Рішення

від 10.10.2024 по справі 420/21640/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21640/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Агровітокс» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 09 липня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Агровітокс», в якому позивач просить суд:

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року №3062243-24/15-54 щодо нарахування МПЗ за 2022 рік у сумі 11527,96 грн. за земельну ділянку площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164;

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області зарахувати МПЗ за 2022 рік, сплачене ТОВ «АГРОВІТОКС» за земельну ділянку площею 10,2975 га. з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), являється власником земельної ділянки площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164 (копія витягу з Державного реєстру речових прав додається). 21.11.2012 року він уклав договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку з ТОВ «АГРОВІТОКС» (33311334) строком на 5 років. 30 грудня 2014 року між позивачем та товариством «АГРОВІТОКС» було укладено додаткову угоду про зміни, у тому числі в частині строку дії договору, а саме до 30.12.2024 року (копія договору та додаткової угоди додається). З метою реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164, між позивачем та ТОВ «АГРОВІТОКС» 03.10.2023 року було підписано новий договір оренди землі на вищезазначену земельну ділянку, який відповідає чинному земельному законодавству України строком на 7 років (державна реєстрація права оренди від 09.10.2023 року, номер запису про інше речове право: 52094586. Після того, як позивач отримав на своє ім`я податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року № 3062243-24/15-54, щодо нарахування на вищезазначену земельну ділянку мінімального податкового зобов`язання (надалі - МПЗ) на суму 11527,96 грн., він звернувся до орендаря ТОВ «АГРОВІТОКС» (ЄДРПОУ 33311334) з приводу цього питання. Орендар проінформував, що використовуючи земельну ділянку загальною площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164 відповідно її цільового призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ТОВ «АГРОВІТОКС» протягом всього терміну використання згідно договору оренди землі, починаючи з 2012 року по теперішній час, включало вказану земельну ділянку до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи та сплачувало всі податки вчасно і в повному обсязі, податки щорічно було зараховано до бюджету, податкового боргу не мало. Вказана земельна ділянка в 2023 році за 2022 рік також була включена в Додаток №1 і Додаток №3 «Розрахунок загального мінімального зобов`язання» до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (стор. 12 рядок 1.5676) та ТОВ «АГРОВІТОКС» сплачено за вищезазначену земельну ділянку мінімальне податкове зобов`язання за 2022 рік в повному обсязі в розмірі - 4% від НГО. Податкова декларація ТОВ «АГРОВІТОКС» була прийнята без зауважень, але не зважаючи на це, ОСОБА_1 , було вручено податкове повідомлення-рішення про нарахування мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік за належну йому земельну ділянку, що перебуває в оренді вищезазначеного товариства.

З огляду на викладене, позивач вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління ДПС в Одеській області не погоджуються з позовними вимогами та в цілому зазначає, що за даними інформаційно-комунікаційної системи фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має у власності земельну ділянку з кадастровим № 5123980500:01:002:0164 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 10,2975 га. Про факт реєстрації права власності на земельну ділянку свідчать відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2023 за № 52094271. У зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про передачу до 01.01.2022 земельної ділянки в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, Головним управлінням ДПС в Одеській області 01.04.2023 року сформовано за формою «МПЗФ» податкове повідомлення-рішення № 3062243-24/15-54 на суму 11527,96 грн. із розрахунку, що земельна ділянка перебувала у власності фізичної особи протягом 2022 року.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

29 липня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доданими документами (вхід. № ЕС/31067/24).

01 серпня 2024 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вхід. № ЕС/31707/24).

Станом на 10 жовтня 2024 року будь-яких інших заяв, клопотань з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), являється власником земельної ділянки площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав додається).

21.11.2012 року позивач уклав договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку з ТОВ «АГРОВІТОКС» (33311334) строком на 5 років.

30 грудня 2014 року між позивачем та товариством «АГРОВІТОКС» було укладено додаткову угоду про зміни, у тому числі в частині строку дії договору, а саме до 30.12.2024 року, що підтверджено копією договору та додаткової угоди.

З метою реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164, між позивачем та ТОВ «АГРОВІТОКС» 03.10.2023 року було підписано новий договір оренди землі на вищезазначену земельну ділянку, який відповідає чинному земельному законодавству України строком на 7 років (державна реєстрація права оренди від 09.10.2023 року, номер запису про інше речове право: 52094586).

Головним Управлінням ДПС в Одеській було сформовано податкове повідомлення-рішення № 3062243-24/15-54 від 01.04.2024 року, яким позивачу нараховано на вищезазначену земельну ділянку мінімальне податкове зобов`язання (надалі - МПЗ) на суму 11527,96 грн.

Після того, як позивач отримав на своє ім`я податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року № 3062243-24/15-54, щодо нарахування на вищезазначену земельну ділянку мінімального податкового зобов`язання (надалі - МПЗ) на суму 11527,96 грн., він звернувся до орендаря ТОВ «АГРОВІТОКС» (ЄДРПОУ 33311334) з приводу зазначеного питання.

Орендар проінформував, що використовуючи земельну ділянку загальною площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164 відповідно її цільового призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ТОВ «АГРОВІТОКС» протягом всього терміну використання згідно договору оренди землі, починаючи з 2012 року по теперішній час, включало вказану земельну ділянку до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи та сплачувало всі податки вчасно і в повному обсязі, податки щорічно було зараховано до бюджету, податкового боргу не мало.

Вказана земельна ділянка в 2023 році за 2022 рік також була включена в Додаток №1 і Додаток №3 «Розрахунок загального мінімального зобов`язання» до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (стор. 12 рядок 1.5676) та ТОВ «АГРОВІТОКС» сплачено за вищезазначену земельну ділянку мінімальне податкове зобов`язання за 2022 рік в повному обсязі в розмірі - 4% від НГО, що підтверджено копією декларації з додатками. Податкова декларація ТОВ «АГРОВІТОКС» була прийнята без зауважень.

Вищезазначені факти були висвітлені позивачем в письмовому зверненні до Головного управління ДПС в Одеській області 12.04.2024 року, в якому він просив провести звірку даних використаних для нарахування податку (МПЗ) та відкликати податкове повідомлення рішення від 01 квітня 2024 року № 3062243-24/15-54 на суму 11527,96 грн. за належну йому земельну ділянку, кадастровий номер: 5123980500:01:002:0164.

30 квітня 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області листом № 16855/6/15-32-24-07-10, повідомило, що заява позивача від 12.04.2024 року щодо зняття нарахувань МПЗ за 2022 рік залишена без розгляду у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про передачу до 01.01.2022 року земельної ділянки в оренду(суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених і зареєстрованих відповідно до законодавства.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), являється власником земельної ділянки площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав додається).

21.11.2012 року позивач уклав договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку з ТОВ «АГРОВІТОКС» (33311334) строком на 5 років.

30 грудня 2014 року між позивачем та товариством «АГРОВІТОКС» було укладено додаткову угоду про зміни, у тому числі в частині строку дії договору, а саме до 30.12.2024 року, що підтверджено копією договору та додаткової угоди.

З метою реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164, між позивачем та ТОВ «АГРОВІТОКС» 03.10.2023 року було підписано новий договір оренди землі на вищезазначену земельну ділянку, який відповідає чинному земельному законодавству України строком на 7 років (державна реєстрація права оренди від 09.10.2023 року, номер запису про інше речове право: 52094586).

При цьому судом встановлено, що використовуючи земельну ділянку загальною площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164 відповідно її цільового призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ТОВ «АГРОВІТОКС» протягом всього терміну використання згідно договору оренди землі, починаючи з 2012 року по теперішній час, включало вказану земельну ділянку до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи та сплачувало всі податки вчасно і в повному обсязі, податки щорічно було зараховано до бюджету, податкового боргу не мало.

Вказана земельна ділянка в 2023 році за 2022 рік також була включена в Додаток №1 і Додаток №3 «Розрахунок загального мінімального зобов`язання» до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (стор. 12 рядок 1.5676) та ТОВ «АГРОВІТОКС» сплачено за вищезазначену земельну ділянку мінімальне податкове зобов`язання за 2022 рік в повному обсязі в розмірі - 4% від НГО, що підтверджено копією декларації з додатками. Податкова декларація ТОВ «АГРОВІТОКС» була прийнята без зауважень.

Вищезазначені факти були висвітлені позивачем в письмовому зверненні до Головного управління ДПС в Одеській області 12.04.2024 року, в якому він просив провести звірку даних використаних для нарахування податку (МПЗ) та відкликати податкове повідомлення рішення від 01 квітня 2024 року № 3062243-24/15-54 на суму 11527,96 грн. за належну йому земельну ділянку, кадастровий номер: 5123980500:01:002:0164.

30 квітня 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області листом № 16855/6/15-32-24-07-10, повідомило, що заява позивача від 12.04.2024 року щодо зняття нарахувань МПЗ за 2022 рік залишена без розгляду у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про передачу до 01.01.2022 року земельної ділянки в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених і зареєстрованих відповідно до законодавства.

Разом з тим, суд зазначає, що податковий орган залишив поза увагою факт, що ТОВ «АГРОВІТОКС» сплатило МПЗ за 12 місяців 2022 року за вищевказану земельну ділянку виконуючи податковий обов`язок землекористувача відповідно до Договору оренди землі від 21.11.2012 року з Додатковою угодою до договору оренди землі від 30.12.2014 року, укладеного між ТОВ «АГРОВІТОКС» та мною на земельну ділянку площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164.

Згідно ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає визначення державної реєстрації, а саме: «Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Державна реєстрація договору це реєстрація речового права, права користування земельною ділянкою, яке є одним з кількох прав та обов`язків, відносно якого за договором відбуваються його встановлення, зміна чи припинення. Набуття договором чинності після такої реєстрації це набуття юридичної сили права користуватися земельною ділянкою, а не набрання чинності договором, який, згідно зі ст. 631 ЦК України, набрав чинності з моменту укладення. Тобто державна реєстрація це визнання і підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав які виникли на підставі договору в момент його укладання.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Державна реєстрація договору, по-перше, тільки визнає й підтверджує факт вже встановлених, змінених або припинених цивільних прав та обов`язків, а по-друге, стосується визнання й підтвердження фактів набуття, зміни або припинення виключно речових прав, які є предметом договору, але не є цими самими правами та обов`язками за договором. Саме за договором оренди земельної ділянки орендар як сторона договору набуває права провести державну реєстрацію речового права права користуватися земельною ділянкою згідно укладеного договору. Реалізація орендарем права реєстрації договору оренди можлива виключно при укладеному (діючому) договорі оренди.

Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі. Отже, договір оренди землі є укладеним відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та його підписали. Саме з моменту укладення договору у сторін діє домовленість про встановлення, зміну або припинення їх цивільних прав та обов`язків, і вони можуть здійснювати свої права й виконувати обов`язки у межах строку, встановленого договором.

Незалежно від наявності державної реєстрації права користування в Державному реєстрі речових прав, виконуючи свої обов`язки орендаря, ТОВ «АГРОВІТОКС» було сплачено мінімальне податкове зобов`язання за 2022 рік в повному обсязі в розмірі 4% від НГО за всі земельні ділянки, що перебувають у користуванні ТОВ «АГРОВІТОКС», у тому числі й за належну позивачеві земельну ділянку загальною площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164.

Первинними документами, які є в наявності у TOB «АГРОВІТОКС», і які не були враховані податковим органом підтверджується, що господарські операції оформлені відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, оскільки дані документи складені за результатами операцій з контрагентами, відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку і мають всі необхідні реквізити.

Крім того, саме договір оренди відображений у податковій звітності ТОВ «Агровітокс», сплачені та зараховані до бюджету відповідні податки є належним виконанням своїх обов`язків як позивача так і орендаря, а також підтверджують походження отримання доходу, а саме: вирощування урожаю сільськогосподарських культур шляхом здійснення сільськогосподарської підприємницької діяльності на орендованих земельних ділянках.

Частиною 4 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (надалі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Законом України від 30 листопада 2021 року N 1914 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ).

Мінімальне податкове зобов`язання (далі МПЗ) - це обов`язковий платіж, що являє собою мінімальну суму податків, які були сплачені з земельної ділянки, віднесеної до сільськогосподарських угідь.

Платниками у частині МПЗ є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (пп. 162.1.1 прим. 1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ).

Від сплати земельного податку з фізичних осіб звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (п.281.3 ст. 281 ПКУ).

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (п.281.3 ст. 281 ПКУ).

Пунктом 281.4 ст. 281 ПКУ визначено, що якщо фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених 281.2 ст. 281 ПКУ, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подану таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги. У разі подання фізичною особою, яка станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування після 1 травня, пільга почне застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

Згідно з п. 281.5 ст. 281 ПКУ, якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву на застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог п. 284.2 ст. 284 ПКУ та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих РФ територіях України, які включені Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або на тимчасово окупованих РФ, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується в період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії.

Розрахункова сума МПЗ визначається за формулами, встановленими ст. 38 прим. 1 ПКУ, в залежності від наявної нормативно грошової оцінки відповідної земельної ділянки або нормативно грошової оцінки 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю; коефіцієнту та кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до п. 67 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ тимчасово, для розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт застосовується із значенням 0,04.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що ТОВ «АГРОВІТОКС» сплатило МПЗ за 12 місяців 2022 року за вищевказану земельну ділянку виконуючи податковий обов`язок землекористувача відповідно до Договору оренди землі від 21.11.2012 року з Додатковою угодою до договору оренди землі від 30.12.2014 року, укладеного між ТОВ «АГРОВІТОКС» та мною на земельну ділянку площею 10,2975 га з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 3062243-24/15-54 від 01.04.2024 року, яким позивачу нараховано на вищезазначену земельну ділянку мінімальне податкове зобов`язання (надалі - МПЗ) на суму 11527,96 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, відповідач не довів правомірність і обґрунтованість прийнятих ним рішень щодо визначення позивачеві відповідного грошового зобов`язання. Зокрема, відповідачем не було належним чином доведено того, що чинне податкове законодавство України в очевидний спосіб установлює позивачеві обов`язок для сплати відповідного податкового зобов`язання, яке було визначене контролюючим органом позивачу. Податковий орган також не врахував того, що відповідно до приписів податкового

законодавства та позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у пар.43 рішення в справі «Серков проти України», пар.57 рішення в справі «Щокін проти України», при можливості неоднозначного трактування національного законодавства застосуванню підлягає той підхід, який є найбільш сприятливим для платника податку.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у пар.45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

З позиції ЄСПЛ важливою вимогою до доказування є належна якість доказів, якими суд обґрунтовує своє рішення. Стаття 6 Конвенції не встановлює якихось вимог до порядку оцінки доказів національним судом, а залишає вирішення цього питання «на поталу» національному законодавству і національним судам.

Разом з тим у питаннях використання національними судами доказів ЄСПЛ застосовує широку палітру термінів на позначення якісних характеристик доказів, акцентуючи особливу увагу на їх належності, тобто на змістовому логічному зв`язку між доказом та обставинами справи, а також на дотриманні належного процесуального порядку отримання, подання та дослідження доказів, від чого залежить їх допустимість (рішення у справах: «Георгіос Папагеоргіу проти Греції», «Перна проти Італії», «Жуковський проти України»). При цьому береться до уваги такий процесуальний порядок, який визначений національним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжного доручення № 25 від 02.07.2024 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 1211,20 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Агровітокс» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 01 квітня 2024 року №3062243-24/15-54.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області зарахувати мінімальне податкове зобов`язання за 2022 рік, сплачене ТОВ «АГРОВІТОКС» за земельну ділянку площею 10,2975 га. з кадастровим номером: 5123980500:01:002:0164.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 7 511 грн. 11 коп. (сім тисяч п`ятсот одинадцять гривень одинадцять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166).

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Агровітокс» (вул. Штурпельська, с. Новодмитрівка, Роздільнянського р-н, Одеська обл., 67486, ЄДРПОУ 33311334).

Суддя С.О. Cтефанов