Постанова

від 09.10.2024 по справі 120/2118/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2118/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

09 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 07.02.2024 № ПШ001460 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у товарно-транспортній накладній від 11.12.2023 № 11/12-2 автомобільним перевізником визначено саме ФОП ОСОБА_1 і такий статус позивачки не був спростований належними й допустимими доказами, тому у спірних правовідносинах саме позивачка вважається суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що ФОП ОСОБА_1 була перевізником вантажу, перевезення якого здійснювалося водієм ОСОБА_2 12.12.2023 транспортним засобом «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом DENNISON, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у сукупності із неналежним запрошенням ФОП ОСОБА_1 на розгляд справи уповноваженими особами Укртрансбезпеки, дають усі підстави для висновку про протиправність постанови №ПШ001460 від 07.02.2024 та її скасування.

Також скаржник просить стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного контролю нагляду (контролю) у Вінницькій області понесені ФОП ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу та зі сплати судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що у товарнотранспортній накладній від 11.12.2023 № 11/12-2 автомобільним перевізником визначено саме ФОП ОСОБА_1 і такий статус не був спростований належними й допустими доказами.

Зазначено, що надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо інформування.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу вказано, що апелянт не надав розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, тобто не надав жодних належних підтвердних документів.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

12.12.2023 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Лисаковим С.В. проведено перевірку транспортного засобу марки "DAF", номерний знак НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , з напівпричіпом марки "DENNISON", номерний знак НОМЕР_5 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , під керування водія ОСОБА_2 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № 018498 від 12.12.2023, яким зафіксовано, що під час перевірки виявлено, що водій здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно з ТТН № 11/12-2 від 11.12.2023, автомобіль обладнано цифровим тахографом, однак відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з, а саме змінено розмір шин з 315/70 R 22.5 на 315/80 R 22.5, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

17.01.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на адресу перевізника ФОП ОСОБА_1 надіслано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке відбудеться 07.02.2024 о 10:30 год у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Василя Порика, 29, 3-й поверх, кабінет 1.

07.02.2024 відповідачем прийнято постанову № ПШ001460, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивачки застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України від 05.04.2021 № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567).

Згідно з п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Положенням ст. 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Однак перелік документів, визначений ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, не є вичерпним.

Відповідно до ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, в силу приписів абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме автомобільний перевізник.

Згідно із ст. 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

В межах даного спору позивачка не заперечує висновків акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.12.2023 за № 018498 в частині відсутності у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Доводи позивачки щодо протиправності спірної постанови, серед іншого, зводяться до того, що вона не є автомобільним перевізником.

Згідно матеріалів справи позивачка не є власником транспортного засобу марки "DAF", номерний знак НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , з напівпричіпом марки "DENNISON", номерний знак НОМЕР_5 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , що підтверджується, зокрема, актом перевірки № 018498 від 12.12.2023 та відповідними свідоцтвами, долученими до матеріалів справи.

Разом з тим, як зазначалось вище, водій повинен мати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, в тому числі товарно-транспортну накладну.

Водночас згідно з наданою водієм ОСОБА_2 під час перевірки ТТН від 11.12.2023 № 11/12-2 перевізником значиться ФОП ОСОБА_1 .

Отже, висновки Укртрансбезпеки про те, що на дату проведення рейдової перевірки автомобільним перевізником виступала саме позивачка ґрунтуються на відомостях поданої для перевірки товарно-транспортної накладної і будь-яких інших документів на підтвердження того, що транспортний засіб та напівпричіп дійсно перебували у користуванні позивачки на час проведення перевірки водієм не надано та відповідачем на дату прийняття оскаржуваної постанови не здобуто.

За приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997:

перевізник фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами;

транспортна послуга перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 11.12.2023 № 11/12-2, згідно з якою автомобільним перевізником зазначено саме ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.

Стосовно тверджень скаржника про те, що долучена до матеріалів справи товарно-транспортна накладна №11/12-2 від 11.12.2023 не містить жодних підписів і печаток ФОП ОСОБА_1 . суд зазначає, що вказана товарно-транспортна накладна містить печатки вантажовідправника ФГ «СЮР» (ЄДРПОУ 37370975).

Отже за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 за кодом 49.41. є "Вантажний автомобільний транспорт".

Таким чином враховуючи, що товарно-транспортній накладній від 11.12.2023 № 11/12-2 автомобільним перевізником визначено саме ФОП ОСОБА_1 і такий статус позивачки не був спростований належними й допустими доказами, в тому числі під час судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах саме позивачка вважається суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Щодо доводів позивачки про те, що відповідач виніс оскаржувану постанову без її участі, оскільки повідомлення про розгляд справи надійшло на адресу позивачки лише 15.02.2024, тобто після винесення оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи вчинене порушення вимог ст. 48 Закону № 2344-III було виявлене посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області 12.12.2023 та зафіксоване актом перевірки за № 018498 від 12.12.2023.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відтак до 12.02.2024 відповідач був зобов`язаний розглянути справу та прийняти відповідне рішення.

Оскаржувана постанова винесена 07.02.2024, тобто в межах двохмісячного терміну.

При цьому пункт 26 Порядку № 1567 містить загальне правило, в силу якого справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку № 1567).

Отже Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

Поряд з цим відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати свою вину у суді, а відтак не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.12.2023 у справі № 560/11763/22.

Крім того, згідно матеріалів справи 17.01.2024 посадовими особами Відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на правильну адресу позивачки (23541, Вінницька область, Шаргородський р-н, село Теклівка, вул. Вишнева, буд. 20) надіслано повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 07.02.2024 о 10:30 год за адресою: м. Вінниця, вул. Василя Порика, 29, 3 поверх. При цьому у повідомленні зазначено, що в разі неявки матеріали справи будуть розглянуті без його участі.

З трекінгу поштових відправлень ДП "Укрпошта" за № 0600079006200 можна побачити, що фактично вищезазначене повідомлення позивачка отримала 15.02.2024, тобто майже через місяць після його надсилання відповідачем.

Отже, відповідач у належний спосіб та з дотриманням нормативних вимог виконав свій обов`язок щодо завчасного повідомлення суб`єкта господарювання-автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення транспортного законодавства, тоді як його отримання позивачкою із затримкою жодним чином не пов`язане з будь-якими недбалими чи неправомірними діями відповідача.

Крім того, дата вручення адресату рекомендованого поштового відправлення не залежить від волі адресанта. Недобросовісний адресант може умисно зволікати із своєчасним отриманням такого відправлення, якщо це не в його інтересах.

Також суд звертає увагу на те, що рекомендований лист із повідомленням (запрошенням) на розгляд справи пересилався у межах двох населених пунктів (з м. Вінниці до м. Шаргорода (Вінницької області)).

Водночас згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, та роз`ясненнями Укрпошти, які містяться на її офіційному вебсайті, нормативні строки пересилання відправлень листів по Україні (без урахування вихідних днів поштових відділень), у межах області складають Д+2 (Д день подання відправлення до пересилання у поштовому відділенні або опускання простого листа до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.). При пересиланні рекомендованих листів нормативні строки доставки збільшуються на 1 день.

Зазначеним також підтверджується, що відповідач діяв правомірно і мав законні очікування, що з огляду на відправлення рекомендований лист із запрошенням позивачки буде доставлений та вручений адресату своєчасно.

Відтак, судом першої інстанції вірно враховано, що за встановлених обставин факт необізнаності про дату і час розгляду справи про порушення транспортного законодавства не може ставитись у провину відповідачу і не оцінюється судом як порушення ним вимог пункту 26 Порядку № 1567.

При цьому відповідач був обмежений встановленим законодавством строком розгляду справи і до 12.02.2024 був зобов`язаний розглянути справу та прийняти відповідне рішення, а отже, не мав реальної можливості відкласти розгляд справи.

Наведені скаржником обгрунтування апеляційної скарги ідентичні тим, що були викладені у позові та яким надавалася правова оцінка в суді першої інстанції. Інших доводів, які б підтверджували правомірність заявлених у позові вимог позивачем не наведено.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову та відповідно до статті 139 КАС України, позивачка не має права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.