щодо обвинувачень в їх межах директора відповідача та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, а також постановлені в межах таких проваджень ухвали про арешт майна та/або про його скасування, позаяк викладені в таких ухвалах обставини та висновки судів, як самі матеріали кримінального провадження не є для суду ані преюдиційними, ані обов`язковими у розмінні статті 75 ГПК України.

Попри все викладене та те, що відсутність порушеного права особи є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, суд відхиляє доводи відповідача про неефективність обраного позивачем способу захисту та можливість реєстрації припинення права власності тільки за заявою власника, позаяк:

- з позовом про припинення права власності може звернутися не тільки власник майна, а будь-яка особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її права та інтересу;

- визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності, відтак суд може захистити порушене право шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права.

Поряд з тим необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Отже, виходячи з аналізу суб`єктного складу та характеру правовідносин, а також враховуючи недоведеність позивачем покладених в основу позову обставин та, відповідно, порушення його права на розпорядження майном та користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про:

- визнання відсутнім у відповідача права власності на 1/2 частку автомийного комплексу, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію номер 52415668 від 28.05.2020, номер відомостей про речове право 36658610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням;

- скасування державної реєстрації права власності на весь автомийний комплекс шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Аркон-Інвест (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Мала Кільцева, будинок 1, ідентифікаційний код 31590093) до Товариства з обмеженою відповідальністю АКМ1 (08137, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 82, ідентифікаційний код 39245985) про:

- визнання відсутнім права власності у Товариства з обмеженою відповідальністю АКМ1 (08137, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 82, ідентифікаційний код 39245985) на 1/2 частку нежитлового приміщення автомийного комплексу (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, буд. 82, що зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію приватного нотаріуса Бучанського нотаріального округу Київської області Сподіна І.Л. номер 52415668 від 28.05.2020 року, номер відомостей про речове право 36658610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення - автомийний комплекс (загальна площа 860,2 кв.м.), адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, буд. 82 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 654337232224, у зв`язку із його знищенням, відмовити повністю.

2. Понесені позивачм судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.10.2024.

Суддя В.А. Ярема