Рішення

від 07.10.2024 по справі 922/2752/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ХарківСправа № 922/2752/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76) в інтересах держави, в особі 1) Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7) 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов) до 1) Комунального спеціалізованого підприємства "Харківміськліфт" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 195-А), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВІН.ІН" (62606, Харківська обл., р-н. Великобурлуцький, вул. Димитрова, 63, с. Горяне) про визнання недійсним договору та стягнення коштів за участю представників:

прокурора - Хряка О.О.;

позивача 1 - не з`явився;

позивача 2 - не з`явився;

відповідача 1 - Виноградова В.О.;

відповідача 2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі 1) Харківської міської ради та 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківміськліфт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВІН.ІН", в якій просить суд:

- визнати недійсним договір про закупівлю № 486 від 01.12.2017, укладений між Комунальним спеціалізованим підприємством "Харківміськліфт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВІН.ІН";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВІН.ІН" на користь Комунального спеціалізованого підприємства "Харківміськліфт" одержані за договором про закупівлю № 486 від 01.12.2017 кошти в розмірі 4'105'500 грн, а з Комунального спеціалізованого підприємства "Харківміськліфт" одержані ним за рішенням суду кошти в розмірі 4'105'500 грн стягнути в дохід держави;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВІН.ІН" судовий збір.

Позов обгрунтовано порушенням відповідачем 2 законодавства про публічні закупівлі під час проведення процедури торгів, законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що спотворили результати закупівлі. Укладений за результатами закупівлі договір, на думку прокурора, суперечить інтересам держави і суспільства. Нормативно-правовою підставою позову визначені зокрема норми статей 203, 215, 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, статей 6, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статей 33, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

16.08.2024 позивач 2 подав письмові пояснення (вх.№ 20678), в яких зазначив, що перевірка закупівель та моніторинг процедур закупівель, зазначеної у позові закупівлі Комунального спеціалізованого підприємства "Харківмісьліфт", Північно-східним офісом Держаудитслужби не проводилась.

22.08.2024 відповідач 1 подав відзив (вх.№ 21196), в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення спірної закупівлі, зокрема при перевірці наявності/відсутності визначених законодавством підстав для відхилення тендерної пропозиції учасника, не допущено жодних порушень вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, відповідач 1 вказав на недоведеність прокурором завідомо суперечної мети укладення договору інтересам держави і суспільства. Відповідач 1 також вважає, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки ним не порушено прав та законних інтересів позивачів. Крім того, відповідач 1 зазначив, що прокурором не обґрунтовано підстав для представництва інтересів Держави та не обґрунтовано підстав для представництва інтересів Держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби.

29.08.2024 прокурор подав відповідь на відзив (вх.№ 21641), в якій вказав, що визначення процесуального статусу КСП "Харківміськліфт" у якості відповідача обумовлено наявністю позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору, однією із сторін якого є відповідач 1. Також прокурор виклав обставини, які на його думку, свідчать про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби шляхом пред`явлення цього позову. Крім того, прокурор зазначив, що дії ТОВ "ВІН-ВІН.ІН" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю від 01.12.2017 № 486 не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

05.09.2024 відповідач 1 подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№22200), в яких вказав, що прокурором не наведено жодних доводів у чому саме полягає завідомо суперечна мета укладення договору саме інтересам держави і суспільства. Крім того, закупівля відбулася за кошти місцевого бюджету, проте стягнути кошти прокурором пропонується у державний бюджет, в той час як кошти місцевого бюджету є власністю певної територіальної громади, що, на думку відповідача 1, є неналежним способом захисту інтересів територіальної громади.

Протокольною ухвалою від 12.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2024 року о 14:00 год.

Прокурор у судовому засіданні 07.10.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник позивача 1 в судове засідання 07.10.2024 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача 2 в судове засідання 07.10.2024 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 07.10.2024 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача 2 в судове засідання07.10.2024 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1, суд установив такі обставини.

25.10.2017 Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківміськліфт" в електронній системі закупівель опубліковало оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі "Системи керування пасажирськими ліфтами" (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-10-25-001273-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-10-25-001273-b.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 4'140'000 гривень.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ "ЛІФТЕКСПРОМ" та ТОВ "ВІН-ВІН.ІН", що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій.

Тендерна пропозиція ТОВ "ЛІФТЕКСПРОМ" становила 4'140'000 грн, а ТОВ "ВІН- ВІН.ІН" 4'105'500 грн.

Упродовж аукціону розмір пропозицій не змінювався.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ "ВІН-ВІН.ІН", електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням тендерного комітету КСП "Харківміськліфт", оформленим протоколом його засідання від 14.11.2017 № ВТ № 54/2-17, вирішено визнати переможцем і акцептувати пропозицію ТОВ "ВІН-ВІН.ІН", яка відповідала кваліфікаційним критеріям і технічним вимогам та мала ціну 4'105'500 грн.

У зв`язку з викладеним електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

01.12.2017 між КСП "Харківміськліфт" (далі Відповідач 1, Замовник) та ТОВ "ВІН-ВІН.ІН" (далі Відповідач 2, Постачальник) укладено договір про закупівлю №486, згідно з умовами якого Відповідач 2 зобов`язався у строк до 31.12.2017 поставити Відповідачу 1 Товар - ДК 021:2015 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (системи керування пасажирськими ліфтами), зазначений в специфікації до цього договору (додаток №1), а Відповідач 1 - прийняти ці роботи та оплатити.

Згідно з п. 3.1 Договору № 486 ціна договору становить 4'105'500 грн, у тому числі ПДВ 684'250 грн.

Відповідно до п.п. 4.1-4.5 Договору № 486 оплата за договором закупівлі здійснюється після отримання Замовником Товару, а також інших документів, передбачених тендерною документацією та чинним законодавством України, на підставі видаткової накладної та рахунку на фактично поставлений Товар (або окрему партію товару). Розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковому порядку. Замовник залишає за собою право відстрочки платежу за Договором на строк з моменту Поставки товару до 31.12.2017 (включно). Попередня оплата за Договором не передбачається. Кількість Товару замовляється виходячи із фактичних потреб Замовника в межах запланованої ціни Договору.

02.11.2018 Відповідачем 1 на офіційному веб-порталі публічних закупівель опубліковано Звіт про виконання договору про закупівлю від 01.12.2017 № 486, в якому зазначено, що сума оплати за договором становила 4'105'500 грн.

Водночас, рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2020 №70/56 - р/к у справі №1/01-124-18 визнано, що ТОВ "ВІН-ВШ.ІН" та ТОВ "ТРІАЛ 2019" (Згідно з витягом з ЄДРПОУ від 27.06.2019 № 1006835339, станом на 22.05.2019 відбулася державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, а саме зміна повного та скороченого найменування з ТОВ "ЛІФТЕКСПРОМ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАЛ-2019"), погодивши свої конкурсні пропозиції під час участі у відкритих торгах, проведених КСП "Харківміськліфт" (ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-10- 25-001273-b) щодо закупівлі товару (код ДК 021:2015: 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання) з метою забезпечення перемоги ТОВ "ВІН-ВІН.ІН", вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що допущені до аукціону учасники цієї закупівлі під час підготовки документації для участі в тендері діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та пропозиції поза конкурентними засадами. Узгодивши свою поведінку, ТОВ "ЛІФТЕКСПРОМ" та ТОВ "ВІН-ВІН.ІН" усунули змагальність між собою, а отже спотворили підсумки проведених торгів Комунальним спеціалізованим підприємством "Харківміськліфт", порушивши його право на отримання найбільш ефективного для себе результату.

У судовому порядку учасники вказане рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не оскаржували, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень.

Таким чином, рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2020 № 70/56 - р/к у справі № 1/01-124-18 оскаржене не було та залишається чинним.

Прокурор зазначає, що порушення ТОВ "ВІН-ВІН.ІН" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Комунальним спеціалізованим підприємством "Харківміськліфт", не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві, а тому в діях ТОВ "ВІН-ВІН.ІН" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, на думку прокурора, договір про закупівлю обладнання від 01.12.2017 № 486 підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України. Ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ "ВІН-ВІН.ІН" як сторони оспорюваного договору про закупівлю від 01.12.2017 № 486, одержані ТОВ грошові кошти у розмірі 4'105'500 грн за цим правочином повинні бути повернуті КСП "Харківміськліфт", як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Щодо повноважень прокурора, суд зазначає, що останнім дотримано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та наведено підстави для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради, оскільки міська рада (у спірних правовідносинах - Харківська міська рада) має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.08.2020 у справі №913/153/19, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20 тощо.

Водночас, суд не може визнати обґрунтованим визначення прокурором в якості позивача Північно-Східний офіс Держаудитслужби.

Як зазначає прокурор, Держаудитслужба та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43), визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

При цьому Держаудитслужба може бути позивачем у справі. Водночас питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19).

У постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 820/8558/15 та від 03.10.2018 у справі № 804/8443/16 викладено правовий висновок, згідно з яким звернення до суду в інтересах держави в особі органів Держаудитслужби можливе лише у випадку незабезпечення підконтрольними їй установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю, а за відсутності таких обставин, органи Держаудитслужби не набувають статусу позивача.

Як убачається з пояснень Північно-Східного офісу Держаудитслужби, останній не проводив моніторинг спірної процедури закупівлі та не виявляв порушення законодавства у спірних правовідносинах, відтак у нього не виникло право на звернення до суду із даним позовом. Тому у спірних правовідносинах Північно-Східний офіс Держаудитслужби не може набути статусу позивача.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено про те, що якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Зважаючи на встановлену судом відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби, суд дійшов висновку, що позов Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби підлягає залишенню без розгляду.

Щодо вимог про визнання недійсним договору про закупівлю та стягнення коштів суд зазначає таке.

Так, як вже було зазначено, в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, при створенні умов, які унеможливили конкуренцію під час закупівлі, отже суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі частини 3 статті 228 ЦК України із застосуванням відповідних наслідків.

Частиною третьою статті 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічна за змістом норма міститься у частині першій статті 208 ГК України.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частини перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

В частині третій статті 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням статті 1 наведеного Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до частини другої статті 4 Закон України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункт 1 частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Згідно з ч. 5 наведеної статті, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення Відповідачем 2 антиконкурентних дій прокурор обґрунтовує рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2020 №70/56 - р/к у справі №1/01-124-18, відповідно до якого ТОВ "ВІН-ВШ.ІН" та ТОВ "ЛІФТЕКСПРОМ" визнано винними у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та притягнуто у зв`язку з цим до відповідальності.

Проте суд наголошує, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМКУ, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК України).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/10055/20, в якій суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача та третьої особи під час проведення процедури закупівлі без доведення позивачем, ...таких фактів як: факту порушення його права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину; факту проведення процедури закупівлі всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі"; оспорювання або визнання рішення тендерного комітету недійсними, а відтак недійсності самого правочину, який укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом за результатом розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовником, який визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Суд зауважує, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Як убачається з матеріалів справи, у відкритих торгах №UA-2017-10-25-001273-b брали участь лише два суб`єкта господарювання: ТОВ "ЛІФТЕКСПРОМ" та ТОВ "ВІН-ВІН.ІН". Тендерна пропозиція ТОВ "ЛІФТЕКСПРОМ" становила 4'140'000 грн, а ТОВ "ВІН- ВІН.ІН" 4'105'500 грн.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби Замовника за менші кошти.

Прокурором також не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для Замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за договором про закупівлю був поставлений за завищенням цін або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Крім того, судом враховано, що умови оспорюваного договору були виконані його сторонами у повному обсязі у 2018 році, що не заперечується жодною із сторін спору.

Доказів невідповідності кількості, вартості або якості поставленого ТОВ "ВІН-ВІН.ІН" товару, розміру завданих Замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору про закупівлю, як підстави для висновку про посягання особою на суспільні, економічні основи держави і суспільства за наслідками його укладення, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд доходить висновку про недоведеність прокурором підстав, з якими пов`язано визнання оспорюваного правочину як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільству в розумінні ст. 228 ЦК України, та визнання його недійсним.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що укладений між Відповідачами правочин не в повній мірі відповідає основним принципам закупівель за публічні кошти. Водночас у суду відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин не відповідає інтересам держави і суспільству у відповідності до ст. 228 ЦК України.

При цьому посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/114/19 судом відхиляється, оскільки предмет та фактичні підстави позову є відмінними від даної справи, посилання ж Верховного Суду в своїй постанові на статтю 228 ЦК України ще не свідчить, що правовідносини у цих справах є подібними. При цьому, вказаною постановою Верховний Суд направив справу № 910/114/19 на новий розгляд, а отже така постава не є остаточною.

Крім того, пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Також за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, визначене пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи (стаття 51, частина друга статті 52).

Суд установив, що за порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2020 №70/56 - р/к у справі №1/01-124-18, накладено на ТОВ "ВІН-ВІН.ІН" штраф у розмірі 68'000 грн; за порушення вказане в пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, накладено на ТОВ "ТРІАЛ-2019" (ТОВ "ЛІФТЕКСПРОМ") штраф у розмірі 68'000 грн.

Таким чином Відповідачем 2 понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З огляду на наведене, підстави для визнання недійсним договору про закупівлю № 486 від 01.12.2017, укладеного між Комунальним спеціалізованим підприємством "Харківміськліфт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВІН.ІН", відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВІН.ІН" на користь Комунального спеціалізованого підприємства "Харківміськліфт" одержані за договором про закупівлю № 486 від 01.12.2017 кошти в розмірі 4'105'500 грн, а з Комунального спеціалізованого підприємства "Харківміськліфт" одержані ним за рішенням суду кошти в розмірі 4'105'500 грн в дохід держави.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов прокурора в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби залишено без розгляду, а в іншій частині позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору суд залишає за прокурором.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за прокурором.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Прокурор: Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова (61002, м.Харків, вул. Сумська, 76);

Позивач 1: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Позивач 2: Північно-Східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов);

Відповідач 1: Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківміськліфт" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 195-А, код ЄДРПОУ 34754617);

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВІН.ІН"(62606, Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с. Горяне, вул. Димитрова, 63, код ЄДРПОУ 38631722).

Повний текст рішення складено 10.10.2024.

СуддяІ.В. Трофімов