Рішення

від 10.10.2024 по справі 520/16654/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 р. № 520/16654/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Владислава Єгупенка,

за участю секретаря судового засідання Артема Чорного,

за участю:

представника позивача - Коваленко О.В.,

представника відповідача - Ємельяненко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "ЯВІР" (вул. Соснова, буд. 8,с. Мурафа,Краснокутський район, Харківська область,62021, код ЄДРПОУ30895672) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільскогосподарське підприємство "ЯВІР" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, від 06.03.2024 року № 00119070701, яким ПСП «ЯВІР» (код 30895672) зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, у сумі - 4 546 470,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «ЯВІР» (ЄДРПОУ 30895672), з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року від 19.12.2023 № 9345469548.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 30.01.2024 N 3236 /20-40-07-01-03/30895672.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 4 546 470 грн за листопад 2023 року.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Харківській області було винесене податкове повідомлення-рішення від 06.03.2024 №00119070701 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 4546470 грн за листопад 2023 року.

Не погодившись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пункт 198.1 статті 198 ПК України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другої статті 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 згаданого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина друга статті 9 Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до висновків контролюючого органу, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту сум ПДВ 1318353,37 грн. на підставі податкових накладних, виписаних постачальником послуг ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС» (податковий номер 41272929) та не визначено податкових зобов`язань по ПДВ в зв`язку з не підтвердження господарських операцій первинними документами від Експедитора за листопад 2023 р. на суму ПДВ 1 318 353,37 грн.

З матеріалів справи встановлено, що між ПСП «ЯВІР» ( Клієнт) та ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС» ( Експедитор) 18.10.2023 р. було укладено договір №ТЕО-18-10-1245 на транспортно-експедиторське обслуговування (Договір).

Згідно п.1.1. Договору: За даним договором «Експедитор» бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок «Клієнта» надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів («вантаж») зазначених «Клієнтом» залізничним транспортом, а також здійснення інших дій, необхідних для виконання обов`язків за даним Договором і погоджених із «Клієнтом».

Укладання даного договору було обумовлене необхідністю виконання зовнішньо-економічного контракту Р430209/2324451 від 17.10.2023 р. між ПСП «ЯВІР» та компанією ОСОБА_1 (країна Нідерланди) на продаж кукурудзи 3-го класу, врожаю 2022-2023 рр. в кількості 7000,00 метричних тонн.

На підставі умов Договору на транспортно-експедиторське обслуговування (п. 1 Додаткової угоди № 1) та згідно Заявки № 1 від 18.10.2023 р. Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується надати послуги з організації здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом, а саме: 7000,00 тонн +/-2% кукурудзи, залізничним транспортом із станції Водяна (код 449203) Південної залізниці до станції Ксенієве (ЕКСП.) (код 424507) ОД зал. Ціна перевезення 1142,00 грн. за 1 тонну з ПДВ 20%. Загальна сума до оплати 7 994000,00 грн.

Згідно п.1.3 Договору: Вартість (ціна) послуг за кожною заявкою «Клієнта» визначається і фіксується Сторонами в окремій додатковій угоді до Договору, згідно попередньо погоджених договірних тарифів, і вказується в рахунках.

Умови оплати послуг (п.3.2. Договору ): 80% вартості згідно з виставленого рахунку за кожну окрему партію запланованих вагонів під навантаження; 20% вартості, протягом 7-ми банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично вивантаженого вантажу в пункті призначення та реєстрації податкової накладної.

Згідно п.3.3. Договору: Вартість робіт і послуг третіх осіб, вартість адміністративних послуг, вартість видачі й оформлення документів, здори платежі, які не були передбаченими Сторонами, але є необхідними для виконання Договору, покладаються на «Клієнта» і від зобов`язаний їх відшкодувати «Експедиторові».

Згідно умов договору та виставлених рахунків (на попередню оплату 80%) ПСП «ЯВІР» було сплачено - 6362767,00 грн. за заплановані 103 вагони.

Всього в рамках виконання контракту було надано послуги по організації перевезення кукурудзи 100 вагонами, в кількості 6902,95 тонн, на загальну суму: 7910120,00 грн., які оподатковано за ставною ПДВ 20%.

Реальність здійснення надання даних послуг транспортного експедирування підтверджується: заявкою, виписаними рахунками, банківськими виписками про перерахування коштів, реєстрами відвантаження вагонів на станції призначення, залізничними накладними та реєстрами вивантаження товару на станції призначення для компанії ОСОБА_1 , актами надання послуг із зазначенням в додатках до них реєстру з номерами вагонів, залізничних накладних, ваги, також підтверджується реальним настанням наслідків, зумовлених метою надання даних послуг, подальшим виставлення інвойсів на оплату та надходження грошових коштів на рахунок ПСП «ЯВІР» за поставлену продукцію за контрактом з ОСОБА_1 та іншими супровідними документами, які дають змогу ідентифікувати здійснення послуг організації транспортного перевезення за настанням їх наслідків - перевезення товару в межах контрактів з продажу товару.

В рамках виконання даного договору ТОВ «ТК «СЛАРУС» було надано послуги транспортного експедирування, що підтверджується актами надання послуг, довідковими та залізничними накладними, а саме послуги транспортно-додатками до актів експедиційної діяльності в розумінні статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 р. № 1955-IV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV (далі Закон) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно з частинами першою, шостою статті 9 Закону № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею, експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (частина друга статті 4 Закону).

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування (частина восьма статті 9 Закону).

Відповідно до пункту 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

ТОВ «ТК «СЛАРУС» було організовано перевезення вантажу за погодженим сторонами маршрутом, факт надання послуг експедитором підтверджується транспортними документами по перевезенню товару по маршруту від станції Водяна до станції Ксенієве, а саме залізничними накладними, що відповідає положенням Закону № 1955-IV, (відповідно ст. 9 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення), та були надані до перевірки позивачем.

Згідно залізничних накладних ПСП «ЯВІР» є власником вантажу, ТОВ «ТК «СЛАРУС» - відправник вантажу, одержувач ТОВ «ІЗТ» для експортер - ВАЙТЕРРА Б.В., станція відправлення - Водяна, станція призначення - Ксениево.

ПСП «ЯВІР» в господарських правовідносинах з ТОВ «ТК «СЛАРУС» є покупцем ТЕП, а не перевізником чи експедитором, тому у даних господарських операціях не має обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, про який наголошено в акті перевірки.

Разом з тим, контролюючим органом в акті зазначено, що ПСП «ЯВІР» було сформовано податковий кредит в сумі 1 318 353, 37 грн. на підставі отриманих від ТОВ «ТК «СЛАРУС» податкових накладних.

Так, всі податкові накладні виписані Експедитором (на зазначену загальну суму) зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Враховуючи вимоги підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 та підпункту "ж" пункту 186.3 статті 186 Податкового Кодексу у випадку, якщо замовник перевезення вантажів митною територією України є резидентом України, транспортно-експедиторські послуги, які надаються експедитором (незалежно від того, резидентом чи нерезидентом), є об`єктом оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит не містять обов`язкові реквізити накладної, а саме обсяг/кількість послуг транспортного експедирування, є помилковим та не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, в графі 5 податкових накладних отриманих від ТОВ «ТК «СЛАРУС» проставлено код 2454, що згідно Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку означає одиницю виміру «грн». У Податковій накладній (ПН) та розрахунку Коригування використовується графа 4 для умовного позначення української назви одиниці вимірювання або обліку. Тут вказується скорочене позначення відповідної одиниці вимірювання/обліку, яке відповідає Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО) ДК 011:96. Якщо такої одиниці в КСПОВО немає, то слід вказати повну назву або загальноприйняте скорочення (за наявності).

Слід зазначити, що помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Надані до перевірки вище перелічені документи в повній мірі підтверджують фактичне здійснення операцій по отриманню саме транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення товару на території України задля виконання контракту Р430209/2324451 від 14.10.2023 р. укладеного між ПСП «ЯВІР» та компанією ОСОБА_2 , відповідно підтверджуються реальними змінами майнового стану ПСП «ЯВІР», як платника податків.

Надані позивачем первинні документи по оформленню господарських відносин відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податкові зобов`язання були сформовані та виконані у відповідності до вимог 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Акти надання послуг містить обов`язкові реквізити, які визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме дату складання, сторін договору, зміст та обсяг господарської операції, відповідальних осіб за здійснення господарської операції.

Щодо взаємовідносин ПСП «ЯВІР» з ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (податковий номер 41006936) в рамках отримання «Послуг транспортного експедирування», суд зазначає, що між ПСП «ЯВІР» ( Клієнт) та ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (Експедитор) 15.06.2022 р. було укладено договір №15-06/01/22 транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

Укладання даного договору було обумовлене необхідністю виконання договору поставки №20-03/1/23я від 20.03.2023 р. між ПСП «ЯВІР» (Продавець) та ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» (код 43462455) (Покупець) на поставку соняшнику в кількості 1052,15 +/-5% тонн, умови поставки DAP - Одеська область, м. Черноморськ.

На підставі умов Договору транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було надано ПСП «ЯВІР» послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом ст. Кочубеївка - ст Паромна Одеса-порт, на загальну суму 1384576,00 грн., в т.ч. ПДВ - 230762,80 грн.

Всього по факту в рамках виконання контракту було надано послуги по організації перевезення соняшнику в кількості 1052,15 тонн, 21 залізничними вагонами, на загальну суму: 1384576,80 грн., які оподатковано за ставною ПДВ 20% - 230762,80 грн.

Реальність здійснення надання даних послуг транспортного експедирування підтверджується: заявкою, виписаними рахунками, банківськими виписками про перерахування коштів, реєстрами відвантаження вагонів на станції призначення, залізничними накладними та реєстрами вивантаження товару на станції призначення для ТОВ «Полігран-Трейд», актами надання послуг із зазначенням в додатках до них реєстру з номерами вагонів, залізничних накладних, ваги, також підтверджується реальним настанням наслідків, зумовлених метою надання даних послуг, подальшим виставленням рахунків на оплату та надходження грошових коштів на рахунок ПСП «ЯВІР» за поставлену продукцію за контрактом з ТОВ «Полігран-Трейд» та іншими супровідними документами які дають змогу саме ідентифікувати здійснення послуг організації транспортного перевезення за настанням їх наслідків - перевезення товару в межах договору поставки соняшнику.

01.06.2023 р. ПСП «ЯВІР» ( Клієнт) та ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було укладено договір №01-06/01/23 транспортно-експедиторського обслуговування.

Укладання даного договору було обумовлене необхідністю виконання зовнішньо-економічного контракту Р430171/2312960 від 01.06.2023 р. між ПСП «ЯВІР» (Продавець) та компанією ОСОБА_1 (країна Нідерланди) (Покупець) на продаж кукурудзи 3-го класу, врожаю 2022 р. в кількості 10 000,00 метричних тонн +/-3%, умови поставки DPU: Одеська область м. Чорноморськ.

На підставі умов Договору транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було надано ПСП «ЯВІР» послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом ст. Кочубеївка - ст. Одеса-порт, на загальну суму 1153814,00 грн., в т.ч. ПДВ - 230762,80 грн.

Всього в рамках виконання контракту було надано послуги по організації перевезення кукурудзи в кількості 9990,35 тонн, 142 вагонами.

Також, в рамках укладеного договору N01-06/01/23 транспортно-експедиторського обслуговування від 01.06.2023 ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було надано транспортно-експедиторські послуги ПСП «ЯВІР» з організації перевезення перевезення залізничним транспортом вантажів, а саме: номерами вагонів, залізничних накладних, ваги, також підтверджується реальним настанням наслідків, зумовлених метою надання даних послуг, подальшим виставленням рахунків на оплату та надходження грошових коштів на рахунок ПСП «ЯВІР» за поставлену продукцію за контрактом з ТОВ «Полігран-Трейд» та іншими супровідними, які дають змогу саме ідентифікувати здійснення послуг організації транспортного перевезення за настанням їх наслідків - перевезення товару в межах договору поставки соняшнику.

01.06.2023 р. ПСП «ЯВІР» (надалі - Клієнт) та ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було укладено договір №01-06/01/23 транспортно-експедиторського обслуговування.

Укладання даного договору було обумовлене необхідністю виконання зовнішньо-економічного контракту Р430171/2312960 від 01.06.2023 р. між ПСП «ЯВІР» (Продавець) та компанією ОСОБА_1 (країна Нідерланди) (Покупець) на продаж кукурудзи 3- го класу, врожаю 2022 р. в кількості 10 000,00 метричних тонн +/-3%, умови поставки DPU: Одеська область м. Чорноморськ.

На підставі умов Договору транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було надано ПСП «ЯВІР» послуги з транспортно- експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом ст. Кочубеївка - ст. Одеса-порт, на загальну суму 1153814,00 грн., в т.ч. ПДВ - 230762,80 грн.

Всього в рамках виконання контракту було надано послуги по організації перевезення кукурудзи в кількості 9990,35 тонн, 142 вагонами, пшениці 3-го класу, врожаю 2022 р. за зовнішньо-економічним контрактом Р001294 від 06.10.2023 р. між ПСП «ЯВІР» - Продавець та компанією «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ СУІС СА» країна (Швейцарія) - Покупець, на продаж пшениці в кількості 1550,00 метричних тонн +/-3%, умови поставки DAT: Одеський морський торговий порт ТОВ «Бруклін-Київ» область м. Чорноморськ.

На підставі умов Договору транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було надано ПСП «ЯВІР» послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом ст. Кочубеївка - ст. Одеса-порт-Бруклін, на загальну суму 1153814,00 грн., в т.ч. ПДВ - 230762,8 0 грн.

Всього в рамках виконання контракту було надано послуги по організації перевезення пшениці в кількості 1546,555 тонн, 22 вагонами.

Згідно умов вищезазначених договорів товарно-експедиторського обслуговування, укладених ПСП «ЯВІР» з ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР»:п. 2.1. Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Клієнта виконати доручення щодо здійснення товарно-експедиторського обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту.

Відповідно п. 4.1. Договору Клієнта здійснює оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 (п`яти) календарних днів, але пізніше дати оформлення перевізного документу.

Вартість послуг була обумовлена п. 4.3. Договору Вартість доручення Клієнта погоджується сторонами в Заявці та/або Протоколі погодження договірної ціни. В суму доручення включено витрати на виконання доручення Клієнта, а також плата Експедитору з урахуванням ПДВ. За фактом виконання доручення сторони підписують Акт надання послуг. Послуги ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» орендованими в довгострокову оренду вагонами.

Загальний обсяг та вартість наданих послуг підтверджується актами наданих послуг, залізничними накладними та ін.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що надані до перевірки акти наданих послуг не містять відокремленої інформації щодо: плати (винагороди) експедитора; компенсації витрат експедитора (з відокремленням виду послуги, інформації про залучених третіх осіб та вартості придбаних витрат від третіх осіб з підтверджуючими документами, суд зазначає, що положеннями Закону України «Про транспортне експедирування», ЦК України та ГК України не передбачено жодного виокремлення розміру плати експедитору, а вона є лише складовою істотної умови укладеного договору транспортного експедирування, згідно вищевказаних договорів вона перераховується у складі наданих послуг і являє собою різницю між договірною ціною послуг замовника і ціною послуг перевізника та інших витрат пов`язаних з даним перевезенням товару.

Аналіз вищезазначених правових норм та вищевказаних договорів транспортно-експедиторського обслуговування, які були укладені ПСП «ЯВІР» з ТОВ «ТК «СЛАРУС» та ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» свідчить про надання вказаними товариствами транспортно-експедиторських послуг, останні є експедиторами, які не є довіреними особами перевізників, а діють як окремі продавці всього комплексу послуг по виконанню та організації виконання транспортно-експедиторських послуг.

В актах наданих послуг Експедиторів відображається комплексне значення вартості наданих послуг, без їх розмежування в розрізі і складових витрат. Протоколами погодження договірної ціни, які є невід`ємним додатком до вищевказаних договорів, визначено перелік послуг, які надаються Клієнту із визначенням вартості кожної із них, а їх підсумок складає загальну ціну договору і відповідно кошти від Клієнта надходять експедитору однією сумою без розмежування.

В даних господарських відносинах залізничні послуги для забезпечення доставки Товарів в пункти призначення та інші послуги (оренда вагонів, ін ) придбаваються за рахунок експедитора, транзитний рух коштів по розрахунках із залученими суб`єктами для виконання послуг відсутній. Всі понесені витрати є складовими вартості послуг з організації транспортування зернової продукції в пункт призначення.

Метою укладання договорів ТЕП для ПСП «ЯВІР» було транспортування та доставка товару для Покупця по контрактам, укладеним ПСП «ЯВІР» на продаж кукурудзи та соняшнику.

У свою чергу, реальність здійснення надання даних послуг транспортного експедирування підтверджується заявками, виписаними рахунками, банківськими виписками про перерахування коштів, реєстрами відвантаження вагонів на станції призначення, залізничними накладними та реєстрами вивантаження товару на станції призначення для Клієнтів, актами надання послуг із зазначенням в додатках до них реєстру з номерами вагонів, залізничних накладних, ваги, також підтверджується реальним настанням наслідків, зумовлених метою надання даних послуг, та іншими супровідними документами, які дають змогу ідентифікувати здійснення послуг - перевезення товару.

Позивачем надані транспортно-експедиторські послуги оподатковані ПДВ у загальному порядку, за правилом першої події за ставкою 20% (пп. "б" п. 185.1, п. 187.1 ПКУ), та за правилом першої події включені ПСП «ЯВІР» до складу свого податкового кредиту.

Суд наголошує, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Викладене узгоджується з висновками, викладеними у рішеннях Верховного Суду (постанови від 12.02.2020 по справі №813/3577/13-а, від 20 березня 2020року у справі №560/3956/18; від 2 квітня 2020 року по справі №160/93/19, від 15 квітня 2020 року по справі №240/5420/18; від 02 липня 2020 року по справі № 560/711/19). Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа № 814/2412/17), від 02.04.2020 у справі № 160/93/19), від 13.08.2020 р. (справа № 520/4829/19) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Суд приходить до висновку, що контролюючим органом в акті перевірки не доведено невідповідності господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б кожен окремо або разом в сукупності свідчили, що вчинення такої операції не було обумовлено розумними економічними причинами.

Підставою для формування податкового кредиту по ПДВ покупцем товарів (робіт, послуг) є факт здійснення господарської операції з придбання та реєстрація в ЄРПН податкової накладної, складеної продавцем на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

На виконання вищезазначених норм ПСП «ЯВІР» в результаті отримання послуг з транспортного експедирування (для виконання контракту з постачання власної продукції) було сформовано податковий кредит в сумі 1318353,37 грн. на підставі виписаних податкових накладних ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС»,та в сумі 1698996,55 грн. на підставі виписаних податкових накладних ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», які були зареєстровані в ЄРПН та складені на підставі первинних (бухгалтерських) документів у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

До перевірки представникам контролюючого органу були надані всі первинні документи, які у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні і кількісні показники та підтверджують пов`язаність з господарською діяльністю ПСП «ЯВІР» та у межах його господарської діяльності.

За висновками контролюючого органу ПСП «ЯВІР» у періоді, що перевірявся, здійснювалось безпідставне понаднормове списання добрив/агрохімікатів без мети використання у господарській діяльності підприємства, відповідач вказав, що ПСП «ЯВІР» допустило порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України не визначивши податкові зобов`язання з ПДВ по операціям з списання добрива без підтверджуючих документів фактичного напрямку використання, що призвело до заниження податкових зобов`язань по ПДВ на загальну суму 1812686,370гривень.

Разом з тим, в адміністративному позові позивач посилався на те, що використання агрохімікатів обумовлене видом діяльності ПСП «ЯВІР», а саме виробництво (вирощування), переробка, реалізація сільськогосподарської продукції та продукції її переробки.

Основним видом діяльності ПСП «ЯВІР» є згідно КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису),бобових культур і насіння олійних культур, в користуванні підприємства на умовах оренди, станом на 2023 р. перебувало 3604,8556 га землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підтвердження фактичного використання добрив/агрохімікатів ПСП «ЯВІР» було надано акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, що містять дані стосовно виду речовин, призначення та способу їх застосування, кількість внесення на площу, суму, підписи відповідальних осіб.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що: позивачем надано затверджені норми використання мінеральних добрив по ПСП «ЯВІР» без посилання на регламенти застосування (норми та способи внесення) агрохімікатів (добрива) від виробників або посилання на ДСТУ 7925:2015 «Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон», позивач у позові зазначив, що в ПСП «ЯВІР» під кожну культуру розроблені та затверджені індивідуальні норми внесення, де враховані всі особливості зростання та розвитку рослин, погодні умови які склались в даній зоні вирощування, якості ґрунту, задіяної сівозміни, використання наявної в господарстві техніки та величини планового (очікуваного) урожаю. Таким чином, у березні-квітні 2023 р. підприємством внесено в ґрунт мінеральні добрива, агрохімікати, а саме: аміачну селітру, карбамід, карбамідно-аміачну суміш, азотне рідке добриво.

Так, правові відносини, пов`язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров`я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, права і обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері визначені положеннями Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 № 86/95-ВР.

Зміст акту перевірки Головного управління ДФС у Харківській області свідчить, що з метою перевірки правомірності списання пестицидів і агрохімікатів застосовано наступні нормативні матеріали: Закон України «Про пестициди та агрохімікати»: Національний стандарт України ДСТУ 7925:2015 «Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон».

Зазначені нормативні матеріали містять положення щодо регулювання порядку та норм використання пестицидів та агрохімікатів, стосуються процесу вирощування сільськогосподарських культур, визначають відповідальність за їх порушення, при цьому не стосуються питань оподаткування.

Статтею 16 зазначеного Закону визначено, що державна політика у сфері діяльності, пов`язаної з пестицидами і агрохімікатами, реалізується Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та іншими органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

У відповідності до ст. 16-7 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 № 86/95-ВР до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері діяльності, пов`язаної з пестицидами агрохімікатами, належить здійснення державного нагляду (контролю) за поводженням з пестицидами і агрохімікатами.

Отже, питання здійснення контролю за використанням пестицидів та агрохімікатів відноситься до компетенції відповідного органу, у даному випадку Держпродспожслужби.

Доказів на підтвердження того, що Головним управлінням Держпродспожслужби в Харківській області зафіксовано порушення норми витрат хімпрепаратів ПСП «ЯВІР», до матеріалів справи не надано.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено обґрунтованість застосованих відповідачем нормативних показників при розрахунку вартості понаднормово (необґрунтовано) списаних ПСП «ЯВІР» мінеральних добрив.

За вищезазначених обставин, висновки контролюючого органу щодо використання підприємством пестицидів та агрохімікатів не для виробничого використання та не у власній господарській діяльності, не знайшли свого підтвердження.

Щодо висновків акту перевірки про формування ПСП «ЯВІР» податкового кредиту з ПДВ та не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість по місяцях, коли орендована сільськогосподарська техніка не брала участь у процесі вирощування сільськогосподарських культур та відповідно порушення п. 198.5. ст. 198 ПК України та не реєстрації в ЄРПН податкових накладних з ПДВ в сумі 98 201,00 грн. поручення норм п.201.1, п.201.10 ст. 201, п. 89 Підрозділу 2 розділу ХX ПК України, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач у позові, у зв`язку недостатністю спецтехніки та для забезпечення безперебійності та мобільності процесів сільськогосподарських робіт ПСП «ЯВІР» було укладено, зокрема, договори оренди сільськогосподарської техніки на наступними господарствами: ТОВ «Агрофірма «Союзагро» №02/01/2023 від 02.01.2023 р., строк дії до 31.12.2023 р. (оренда плуга ); ТОВ «Агрофірма «Восход» №01-10/1/22 від 01.10.2022 р. строк дії до 31.12.2023 р. (оренда трактора колісного); ПП «Цукровик-Агро» №02-01/1/23 від 02.01.2023 р. строк дії до 31.12.2023 р. (оренда культиватора); СТОВ «Промінь» №01-01/6/23 від 01.02.2023 р. строк дії до 31.12.2023 р. та №01-01/5/23 від 01.01.2023 р. строк дії до 31.12.2023 р. (оренда комбайна); ТОВ «ОГУЛЬЧАНСЬКЕ-ПЛЮС» №01/07-22 від 01.07.2022 р. строк дії до 31.12.2023 р. (оренда трактора); ПП «КАРАТ-АПК» №02-01/8/23від 02.01.2023 (оренда сівалки).

Строк дії даних договорів на 1 рік з можливістю його пролонгації. Згідно умов вищезазначених договорів орендна плата вносить щомісячно. Сторонами в договорах були погоджені всі істотні умови договору оренди, які відповідають загальним положенням про оренду Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України.

До істотних умов договору оренди належать (ч. 1 ст. 284 ГК України): 1) об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), 2) строк, на який укладається договір оренди. Договір оренди може бути укладено як на визначений строк, так і на невизначений (ст. 763 ЦК України).

Факт передачі техніки в оренду оформлюється актами приймання-передачі, які підписані відповідальними особами Орендодавця і Орендаря, які являються первинними документами, що підтверджують факт приймання-передачі техніки в оренду. Облік та оформлення оренди техніки на підприємстві ведеться виключно за правилами бухгалтерського обліку.

Орендна плата оподатковується ПДВ у загальному порядку, за правилом першої події за ставкою 20% (пп. "б" п. 185.1, п. 187.1 ПК України), яку орендар за правилом першої події включає до складу свого податкового кредиту.

Господарські операції оформлені первинними фінансового-господарськими, бухгалтерськими документами згідно вимог бухгалтерського та податкового обліку, оригінали яких (в розрізі кожного місяця) були надані представникам ГУ ДПС до перевірки.

Віднесення контролюючим органом періодів оренди зазначених в актах, в яких на думку відповідача сільськогосподарська техніка не використовувалася, до не господарських операцій, не відповідає сутності самої оренди сільськогосподарської техніки, специфіці її призначення.

Відповідач під час перевірки дійшов помилкових висновків про використання позивачем сільськогосподарської техніки в операціях, що не є господарськими.

Суд зазначає, що при визначенні об`єкта оподаткування необхідно враховувати його призначення для використання в господарській діяльності платника податку.

Тимчасове невикористання в господарський діяльності основного засобу не дає підстав вважати, що він використовується в операціях, що не є господарськими.

Крім того, як зазначає позивач, орендована ПСП «ЯВІР» сільськогосподарська техніка: трактор «John Deere», комбайн Claas Lexion 670, соняшникова жатка, оприскувач John Deere, сівалка, культиватор для міжрядної обробки тощо, в силу своєї специфіки не може використовуватися в будь якій іншій відмінній від основної діяльності підприємства. Не можна вважати її остаточно виведеною з господарської діяльності підприємства, оскільки ремонт основних засобів та їх консервація здійснюється з метою ефективного подальшого використання основних засобів в новому сезоні сільськогосподарського року, тобто в діяльності підприємства направленій на отримання доходу.

Тимчасове не використання основного засобу в господарській діяльності не робить його автоматично невиробничим, оскільки він не втрачає своїх виробничих властивостей, відповідає призначенню та підлягає подальшому використанню у господарській діяльності, оскільки можливе отримання майбутньої економічної вигоди від використання у виробництві таких основних засобів.

Аналогічну позицію висловлено, в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.08.15 р. № К/800/56497/14, зокрема суд дійшов висновку, що для цілей податкового обліку критерієм розмежування виробничих та невиробничих активів є їх зв`язок з економічною діяльністю платника, використання таких активів у діяльності, спрямованій на отримання прибутку.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо посилання відповідача на податкові консультації (необхідності виділення винагороди експедитора), суд зазначає, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ). При цьому такі консультації не є нормативно-правовими актами, а носять лише інформаційний характер.

Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023р. по справі №420/7367/19 зазначив, що посилання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів. Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2023р. по справі №816/315/18 зазначено, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Верховний Суд у постанові від 11.08.2023р. по справі №640/6374/21 також не прийняв до уваги посилання податкового органу на відсутність у контрагентів платника податків необхідних трудових ресурсів для провадження господарської діяльності, зазначивши, що згідно висновків Верховного Суду, висловлених, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, відсутність у контрагента трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Тобто, вказана обставина мала бути перевірена контролюючим органом з тим, аби стверджувати, що контрагенти контрагента позивача дійсно не мали можливості виконати взяті на себе зобов`язання перед генпідрядником.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Суд зазначає, що нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях чи виключно на податковій інформації, наявній у податкового органу, якою платник податків не може володіти при виборі генпідрядником контрагентів.

Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність позивача, суд дійшов висновку про те, що ПСП «ЯВІР» правомірно було сформовано податковий кредит від взаємовідносин з ТОВ «ТК «СЛАРУС», ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», а також використання в господарській діяльності мінеральних добрив та оренди сільськогосподарської техніки. Всі взаємовідносини з даними контрагентам та господарські операції мають економічне обґрунтування, логічно та структурно пов`язані з виробничим процесом та типом господарювання підприємства, мають належне документальне та фактичне підтвердження.

У відповідності до вимог п.44.1. ст. 44 ПК України всі задекларовані позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 р. суми підтверджені первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку та іншими документами, які пов`язані з обчислення і сплатою даного податку. Дані документи складені у відповідності до чинного законодавства.

Відповідачем не доведено змісту виявлених порушень саме ПСП «ЯВІР», висновки контролюючого органу в Акті перевірки про порушення підприємством вимог податкового законодавства, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не можна визнати обґрунтованими, а тому є безпідставними.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не спростовують.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "ЯВІР" (вул. Соснова, буд. 8,с. Мурафа, Краснокутський район, Харківська область,62021, код ЄДРПОУ30895672) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області від 06.03.2024 №00119070701, яким ПСП «ЯВІР» (код 30895672) зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 4 546 470,00 грн.

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "ЯВІР" сплачену суму судового збору в розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.10.2024.

СуддяВладислав ЄГУПЕНКО