Постанова

від 10.10.2024 по справі 560/11904/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11904/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

10 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 . Хмельницької районної військової адмінітсрації про визнання протиправною, скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до з адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

15 серпня 2024 року до Хмельницького окружного адміністративного суду також надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просив заборонити військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира ОСОБА_2 та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 15.08.2024 року та направити справу №560/11904/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в даному випадку, переведення військовослужбовця не є таким актом, який вимагає негайного виконання в контексті обороноздатності чи національної безпеки. Це адміністративне рішення, що підлягає правовому аналізу та може бути забезпечене позовом. Вважає, що суд помилково прирівняв акт індивідуальної дії до наказу командира, що має іншу правову природу і застосовує різні правові норми.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 через представника адвоката Чайку А.О. звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою в якій просив суд:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано придатним до військової служби.

2. Зобов`язати військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 провести повторний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою визначення придатності для проходження військової служби, з урахуванням висновків суду.

3. Визнати протиправною бездіяльність Хмельницької районної військової адміністрації щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою.

4. Зобов`язати Хмельницьку районну військову адміністрацію розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про заміну виконання військового обов`язку на альтернативну (невійськову) службу та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні.

15 серпня 2024 року до Хмельницького окружного адміністративного суду також надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просив заборонити військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира ОСОБА_2 та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.

Заява обґрунтована тим, що наразі ОСОБА_1 перебуває у Військовій частині НОМЕР_1 та згодом може бути переміщений в зону бойових дій.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з положень з пункту 10 частини третьої статті 150 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість поданої заяви та відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Згідно з частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 дій військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо визнання придатним його до військової служби, зокрема, тобто, фактично позивач не погоджується з висновком ВЛК про його придатність до військової служби.

За твердженням позивача, наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборонити військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира ОСОБА_2 та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини.

Вимоги поданої заяви позивач обґрунтовував тим, що наразі ОСОБА_1 перебуває у Військовій частині НОМЕР_1 та згодом може бути переміщений в зону бойових дій.

Колегія суддів зазначає, що сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Що ж до посилання апелянта на те, що його може бути направлено на проходження військової служби у зону бойових дій, то вони базуються на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. Існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, що у даному випадку не має місця.

Забезпечуючи позов шляхом заборони вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією позивача, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

Варто зазначити, що з матеріалів адміністративної справи не встановлено очевидні ознаки протbправності дій відповідача. Зазначена бездіяльність не є очевидною, а є оскаржуваною, про що подано відповідний позов в даній адміністративній справі. Обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Також, при вирішенні спірного питання колегія суддів враховує положення пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Закон України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Колегія суддів зазначає, що направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру здійснюється за наказом або розпорядженням командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Враховуючи вимоги п.10 ч.3 ст.151 КАС України та предмет спору у даній справі у суду відсутні повноваження та підстави забороняти відповідачу та іншим компетентним особам вчиняти дії у спосіб, який визначений позивачем у заяві про забезпечення позову.

А відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та відмовив в її задоволенні.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду першої інстанції від 16.08.2024 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.