Ухвала

від 08.10.2024 по справі 918/463/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" жовтня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/463/22(918/599/23)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши

матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива"

2) компанії TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС)

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - компанія UKRLANDFARMING PLC (Укрлендфармінг ПіЕлСі)

про визнання недійсним договору поруки

у межах справи № 918/463/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива"

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача Орендівський В.І.

від відповідача-1 Андросюк І.С.

від відповідача-2 Маковей О.Г.

від третьої особи не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі Банк) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Товариства, компанії TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС) (далі Компанія-1) про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки від 06.11.2019 (далі Договір поруки), укладеного між Товариством, Компанією-1 та компанією UkrLandFarming PLC (Укрлендфармінг ПіЕлСі) (далі - Компанія-2).

Банк обґрунтовував позовні вимоги наявністю в оспорюваного договору ознак фраудаторного правочину, що є підставою для визнання його недійсним в силу приписів пункту 6 частини першої статті 3, частин третьої та шостої статті 13, статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Господарський суд Рівненської області рішенням від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 918/463/22(918/599/23), відмовив у позові.

Постановою Верховного Суду від 27 березня 2024 року рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 918/463/22(918/599/23) скасовано. Справу №918/463/22(918/599/23) передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями згідно протоколу від 15 травня 2024 року справу №918/463/22(918/599/23) розподілено для розгляду судді Бережнюк В.В.

Ухвалою від 20.05.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18 червня 2024 р. на 10:15 год. Запропоновано сторонам подати суду у строк до 17 червня 2024 року: а) позивачу : будь-які додаткові докази в обгрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); б) відповідачам : відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву з урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року; докази направлення відзиву позивачу.

Ухвалою від 18.06.2024 підготовче засідання відкладено на 17 липня 2024 р. на 13:00 год.

15 липня 2024 року від відповідача-2 ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву.

У засіданні 17.07.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив задоволити клопотання відповідача-2 щодо надання додаткового строку для подання відзиву та продовжити строк на подання відзиву на 38 робочих днів до 03 вересня 2024 року (усна протокольна ухвала зафіксована під звукозапис у судовому засіданні).

Ухвалою від 17.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/417/24 на 30 днів до 17 серпня 2024 року включно. Підготовче судове засідання відкладено на 04 вересня 2024 р. на 10:00 год.

04 вересня 2024 року від компанії TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС) надійшов відзив на позов з додатками.

У судовому засіданні 04 вересня 2024 року оголошено перерву до 24 вересня 2024 року на 11:00 год.

23 вересня 2024 року від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" надійшло клопотання, у якому про просить Господарський суд Рівненської області звернутися до Міністерства юстиції України із судовим дорученням про надання правової допомоги з метою отримання від уповноваженого органу Сполученого Королівства Великої Британії:

- офіційні тексти нормативно-правових актів у сфері цивільно-правових відносин (у разі наявності) Сполученого Королівства Великої Британії, положеннями яких регулюються взаємовідносини між особами за договором поруки, підстав для визнання недійсними договорів поруки та наслідків недійсності правочинів, їх офіційне тлумачення, практику застосування;

- інформації про іноземне право, а саме чи являється право Англії рівнозначним поняттям до Англійського права;

- офіційного тексту Закону про банкруттво 1986 року, його офіційного тлумачення, практику застосування;

- офіційний текст судових рішень: Compagnie D'Armement Maritme SA проти Compagnie Tunisienne de Navigation S.A. [1971] A.C. 572; Enka Insaat Ve Sanayi AS проти TOB "Страхова компанія Чабб" [2020] UKSC 38; Справа Missouri Steamship Со; Emirates NBD Bank PJSC проти Almakhawi та ін. [2023] EWHC 1113(Comm); Справа City Build (London) Ltd (в стадії ліквідації) та інша компанія Manolete Partners ріс проти Smith та ін. [2022] EWHC 364 (Ch); Справа М.С. Bacon Ltd [1990] ВСІХ; Phillips (ліквідатор A. J. Bekhor Company) проти Brewin Dolphin Bell Lawrie [2001] UKHL 2; Klempka проти Millar [2008] EWHC 3654 (Гл); Справа Stealth Construction [2011] EWHC 1305 (Ch); Келмансон проти Галлахера [2022] EWHC 395 (Ch); Кейт Елізабет Бріз (ліквідатор Flexi Containers Limited) проти Елісон Хелен Хайлі ((в особі Герберта Хайлі), Еббі Хайлі, Александра Філіпа Хайлі [2018] EWHC 12 (Ch); ВТІ 2014 LLC (Позивач) проти Sequana SA та інших (Відповідачі) [2019] EWCA Civ 112; Invest Bank PSC проти Ель-Хуссейні та інших [2023] EWCA Civ; Хілл проти Spread Trustee Company Limited [2006] EWCA Civ; AT "БТА Банк" проти Мухтара Аблязова та Мадіяра Аблязова [2018] EWCA Civ 1176; Pinewood Joinery проти Starelm Properties Ltd [1994] 2 BCLC 622.

У судовому засіданні 24 вересня 2024 року оголошено перерву до 08 жовтня 2024 року на 10:00 год.

У засіданні 08 жовтня 2024 року представник позивача підтримав подане клопотання. Присутні представники відповідачів не висловили заперечень щодо клопотання.

Відносно згаданого вище клопотання АТ "Укрексімбанк" про звернення у межах розгляду даної справи до Міністерства юстиції України у порядку ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" із судовим дорученням про надання правової допомоги з метою отримання від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії офіційне тлумачення норм, що регулюють правовідносини за договором поруки, - суд зазначає наступне.

Спірний Договір поруки від 06.11.2019 (розділ 15) встановлює, що Договір та усі позадоговірні зобов`язання, що виникають на підставі цього договору або у зв`язку із ним, регулюються правом Англії.

Велика палата Верховного суду у Постанові від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, зокрема дійшла до таких висновків:

"9.8. Аналіз положень частини першої статті 32, статті 33 Закону № 2709-IV дозволяє дійти висновку, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

9.9. Отже, у правовідносинах з іноземним елементом, які виникли на підставі правочину з вибором сторонами права іноземної держави, що підлягає застосуванню до таких правовідносин, як зміст правочину, так і його тлумачення визначаються іноземним правом, що сторони обрали за принципом автономії волі…».

«…9.12. Відтак у спірних правовідносинах між кредитором та боржником право Англії підлягає застосуванню як щодо наслідків вчинення правочину поруки для його сторін, так і щодо строку дії поруки як забезпечувального зобов`язання, а також щодо строку позовної давності за вимогами кредитора до поручителя…».

«…9.13. Статтею 8 Закону № 2709-IV перебачено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави. Так, за приписами частини першої цієї статті вбачається обов`язок суду при застосуванні права іноземної держави встановити зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (частина друга статті 8 Закону № 2709-IV).

9.14. Зважаючи на обов`язок суду застосовувати норми іноземного права при розгляді справ у правовідносинах з іноземним елементом, встановлення судом змісту норм іноземного права здійснюється ex officio (за офіційним принципом). Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо. Такі правові висновки викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/1350/17 та від 16 вересня 2020 року у справі № 642/3886/18 за результатом розгляду справ з іноземним елементом, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступає при розгляді спірних кредиторських вимог нерезидента у цій справі.

9.15. Положеннями частини третьої статті 8 Закону № 2709-IV сторонам надано повноваження подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Однак законодавцем не визначено негативних наслідків для сторін, якщо ними не буде надано таких документів.

9.16. Отже, встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов`язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється ex officio, тоді як учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

9.17. Диспозиція частини четвертої статті 8 Закону № 2709-IV є відсильною та для цілісного розуміння її змісту має одночасно застосовуватися з частинами першою та другою цієї статті. Неможливість встановлення судом, який вжив передбачені частинами першою, другою статті 8 цього Закону способи здобуття інформації, змісту норм права іноземної держави може бути підставою для застосування судом права України для забезпечення розгляду такої справи в розумні строки.

9.18. Відтак ненадання учасником справи на вимогу суду витребуваних документів на підтвердження змісту норм права іноземної держави, на які він посилався у своїх доводах, не може бути самостійною підставою для настання передбаченого частиною четвертою статті 8 Закону № 2709-IV негативного наслідку у вигляді застосування до правовідносин з іноземним елементом відповідних норм права України, що регулюють спірні правовідносини, якщо судом не вживалися заходи, передбачені частинами першою та другою статті 8 Закону № 2709-IV.

9.19. У спірних приватноправових відносинах з іноземним елементом у формі участі в них іноземної юридичної особи (кредитор - нерезидент України та боржник поручитель, що є зареєстрований в Україні) сторони обрали право Англії як таке, що має застосовуватися до укладеного ними договору поруки та щодо його тлумачення (пункт 6.05 договору поруки).

З метою визначення допустимих способів здобуття судом інформації щодо змісту норм права Англії, які регулюють спірні правовідносини за договором поруки, необхідно з`ясувати, що є джерелами права у цій державі. Так, Англія є країною загального права та відноситься до англосаксонської системи права. Джерелами права в Англії є закони (статути), судові прецеденти та правові звичаї. Цивільне право в Англії не кодифіковане, а є так званим «писаним», «статутним» правом, коли закони та підзаконні акти відходять на другий план у порівнянні із прецедентним правом, яке базується на судових рішеннях (прецедентах). В Англії не існує спеціального писаного закону, який би передбачав зміст договору поруки та правові наслідки його укладення, а також підстави припинення поруки. Отже, при застосуванні національними судами права Англії допустимими інструментами встановлення дійсного змісту правового інституту поруки є насамперед судові рішення (прецеденти), правові звичаї, правова доктрина відповідної держави та норми кодифікованого законодавства, яке регулює окремі питання, зокрема про позовну давність. Зміст таких норм підлягає встановленню судами ex officioшляхом вжиття заходів, передбачених частинами першою, другою статті 8 Закону № 2709-IV, із залученням експертів та аналізу їх висновків у галузі права Англії…».

З метою встановлення змісту права Англії, яке регулює спірні правовідносини (підстави для визнання недійсним договорів поруки, визначення поняття фраудаторності правочину та його наслідків, інше), 25 травня 2024 року між компанією TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС) та Адвокатським об`єднанням "ЕЙ. ДЖИ. ЕЙ. та партнери" укладено Договір про надання послуг № 25-05/2024, за пунктом 2.1.1. якого, АО надає експертний висновок щодо дійсності договору поруки від 06 листопада 2019 року (спірний договір) відповідно до англійського права для розгляду у справі №918/463/22(918/599/23) у Господарському суді Рівненської області. В свою чергу АО, для підготовки висновку було залучено Королівського адвоката Джеремі Річмонда. Пан Джеремі самозайнятий англійський адвокат (баристер), який практикує в компанії Quadrant Chambers, яка знаходиться за адресою: Фліт Стріт 10, Лондон EC4Y 1AU, Англія. Джеремі був покликаний (та прийнятий) в англійську адвокатуру в 2000 році, та був призначений королівським адвокатом у 2020 році. Документи, що підтверджують кваліфікацію адвоката Івана Касинюка та кваліфікацію Королівського адвоката Джеремі Річмонда додано до матеріалів справи.

За наслідками роботи вказаних адвокатів, було підготовлено Висновок есперта в галузі англійського права Івана Касинюка та Джеремі Річмонда.

На розгляд експертів було поставлено питання:

1) Чи врегульовується питання дійсності Договору Поруки англійським правом? І якщо так, то:

2) Чи передбачає англійське право поняття "фраудаторний правочин", на підставі якого Договір Поруки міг би бути визнаний недійсним з метою захисту прав кредиторів?

3) На яких правових підставах Договір Поруки, укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, може бути визнаний недійсним за англійським правом?

Відповідач 2) зазначає, що у Висновку есперта в галузі англійського права зазначається наступне.

У сучасному праві Англії та Уельсу спеціального поняття фраудаторного правочину, яке походить від доктрини римського права actio pauliana", не існує як такого. Доктрина "actio pauliana" (в дуже широкому сенсі) дозволяла кредиторам оскаржувати та визнавати недійсними правочини, якщо було встановлено, що боржник уклав їх з наміром ошукати кредиторів та/або вивести активи за межі їхньої досяжності. Ця концепція, що походить з римського права, становить підставу для позову кредиторів для скасування таких фраудаторних правочинів. Історично, концепт "actio pauliana" колись був включений до законодавства Англії та Уельсу. Зокрема, він врегульовувався Законом про фраудаторні відчуження 1571 року, також відомим як Статут Єлизавети, який був раннім законодавчим актом, спрямованим на запобігання обману боржниками своїх кредиторів шляхом передачі активів третім особам. Закон про фраудаторні відчуження 1571 року визначав такі фраудаторні відчуження як правочини, здійснені "з метою, ціллю та наміром затримати, перешкодити або ошукати кредиторів", та надавав можливість визнавати такі правочини недійсними. З розвитком сучасної комерційної практики Закон про фраудаторні відчуження 1571 року був фактично замінений більш сучасним законодавством найбільш нещодавно, Законом про банкрутство 1986 року. Таким чином, історична концепція фраудаторних відчужень, яка була відображенням цивільно-правової концепції actio pauliana, більше не існує як самостійне поняття в сучасному праві Англії та Уельсу. Натомість існують інші положення та доктрини, інкорпоровані в сучасну законодавчу базу, які дозволяють визнавати недійсними правочини, в тому числі договори поруки, для захисту кредиторів від певних дій боржника.

Так, відповідно до Закону про банкрутство 1986 року існує декілька правових підстав для визнання недійсним договору поруки, укладеного до відкриття провадження у справі про банкрутство. Положення, що мають значення до цієї справи, викладені в (а) статті 238 "Правочини за заниженою вартістю (Англія та Уельс)", (b) статті 239 Надання переваги (Англія та Уельс) та (с) статті 423 "Правочини, що вводять кредиторів в оману" Закону про банкрутство 1986 року, яка не обов`язково вимагає відкриття провадження у справі про банкрутство для того, щоб визнати договір недійсним.

У відзиві відповідач 2) зазначає, що відповідач 1) та третя особа на момент укладення договору поруки були пов`язаними особами та перебували в межах групи компаній пов`язаних одним бенефіціарним власником. Внаслідок вказаного, абсолютно логічною та сталою практикою є порука одних компаній за виконання зобов`язань іншими, при залученні інвестиційних коштів. Отже економічною метою укладення договору поруки є отримання грошових коштів на користь групи компаній. На підтвердження факту пов`язаності в матеріалах справи міститься копія рішення Антимонопольного комітету України про надання дозволу на концентрацію № 694-р від 23 грудня 2010 року.

Окрім цього, відповідач 2) звертає увагу суду, що відповідно до додатку 2 кредитного договору укладеного 25 червня 2011 року між, окрім інших, УКРЛЕНДФАРМІНГ ПіЕлСі (UKRLANDFARMING PLC), як позичальником, Дойче Банк АГ, Лондонська Філія і Сбербанком Росії, як організаторами, Дойче Банк Люксембург С.А., як агентом і агентом із забезпечення, і Дойче Банк АГ, Лондонська Філія, і Сбербанком Росії, як первинними кредиторами було укладено договір про надання кредитної лінії на суму 600 000 000 доларів США із подальшими змінами та доповненнями ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Нива" код ЄДРПОУ 32404621 значиться як початковий поручитель. Тобто боржник прийняв зобов`язання можливої поруки ще 25 червня 2011, тобто раніше, ніж виникли його зобов`язання перед позивачем.

На переконання відповідача 2) укладення Договору Поруки з материнською компанією саме по собі не є достатньою підставою для застосування положення cтатті 423. Натомість, для того, щоб заява за статтею 423 була задоволена, позивач повинен довести, що боржник мав позитивний намір вивести активи за межі досяжності позивача або іншим чином завдати шкоди позивачу шляхом укладення Договору Поруки. Це важкий тягар для доведення. Без доказів необхідного суб`єктивного наміру, Договір Поруки не може бути анульованим відповідно до статті 423 Закону про банкрутство1986 року.

У свю чергу позивач подав клопотання від 23.09.2024, у якому про просить Господарський суд Рівненської області звернутися до Міністерства юстиції України із судовим дорученням про надання правової допомоги з метою отримання від уповноваженого органу Сполученого Королівства Великої Британії:

- офіційні тексти нормативно-правових актів у сфері цивільно-правових відносин (у разі наявності) Сполученого Королівства Великої Британії, положеннями яких регулюються взаємовідносини між особами за договором поруки, підстав для визнання недійсними договорів поруки та наслідків недійсності правочинів, їх офіційне тлумачення, практику застосування;

- інформації про іноземне право, а саме чи являється право Англії рівнозначним поняттям до Англійського права;

- офіційного тексту Закону про банкруттво 1986 року, його офіційного тлумачення, практику застосування;

- офіційний текст судових рішень: Compagnie D'Armement Maritme SA проти Compagnie Tunisienne de Navigation S.A. [1971] A.C. 572; Enka Insaat Ve Sanayi AS проти TOB "Страхова компанія Чабб" [2020] UKSC 38; Справа Missouri Steamship Со; Emirates NBD Bank PJSC проти Almakhawi та ін. [2023] EWHC 1113(Comm); Справа City Build (London) Ltd (в стадії ліквідації) та інша компанія Manolete Partners ріс проти Smith та ін. [2022] EWHC 364 (Ch); Справа М.С. Bacon Ltd [1990] ВСІХ; Phillips (ліквідатор A. J. Bekhor Company) проти Brewin Dolphin Bell Lawrie [2001] UKHL 2; Klempka проти Millar [2008] EWHC 3654 (Гл); Справа Stealth Construction [2011] EWHC 1305 (Ch); Келмансон проти Галлахера [2022] EWHC 395 (Ch); Кейт Елізабет Бріз (ліквідатор Flexi Containers Limited) проти Елісон Хелен Хайлі ((в особі Герберта Хайлі), Еббі Хайлі, Александра Філіпа Хайлі [2018] EWHC 12 (Ch); ВТІ 2014 LLC (Позивач) проти Sequana SA та інших (Відповідачі) [2019] EWCA Civ 112; Invest Bank PSC проти Ель-Хуссейні та інших [2023] EWCA Civ; Хілл проти Spread Trustee Company Limited [2006] EWCA Civ; AT "БТА Банк" проти Мухтара Аблязова та Мадіяра Аблязова [2018] EWCA Civ 1176; Pinewood Joinery проти Starelm Properties Ltd [1994] 2 BCLC 622.

Клопотання обгрунтовує тим, що Англія не є окремою політичною одиницею з 1707 року, коли з Англійського королівства, Північної Ірландії, Шотландії та Уельсу була утворено Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Відповідно, правова система Великобританії складається з зазначених чотирьох країн. А тому деякі закони застосовуються на всій території Великобританії, а деякі стосуються лише однієї, двох або трьох країн. Англійське право (як зазвичай зазначають у міжнародних контрактах), є правовою системою Англії, Уельсу і більшості країн Британської Співдружності націй і США.

АТ "Укрексімбанк" вважає, що необхідно встановити відповідність права Англії, яке застосоване в договорі поруки, до Англійського права та чи є дані системи рівнозначними поняттями.

Для правильного визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору за участю іноземної особи, судам необхідно з`ясувати право якої країни повинно застосовуватися. Установлення змісту норми права іноземної держави регламентується ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право", зі змісту якої вбачається, що при необхідності застосування норм права іноземної держави суд встановлює зміст таких норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Для цього суд звертається в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучає експертів. Суд може застосовувати не тільки іноземні закони, але й звичаї та судову практику в тих межах, в яких останні визнаються джерелами права у відповідних державах. Способами здобуття інформації про іноземне право, а саме встановлення змісту норм іноземного права, яке підлягає застосуванню, є: 1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; 2) використання експертних висновків; 3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; 4) офіційний запит через Міністерство юстиції; 5) отримання довідок через систему правової допомоги; 6) обмін правовою інформацією; 7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; 8) встановлення іноземного права сторонами тощо. (Такі правові висновки викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 19.05.2021 у справі № 501/1350/17 та від 16.09.2020 у справі №642/3886/18 за результатом розгляду справ з іноземним елементом.)

Відносно визначення змісту належного до застосування у спірних правовідносинах положень англійського права судом враховується, що Англія є країною загального права та відноситься до англосаксонської системи права, джерелами права у якій є закони (статути), судові прецеденти та правові звичаї. Цивільне право в Англії не кодифіковане, а є так званим "писаним", "статутним" правом, коли закони та підзаконні акти відходять на другий план у порівнянні із прецедентним правом, яке базується на судових рішеннях (прецедентах).

Отже, при застосуванні національними судами права Англії допустимими інструментами встановлення дійсного змісту правового інституту поруки є насамперед судові рішення (прецеденти), правові звичаї, правова доктрина відповідної держави та норми кодифікованого законодавства, яке регулює окремі питання, зокрема про позовну давність. Зміст таких норм підлягає встановленню судами exofficio шляхом вжиття заходів, передбачених частинами першою, другою статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право", із залученням експертів та аналізу їх висновків у галузі права Англії (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

Висновки експертів є виключно одним із можливих джерел відомостей про зміст норм іноземного права, а не джерелом висновків про те, як саме має бути застосованим вказане право у справі, що вирішується національним судом, з оцінкою замість нього представлених доказів застосування релевантних норм права (у тому числі, іноземного) є компетенцією і обов`язком саме суду, і ця функція, що втілює здійснення правосуддя, не може підмінятися думкою про обґрунтованість (чи необґрунтованість) вимог кредитора, висловленою (думкою) експертом.

Слід звернути увагу, що укладання договору взагалі та у певній формі зокрема, є фактом, який відбувається у конкретний момент часу (у розглядуваному випадку щодо договору поруки 06.11.2019), адже дотримання (недотримання) відповідних законодавчих приписів та наслідки цього з точки зору правової визначеності для учасників відповідних правовідносин можуть визначатися лише у світлі тих норм, які були чинними на момент вчинення відповідної юридично значущої дії. Припущення іншого, тобто ретроактивної дії норм як загального правила регламентації майнових правовідносин, є несумісним із таким складовим елементом верховенства права, застосовним у юридичній системі Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії як юридична визначенність (п.п. 31, 44, 46 Report on the rule of law - Adopted by the Venice Commission at its 86th plenary session (Venice, 25-26 March 2011 - https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2011)003rev-e).

Відтак висновок експерта у галузі англійського права не може вважатися достатнім джерелом відомостей для з`ясування іноземного права.

Оскільки учасником спірних правовідносин є боржник - юридична особа за законодавством України - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" та юридична особа за законодавством Англії компанія TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС), а самі правовідносини ґрунтуються на представленому договорі поруки, такі правовідносини відповідають визначенню приватноправових з іноземним елементом у розумінні відповідних термінів, приведених у ст.1 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Зважаючи на положення Договору поруки від 06.11.2019 (розділ 15) застосовним у відповідності до ст.43 Закону України "Про міжнародне приватне право" до спірних правовідносин є матеріальне право Англії.

У відповідності до ст.ст.31-33, 35, 47 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосовне матеріальне право регламентує питання форми, змісту правочину, його дійсність та тлумачення, виконання, припинення, відступлення права вимоги та переведення боргу, позовної давності.

Своєю чергою, ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Частина 2 цієї норми визначає способи встановлення змісту норм іноземного права, які можуть бути вжиті судом: звернення в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.

Частина 3 ст.8 вказаного Закону визначає, що особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Наразі, у порядку реалізації означеного припису до матеріалів справи долучено відповідачем-2 висновок фахівців з питання застосовного англійського права. Проте він не надає можливості визначити суду який дійсний та повний зміст норми, яка має бути застосована, джерела цієї норми та її чинності у відповідний момент часу.

Судове правозастосування при вирішення певного юридично значущого для майнових інтересів учасників справи питання, не може підмінятися думкою експертів по суті заявлених вимог, незалежно від рівня фаховості таких експертів.

За таких обставин, належне застосування норм іноземного права у розглядуваній справі потребує вжиття заходів, передбачених ч.2 ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право", тим більше, що офіційний спосіб встановлення змісту відповідних норм відповідатиме принципу рівності сторін (ст.7 Господарського процесуального кодексу України), адже запобігає ризики зацікавленого спотвореного тлумачення, викривлення чи приховування релевантних норм матеріального права.

З`ясування належних до застосування норм виступає у даному випадку інструментом забезпечення ефективного доступу до суду у світлі принципу "суд знає право" для формулювання обгрунтованих висновків щодо висловленої позиції позивача та заперечень відповідачів.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 липня 1993 року N 3385-XII Україна є учасником Європейській конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року як однієї з держав - правонаступниць колишнього Союзу РСР. Своєю чергою, згідно відкритих джерел Ради Європи Сполучене королівство (https://www.coe.int/en/web/conventions/recent-changes-for-treaties?module=treaties-recent-changesddateDebut=05-05-1949ddateStatus=01-31-2023codeSignature=0codeMatiere=21numSTE=062) є також учасником цієї Конвенції (наявність та зміст ратифікаційних застережень з боку Сполученого королівства судом визначити не вдалося).

За змістом ч.1 ст.1 цієї Конвенції (далі - Конвенція) Договірні Сторони зобов`язуються надавати одна одній інформацію з питань свого цивільного та торгового законодавства і процесуального права в цих галузях, а також з питань їхнього судового устрою, що зумовлює застосовність Конвенції у розглядуваних приватноправових відносинах, які ґрунтуються на договорах про кредитної лінії, поруки та відступлення права вимоги.

Стаття 3 Конвенції визначає можливість ініціації відповідного запиту судовим органом за законодавством запитуючої сторони за умов фактичного порушення відповідної справи. Наразі, Господарський суд Рівненської області є судовим органом у розумінні ст.ст.17, 18, 26 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тоді як провадження у справі №918/463/22(918/599/23), у межах якого існує потреба у з`ясуванні норм іноземного права, відкрито ухвалою від 20 травня 2024 року, як складова провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" у справі №918/463/22, здійснюваного Господарським судом Рівненської області.

Стаття 2 Конвенції передбачає утворення/призначення сторонами національних контактних органів, які мають приймати і організовувати відповіді на запит, але й можуть виступати у функції надсилаючого закладу. За звичайним правилом ст.5 Конвенції запити судових органів надсилаються (передаються) контактному органу запитуваної держави відповідним контактним органом запитуючої держави, що кореспондується із повноваженнями Міністерства юстиції України (пп.55, 88, 89 п.4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою КМУ від 2 липня 2014 р. №228).

Суд вважає необхідним наголосити, що Міністерство юстиції України має виконувати покладені на нього обов`язки за ч.2 ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право" щодо сприяння суду у встановлені змісту іноземного права на його запит, адже вказана норма не передбачає зміну Міністерством визначеного судом способу встановлення змісту норм права іноземної держави, зокрема - шляхом відсилання для необхідності самостійного звернення до компетентного органу за кордоном (це є іншим, одним з альтернативних способів встановлення змісту відповідних норм, виходячи з правової позиції, викладеної у п.9.14 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19), враховуючи, що діюча редакція ч.2 ст.8 вказаного Закону щодо з`ясування національним судом норм іноземного права саме за допомогою Міністерства юстиції України не передбачає обмеження у використанні цього способу у залежності від можливості суду звернутися до альтернативного механізму з`ясування, передбаченого Європейською конвенцією про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року.

Беручи до уваги міркування забезпечення виконання визначеного ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завдання господарського судочинства та вимоги розумного строку розгляду справи, встановлені ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., у світлі визначених строків розгляду справи, та невизначеність конкретних строків виконання відповідного запиту суду за умовами ст.12 Конвенції, суд, враховуючи, що запит опосередковує надання міжнародної правової допомоги, вважає за необхідне зупинити провадження у справі №918/463/22(918/599/23) - до моменту отримання відповіді уповноваженого суб`єкту запитуваної держави (Сполученого королівства) із визначенням змісту релевантних норм матеріального права.

Згідно з п.6 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.4 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.

Керуючись ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст.81, 119, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Звернутися до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, е-mail: themis@minjust.gov.ua) із запитом про надання міжнародної правової допомоги з метою отримання від уповноваженого органу Сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії (Англії) у відповідності до Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року для встановлення змісту норм права Сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії (Англії) з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у цій іноземній державі (наведення необхідних до застосування повного змісту норм права та його джерела), що регламентують наступні питання (правовідносини):

- офіційні тексти нормативно-правових актів у сфері цивільно-правових відносин (у разі наявності) Сполученого Королівства Великобританії, положеннями яких регулюються взаємовідносини між особами за договором поруки, підстав для визнання недійсними договорів поруки та наслідків недійсності правочинів, їх офіційне тлумачення, практику застосування;

- інформації про іноземне право, а саме чи являється право Англії рівнозначним поняттям до Англійського права;

- офіційного тексту Закону про банкруттво 1986 року, його офіційного тлумачення, практику застосування;

- офіційний текст судових рішень: Compagnie D'Armement Maritme SA проти Compagnie Tunisienne de Navigation S.A. [1971] A.C. 572; Enka Insaat Ve Sanayi AS проти TOB "Страхова компанія Чабб" [2020] UKSC 38; Справа Missouri Steamship Со; Emirates NBD Bank PJSC проти Almakhawi та ін. [2023] EWHC 1113(Comm); Справа City Build (London) Ltd (в стадії ліквідації) та інша компанія Manolete Partners ріс проти Smith та ін. [2022] EWHC 364 (Ch); Справа М.С. Bacon Ltd [1990] ВСІХ; Phillips (ліквідатор A. J. Bekhor Company) проти Brewin Dolphin Bell Lawrie [2001] UKHL 2; Klempka проти Millar [2008] EWHC 3654 (Гл); Справа Stealth Construction [2011] EWHC 1305 (Ch); Келмансон проти Галлахера [2022] EWHC 395 (Ch); Кейт Елізабет Бріз (ліквідатор Flexi Containers Limited) проти Елісон Хелен Хайлі ((в особі Герберта Хайлі), Еббі Хайлі, Александра Філіпа Хайлі [2018] EWHC 12 (Ch); ВТІ 2014 LLC (Позивач) проти Sequana SA та інших (Відповідачі) [2019] EWCA Civ 112; Invest Bank PSC проти Ель-Хуссейні та інших [2023] EWCA Civ; Хілл проти Spread Trustee Company Limited [2006] EWCA Civ; AT "БТА Банк" проти Мухтара Аблязова та Мадіяра Аблязова [2018] EWCA Civ 1176; Pinewood Joinery проти Starelm Properties Ltd [1994] 2 BCLC 622.

2. Скерувати запит про надання міжнародної правової домоги разом із цією ухвалою на виконання до Міністерства юстиції України.

3. Зобов`язати позивача Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" у строк до 25 жовтня 2024 року надати суду належним чином нотаріально завірений переклад на англійську мову запиту, ухвали Господарського суду Рівненської області від 08.10.2024 у справі №918/463/22(918/599/23).

4. Провадження у справі №918/463/22(918/599/23) зупинити на час - до моменту отримання відповіді судом уповноваженого органу (суб`єкту) Сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії про зміст релевантних норм згідно із п.1 цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 08.10.2024 та підлягає оскарженню відповідно до статей 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Бережнюк В.В.