Постанова

від 12.02.2025 по справі 916/2897/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2897/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Бень В.Е., за довіреністю;

від відповідача: Раздорожний Г.Ю., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області

від 30 вересня 2024 року (повний текст складено 10.10.2024)

у справі № 916/2897/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

до відповідача Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області

про стягнення 773 224,90 грн., -

суддя суду першої інстанції: Желєзна С.П.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 12.02.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі також позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління освіти, культури, молоді, туризму та спорту Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (далі також відповідач, Управління) про стягнення з останнього 773 224,90 грн, з яких:

- 606 707,32 грн. сума основного боргу з оплати вартості поставленого природного газу,

- 139 260,11 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу,

- 15 151,20 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу,

- 12 106,27 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань умов Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо оплати поставленого Управлінню природного газу протягом березня 2023, оскільки у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, об`єми природного газу, спожитого відповідачем у відповідному періоді, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії", і, відповідно, спожитий відповідачем природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/2897/24 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено повністю. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 9 278,70 грн.

У вказаному рішенні Господарський суд Одеської області дійшов висновку про доведеність позивачем факту укладення між сторонами публічного типового Договору, який є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, які повинні виконуватись сторонами. Позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання щодо поставки природного газу відповідачу, проте, докази оплати останнім поставленого газу у розмірі 20 238,00 куб.м. на загальну суму 606 707,32 грн. в матеріалах справи відсутні. Відтак, вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та доведеними.

У зв`язку з наявністю заборгованості відповідача за отриманий газ, місцевий господарський суд також визнав підставними вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, суд першої інстанції відмовив Управлінню у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, відсотків та збитків від інфляції, яке було заявлено відповідачем під час розгляду справи, з посиланням на те, що Управлінням не було надано суду жодного доказу, з урахуванням якого суд мав позитивно вирішити відповідне питання. Суд також звернув увагу на те, що позивачем нараховані відсотки річних у розмірі, який є мінімальним та визначений безпосередньо Цивільним кодексом України, підстави для зменшення останніх відсутні, а можливість зменшення збитків від інфляції приписами цивільного законодавства не передбачена.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить (з урахуванням уточненої апеляційної скарги від 18.11.2024 вх. №4110/24/Д2) скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/2897/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області задовольнити частково - на загальну суму 606 707,32 грн., що складається з основного боргу, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги полягають у наступному:

- незважаючи на те, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не має права поставки природного газу у строк, що перевищує 60 діб, відповідач сумлінно вважає, що оскільки з боку останнього було фактично спожито відповідну кількість газу, то Управління має обов`язок оплатити основну суму боргу зі сплати отриманого товару, відповідно до положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

- водночас, посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та правову позицію Верховного Суду, наведену у тому числі, у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанові ОП КГС від від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19, апелянт не погоджується з відмовою суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки та вважає, що заявлений позивачем розмір неустойки підлягає у даному випадку зменшенню, враховуючи те, що:

позивачем не надано доказів понесення збитків та значних негативних наслідків, через порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого газу за договором;

загальновідомим є факт того, що відповідач є структурою виконавчого комітету Нерубайської сільської ради та є бюджетною організацією, що забезпечує за рахунок державного та місцевого бюджету (тобто не має прибутку) освітню роботу шкіл, садочків та будинку культури;

законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій; можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду;

оскільки зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних мають компенсаторний характер, то апелянт просить не застосовувати останні, оскільки позивач не довів суду про свої збитки.

Детальніше доводи Управління освіти, культури, молоді, туризму та спорту Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/2897/24 та призначено її до розгляду на 22.01.2025 об 11:00 год. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.12.2024 задоволено клопотання представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» адвоката Бень Вікторії Ернестівни про надання їй можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EASYCON». Вирішено здійснювати розгляд справи №916/2897/24 у режимі відеоконференції.

Аналогічне клопотання представника Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області Раздорожного Германа Юрійовича задоволено ухвалою суду від 13.01.2025.

03.12.2024 від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з її доводами, наводить власну аргументацію, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою та просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення від 30.09.2024 у справі №916/2897/24 без змін.

Зокрема, позивач вказує, що імперативні положення частини 1 статті 229 Господарського кодексу України свідчать про те, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. На переконання ТОВ ГК Нафтогаз України, виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.

Позивач вважає, що відповідач не навів жодного аргументу та не надав жодного обґрунтування необхідності прийняття судом рішення про відмову в задоволені нарахованих штрафних санкцій. ТОВ ГК Нафтогаз України звератає увагу на те, що Управлінню ще у 2023 році було надіслано рекомендованим листом примірник договору, акт приймання-передачі природного газу №5197 та рахунок на оплату №11934, однак відповідач жодной оплати щодо погашення суми боргу у розмірі 606 707,32 грн не здійснив та не намагався вирішити це питання з позивачем будь-яким іншим законним способом, що і потягнуло нарахування визначених законодавством штрафних санкцій, які, у свою чергу, не є значними у порівнянні з розміром основного боргу і сумарно є значно меншими за його суму.

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла до суду 17.12.2024, Управління вказує про хибність вимог позивача щодо стягнення основного боргу та наполягає на тому, що Господарський суд Одеської області при винесенні оскаржуваного рішення, не врахував раніше ухвалене рішення цього ж суду (справа №916/495/24), яке доводить порушення позивачем 60-денного терміну постачання газу, встановленого ст. 2 Закону України «Про ринок природного газу».

Наполягаючи на тому, що ТОВ ГК Нафтогаз України не спростовує факту порушення строків постачання газу, встановлених ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок природного газу», апелянт зазначає, що таке порушення є підставою для застосування ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, яка визначає, що кредитор не має права вимагати виконання зобов`язання, якщо його дії спричинили прострочення.

Також відповідач вважає, що у даній справі розмір пені є завищеним і не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України.

Щодо інфляційні втрат та 3% річних, то відповідач знов вказує на те, що нарахування цих сум є додатковим зобов`язанням, яке за своєю природою є акцесорним до основного боргу. Як наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 (справа №910/4590/19), ці вимоги мають компенсаторний характер і не повинні створювати надмірного фінансового навантаження на боржника. Тим паче, що у даному випадку боржник є органом місцевого самоврядування, фінансованим за рахунок бюджетних коштів, і стягнення відповідних коштів з неприбуткової організації суперечить принципам співмірності.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.01.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2025 о 10:00 год. та продовжено розгляд апеляційної скарги Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області на розумний строк.

12.02.2025, під час судового засідання, представник Управління підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, зазначив про те, що визнає основний борг у розмірі 606 707,32 грн., проте, заперечував проти стягненні інших нарахувань, у зв`язку з необізнаністю споживача про його обов`язок щодо сплати природного газу саме постачальнику «останньої надії».

Представник позивача надав пояснення, у відповідності до яких просить залишити апеляційну скаргу Управління без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 12.02.2025, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" є постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021, відповідно до пункту 2 якої з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021-2022 визначено зобов`язання Акціонерному товариству "Магістральні газопроводи України", Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області є бюджетною установою у розумінні Бюджетного кодексу України.

У відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника «останньої надії» в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених Кодексом ГТС.

Веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень, (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу мають право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Також, судом встановлено, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ETC) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ЕРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у березні 2023 (з 02.03.2023) автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Управлінню освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області присвоєно ЕІС - код 56XS0001812JU00T.

Включення Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу спожитого ним до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується:

- листом оператора ГТС від 04.03.2024 №ТОВВИХ-24-3334 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом, згідно із яким в інформаційній платформі споживач з ЕІС - кодом 56XS0001812JU00T був закріплений за постачальником останньої надії - ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В), у березні 2023 (з 02.03.2023 по 31.03.2023) обсяг природного газу, використаний споживачем у вказаний період та внесений в алокацію постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України, становить 20 238,00 куб.м.;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом.

Пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, передбачено, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1387/27832, затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії та постановлено, що суб`єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники останньої надії), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015, який відповідно до пункту 1.1 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Згідно з пунктом 1.3 Типового договору, останній є договором приєднання та вважається укладеним постачальником «останньої надії» зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 Договору).

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання Договору (п. 3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Згідно з п. 4.2 Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу .

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За умовами п. 5.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Судова колегія звертає увагу на те, що ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», з 01.10.2021 щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 на період постачання з 01.10.2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 м3, отже, у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 м3.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) з 01.12.2021, відповідно до умов Договору, опублікована/оприлюднена на сайті ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за посиланням: https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (відповідна роздруківка з архіву цін ПОН для непобутових споживачів за березень 2023 наявна в матеріалах справи) (т. 1 а.с. 45-49).

Ціни, зазначені в роздруківках з архіву цін ПОН, співпадають з цінами, зазначеними в рахунках, виставлених відповідачу.

Постачальник має право, серед іншого, отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (пп. 1); ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством (пп. 2); мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим Договором (пп. 3) (п. 6.1 Договору).

Приписами п. 6.2 Договору встановлено, що постачальник зобов`язується, серед іншого: забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (пп. 1); обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим Договором (пп. 3); протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача (пп. 4); надавати споживачу інформацію про умови постачання, ціни, пов`язані з ним, порядок оплати за спожитий природний газ, право споживача вільно обирати постачальника та іншу інформацію, що вимагається чинними нормативно-правовими актами. Така інформація оприлюднюється на сайті постачальника (пп. 5); публікувати на сайті (і в передбачених законодавством випадках в засобах масової інформації) детальну інформацію про зміну ціни на природний газ за п`ять днів до введення її у дію (пп. 6); видавати споживачеві безоплатно платіжні документи та форми звернень (пп. 7).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника, відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього Договору не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п. 11.1 Договору).

В п. 11.5 Договору встановлено, що всі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

У матеріалах справи наявний Типовий договір постачання природного газу підписаний постачальником останньої надії та скріплений печаткою останнього (т. 1 а.с. 51-54).

Як вбачається з розділу «реквізити споживача» споживачем за цим Договором є Управлінню освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради, ЕІС - код 56XS0001812JU00T.

За твердженням позивача, ним направлявся Типовий договір на адресу споживача за кодом ЕІС - код 56XS0001812JU00T - Управлінню освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, про що свідчить наявний у матеріалах справи список №17.04.2023 Боженко1 згрупованих відправлень за формою Ф.103 та фіскальним чеком (т. 1 а.с. 55-59).

Згідно зі вказаним списком, поштовою адресою направлення позивачем відповідної кореспонденції відповідачу є: вул. Партизан, 4, Одеська область, Одеський район, Нерубайське, 67661; номер телефону адресата 380972741498, номер поштового відправлення 0600025791190.

Доказів вручення поштового відправлення №0600025791190 Управлінню освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області у матеріалах справи не міститься.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

За твердженням позивача, ним належним чином виконано взяті на себе зобов`язання з поставки природного газу відповідно до Типового договору у березні 2023 в об`ємі 20 238,00 куб.м на загальну суму 606 707,32 грн.

Матеріали справи свідчать, що на виконання п. 4.3 Договору позивачем було сформовано:

- акт приймання-передачі природного газу №5197, згідно якого обсяг спожитого Управлінням природного газу протягом періоду з 02.03.2023 до 31.03.2023 становить 20 238,00 куб.м., вартість газу складає 606 707,32 грн. (т.1 а.с. 37).

- рахунок на оплату №11934 на суму 3 220 343,99 грн (з ПДВ), з яких 2 613 636,67 грн заборгованість станом на 01.03.2023 за попередні періоди, а за березень 2023 (з 02.03.2023 по 31.03.2023 включно) (обсяг природного газу 20,23800 тис.куб.м) - 606 707,32 грн. (з ПДВ) (т. 1 а.с. 38-39).

В якості доказів підтвердження направлення Укрпоштою вказаних акту та рахунку відповідачу ТОВ "ГК "Нафтогаз України" надало список №17.04.2023 Боженко1 згрупованих відправлень за формою Ф.103, де адресою споживача за кодом ЕІС - код 56XS0001812JU00T - Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області визначено: вул. Партизан, 4, Одеська область, Одеський район, Нерубайське, 67661; номер телефону адресата 380972741498, номер поштового відправлення 0600025791190 та копію відповідного фіскального чеку (т.1 а.с. 40-44).

Доказів вручення поштового відправлення №0600025791190 Управлінню у матеріалах справи не міститься.

Як зазначає позивач, Управління, в порушення умов п. 4.4 Договору, за отриманий природний газ не розрахувалось.

Несплата Управлінням вартості поставленого ТОВ ГК Нафтогаз України у період з 02.03.2023 по 31.03.2023 природного газу стала підставою звернення останнього із відповідним позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 606 707,32 грн., а також про стягнення нарахованих на суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахунок яких наявний у матеріалах справи.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як зазначалось вище, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного перегляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині задоволення позовних вимог ТОВ ГК Нафтогаз України щодо стягненні пені у розмірі 139 260,11 грн., 3% річних у сумі 15 151,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 106,27 грн.

Відтак, судова колегія зазначає, що враховуючи, що рішення щодо стягнення та підстав нарахування про стягнення заборгованості у розмірі 606 707,32 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з частиною 1 статті 269 господарського процесуального кодексу України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Щодо стягнення з Управляння пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Положеннями частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Разом з цим, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Із наведеного випливає, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати сплачуються боржником у разі прострочення ним виконання договірного зобов`язання з його вини.

Водночас за змістом ч. 1 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. ІІри цьому доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» ( «beyond reasonable doubt» ). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей» ... Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що з огляду на те, що позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне розрахування Управлінням за поставлений споживачу природний газ, слід дослідити підстави невиконання боржником своїх зобов`язань за Типовим договором поставки природного газу.

У даному випадку, судова колегія виходить з наявності/відсутності факту поінформованості відповідача щодо обов`язку оплати за спожитий природний газ впродовж 02.03.2023 31.03.2023 саме ПОН - ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Отже, апеляційний суд вважає, що позивач має надати суду докази, які підтверджують належне повідомлення Управління про обов`язок останнього з оплати поставленого відповідачу природного газу.

Як зазначалось вище, пунктом 4.3 Типового договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою - за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Тобто, у даному випадку, позивач мав надати Управлінню рахунок на оплату природного газу за Типовим договором не пізніше 10.04.2023.

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).

Пунктом 6.2 Типового договору, зокрема, передбачено, що постачальник зобов`язується: обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим Договором (підпункт 3); протягом 10 робочих днів після початку постачання проінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача (підпункт 4).

Враховуючи вищенаведені умови Типового договору та положення пункту 11.5 останнього, обов`язку відповідача оплатити спожитий від постачальника "останньої надії" природній газ передує виконання обов`язку постачальником надати рахунок на оплату.

При цьому, умовами Типового договору також визначені способи надання рахунку на оплату - поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено.

Так, ТОВ ГК Нафтогаз України зазначає про факт надсилання на поштову адресу відповідача Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», акту приймання передачі природного газу та рахунку на оплату природного газу №11934 за березень 2023, на підтвердження чого ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надає список згрупованих відправлень від 17.04.2023.

Проте, дослідивши вказані документи, судова колегія оцінює їх критично, оскільки зі вказаних списків згрупованих поштових відправлень не можливо встановити перелік документів, що надсилалися на адресу відповідача, зокрема, чи був серед тих документів рахунок на оплату.

Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем відправлення, надісланого 17.04.2023 (а не 10.04.2023, як то теж передбачено умовами Типового договору).

Так, номер поштового відправлення на ім`я Управління 0600025791190 не відстежується на сайті АТ «Укрпошта», оскільки, як встановлено апеляційним судом, дані про відправлення за вказаним номером відсутні, тому що не зареєстровані в системі. При цьому, колегія суддів враховує, що інформація на веб-сайті АТ "Укрпошта" про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації. Тому відсутність станом на час розгляду справи відомостей щодо поштового відправлення відповідачу, само по собі не свідчить про те, що така кореспонденція не була направлена. Водночас, виходячи із встановлених обставин справи та наявних доказів у сукупності, колегія суддів зазначає, що будучи обізнаним з умовами Типового договору щодо дати отримання повідомлень по Договору (п.11.5 Типового договору), позивач не був позбавлений права та можливості протягом 6 місяців з дня здійснення відправлення отримати на сайті АТ «Укрпошта» відомості про отримання/неотримання відповідачем цього відправлення, однак, таким правом не скористався. Відтак, вищевказані документи не можуть бути належними доказами направлення позивачем відповідачу саме рахунку на оплату №11934 та отримання Управлінням поштового відправлення, надісланого 17.04.2023.

Згідно з п. 11.5 Типового договору усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

У той же час, матеріали справи не міститься жодного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження отримання відповідачем вказаного відправлення від позивача.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем вищевказані документи не відповідають вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (зі змінами), а тому не можуть вважатися належними доказами, що підтверджують обставини, на які посилається Нафтогаз. Вказані докази не відповідають встановленій законодавством формі та не містять необхідну інформацію, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, тому їх безпідставно враховувати в якості належного доказу поштового відправлення.

Таким чином, позивач не довів факт як надіслання відповідачеві, так і вручення адресатові завіреної копії Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» та рахунку на оплату (природний газ) №11934 за березень 2023.

Наведене вище свідчить про відсутність проінформованості Управління щодо здійснення постачальником - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» постачання природного газу у березні 2023.

При цьому, судова колегія зауважує, що умовами Типового договору на відповідача не покладено обов`язок обраховувати самостійно суму, належну до оплати за спожитий газ, враховуючи щоденну зміну ціни природного газу, виходячи з наявної у матеріалах справи роздруківки з архіву цін ПОН для непобутових споживачів.

Разом з цим, апеляційна колегія наголошує на тому, що саме на постачальника умовами Типового договору покладено обов`язок про виставлення рахунків споживачу за поставлений газ та поінформувати протягом 10 днів після початку постачання про здійснення постачання природного газу саме засобами поштового зв`язку.

Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №922/2822/23.

У цьому контексті судова колегія зазначає, що відповідна оплата мала бути здійснена до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, у випадку виконання позивачем свого обов`язку з надання споживачу рахунку на оплату природного газу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, що чітко встановлено умовами Типового договору.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставини надіслання у порядку, встановленому Договором, відповідачу рахунку на оплату природного газу за березень 2023 за цим Договором.

Судова колегія підкреслює, що з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

Отже, враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів направлення на адресу відповідача рахунку на оплату №11934, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати природнього газу у період з 02.03.2023 по 31.03.2023.

З огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів направлення рахунку на оплату природного газу відповідно до умов Типового договору, судова колегія вважає, що у позивача відсутні підстави для заявлення вимог про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки у період з 02.03.2023 по 31.03.2023 відповідач не був обізнаний про свої зобов`язання та їх розмір з причин, що не залежали від нього та не мав можливості приступити до належного виконання зобов`язання.

Оскільки невиконання Договору відповідачем щодо сплати кошів перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням позивачем договірних зобов`язань щодо повідомлення Управління протягом 10 робочих днів після початку постачання про здійснення постачання природного газу (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) (відповідності до пп. 4 п. 6.2 Договору) та щодо не надсилання рахунку на оплату (обов`язковість чого встановлена пп. 3 п. 6.2 Договору), то відповідач не має бути притягненим до господарсько-правової відповідальності за порушення зобов`язання. Також, вказане свідчить про те, що розрахунок інфляційних втрат є недоведеним позивачем.

Разом з тим, місцевий господарський суд не звернув увагу на порушення з боку позивача процедурних норм повідомлення споживача про постачання природного газу та надання останньому розрахункових документів, що призвело до помилкового задоволення відповідних вимог позивача щодо стягнення нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо інших аргументів сторін, апеляційна колегія зазначає, що вони були досліджені судом та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Частиною 1 п. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку судом першої інстанції не було з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи; наявна недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; наявна невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи та було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції частковому скасуванню в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення визначених ним сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з мотивів, викладених у даній постанові.

Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат відноситься судовий збір.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/2897/24 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 606 707,32 грн. заборгованості за спожитий природний газ у березні 2023.

В іншій частині позовних вимог відмовити.».

3. Стягнути з з Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 7 280,48 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на користь Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн.

5. Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідні накази із зазначенням повних реквизітів сторін.

Матеріали справи №916/2897/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складений 12.02.2025.

Головуючий суддяЯ.Ф. Савицький

СуддяГ.І. Діброва

СуддяС.І. Колоколов