П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/1966/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
08 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Мокрак С.А.,
представника позивача: Бурми С.В.,
представника відповідача: Агатія В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" (далі - позивач, ТОВ "Світанок") звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.
В обґрунтування позову позивач вказував, що ГУ ДПС у Чернівецькій області проведено документальні позапланові виїзні перевірки ТОВ "Світанок", за результатами яких виявлено, що позивач безпідставно у 2019 р. списав з балансу кредиторську заборгованість по кредиту ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" у розмірі 635823624,65 грн, не відобразивши її у складі доходів підприємства, що враховуються при визначенні фінансового результату, чим порушив вимоги п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, що слугувало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач не погоджується із вказаними висновками податкового органу та зазначає, що станом на 31.12.2019 року у нього не було обов`язку відносити заборгованість по кредиту в сумі 635823624,65 грн до складу доходу так як зазначена заборгованість не була протермінованою, адже умовами кредитного договору, передбачено термін погашення кредиту до 18.12.2020 року.
Звертав увагу суду, що станом на 2019 рік, заборгованість по кредиту в сумі 635823624,00 грн була віднесена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до ліквідаційної маси з подальшою її реалізацією на прилюдних торгах.
Крім цього, позивач вказував, що вказана заборгованість по кредиту класифікується як зобов`язання, тобто обов`язок погасити заборгованість перед первинним кредитором чи його правонаступником.
З наведених підстав вважає висновки контролюючого органу необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.06.2024 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00000/3552/ ж10/24-13-07-06 від 09.04.2024 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 143060315,00 грн, з них за податковими зобов`язаннями в сумі 114448252,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 28612063,00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт, корім іншого, зазначає, що ТОВ "Світанок" маніпулюючи даними бухгалтерського обліку, неправомірно та безпідставно списано з балансу кредиторську заборгованість не відобразивши її суму у складі доходів підприємства, що враховуються при визначенні фінансового результату. У зв`язку з тим, що ТОВ "Світанок" господарські операції з отримання кредитних коштів від ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" та надання фінансової допомоги ТОВ "Карпатська нафтова компанія" не передбачають отримання доходу, що не призводить до збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів та до зростання власного капіталу та відповідно не пов`язане із господарською діяльністю.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 78.2 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у відповідності до наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 25.01.2024 р. № 128-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року.
За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було складено акт № 1235/ж5/24-13-07-06/14272357 від 12.02.2024 р., яким встановлено порушення позивачем:
- п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 року № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 114448252,00 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 114448252,00 грн;
- пп. 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 170.9.1, 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 та пп. 176.2.а) п. 176.2 та ст. 176 п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме товариством не перераховано ПДФО в сумі 9502,66 грн. за період з лютого 2017 року по вересень 2020 року;
- п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 170.9.1, 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 та пп. 176.2. а) п. 176.2 та ст. 176 п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме товариством не перераховано військовий збір в сумі 791,89 грн за період з лютого 2017 року по вересень 2020 року.
Позивачем подавалось заперечення на акт перевірки, в частині висновків, які стосуються встановлення заниження податку на прибуток на загальну суму 114448252,00 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 114 448 252,00 грн із долученням відповідних доказів, в яких спростовувались виявлені податковим органом порушення.
За результатами розгляду поданого заперечення Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було призначено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" на підставі наказу № 346-п від 06.03.2024 року відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року з питань, що стали предметом оскарження.
За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було складено акт перевірки від 02.04.2024 року № 3574/ж5/24-13-07-06/14272357 у висновку якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 року № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 114448252,00 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 114448252,00 грн.
Таким чином, враховуючи виявлені порушення, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області відносно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення № 00000/3552/ж10/24-13-07-06 від 09.04.2024 року.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 00000/3552/ж10/24-13-07-06 від 09.04.2024 року, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, щовинесене Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення № 00000/3552/ж10/24-13-07-06 від 09.04.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (далі - П(С)БО 11), П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У п. 75.1. ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.
Відповідно до частини третьої статті 12-1 Закону № 996-XIV підприємства (крім публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
Відповідно до пункту 6 П(С)БО 11 "Зобов`язання", зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.
Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання").
Відповідно до абзаців першого та восьмого пункту 4 П(С)БО 11 "Зобов`язання", довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
Пунктом 7 П(С)БО 11 "Зобов`язання" передбачено, що до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.
Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 р. за № 860/4153, визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.
Разом з тим суд зауважує, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок ГУ ДПС у Чернівецькій області про те, що під час проведення документальних позапланових виїзних перевірок були виявлені порушення пунктів п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, а саме списання платником податків з балансу первісної кредиторської заборгованості по кредиту ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" у розмірі 635823624,65 грн, не відобразивши їх у доходах підприємства, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 114448252,00 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 114448252,00 грн. Відповідач зазначає, що перевіркою не встановлено використання кредитних коштів ТОВ «Світанок» у своїй господарській діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2023.
Відтак у контексті наведених доводів та позиції відповідача суд зазначає таке.
Так, ТОВ "Світанок" (Позичальник) укладено кредитний договір № 010/11/187 від 19.12.2013 року з ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" та додаткові угоди до нього, відповідно до яких, Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію та надає Кредит у порядку та на умовах, визначеним цим Договором. Кредит надається для поповнення обігових коштів. Строк дії Кредитної лінії закінчується 18.12.2020 року.
На підставі вказаного договору ТОВ "Світанок" було отримано кредитні кошти в розмірі 475104543 грн.
В актах перевірки, контролюючий орган посилається на те, що кредитні кошти були використані позивачем для надання поворотної фінансової допомоги товариству "Карпатська нафтова компанія" згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 С-К від 27.12.2013 року в сумі 567000000 грн.
Аналізуючи такі посилання Головного управління ДПС у Чернівецькій області, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом 2013-2014 років було укладено ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів, у відповідності до яких було придбано інвестиційні сертифікати на загальну суму 472302647,69 грн, оплата за які була здійснена за рахунок кредитних коштів, отриманих від ПАТ КБ "Фінансова ініціатива".
Позивачем зазначено, що придбання таких цінних паперів мало на меті їх подальшого перепродажу та отримання прибутку.
Відповідач не надав суду доказів в спростування того, що придбання таких цінних паперів було здійснено позивачем без мети їх подальшого перепродажу задля отримання прибутку.
Кредитні кошти, які отримані ТОВ «Світанок» від ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» були використані саме на придбання цінних паперів, а не для надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Карпатська нафтова компанія», як зазначено в апеляційній скарзі.
Факт направлення Позивачем кредитних коштів на поповнення обігових коштів та здійснення інвестиційно-господарської діяльності, підтверджується відсутністю претензій банку щодо нецільового використання таких кредитних коштів та визнання прав вимоги банку щодо їх повернення, що підтверджується продажем таких прав вимоги в 2021 році.
Стаття 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає критерії за наявності яких Національний Банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
На підставі таких критеріїв Національний Банк України приймає постанову про віднесення банку до категорії неплатоспроможних і повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд) для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Як встановлено судлм першої інстанці, 23.06.2015 року Національним банком України було віднесено ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних та введено Тимчасову адміністрацію.
22.05.2019 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "Фінансова ініціатива".
Згідно статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.
До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
Відповідно до пункту 6 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.
Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Як встановлено судом, 21.05.2021 року на електронних торгах, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було продано пул активів банку "Фінансова ініціатива", що складався з майнових прав, в тому числі і за кредитним договором № 010/11/187 від 19.12.2013 року, укладеним із позивачем.
Оформлення такої операції здійснено на підставі договору про відступлення прав вимоги №1 від 09.06.2021 року, укладеного між ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор", від імені, за рахунок та в інтересах якого діяло ТОВ "Компанія з управління активами "Альтарес Капітал".
Згідно умов договору про відступлення прав вимоги № 1 від 09.06.2021 року, новий кредитор (АТ "ЗНВКІФ "Фавор") набув права вимоги Банку до позичальників.
У зв`язку з цим, 11.06.2021 року новим кредитором направлялося позивачу повідомлення про зміну кредитора № 11-06/2021Ф/1, яким повідомлялося, що починаючи з 10.06.2021 року зобов`язання Боржника за вказаному в цьому повідомленні договору (кредитному договору № 010/11/187 від 19.12.2013 року) підлягають виконанню новому кредитору.
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 6 ст. 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що передача майна (активів) неплатоспроможного банку здійснюється на підставі договорів про передачу майна (активів) та/або договорів про відступлення права вимоги за реєстром майна (активів). При цьому згода відповідних боржників не вимагається.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, незважаючи на те, що чинним законодавством України не вимагається згода боржника при заміні кредитора у зобов`язанні, позивачем у відповідь на повідомлення від 11.06.2021 року було направлено новому кредитору листа від 14.06.2021 року, яким повідомлялося про ознайомленість з фактом відступлення прав вимоги за кредитним договором №010/11/187 від 19.12.2013 року на користь нового кредитора і не заперечувалось право нового кредитора вимагати суми, які підлягають погашенню за вказаним кредитним договором та розпоряджатися набутими правами вимоги на власний розсуд.
Надалі, між акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрм`ясо-Інвест" було укладено Договір № Ф/У-2/21 від 22.12.2021 року про відступлення прав вимоги за умовами якого, попереднім кредитором (АТ "ЗНВКІФ "Фавор") було відступлено право вимоги по кредитному договору № 010/11/187 від 19.12.2013 року новому кредитору (ТОВ "КУА "Укрм`ясо-Інвест").
В свою чергу, новим кредитором направлялося позивачу повідомлення про зміну кредитора № 07-12/21 від 22.12.2021 року, яким повідомлялося про те, що ним набуто право вимоги за кредитним договором № 010/11/187 від 19.12.2013 року і що починаючи з 23.12.2021 року зобов`язання Боржника за кредитним договором підлягають виконанню новому кредитору.
У відповідь на отримане повідомлення, позивачем було надіслано новому кредитору листа від 23.12.2021 року, яким не заперечувалося проти права нового кредитора вимагати суми, які підлягають погашенню за кредитним договором № 010/11/187 від 19.12.2013 року та розпоряджатися набутими правами вимоги на власний розсуд, в тому числі вимагати погашення заборгованості, відступлення на користь третіх осіб тощо.
В подальшому, товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрм`ясо-Інвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" було укладено Договір № У/К-3/21 від 27.12.2021 року про часткове відступлення прав вимоги, відповідно до якого попереднім кредитором було частково відступлено право вимоги по кредитному договору №010/11/187 від 19.12.2013 року в сумі 516628443,11 грн на користь нового кредитора (ТОВ "Карпатська нафтова компанія").
На виконання умов Договору № У/К-3/21 від 27.12.2021 року, 28.12.2021 року позивачу було надано повідомлення про часткову зміну кредитора № 06-12/21, за підписами директора попереднього кредитора та директора нового кредитора, яким повідомлялося про те, що з 28.12.2021 року зобов`язання Боржника за кредитним договором №010/11/187 від 19.12.2013 року підлягають виконанню новому кредитору (ТОВ "Карпатська нафтова компанія").
За результатом отримання такого повідомлення, позивачем 28.12.2021 року було надіслано новому кредитору листа про ознайомлення з фактом відступлення прав вимоги за кредитним договором № 010/11/187 від 19.12.2013 року на користь нового кредитора.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, станом на 28.12.2021 року у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість за кредитним договором № 010/11/187 від 19.12.2013 року в сумі 516628443,11 грн перед ТОВ "Карпатська нафтова компанія" та в сумі 164404379,66 грн перед ТОВ "КУА «Укрм`ясо-Інвест".
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Так, судом встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1С-К від 27.12.2013 року згідно якого, позивачем було надано допомогоотримувачу поворотну фінансову допомогу в сумі 566346388,65 грн, строком повернення до 31.03.2021 року.
На виконання умов вказаного договору, впродовж 2016-2017 років, ТОВ "Карпатська нафтова компанія" було повернуто позивачу частину поворотної фінансової допомоги в сумі 49 717 945,54 гривень.
Встановлено, що станом на 28.12.2021 року залишок неповерненої поворотної фінансової допомоги позивачу становив 516 628 443,11 грн.
У матеріалах справи міститься Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.12.2021 року, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" згідно якого, вказані суб`єкти господарювання вирішили здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема:
- ТОВ "Карпатська нафтова компанія" визнало заборгованість перед ТОВ "Світанок" за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1 С-К від 27.12.2013 року в сумі 516628443,11 гривень;
- ТОВ "Світанок" визнало заборгованість перед ТОВ "Карпатська нафтова компанія" за Кредитним договором № 010/11/187 від 19.12.2013 року в сумі 516628443,11 гривень.
Так, відповідно до статей627,628 Цивільного кодексу Українисторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зістаттею 629 Цивільного кодексу Україниукладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За визначенням частини 1статті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1статті 510 Цивільного кодексу Українивизначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 Цивільного кодексу Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зістаттею 514 Цивільного кодексу Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно достатті 519 Цивільного кодексу Українипервісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книгип`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1статті 598 Цивільного кодексу України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені також устатті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.
Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі №911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі №755/9929/15-ц).
Наведені висновки відображено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 420/21182/21.
Таким чином, внаслідок укладення Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.12.2021 року, позивачем було частково погашено заборгованість за кредитним договором №010/11/187 від 19.12.2013 року на суму 516628443,11 гривень.
Оскільки кредит, який був виданий на визначений строк ТОВ «Світанок» банком «Фінансова ініціатива» був погашений платником податків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, то такі кредитні кошти не вважаються прибутком підприємства і не підлягають оподаткування вказаним податком.
Водночас суд зазначає, що припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі вказаного вище Акту, не вплинуло на фінансовий результат позивача, а отже висновки контролюючого органу про безпідставність списання позивачем з балансу кредиторської заборгованості на цю суму є помилковими.
Згідно частини 1 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Так, судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "КУА "Укрм`ясо-Інвест" та компанією "Грізлі Холдінгс Лімітед", яка була учасником ТОВ "Світанок", укладено договір № С-1 купівлі-продажу корпоративних прав від 06.09.2021 року, відповідно до якого ТОВ "КУА "Укрм`ясо-Інвест" набуло у власність частку у статутному капіталі ТОВ "Світанок" у розмірі 100 %.
Згідно Акту приймання-передачі частки від 06.09.2021 р., підтверджено перехід права власності на частку від продавця до покупця.
Отже, з 06.09.2021 єдиним учасником ТОВ «Світанок» став Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Укрм`ясо-Північ» (ТОВ «КУА «Укрм`ясо-Інвест»).
Згідно статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.
Додаткові вклади можуть вноситися у не грошовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами, 06.12.2023 року товариством з обмеженою відповідальністю "КУА "Укрм`ясо-Інвест" винесено Рішення єдиного учасника №6С, яким затверджено внесення додаткового вкладу в статутний капітал ТОВ "Світанок" в сумі 164404379,66 грн у не грошовій формі, шляхом передачі до статутного капіталу позивача майнових прав (прав вимоги) за кредитним договором № 010/11/187 від 19.12.2013 року.
За результатом внесення додаткового вкладу в статутний капітал позивача було проведено державну реєстрацію таких змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, після чого право вимоги в сумі 164404379,66 грн стало частиною статутного капіталу позивача.
Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 "Дохід" зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства не визнається доходом.
Суд звертає увагу, що внаслідок внесення учасником додаткового вкладу в статутний капітал у вигляді права вимоги, у позивача не виникло прибутку, натомість відбулося погашення кредиторської заборгованості в розмірі 164404379,66 грн, яка виникла за кредитним договором № 010/11/187 від 19.12.2013 року, а тому твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства в цій частині є безпідставними.
Таким чином, позивач правомірно не відобразив кредиторську заборгованість по кредиту ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» у розмірі 635823624,65 грн у доходах підприємства, оскільки така кредиторська заборгованість була погашена товариством перед кредиторами, зокрема кошти в розмірі 516628 443,11 грн були погашені кредитору ТОВ «Карпатська нафтова компанія» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а кошти в розмірі 119195181, 54 грн були внесені ПЗНВІФ «Укрм`ясо-Північ» як додатковий вклад в статутний капітал ТОВ «Світанок».
Тобто, внаслідок здійснення вищеописаних операцій щодо погашення кредиту, отриманого у банку "Фінансова ініціатива» шляхом зарахування однорідних вимог та шляхом затвердження і внесення додаткового вкладу в статутний капітал, у ТОВ «Світанок» не виникло прибутку, а отже відсутній і об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.
Описані вище операції були підтверджені оборотно-сальдовими відомостями, звітністю ТОВ «Світанок» та первинними документами, що були надані платником податків в ході проведення перевірок, однак надані пояснення та документи не були враховані контролюючим органом, що призвело до безпідставного винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, слід зазначити, що станом на 31.12.2019 р. у ТОВ «Світанок» не було обов`язку відносити заборгованість по кредиту в сумі 635 823 624,00 грн до складу доходу з наступних підстав:
- зазначена заборгованість не була протермінованою станом на 2019 р., оскільки за умовами кредитного договору, передбачено термін погашення кредиту до 18.12.2020 р.;
- станом на 2019 рік, заборгованість по кредиту в сумі 635 823 624,00 грн була віднесена до ліквідаційної маси з подальшою її реалізацією на прилюдних торгах;
- вказана заборгованість по кредиту класифікується як зобов`язання, тобто обов`язок погасити заборгованість перед первинним кредитором чи його правонаступником.
Щодо доводів апелянта про те, що згідно відкритих джерел Інтернет, 18.06,2019 року у ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» відкликано ліцензію, підстава прийняття рішення - ліквідацію банку, то слід зазначити, що на момент продажу права вимоги по кредитному договору № 010/11/187 від 19.12.2013 р., а саме, станом на 09.06.2021 року, ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» не був ліквідований і володів цивільною правоздатністю, а також від імені даного банку діяв і продовжує діяти по сьогоднішній час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що підтверджується випискою з ЄДР, яка знаходиться у матеріалах даної справи.
Стосовно посилання відповідача на кримінальне провадження №22014101110000174 від 26.09.2014р., то колегія суддів зазначає, що згідно відповіді Печерського управління поліції м. Києва № 109- Аз/125/52/05-2024 від 23.02.2024 р. вбачається, що кримінальне провадження на яке Відповідачем зроблено посилання в апеляційній скарзі було закрите 05.07.2016 р. на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України - відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Будь-якої іншої інформації щодо вказаного кримінального провадження сторонами не надано.
Оцінюючи доводи апелянта про те, що судом першої інстанції взято до уваги документи, які не були надані під час проведення перевірки, то колегія суддів зазначає, що принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першоюст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третястатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальнимзакономгарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті2та частини четвертої статті9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбаченізакономзаходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №520/845/2020 та від 04 травня 2022 року у справі №120/6683/20-а.
При цьому, вказана обставина, не може бути підставою для встановлення помилковості висновків суду першої інстанції, оскільки протиправність дій відповідача та відповідно правомірність доводів позивача засвідчується сукупністю фактів, встановлених в ході розгляду справи.
На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 00000/3552/ж10/24-13-07-06 від 09.04.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга Відповідача не містить.
Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннямист. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Чернівецькій області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2024 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.10.2024 |
Оприлюднено | 14.10.2024 |
Номер документу | 122225713 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Полотнянко Ю.П.
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Маренич Ігор Володимирович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Маренич Ігор Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні