Постанова

від 10.10.2024 по справі 520/8553/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

10 жовтня 2024 р. Справа № 520/8553/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі за позовом фермерського господарства «АГРОСЛОБОДА» до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

04.04.2024 позивач фермерське господарство «АГРОСЛОБОДА» (далі ФГ «АГРОСЛОБОДА», підприємство) звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, контролюючий орган), в якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.02.2024 № 068129 та № 068130.

Вимоги мотивував тим, що на час проведення перевірки у водія ОСОБА_1 була наявна товарно-транспортна накладна № 45 від 24.01.2024. Вказує, що фактичне навантаження у товарно-транспортній накладній - 29 т.50 кг, було зазначено помилково бухгалтером вантажовідправника та не відповідає дійсності. Зазначає, що в цей же день, 24.01.2024 бухгалтером вантажовідправника було виявлено допущено помилку та складено правильну товарно-транспортну накладну - фактичне навантаження 20 050 т.

Посилається на те, що обов`язок із правильного заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, яким позивач не є.

Позивач зазначає, що жодним документом не підтверджено проведення посадовими особами відповідача вимірювання або зважування.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що у ході перевірки транспортного засобу ФГ «АГРОСЛОБОДА» було встановлено: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 % при перевезенні подільного вантажу (фактична маса транспортного засобу з вантажем 29.50 т при допустимих 21.00 т, згідно товарно-транспортної накладної № 45 від 24.01.2024); відсутність протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу марки МАЗ 551605, державний номерний знак НОМЕР_1 .

У зв`язку з вищезазначеними порушеннями, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № АР 035119 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.01.2024, в якому зафіксовано відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон України № 2344-III) та порушення вимог абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-III перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу.

Зазначає, що документальний габаритно-ваговий контроль, який проводився у вказаному випадку, та точний габаритно-ваговий контроль є окремими видами проведення габаритно-вагового контролю і можуть бути проведені незалежно один від одного, маючи однакову юридичну доказовість.

Також зазначає, що позивач в позовній заяві не заперечує того факту, що під час рейдової перевірки у водія був відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу взагалі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ФГ «АГРОСЛОБОДА».

Судовим рішенням визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068129 від 15.02.2024.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

За рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ФГ «АГРОСЛОБОДА» стягнуто сплачений судовий збір в сумі 2 271.00 грн.

Рішення вмотивовано тим, що відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів, а саме протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068130 від 15.02.2024 винесено правомірно, а тому скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068129 від 15.02.2024 суд зазначив, що у спірних правовідносинах контролюючим органом фактична маса транспортного засобу визначена виходячи з інформації у товарно-транспортній накладній № 45 від 24.01.2024, в якій вказано 29 050.

В акті перевірки зазначено, що фактична маса транспортного засобу 29 т 50 кг при допустимих 21 т, що становить 38% перевантаження.

При цьому, відповідачем не надано доказів проведення документального габаритно-вагового контролю, а саме визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Так, контролюючий орган, в якості загальної маси транспортного засобу зазначено масу вантажу без додавання власної маси транспортного засобу. Вказана обставина також підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зазначено, що повна маса фактична склала 29050 т.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем фактично не здійснено документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу у спірних правовідносинах.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Державної служби України з безпеки на транспорті посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ФГ «АГРОСЛОБОДА», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні підставам звернення до суду, викладеними у позовній заяві.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що 19.01.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено графіки рейдових перевірок у період з 22.01.2024 до 28.01.2024 (а.с. 65).

24.01.2024 о 13 год 05 хв, а/д 0-212112 «Богодухів-Валки-Нова Водолага» 2 км старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки МАЗ 551605, державний номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 який належить ФГ «АГРОСЛОБОДА».

Під час рейдової перевірки інспектором складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.01.2024 № АР 035119 (надалі - акт перевірки № 035119) (а.с. 57).

Даним актом зафіксовано, що 24.01.2024 о 13 год 05 хв, а/д 0-212112 «Богодухів-Валки-Нова Водолага» 2 км проведено перевірку транспортного засобу марки МАЗ 551605, державний номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 який належить ФГ «АГРОСЛОБОДА». Під час перевірки виявлено порушення : ст. 34 Закону № 2344-III, здійснення перевезення вантажу трьохвісним автомобілем, згідно ТТН № 45 від 24.01.2024 перевізником є ФГ «АГРОСЛОБОДА» з перевищенням вагових норм, а саме фактична маса транспортного засобу 29 т 50 кг при допустимих 21 т, що становить 38%, без протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», ст. 48 Закону України № 2344-III у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України № 2344-III.

В графі акту «Пояснення водія про причини порушення» зазначено: «Водій з актом ознайомлений. Від підпису та пояснень відмовився».

Повідомленням про розгляд справи про порушення № 8712/38/24-24 від 01.02.2024 відповідач проінформував ФГ «АГРОСЛОБОДА» про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 15.02.2024 з 9:00 до 12.00 (а.с. 55).

Повідомлення про розгляд справи про порушення № 86295/34/24-23 від 06.11.2023 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку, що підтверджується списком рекомендованих листів (трек-номер 0600058577348) (а.с. 53-56). Згідно витягу з реєстру поштових відправлень повідомлення було отримано позивачем 20.11.2023 (а.с. 57-58).

15.02.2024 відповідачем за порушення ст. 48 Закону України № 2344-ІІІ винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068130, якою на ФГ «АГРОСЛОБОДА» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000.00 грн (а.с. 58-59).

Також, 15.02.2024 відповідачем за порушення пункту 22.5 ПДР затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068129 від 15.02.2024, якою на ФГ «АГРОСЛОБОДА» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 51 000.00 грн (а.с. 56-57).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу.

Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

У відповідності до статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною 2 ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Закону № 2344-ІІІ при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

За приписами ч. 4 цієї статті Закону № 2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедура здійснення державного контролю, зокрема, за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567(далі - Порядок № 1567).

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України № 2344-III.

Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2.6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах 4.35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів 11.5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2.5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

В силу пункту 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 25 Правил визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 п. 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п.п. 5-1 та 11 п. 2 Порядку № 879:

- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Відповідно до п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

У відповідності до п. 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, позивач здійснював перевезення вантажу з порушеннями, що підтверджується відповідними документами та не заперечується сторонами.

Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до ст. 60 Закону № 2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм більш ніж на 38%, про що зроблений висновок в акті перевірки від 24.01.2024 № АР035119.

Виявлене відповідачем порушення є перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для застосування відповідних санкцій, визначених Законом України № 2344-ІІІ, що і було зроблено відповідачем.

Як вже зазначалося, пунктом 16 Порядку № 879 чітко визначено, що габаритно ваговий контроль, включає документальний та/або точний контроль.

При цьому, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та зазначається відповідачем, під час проведення рейдової перевірки 24.01.2024 проводився саме документальний контроль, який не передбачає зважування автомобіля, а визначає масу автомобіля на підставі додавання власної маси автомобіля та маси вантажу, за наявності для цього даних у товарно транспортних накладних.

Так, у спірних правовідносинах контролюючим органом фактична маса транспортного засобу визначена виходячи з інформації у товарно-транспортній накладній № 45 від 24.01.2024, в якій вказано : кількість місць 29 050, маса брутто : 9 т (а.с. 64).

Колегія суддів зазначає, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль МАЗ, державний номер НОМЕР_1 , повна маса становить : 33 000 (а.с. 63).

В акті перевірки зазначено, що фактична маса транспортного засобу 29 т 50 кг при допустимих 21 т, що становить 38% перевантаження.

При цьому, відповідачем не надано доказів проведення документального габаритно-вагового контролю, а саме визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Так, контролюючий орган, в якості загальної маси транспортного засобу зазначено масу вантажу без додавання власної маси транспортного засобу.

Вказана обставина також підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зазначено, що повна маса фактична склала 29 050 т.

За таких обставин, відповідачем фактично не здійснено документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу, шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, у спірних правовідносинах.

Також, колегія суддів зауважує, що у товарно-транспортній накладній № 45 від 24.01.2024 зазначено « 29 050». Проте, вказана інформація зазначена у графі під назвою «Кількість місць».

Контролюючий орган в акті перевірки не зазначив, яким чином прийшов до висновку, що у вказаній товарно-транспортній накладній зазначено саме масу вантажу.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна не є документом, який підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей.

Сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Крім того, у спірному випадку позивачем вказується на помилковість даних, зазначених у такій товарно-транспортній накладній та яка була у подальшому виправлена.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Відповідно до п. 23-24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух

Проте, відповідачем не доведено вчинення дій передбачених п. 21, п. 23, п. 24 Порядку № 879.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068129 від 15.02.2024 є протиправною та підлягає скасуванню.

Підстав для скасування судового рішення в частині відмови у задоволені вимог ФГ «АГРОСЛОБОДА» колегія суддів не вбачає.

Апеляційна скарга не вмотивована та не містить доводів щодо неправомірності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову стосовно постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.02.2024 № 068130.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц