Постанова

від 10.12.2024 по справі 520/16654/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р.Справа № 520/16654/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 р. (ухвалене суддею Єгупенко В.В., повний текст якого складено 10.10.2024 р.) по справі № 520/16654/24 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Явір»

до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «ЯВІР» (в подальшому ПСП «ЯВІР») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (в подальшому ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Харківській області від 06.03.2024 р. № 00119070701, яким ПСП «ЯВІР» (код 30895672) зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 4546470 грн.

Рішенням Харківського окружногоадміністративногосудувід 10.10.2024 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першоїінстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенняХарківського окружногоадміністративногосудувід 10.10.2024 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенніпозову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПСП «ЯВІР» з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року № 9345469548 від 19.12.2023 р., за результатами якої складно акт № 3236 /20-40-07-01-03/30895672 від 30.01.2024 р., яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 4546470 грн. за листопад 2023 року.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення № 00119070701 від 06.03.2024 р. про зменшення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 4546470 грн. за листопад 2023 року.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 19.09.2024 р. у справі № 1.380.2019.002186.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником. Учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Згідно із ч. ч. 1, 6 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею, експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування (ч. 8 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Відповідно до п. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Судовим розглядом встановлено, що в акті перевірки контролюючим органом вказано, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту сум ПДВ 1318353,37 грн. на підставі податкових накладних, виписаних постачальником послуг ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС» (податковий номер 41272929) та не визначено податкових зобов`язань по ПДВ в зв`язку з не підтвердження господарських операцій первинними документами від Експедитора за листопад 2023 р. на суму ПДВ 1318353,37 грн.

Між ПСП «ЯВІР» та компанією ВАЙТЕРРА Б.В. (країна Нідерланди) укладено зовнішньо-економічного контракту Р430209/2324451 від 17.10.2023 р. на продаж кукурудзи 3-го класу, врожаю 2022-2023 роки в кількості 7000 метричних тонн.

18.10.2023 р. між ПСП «ЯВІР» (Клієнт) та ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС» (Експедитор) укладено договір №ТЕО-18-10-1245 на транспортно-експедиторське обслуговування умовами якого передбачено, що Експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів (вантаж) зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також здійснення інших дій, необхідних для виконання обов`язків за даним Договором і погоджених із Клієнтом.

На підставі умов Договору на транспортно-експедиторське обслуговування (п. 1 Додаткової угоди № 1) та згідно Заявки № 1 від 18.10.2023 р. Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується надати послуги з організації здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом, а саме: 7000 тонн +/-2% кукурудзи, залізничним транспортом із станції Водяна (код 449203) Південної залізниці до станції Ксенієве (ЕКСП.) (код 424507) ОД зал. Ціна перевезення 1142 грн. за 1 тонну з ПДВ 20%. Загальна сума до оплати 7994000 грн.

Згідно п. 1.3 Договору, вартість (ціна) послуг за кожною заявкою «Клієнта» визначається і фіксується Сторонами в окремій додатковій угоді до Договору, згідно попередньо погоджених договірних тарифів, і вказується в рахунках.

Умови оплати послуг (п. 3.2. Договору ), 80% вартості згідно з виставленого рахунку за кожну окрему партію запланованих вагонів під навантаження; 20% вартості, протягом 7-ми банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично вивантаженого вантажу в пункті призначення та реєстрації податкової накладної.

Згідно із п. 3.3. Договору, вартість робіт і послуг третіх осіб, вартість адміністративних послуг, вартість видачі й оформлення документів, здори платежі, які не були передбаченими Сторонами, але є необхідними для виконання Договору, покладаються на «Клієнта» і від зобов`язаний їх відшкодувати «Експедиторові».

На виконання умов договору та на підставі виставлених рахунків (на попередню оплату 80 %) ПСП «ЯВІР» сплачено 6362767 грн. за заплановані 103 вагони.

Всього в рамках виконання контракту було надано послуги по організації перевезення кукурудзи 100 вагонами, в кількості 6902,95 тонн, на загальну суму: 7910120 грн., які оподатковано за ставною ПДВ 20%.

Реальність здійснення надання послуг транспортного експедирування підтверджується: заявкою, виписаними рахунками, банківськими виписками про перерахування коштів, реєстрами відвантаження вагонів на станції призначення, залізничними накладними та реєстрами вивантаження товару на станції призначення для компанії ВАЙТЕРРА Б.В., актами надання послуг із зазначенням в додатках до них реєстру з номерами вагонів, залізничних накладних, ваги, також підтверджується реальним настанням наслідків, зумовлених метою надання даних послуг, подальшим виставлення інвойсів на оплату та надходження грошових коштів на рахунок ПСП «ЯВІР» за поставлену продукцію за контрактом з ОСОБА_1 та іншими супровідними документами, які дають змогу ідентифікувати здійснення послуг організації транспортного перевезення за настанням їх наслідків - перевезення товару в межах контрактів з продажу товару.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС» позивачу надано послуги транспортного експедирування, що підтверджується актами надання послуг, довідковими та залізничними накладними, а саме послуги транспортно-додатками до актів експедиційної діяльності в розумінні статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС» організовано перевезення вантажу за погодженим сторонами маршрутом, факт надання послуг експедитором підтверджується транспортними документами по перевезенню товару по маршруту від станції Водяна до станції Ксенієве, а саме залізничними накладними, що відповідає положенням Закону № 1955-IV, (відповідно ст. 9 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення), та були надані до перевірки позивачем.

Як вбачається з залізничних накладних ПСП «ЯВІР» є власником вантажу, ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС» «СЛАРУС» - відправник вантажу, одержувач ТОВ «ІЗТ» для експортер ВАЙТЕРРА Б.В., станція відправлення - Водяна, станція призначення - Ксениево.

ПСП «ЯВІР» в господарських правовідносинах з ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС» є покупцем ТЕП, а не перевізником чи експедитором, тому у даних господарських операціях не має обов`язку щодо реєстрації податкових накладних.

Контролюючим органом в акті зазначено, що ПСП «ЯВІР» сформовано податковий кредит в сумі 1318353,37 грн. на підставі отриманих від ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС» податкових накладних, суд апеляційної інстанції зазначає, що всі податкові накладні виписані Експедитором (на зазначену загальну суму) зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, у графі 5 податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТК «СЛАРУС» проставлено код 2454, що згідно Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку означає одиницю виміру «грн». У Податковій накладній (ПН) та розрахунку Коригування використовується графа 4 для умовного позначення української назви одиниці вимірювання або обліку. Тут вказується скорочене позначення відповідної одиниці вимірювання/обліку, яке відповідає Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО) ДК 011:96. Якщо такої одиниці в КСПОВО немає, то слід вказати повну назву або загальноприйняте скорочення (за наявності).

Проте, відповідно до вимог чинного законодавства, помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем на підтвердження вищевказаної господарської операції надані належні та допустимі докази.

Судовим розглядом встановлено, що між ПСП «ЯВІР» (Клієнт) та ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (Експедитор) 15.06.2022 р. укладено договір № 15-06/01/22 транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, у зв`язку з необхідністю виконання договору поставки № 20-03/1/23я від 20.03.2023 р. між ПСП «ЯВІР» (Продавець) та ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» (код 43462455) (Покупець) на поставку соняшнику в кількості 1052,15 +/-5% тонн, умови поставки DAP - Одеська область, м. Черноморськ.

На підставі умов Договору транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» надано ПСП «ЯВІР» послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом ст. Кочубеївка ст. Паромна Одеса-порт, на загальну суму 1384576 грн., в т.ч. ПДВ - 230762,80 грн.

Всього по факту в рамках виконання контракту було надано послуги по організації перевезення соняшнику в кількості 1052,15 тонн, 21 залізничними вагонами, на загальну суму: 1384576,80 грн., які оподатковано за ставною ПДВ 20% 230762,80 грн.

Реальність здійснення надання даних послуг транспортного експедирування підтверджується: заявкою, виписаними рахунками, банківськими виписками про перерахування коштів, реєстрами відвантаження вагонів на станції призначення, залізничними накладними та реєстрами вивантаження товару на станції призначення для ТОВ «Полігран-Трейд», актами надання послуг із зазначенням в додатках до них реєстру з номерами вагонів, залізничних накладних, ваги, також підтверджується реальним настанням наслідків, зумовлених метою надання даних послуг, подальшим виставленням рахунків на оплату та надходження грошових коштів на рахунок ПСП «ЯВІР» за поставлену продукцію за контрактом з ТОВ «Полігран-Трейд» та іншими супровідними документами які дають змогу саме ідентифікувати здійснення послуг організації транспортного перевезення за настанням їх наслідків - перевезення товару в межах договору поставки соняшнику.

01.06.2023 р. ПСП «ЯВІР» (Клієнт) та ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» укладено договір № 01-06/01/23 транспортно-експедиторського обслуговування, у зв`язку з необхідністю виконання зовнішньо-економічного контракту Р430171/2312960 від 01.06.2023 р. між ПСП «ЯВІР» (Продавець) та компанією ВАЙТЕРРА Б.В. (країна Нідерланди) (Покупець) на продаж кукурудзи 3-го класу, врожаю 2022 р. в кількості 10000 метричних тонн +/-3%, умови поставки DPU: Одеська область м. Чорноморськ.

На підставі умов Договору транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було надано ПСП «ЯВІР» послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом ст. Кочубеївка - ст. Одеса-порт, на загальну суму 1153814 грн., в т.ч. ПДВ - 230762,80 грн. Всього в рамках виконання контракту було надано послуги по організації перевезення кукурудзи в кількості 9990,35 тонн, 142 вагонами.

ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» надано транспортно-експедиторські послуги ПСП «ЯВІР» з організації перевезення залізничним транспортом вантажів, а саме: номерами вагонів, залізничних накладних, ваги, також підтверджується реальним настанням наслідків, зумовлених метою надання даних послуг, подальшим виставленням рахунків на оплату та надходження грошових коштів на рахунок ПСП «ЯВІР» за поставлену продукцію за контрактом з ТОВ «Полігран-Трейд» та іншими супровідними, які дають змогу саме ідентифікувати здійснення послуг організації транспортного перевезення за настанням їх наслідків - перевезення товару в межах договору поставки соняшнику.

01.06.2023 р. ПСП «ЯВІР» (надалі - Клієнт) та ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було укладено договір № 01-06/01/23 транспортно-експедиторського обслуговування, у зв`язку з необхідністю виконання зовнішньо-економічного контракту Р430171/2312960 від 01.06.2023 р. між ПСП «ЯВІР» (Продавець) та компанією ВАЙТЕРРА Б.В. (країна Нідерланди) (Покупець) на продаж кукурудзи 3- го класу, врожаю 2022 року в кількості 10000 метричних тонн +/-3%, умови поставки DPU: Одеська область м. Чорноморськ.

ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» надано ПСП «ЯВІР» послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом ст. Кочубеївка - ст. Одеса-порт, на загальну суму 1153814 грн., в т.ч. ПДВ - 230762,80 грн. в загальній кількості 9990,35 тонн, 142 вагонами, пшениці 3-го класу, врожаю 2022 р. за зовнішньо-економічним контрактом Р001294 від 06.10.2023 р. між ПСП «ЯВІР» - Продавець та компанією «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ СУІС СА» країна (Швейцарія) - Покупець, на продаж пшениці в кількості 1550,00 метричних тонн +/-3%, умови поставки DAT: Одеський морський торговий порт ТОВ «Бруклін-Київ» область м. Чорноморськ.

На підставі умов Договору транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» надано ПСП «ЯВІР» послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом ст. Кочубеївка - ст. Одеса-порт-Бруклін, на загальну суму 1153814 грн., в т.ч. ПДВ - 230762,80 грн. Всього в рамках виконання контракту було надано послуги по організації перевезення пшениці в кількості 1546,555 тонн, 22 вагонами.

Згідно із умов вищезазначених договорів товарно-експедиторського обслуговування, укладених ПСП «ЯВІР» з ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР»: п. 2.1. Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Клієнта виконати доручення щодо здійснення товарно-експедиторського обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту;

Відповідно п. 4.1. Договору Клієнта здійснює оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 (п`яти) календарних днів, але пізніше дати оформлення перевізного документу.

Вартість послуг була обумовлена п. 4.3. Договору Вартість доручення Клієнта погоджується сторонами в Заявці та/або Протоколі погодження договірної ціни. В суму доручення включено витрати на виконання доручення Клієнта, а також плата Експедитору з урахуванням ПДВ. За фактом виконання доручення сторони підписують Акт надання послуг. Послуги ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» орендованими в довгострокову оренду вагонами.

Загальний обсяг та вартість наданих послуг підтверджується актами наданих послуг та залізничними накладними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогами Закону України «Про транспортне експедирування», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не передбачено жодного виокремлення розміру плати експедитору, а вона є лише складовою істотної умови укладеного договору транспортного експедирування, згідно вищевказаних договорів вона перераховується у складі наданих послуг і являє собою різницю між договірною ціною послуг замовника і ціною послуг перевізника та інших витрат пов`язаних з даним перевезенням товару.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договорів транспортно-експедиторського обслуговування, які були укладені ПСП «ЯВІР» з ТОВ «ТК «СЛАРУС» та ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» контрагентами позивача надано позивачу транспортно-експедиторські послуги та є експедиторами, які не є довіреними особами перевізників, а діють як окремі продавці всього комплексу послуг по виконанню та організації виконання транспортно-експедиторських послуг.

Крім того, згідно із актів, наданих послуг Експедиторів відображається комплексне значення вартості наданих послуг, без їх розмежування в розрізі і складових витрат. Протоколами погодження договірної ціни, які є невід`ємним додатком до вищевказаних договорів, визначено перелік послуг, які надаються Клієнту із визначенням вартості кожної із них, а їх підсумок складає загальну ціну договору і відповідно кошти від Клієнта надходять експедитору однією сумою без розмежування.

В даних господарських відносинах залізничні послуги для забезпечення доставки Товарів в пункти призначення та інші послуги (оренда вагонів,) придбані за рахунок експедитора, транзитний рух коштів по розрахунках із залученими суб`єктами для виконання послуг відсутній. Всі понесені витрати є складовими вартості послуг з організації транспортування зернової продукції в пункт призначення.

Метою укладання договорів ТЕП для ПСП «ЯВІР» є транспортування та доставка товару для Покупця по контрактам, укладеним ПСП «ЯВІР» на продаж кукурудзи та соняшнику.

Реальність здійснення надання даних послуг транспортного експедирування підтверджується заявками, виписаними рахунками, банківськими виписками про перерахування коштів, реєстрами відвантаження вагонів на станції призначення, залізничними накладними та реєстрами вивантаження товару на станції призначення для Клієнтів, актами надання послуг із зазначенням в додатках до них реєстру з номерами вагонів, залізничних накладних, ваги, також підтверджується реальним настанням наслідків, зумовлених метою надання даних послуг, та іншими супровідними документами, які ідентифікують здійснення послуг - перевезення товару.

Чинним законодавством не встановлено ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 13.11.2024 р. у справі № 400/10652/21.

Підставою для формування податкового кредиту по ПДВ покупцем товарів (робіт, послуг) є факт здійснення господарської операції з придбання та реєстрація в ЄРПН податкової накладної, складеної продавцем на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судовим розглядом встановлено, що ПСП «ЯВІР» в результаті отримання послуг з транспортного експедирування (для виконання контракту з постачання власної продукції) сформовано податковий кредит в сумі 1318353,37 грн. на підставі виписаних податкових накладних ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «СЛАРУС», та в сумі 1698996,55 грн. на підставі виписаних податкових накладних ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», які були зареєстровані в ЄРПН та складені на підставі первинних (бухгалтерських) документів, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

До перевірки представникам контролюючого органу надані всі первинні документи, які у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні і кількісні показники та підтверджують пов`язаність з господарською діяльністю ПСП «ЯВІР» та у межах його господарської діяльності.

Щодо висновків контролюючого органу про здійснення позивачем безпідставного списання добрив/агрохімікатів без мети використання у господарській діяльності підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Основним видом діяльності ПСП «ЯВІР» є згідно КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису),бобових культур і насіння олійних культур, в користуванні підприємства на умовах оренди, станом на 2023 р. перебувало 3604,8556 га землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підтвердження фактичного використання добрив/агрохімікатів ПСП «ЯВІР» надано акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, що містять дані стосовно виду речовин, призначення та способу їх застосування, кількість внесення на площу, суму, підписи відповідальних осіб.

Щодо доводів контролюючого органу, що позивачем надано затверджені норми використання мінеральних добрив по ПСП «ЯВІР» без посилання на регламенти застосування (норми та способи внесення) агрохімікатів (добрива) від виробників або посилання на ДСТУ 7925:2015 «Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем зазначено, що ПСП «ЯВІР» під кожну культуру розроблені та затверджені індивідуальні норми внесення, де враховані всі особливості зростання та розвитку рослин, погодні умови які склались в даній зоні вирощування, якості ґрунту, задіяної сівозміни, використання наявної в господарстві техніки та величини планового (очікуваного) урожаю. Таким чином, у березні-квітні 2023 р. підприємством внесено в ґрунт мінеральні добрива, агрохімікати, а саме: аміачну селітру, карбамід, карбамідно-аміачну суміш, азотне рідке добриво.

Правові відносини, пов`язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров`я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, права і обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері визначені положеннями Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 р. № 86/95-ВР.

Контролюючий орган з метою перевірки правомірності списання пестицидів і агрохімікатів застосував наступні нормативні матеріали: Закон України «Про пестициди та агрохімікати»: Національний стандарт України ДСТУ 7925:2015 «Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон».

Зазначені нормативні матеріали містять положення щодо регулювання порядку та норм використання пестицидів та агрохімікатів, стосуються процесу вирощування сільськогосподарських культур, визначають відповідальність за їх порушення, при цьому не стосуються питань оподаткування.

Статтею 16 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» встановлено, що державна політика у сфері діяльності, пов`язаної з пестицидами і агрохімікатами, реалізується Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та іншими органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Відповідності до ст. 16-7 Закону України «Про пестициди і агрохімікати», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері діяльності, пов`язаної з пестицидами агрохімікатами, належить здійснення державного нагляду (контролю) за поводженням з пестицидами і агрохімікатами.

Тобто, питання здійснення контролю за використанням пестицидів та агрохімікатів відноситься до компетенції відповідного органу, у даному випадку Держпродспожслужби.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження того, що Головним управлінням Держпродспожслужби в Харківській області зафіксовано порушення норми витрат хімпрепаратів ПСП «ЯВІР».

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено обґрунтованість застосованих відповідачем нормативних показників при розрахунку вартості понаднормово (необґрунтовано) списаних ПСП «ЯВІР» мінеральних добрив.

Щодо висновків контролюючого органу про формування ПСП «ЯВІР» податкового кредиту з ПДВ та не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість по місяцях, коли орендована сільськогосподарська техніка не брала участь у процесі вирощування сільськогосподарських культур та відповідно порушення п. 198.5. ст. 198 ПК України та не реєстрації в ЄРПН податкових накладних з ПДВ в сумі 98201 грн. поручення норм п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 Підрозділу 2 розділу ХX ПК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ПСП «ЯВІР» укладено договори оренди сільськогосподарської техніки на наступними господарствами: ТОВ «Агрофірма «Союзагро» № 02/01/2023 від 02.01.2023 р., строк дії до 31.12.2023 р. (оренда плуга); ТОВ «Агрофірма «Восход» № 01-10/1/22 від 01.10.2022 р. строк дії до 31.12.2023 р. (оренда трактора колісного); ПП «Цукровик-Агро» № 02-01/1/23 від 02.01.2023 р. строк дії до 31.12.2023 р. (оренда культиватора); СТОВ «Промінь» № 01-01/6/23 від 01.02.2023 р. строк дії до 31.12.2023 р. та № 01-01/5/23 від 01.01.2023 р. строк дії до 31.12.2023 р. (оренда комбайна); ТОВ «ОГУЛЬЧАНСЬКЕ-ПЛЮС» № 01/07-22 від 01.07.2022 р. строк дії до 31.12.2023 р. (оренда трактора); ПП «КАРАТ-АПК» № 02-01/8/23від 02.01.2023 (оренда сівалки).

Строк дії даних договорів на 1 рік з можливістю його пролонгації. Згідно із умовами вищезазначених договорів орендна плата вносить щомісячно. Сторонами в договорах були погоджені всі істотні умови договору оренди, які відповідають загальним положенням про оренду Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України.

До істотних умов договору оренди належать (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України): об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), строк, на який укладається договір оренди. Договір оренди може бути укладено як на визначений строк, так і на невизначений (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Факт передачі техніки в оренду оформлюється актами приймання-передачі, які підписані відповідальними особами Орендодавця і Орендаря, які являються первинними документами, що підтверджують факт приймання-передачі техніки в оренду. Облік та оформлення оренди техніки на підприємстві ведеться виключно за правилами бухгалтерського обліку.

Орендна плата оподатковується ПДВ у загальному порядку, за правилом першої події за ставкою 20% (пп. "б" п. 185.1, п. 187.1 ПК України), яку орендар за правилом першої події включає до складу свого податкового кредиту.

Господарські операції оформлені первинними фінансового-господарськими, бухгалтерськими документами згідно вимог бухгалтерського та податкового обліку, оригінали яких (в розрізі кожного місяця) були надані представникам ГУ ДПС до перевірки.

Віднесення контролюючим органом періодів оренди зазначених в актах, в яких на думку відповідача сільськогосподарська техніка не використовувалася, до не господарських операцій, не відповідає сутності самої оренди сільськогосподарської техніки, специфіці її призначення.

Відповідач під час перевірки дійшов помилкових висновків про використання позивачем сільськогосподарської техніки в операціях, що не є господарськими.

При визначенні об`єкта оподаткування необхідно враховувати його призначення для використання в господарській діяльності платника податку.

Тимчасове невикористання в господарський діяльності основного засобу не дає підстав вважати, що він використовується в операціях, що не є господарськими.

Крім того, орендована ПСП «ЯВІР» сільськогосподарська техніка: трактор «John Deere», комбайн «Claas Lexion 670», соняшникова жатка, оприскувач «John Deere», сівалка, культиватор для міжрядної обробки тощо, в силу своєї специфіки не може використовуватися в будь якій іншій відмінній від основної діяльності підприємства. Не можна вважати її остаточно виведеною з господарської діяльності підприємства, оскільки ремонт основних засобів та їх консервація здійснюється з метою ефективного подальшого використання основних засобів в новому сезоні сільськогосподарського року, тобто в діяльності підприємства направленій на отримання доходу.

Тимчасове не використання основного засобу в господарській діяльності не робить його автоматично невиробничим, оскільки він не втрачає своїх виробничих властивостей, відповідає призначенню та підлягає подальшому використанню у господарській діяльності, оскільки можливе отримання майбутньої економічної вигоди від використання у виробництві таких основних засобів.

Для цілей податкового обліку критерієм розмежування виробничих та невиробничих активів є їх зв`язок з економічною діяльністю платника, використання таких активів у діяльності, спрямованій на отримання прибутку.

Аналогічний висновок щодо застосуванням норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 р. у справі № 640/18096/18.

Щодо доводів відповідача про застосування податкової консультації в частині необхідності виділення винагороди експедитора, суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно до п. 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Крім того, такі консультації не є нормативно-правовими актами, а носять лише інформаційний характер.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Посилання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів. Чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 05.09.2023 р. у справі № 420/7367/19.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність у контрагента трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 20.09.2023 р. у справі №816/315/18, від 11.08.2023р. у справі № 640/6374/21.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ПСП «ЯВІР» правомірно сформовано податковий кредит за взаємовідносинами з ТОВ «ТК «СЛАРУС», ТОВ «ЧУТІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», а також використання в господарській діяльності мінеральних добрив та оренди сільськогосподарської техніки, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315,316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 р. по справі № 520/16654/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 18.12.2024 року