Постанова

від 18.11.2024 по справі 420/30838/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30838/24

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

повний текст судового рішення

складено 10.10.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕНЕРГО» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕНЕРГО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕНЕРГО» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи від 14.08.2024 року №26/15-32-04-07-23/38438965;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію ТОВ «НІКЕНЕРГО» у якості платника єдиного податку третьої групи з 30.06.2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 року відкрито провадження у справі та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08.10.2024 року від товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕНЕРГО» до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи від 14.08.2024 року №26/15-32-04-07-23/38438965 з дати його винесення до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/30838/24.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 14.08.2024 року №26/15-32-04-07-23/38438965 протиправно анульовано реєстрацію ТОВ «НІКЕНЕРГО» як платника єдиного податку третьої групи юридичної особи. В той же час, відповідно до ст.181, ст.183 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов`язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи (п.181.1 ст.181 ПКУ). Виключення з реєстру платників ЄП проводитися за рішенням податкової з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Згідно заключної виписки від 03.10.2024 року сума загальна сума від здійснення операцій ТОВ «НІКЕНЕРГО» за період з 01.07.2024 року по 30.08.2024 року склала 1104657,06 грн.. Таким чином, ТОВ «НІКЕНЕРГО» зобов`язано зареєструватись платником ПДВ з 01.10.2024 року. У зв`язку з цим, позивач має стати платником податку на прибуток та податку на додану вартість. Як наслідок, позивач повинен включити у вартість послуг ПДВ, реєструвати податкові накладні та змінити формат розрахункового документа - відображати у ньому обов`язковий реквізит «сума ПДВ». На період оскарження спірного рішення позивач вважає себе платником єдиного податку третьої групи, жодних дій щодо зміни системи оподаткування ним не здійснювалося. ПДВ у вартість послуг не включався, податкові накладні не реєструвалися, зміни у формат розрахункового документа не вносилися, тому, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «НІКЕНЕРГО» до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді повної зупинки господарської діяльності позивача, у зв`язку з застосування штрафних санкцій, зокрема, щодо сплати ПДВ та реєстрації податкових накладних. Позивач наголошує, що ці обставини можуть привести до зупинення діяльності товариства, розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. В той же час, застосування заходів забезпечення позову нівелюють ці ризики. Невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 року у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕНЕРГО» про вжиття заходів забезпечення позову до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «НІКЕНЕРГО» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи від 14.08.2024 року №26/15-32-04-07-23/38438965 з дати його винесення до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/30838/24.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на предмет спору, викладене в заяві свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна дійти висновку, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

Апеляційним судом встановлено, що предметом спору у цій справі є перевірка законності рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.08.2024 року №26/15-32-04-07-23/38438965, яким анульовано реєстрацію ТОВ «НІКЕНЕРГО» як платника єдиного податку третьої групи юридичної особи.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що протиправність оскаржуваного рішення відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 зазначила, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Водночас, суд першої інстанції звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст.151 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕНЕРГО» залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька