Рішення

від 30.09.2024 по справі 916/2897/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2897/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бень В.Е. на підставі довіреності;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення 773 224,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду з позовною заявою до Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (далі по тексту Управління) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 773 224,90 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 606 707,32 грн, пені у розмірі 139 260,11 грн, 3% річних у розмірі 15 151,20 грн, збитків від інфляції у розмірі 12 106,27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати спожитого протягом періоду з 02.03.2023 по 31.03.2023 природного газу, який був поставлений позивачем як постачальником останньої надії.

Ухвалою суду від 02.07.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

16.07.2024 до суду від Управління надійшов відзив на позов, згідно прохальної частини якого відповідач просить позов задовольнити частково в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 606 707,32 грн, у задоволенні вимог в іншій частині відповідач просить суд відмовити.

При цьому, по тексту відзиву Управління стверджує, що договір постачання природного газу постачальником останньої надії не може укладатись на строк, який перевищує 60 діб. Так, позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення з Управління заборгованості за поставлений природний газ у січні та лютому 2023 року, який рішенням Господарського суду Одеської області був задоволений. Таким чином, у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» були відсутні підстави для постачання природного газу у березні 2023 року.

Разом з тим, Управління також наголошує, що розрахунок пені здійснений позивачем після спливу 6 місяців від дати, коли оплата мала бути здійснена. Посилаючись на відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань за договором, який не був підписаний відповідачем, з метою дотримання принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності Управління просить зменшити суму пені, 3% річних та збитків від інфляції. При цьому, відповідач зазначає, що є органом місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у відповіді на відзив наполягає за задоволенні заявленого позову у повному обсязі посилаючись на відсутність підстав для зменшення пені, 3% річних та збитків від інфляції. Разом з тим, пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень про неможливість поставки природного газу у строк, який перевищує 60 діб, у відповіді на відзив відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу №5197, згідно якого обсяг спожитого Управлінням природного газу протягом періоду з 02.03.2023 до 31.03.2023 становить 20,23800 тис. м. куб., вартість газу складає 606 707,32 грн.

Крім того, позивачем було виставлено Управлінню рахунок №11934 на суму 3 220 343,99 грн, з яких 2 613 636,67 грн заборгованість за попередні періоди.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідача актів та рахунків ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було надано суду список згрупованих поштових відправлень від 17.04.2023.

Листом №16/2-09/23464/2024 від 01.03.2024 АТ «Ощадбанк» у відповідь на звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було надано інформацію про розмір сплачених, зокрема, Управлінням грошових коштів за період з 01.11.2021 по 29.02.2024, згідно якого відповідачем 21.07.2023 було перераховано на рахунок позивача грошові кошти на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 по справі №916/3298/22.

01.03.2024 представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернувся до ТОВ „Оператор газотранспортної системи України з адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати інформацію у вигляді витягів з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачів, зокрема, Управління, за період з 01.11.2021 по дату видачі довідки.

Листом №ТОВВИХ-24-3334 від 04.03.2024 ТОВ „Оператор газотранспортної системи України у відповідь на адвокатський запит було надано скриншоти з інформаційної платформи щодо запитуваних споживачів. Згідно із скриншотами з інформаційної платформи відповідач, зокрема, у січні-березні 2023 року був закріплений за постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Обсяг природного газу, використаний споживачем у березні 2023 року, склав 20 238,00 м. куб.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1387/27832, затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії та постановлено, що суб`єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники останньої надії), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (далі - Постачальник).

Згідно з п. 1.3 договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634,641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що за цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Положеннями п. 4.5 договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Згідно з п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що Управління у березні 2023 року згідно з листом ТОВ „Оператор газотранспортної системи України №ТОВВИХ-24-3334 від 04.03.2024 було закріплено за постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Обсяг природного газу, використаний споживачем за даний період складає 20 238,00 м. куб.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про укладення між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та відповідачем договору постачання природного газу постачальником „останньої надії з 02.03.2023.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи відсутність доказів укладення Управлінням договору про постачання природного газу у березні 2023 року з іншим постачальником, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Управління позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 606 707,32 грн за поставлений протягом періоду з 02.03.2023 по 31.03.2023 природний газ.

У відзиві на позов Управління одночасно визнає вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення суми основного боргу, так і заперечує проти їх задоволення з підстав неможливості поставки природного газу у строк, що перевищує 60 діб.

При цьому, Управління зазначає, що заборгованість за поставлений у січні та лютому 2023 природний газ була присуджена до стягнення на користь позивача згідно з рішенням Господарського суду Одеської області.

Відповідно до ч. 2 ст. Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії".

Господарський суд зазначає, що Закон України "Про ринок природного газу" дійсно визначає можливість поставки природного газу постачальником "останньої надії" протягом 60 діб.

Проте, у суду відсутня можливість перевірити обставину постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу відповідачу також у січні та лютому 2023 року, оскільки ні дата рішення суду, ні номер справи, у межах якої були присуджена заборгованість, Управлінням суду повідомлені не були. Суд зазначає, що під час вирішення даного спору відповідачем не було надано взагалі жодного доказу на підтвердження своїх доводів та заперечень.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ «ГК «Нафтогаз України» позовних вимог про стягнення пені у розмірі 139 260,11 грн, 3% річних у розмірі 15 151,20 грн, збитків від інфляції у розмірі 12 106,27 грн, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 типового договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Положеннями п. 4.5 типового договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідачу рахунку та акта ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було надано суду списки згрупованих поштових відправлень від 17.04.2023.

Враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо отримання рахунка, господарський суд доходить висновку, що обставина виконання позивачем обов`язку, визначеного п. п. 4.3, 4.4 типового договору, є встановленою.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 15 151,20 грн, нарахованих на суму боргу у розмірі 606 707,32 грн протягом періоду з 02.05.2023 до 29.02.2024; збитків від інфляції у розмірі 12 106,27 грн, нарахованих на суму боргу з урахуванням показників інфляції за червень 2023 року лютий 2024 року; пені у розмірі 139 260,11 грн, нарахованої на суму боргу протягом періоду з 02.05.2023 до 01.11.2023, суд доходить висновку про їх правильність та обґрунтованість.

При цьому, судом відхиляються доводи Управління про нарахування позивачем пені з порушенням шестимісячного строку, оскільки такі доводи спростовуються здійсненим позивачем розрахунком заборгованості.

Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ «ГК «Нафтогаз України» позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення з Управління 3% річних у розмірі 15 151,20 грн, збитків від інфляції у розмірі 12 106,27 грн, пені у розмірі 139 260,11 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне надати оцінку заявленому Управлінню клопотанню про зменшення розміру пені, відсотків та збитків від інфляції.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд зазначає, що ненадання позивачем доказів понесення збитків у зв`язку з невиконанням Управлінням грошових зобов`язань не може бути безумовною підставою для зменшення штрафних санкцій. Так, саме на Управління як особу, якою було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій, покладається обов`язок з доведення наявності підстав для їх зменшення.

Проте, Управлінням не було надано суду жодного доказу, який може підтвердити добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, недостатність грошових коштів, необхідність виконання інших соціально важливих проєктів тощо за рахунок наявних коштів тощо. Суд зазначає, що навіть Положення про Управління, яке має визначати основні напрямки діяльності відповідача, в матеріалах справи відсутнє.

Так, у постанові від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, щ умовами укладеного між сторонами договору поставки було встановлено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Враховуючи обставини даної справи, приймаючи до уваги нарахування позивачем відсотків річних у розмірі, який є мінімальним та визначеним безпосередньо ЦК України, підстави для зменшення відсотків річних відсутні. При цьому, можливість зменшення збитків від інфляції приписами цивільного законодавства не передбачена.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого Управлінням клопотання про зменшення пені, 3% річних та збитків ввід інфляції.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області суми основного боргу у розмірі 606 707,32 грн, 3% річних у розмірі 15 151,20 грн, збитків від інфляції у розмірі 12 106,27 грн, пені у розмірі 139 260,11 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, підстави для покладення на відповідача лише половини сплаченого позивачем судового збору за приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України відсутні, оскільки зі змісту поданого до суду відзиву слідує, що відповідач незгодний із заявленим до нього позовом у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області /67661, Одеська область, Одеський район, село Нерубайське, площа Партизан, будинок 4; ідентифікаційний код 44038714/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України /04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452/ суму основного боргу у розмірі 606 707,32 грн /шістсот шість тисяч сімсот сім грн 32 коп./, 3% річних у розмірі 15 151,20 грн /п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят одна грн 20 коп./, збитки від інфляції у розмірі 12 106,27 грн /дванадцять тисяч сто шість грн 27 коп./, пеню у розмірі 139 260,11 грн /сто тридцять дев`ять тисяч двісті шістдесят грн 11 коп./, судовий збір у розмірі 9 278,70 грн /дев`ять тисяч двісті сімдесят вісім грн 70 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 10 жовтня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна