Ухвала

від 10.10.2024 по справі 420/30838/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30838/24

УХВАЛА

10 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕНЕРГО» про забезпечення позову до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи від 14 серпня 2024 року № 26/15-32-04-07- 23/38438965; зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію ТОВ «НІКЕНЕРГО» у якості платника єдиного податку третьої групи з 30 червня 2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою судді від 08.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕНЕРГО» надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи від 14 серпня 2024 року № 26/15-32-04-07-23/38438965 з дати його винесення до набрання законної сили рішенням суду у справі № 420/30838/24.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 14 серпня 2024 року № 26/15-32-04-07-23/38438965 протиправно анульовано реєстрацію ТОВ «НІКЕНЕРГО» як платника єдиного податку третьої групи юридичної особи. В той же час, відповідно до ст. ст. 181, 183 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов`язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи (п. 181.1 ст. 181 ПКУ). Виключення з реєстру платників ЄП проводитися за рішенням податкової з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Згідно заключної виписки від 03 жовтня 2024 року сума загальна сума від здійснення операцій ТОВ «НІКЕНЕРГО» за період з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року склала 1 104 657,06 грн. Таким чином, ТОВ «НІКЕНЕРГО» зобов`язано зареєструватись платником ПДВ з 01 жовтня 2024 року. У зв`язку з цим, позивач має стати платником податку на прибуток та податку на додану вартість. Як наслідок, позивач повинен включити у вартість послуг ПДВ, реєструвати податкові накладні та змінити формат розрахункового документа - відображати у ньому обов`язковий реквізит «сума ПДВ». На період оскарження спірного рішення позивач вважає себе платником єдиного податку третьої групи, жодних дій щодо зміни системи оподаткування ним не здійснювалося. ПДВ у вартість послуг не включався, податкові накладні не реєструвалися, зміни у формат розрахункового документа не вносилися, тому, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «НІКЕНЕРГО» до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді повної зупинки господарської діяльності позивача, у зв`язку з застосування штрафних санкцій, зокрема, щодо сплати ПДВ та реєстрації податкових накладних. Позивач наголошує, що ці обставини можуть привести до зупинення діяльності товариства, розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. В той же час, застосування заходів забезпечення позову нівелюють ці ризики. Невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в заявлений спосіб.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).

Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача (заявника) та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).

В той же час, Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСРУ № 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: "Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.

У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.

При цьому заходи щодо забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Забезпечивши позов шляхом зупинення оскаржуваного рішення та заборони його реалізації, суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті, оскільки завчасно надасть оцінку правомірності та законності спірному акту, який є предметом спору, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.

Таким чином, оскільки заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає вищезазначеним критеріям та принципам інституту забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 153 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАВИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕНЕРГО» про вжиття заходів забезпечення його позову до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.В. Завальнюк