Рішення

від 08.10.2024 по справі 160/20205/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуСправа №160/20205/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-монтажне підприємство "Харчовик" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 01.05.2024 року №0202070411 про нарахування штрафних санкцій за неподання податкових декларацій з орендної плати з юридичних осіб, 1360,00 гривень, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції, адже, у 2019 році позивач відчужив об`єкт нерухомого майна на користь іншої юридичної особи, відповідно, до цієї особи, в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходився об`єкт нерухомого майна. Відповідно, на думку позивача, у нього відсутній обов`язок щодо сплати орендної плати за землю починаючи з дати відчуження нерухомості, та відповідно і відсутній обов`язок щодо неподання податкової звітності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що відповідно даних аналітично інформаційної системи ДПС України та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна щодо суб`єкта за №371359833 право оренди земельної ділянки за адресою вул.8 Березня, 65А з 26.01.2016 зареєстровано за ПАТ «Ремонтно-монтажне підприємство «Харчовик» (код ЄДРПОУ 05496684) на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.12.2015 №14136, термін дії договору до 29.05.2025, державна реєстрація договору проведена 26.01.2016 за №13077481. Посилаючись на приписи статей 269, 288 ПК України, відповідач зазначив, що платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди; підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до переліку діючих, станом на 01.01.2024, договорів оренди земельних ділянок, наданих Кам`янською міською радою з супровідним листом від 23.01.2024 №09-07/130 за ПАТ «Ремонтно-монтажне підприємство «Харчовик» (код ЄДРПОУ 05496684) станом на 01.01.2024 рахується діючий вищезазначений договір оренди земельної ділянки. В порушення вимог п.286.2 ст.286 ПКУ податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ПАТ «Ремонтно-монтажне підприємство «Харчовик» (код ЄДРПОУ 05496684) протягом 2021-2024 років не подавалися. Тому, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 01.05.2024 року №0202070411, є правомірним та таким, що узгоджується із обставинами справи.

Згідно наданої відповіді на відзив на позов, позивач не погоджується з доводами відповідача, зазначає про помилковість висновків відповідача про наявність у позивача обов`язку щодо подання податкової звітності з плати за землю до дня державної реєстрації про перехід права оренди до іншої особи.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

16.12.2015 між Приватним акціонерним товариством «Ремонтно-монтажне підприємство «Харчовик» та Дніпровською міською радою укладено договір оренди землі строком дії до 29.05.2025. Предметом вказаного договору є земельна ділянка загальною площею 0,4367 га з кадастровим номером 12104000000:03:03:0178, яка знаходиться за адресою: м. Кам`янське, вул. 8 Березня, 65А для розміщення виробничого комплексу.

12.02.2019 між Приватним акціонерним товариством «Ремонтно-монтажне підприємство «Харчовик» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІКОНТ-СЕРВІС ЛТД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М.А., що зареєстрований в реєстрі за №153, згідно змісту якого, покупець набув у власність виробничий комплекс загальною площею 939,90 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,4367 га з кадастровим номером 12104000000:03:03:0178 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту прийому передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.02.2019, покупець отримав майно - виробничий комплекс загальною площею 939,90 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,4367 га з кадастровим номером 12104000000:03:03:0178 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі пп. 19-1.1.1, п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п. 75.1 ст. 75 ПК України, в порядку визначеному пунктом 76.2 ст. 76 ПК України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів подання податкової декларацій з плати з питання неподання податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021-2024 рік Приватного акціонерного товариства «Ремонтно-монтажне підприємство «Харчовик» (ЄДРПОУ 05496684).

За результатами проведеної перевірки складений акт від 26.03.2024 №13569/04-36-04-11-06/05496684, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог п. 286.2 ст. 286 ПК України в частині неподання податкової звітності з плати за землю (орендної плати) на 2021 -2024 роки. При цьому, відповідачем під час перевірки встановлено наявність у позивача об`єктів, які підлягають оподаткуванню: земельні ділянка площею 0,4367 га на підставі договору оренди від 16.12.2015 №14136. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 глави 11 розділу II Кодексу.

04.04.2024 позивач подав заперечення до акту за вих. №040424/1, в яких повідомив про відчуження об`єкту нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,4367 га з кадастровим номером 12104000000:03:03:0178 за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 25.04.2024 №29615/6/04-36-04-11-18 відповідач повідомив, що діючий договір оренди земельної ділянки є підставою для сплати відповідного податку та, відповідно, подання податкової звітності.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 01.05.2024 №0202070411 (форми ПС), згідно з яким контролюючим органом за неподання звітності з плати за землю (орендна плата) за 2021-2024 роки зобов`язано позивача сплатити штраф у сумі 1360 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб (18010600).

Не погодившись із винесеним Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням від 01.05.2024 №0202070411 (форми ПС) позивачем направило до Державної податкової служби України скаргу від 10.05.2024 №10/05-1.

Рішенням Державної податкової служби України від 10.07.2024 №2102/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.05.2024 №0202070411 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із такою позицією відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники орендної плати землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктом оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

За правилами пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Частиною 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Статтями 125 і 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Як встановлено судом, позивач відчужив 12.02.2019 на користь іншої юридичної особи об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, яка перебуває у нього в оренді на підставі договору оренди від 16.12.2015. Відповідно, з моменту державної реєстрації переходу права власності на будівлю, до набувача такого будівлі одночасно перейшло право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 у справі №21-804а16 та постанові від 12.09.2017 у справі №21-3078а16, а також Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №825/308/17.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. При цьому, несплата земельного податку новим власником майна не є підставою для нарахування відповідного податку попередньому власнику, який фактично припинив користуватися земельною ділянкою.

Згідно правового висновку сформованого Верховним Судом у постанові від 28.02.2023 у справі №160/16529/21, у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Така правова позиція є сталою та вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16).

До того ж, така позиція відповідає висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 7 липня 2015 року у справі 826/12388/13-а: «Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Таким чином, на усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов`язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку. При цьому у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов`язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.

Отже, у зв`язку з відчуженням позивачем нерухомого майна до покупця в силу закону перейшов встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Відтак, позивач у даному випадку, починаючи з 12.02.2019, не є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване відчужене нерухоме майно і не може бути належним платником орендної плати за землю, а відповідно у нього відсутній обов`язок щодо подання податкової звітності з плати за землю (орендної плати).

Зазначене свідчить про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 01.05.2024 року №0202070411 про нарахування штрафних санкцій за неподання податкових декларацій з орендної плати з юридичних осіб, 1360,00 гривень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Розподіл судового збору здійснити у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 01.05.2024 року №0202070411 про нарахування штрафних санкцій за неподання податкових декларацій з орендної плати з юридичних осіб, 1360,00 гривень, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь Приватного акціонерного товариства «Ремонтно-монтажне підприємство «Харчовик» (ЄДРПОУ 05496684) 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08.10.2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна