Постанова

від 09.10.2024 по справі 140/34438/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/34438/23 пров. № А/857/8695/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Сеника Р. П.

суддів -Онишкевича Т. В. Судової-Хомюк Н. М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі №140/34438/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рожищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя у І інстанції Димарчук Т.М.,

час ухвалення рішення 23 лютого 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рожищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Рожищенський відділ ДРАЦС, відповідач) про визнання протиправними дій щодо внесення змін до актових записів про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №190 від 06.10.2011, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №4 від 11.01.2007 в частині відомостей про позбавлення/поновлення батьківських прав та зобов`язання реєстратора Рожищенського відділу ДРАЦС скасувати записи - зміни до актових записів про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №190 від 06.10.2011, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №4 від 11.01.2007, які були внесені реєстратором Ківерцівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07.03.2023 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян стосовно позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав на дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.11.2023 під час ознайомлення його представником з матеріалами цивільної справи №158/1568/20, останньому стало відомо, що 07.02.2023 державним реєстратором Ківерцівського відділу ДРАЦС (правонаступником якого є Рожищенський відділ ДРАЦС) було внесено зміни до актових записів про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №190 від 06.10.2011, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №4 від 11.01.2007, в частині відомостей про позбавлення/поновлення батьківських прав. Внаслідок таких дій, позивача було вилучено із зазначених вище актових записів про народження дітей як батька. Підставою для внесення змін слугувала Постанова районного суду в Раві Мазовецькій, відділу родини і неповнолітніх, Республіки Польща від 25.03.2019 про позбавлення позивача батьківських прав відносно дітей.

Позивач вказує, що йому було невідомо про існування Постанови районного суду в Раві Мазовецькій, відділу родини і неповнолітніх, Республіки Польща від 25.03.2019 і він не був обізнаний з її змістом.

Вважає, що рішення іноземного суду було виконане Ківерцівським відділом ДРАЦС всупереч вимогам діючого законодавства України. Посилається, зокрема, на ст. 471 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та ст. 52 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 24.05.1993, який ратифікований Україною відповідно до Постанови Верховної Ради України №3941-XII від 04.02.1994 та вказує, що визнання і виконання рішення іноземного суду належить до компетенції суду тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане та виконане.

Позивач посилається також на норми ст. 472 ЦПК України згідно з якою клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду, та вказує який саме перелік документів необхідно подати особі до суду. На думку позивача, постанова іноземного суду мала пройти судову процедуру визнання на території України.

Також зазначає, що на території України не приймалось жодне судове рішення про позбавлення його батьківських прав, а також посилається на норми діючого законодавства України, що стосуються процедури позбавлення батьківських прав.

З наведених підстав вважає дії відповідача щодо внесення змін в актові записи №190 від 06.10.2011 та №4 від 11.01.2007 протиправними, у зв`язку із чим просить позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі №140/34438/23 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Рожищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі №140/34438/23 та прийняти нове судове рішення, згідно з яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, визнати протиправними дії реєстратора Ківерцівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, правонаступником якого є Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про внесення змін до актових записів про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №190 від 06.10.2011 року, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №4 від 11.01.2007 року в частині відомостей про позбавлення/поновлення батьківських прав та зобов?язати реєстратора Рожищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати записи - зміни до актових записів про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №190 від 06.10.2011 року, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №4 від 11.01.2007 року, які були внесені реєстратором Ківерцівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07 березня 2023 року до Державного реєстру актів цивільного стану громадян стосовно позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав на дітей.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд виключно формально та поверхнево підійшов до розгляду адміністративного позову та безсумнівно та беззастережно взяв за основу як доказ надані відповідачем та представником третьої особи копії рішень іноземного суду, матеріали внутрішнього листування в межах Міністерства юстиції та його територіальних підрозділів, вважавши достатньою правовою підставою для внесення змін про позбавлення/поновлення батьківських прав звичайну копію Постанови Районного суду в Раві Мазовецькій, відділ родини і неповнолітніх.

При цьому, суд першої інстанції посилався на Інструкцію про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджену Наказом Міністерства юстиції України, державної судової адміністрації від 27.06.2008 №1092/5/54 (далі - Інструкція від 27.06.2008 №1092/5/54), хоча відповідно до п.2 статті 3 Договору про правову допомогу та відносини у цивільних та кримінальних справах між Україною та Республікою Польща від 24.05.1993, що був ратифікований постановою Верховної Ради України №3941-ХІ від 04.01.1994 (далі - Договір про правову допомогу), який також використовував у описово-мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд «в розумінні цього Договору центральними органами є: з боку України - Міністерство юстиції та Генеральна Прокуратура, а з боку Республіки Польщі - Міністерство юстиції». В той же час як випливає з матеріалів справи, копія рішення іноземного суду надійшла в Україну від суду, а не Міністерства юстиції Республіки Польща, тобто від некомпетентного органу, що на думку апелянта свідчить як мінімум про порушення порядку процедури легалізації такого рішення, на що суд увагу не звернув.

Вважає, що за наявності сумнівів у змісті представлених Міністерству юстиції України документів, недотримання суб?єктного складу, процедури легалізації (визнання і виконання) рішення іноземного суду, у Волинського окружного адміністративного суду не було в розпорядженні достатніх правових підстав вважати, що відповідач правильно виконав таке рішення, користуючись ст.48 Договору про правову допомогу. За наявних обставин та відсутності всіх необхідних достатніх та достовірних доказів, відповідач не мав би безпосередньо (без судового визнання Постанови Районного суду в Раві Мазовецькій, відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, від 25.03.2019, справа 3ІІІ Nsm 21/18 (якщо така насправді була прийнята на території республіки Польща) отримати виконання такого судового рішення на території України та в разі неможливості застосування статті 48 Договору про правову допомогу або сумнівів в представлених документах таке визнання і виконання мало проходити за іншою процедурою, яка чітко окреслена нормами ЦПК України.

Крім цього, оскільки одним із мотивів суду було посилання на те, що Постанова Районного суду в Раві Мазовецькій, відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, від 25.03.2019, справа 3ІІІ Nsm 21/18 нібито приймалася за участю ОСОБА_6 , про що позивач дізнався лише після прийняття рішення, у зв`язку з чим не зміг своєчасно спростувати належними, допустимими і достовірними доказами такий запис, тому просить долучити до матеріалів справи та врахувати при перегляді в апеляційному порядку оскаржуваного рішення завірену копію закордонного паспорту позивача серії НОМЕР_1 , в якому містяться відмітки про те, що консульський облік на території республіка Польща у нього закінчився ще в липні 2017 року, а інших відміток про перетин кордону, тобто пізніше зазначений документ не містить.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, Міністерство юстиції України супровідним листом від 07.02.2023 №14110/8977-21-23/19.3.2 до Відділу ДРАЦС у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направило копію постанови Районного суду в ОСОБА_7 , відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, справа ІІІ Nsm 21/18 від 25.03.2019, отриману від Окружного суду в Лодзі, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проставлення з дотриманням норм законодавства відповідних відміток в актових записах про їх народження з додатком на шести аркушах (а.с. 42).

У постанові Районного суду в ОСОБА_7 , відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, справа ІІІ Nsm 21/18 від 25.03.2019 йдеться про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 над малолітніми дітьми: ОСОБА_11 , народженою ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті Ківерці, в Україні; ОСОБА_12 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_3 в населеному пункті Ківерці, в Україні. У постанові Районного суду в ОСОБА_7 вказано, що справа про позбавлення батьківських прав розглядалася в судовому засіданні 25.03.2019 по заяві ОСОБА_13 з участю ОСОБА_6 (а.с. 41 (зворот)), переклад а.с. 43 (зворот)).

22.02.2023 до Ківерцівського відділу ДРАЦС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист Відділу ДРАЦС у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №1042/09.2-01-03 від 21.02.2023 на виконання листа Міністерства юстиції України від 07.02.2023 №14110/8977-21-23/19.3.2, яким направлено для виконання копію постанови Районного суду в ОСОБА_7 , відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, справа ІІІ Nsm 21/18 від 25.03.2019, отриману від Окружного суду в Лодзі, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проставлення з дотриманням норм законодавства відповідних відміток в актових записах про їх народження (а.с. 41 (зворот)).

З витягів №00038760501 та №00038760708 від 07.03.2023 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актових записів цивільного стану вбачається, що реєстратором Ківерцівського відділу ДРАЦС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (правонаступником якого є Рожищенський відділ ДРАЦС) було внесено зміни до наступних актових записів: №190 від 06.10.2011 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; №4 від 11.01.2007 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зокрема в частині відомостей про позбавлення/поновлення батьківських прав, а саме вилучено ОСОБА_4 із актових записів про народження дітей як батька. Підставою для внесення таких змін вказано Постанову Районного суду в Раві Мазовецькій, відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, справа ІІІ Nsm 21/18 від 25.03.2019 (а.с.8 - 14).

Вважаючи дії відповідача щодо внесення змін до актових записів про народження дітей протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реєстратором Ківерцівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції правомірно та з дотриманням норм законодавства проставлено відмітки в актових записах про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання листів Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №1042/09.2-01-03 від 21.02.2023 та Міністерства юстиції України від 07.02.2023 №14110/8977-21-23/19.3.2, яким направлено для виконання копію постанови Районного суду в Раві Мазовецькій, відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, справа III Nsm 21/18 від 25.03.2019, отриману від Окружного суду в Лодзі, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , тобто відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність дій Ківерцівського відділу ДРАЦС у Луцькому районі Волинської області.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч.1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (частина перша статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

24.05.1993 між Україною і Республікою Польща був укладений договір про правову допомогу та відносини у цивільних та кримінальних справах, який ратифікований постановою Верховної Ради України №3941-ХІІ від 04.01.1994 (далі Договір про правову допомогу), головна мета якого поглиблення і вдосконалення взаємного співробітництва в галузі правових відносин та правова допомога у цивільних і кримінальних справах.

Договір про правову допомогу регулює правові відносини двох держав в галузях приватного права, сімейного права (порядок укладення шлюбу, аліментні відносини, усиновлення тощо, регулює майнові відносини, спадкові справи, порядок вирішення трудових спорів, визнання і виконання судових рішень, а також широкий спектр питань в галузі кримінального права.

Для практичної реалізації положень цього Договору установи Договірних Сторін зносяться між собою через Міністерство юстиції України та Генеральну прокуратуру України і , відповідно, Міністерство юстиції Республіки Польща.

Згідно з ч.3 ст.1 Договору про правову допомогу під поняттям «цивільні справи» в цьому Договорі слід розуміти також сімейні і трудові справи.

Суди і органи прокуратури Договірних Сторін, що далі іменуються «установи юстиції» надають взаємну правову допомогу у цивільних та кримінальних справах.

Інші органи Договірних Сторін, компетентні в цивільних та кримінальних справах, звертаються за наданням правової допомоги за посередництвом власних установ юстиції.

Статтею 3 Договору про правову допомогу передбачено, що в справах, що охоплюються цим Договором, установи юстиції, зносяться між собою за посередництвом центральних органів, якщо інше не передбачено цим Договором. В розумінні цього Договору центральними органами є: з боку України - Міністерство юстиції та Генеральна Прокуратура, а з боку Республіки Польщі - Міністерство юстиції. Центральні органи можуть домовитися, що установи юстиції Договірних Сторін зносяться між собою безпосередньо.

Договірні Сторони надають взаємну правову допомогу щодо підготовки, пересилки та вручення документів, виконання обшуку, вилучення та видачі речових доказів, проведення експертизи, огляду, допиту сторін, свідків, експертів, підозрюваних, обвинувачених і підсудних, а також виконання інших процесуальних дій.

Стаття 15 Договору про правову допомогу («Визнання документів») встановлює, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Відповідно до ч.1-3 ст.16 Договору про правову допомогу відповідні органи Договірних Сторін пересилають одна одній виписки з записів актів громадянського стану, які стосуються громадян іншої Договірної Сторони. Безкоштовна пересилка цих виписок відбувається негайно після виконання запису акта громадянського стану. Положення пункту 1 застосовуються також у випадках внесення змін в записи актів громадянського стану щодо громадян іншої Договірної Сторони. В такому разі виписки з записів актів громадянського стану пересилаються з внесеними змінами.

Відділи запису актів громадянського стану однієї Договірної Сторони пересилають за клопотанням установ юстиції іншої Договірної Сторони виписки з записів актів громадянського стану.

Договірні Сторони пересилають одна одній копії правомірних рішень, що стосуються громадянського стану громадян іншої Договірної Сторони (стаття 17 Договору).

Згідно з статтею 48 Договору «Визнання рішень з немайнових справ» винесені судами однієї Договірної Сторони рішення з цивільних немайнових справ, що набрали законної сили, а в справах, що стосуються батьківських прав, рішення, що не набрали законної сили, але підлягають негайному виконанню, визнаються на території іншої Договірної Сторони без проведення дій про визнання, якщо суди іншої Договірної Сторони не винесли раніше правомірного рішення в тій самій справі, або якщо не були виключно компетентні, на підставі цього Договору, а у випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі чинного законодавства цієї Договірної Сторони.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пункті 17 Постанови від 24.12.1999 №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», згідно з міжнародними договорами України рішення, які не потребують виконання (про визнання прав, оголошення банкрутом, визнання недійсними певних актів, визнання, оспорення чи позбавлення батьківства, розірвання шлюбу, встановлення фактів, що мають юридичне значення, усиновлення, визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення померлим тощо), які постановлені судом однієї з Договірних Сторін і набрали законної сили, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови, що установою юстиції запитуваної Договірної Сторони раніше в цій справі не було постановлено рішення, яке набрало законної сили, або якщо згідно з даним договором, а в не передбачених ним випадках - згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнано, справа не належить до виключної компетенції її установ юстиції.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що судами держави Україна раніше було винесено рішення з приводу аналогічного спору (щодо позбавлення батьківських прав), також вказана справа не належить виключно до компетенції судів України з огляду на те, що діти разом з матір`ю постійно проживають у м. Рава-Мазовецька Республіки Польща, що визнано і позивачем.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що рішення Районного суду в Раві Мазовецькій, відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, справа III Nsm 21/18 від 25.03.2019 визнається на території України без спеціального провадження, а тому доводи позивача про те, що суд не звернув увагу на порушення порядку процедури легалізації (визнання і виконання) такого рішення є безпідставними.

Обґрунтовано суд першої інстанції відхилив і доводи позивача щодо недотримання суб`єктного складу у зв`язку з тим, що копія рішення іноземного суду надійшла в Україну від суду, а не Міністерства юстиції Республіки Польща, тобто від некомпетентного органу, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про міжнародні договори України», статей 119, 126 Закону України «Про судоустрій України», статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», підпункту 36 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 №1577, та з метою удосконалення організації роботи судових органів та органів системи Міністерства юстиції України щодо виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах стосовно вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, враховуючи те, що відповідно до міжнародних договорів України у сфері правових відносин і правової допомоги у цивільних справах Міністерство юстиції України визначено центральним органом, відповідальним за їх виконання, наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 №1092/5/54 затверджена Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень (далі Інструкція).

Інструкція визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах.

Згідно з пунктами 1.8-1.9 Інструкції міжрегіональні управління взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах (далі - Центральний орган України).

Мін`юст відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» забезпечує дотримання та виконання в Україні зобов`язань, взятих за міжнародними договорами з питань надання правової допомоги у цивільних справах; стежить за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами вказаних міжнародних договорів їхніх зобов`язань.

Мін`юст як Центральний орган України: отримує доручення іноземних компетентних органів (далі - іноземне доручення), іноземні клопотання (пункт 1.10.3); перевіряє відповідність оформлення доручень іноземних компетентних органів, іноземних клопотань вимогам міжнародного договору України (пункт 1.10.4); направляє доручення іноземних компетентних органів, іноземні клопотання на виконання до компетентних органів України через міжрегіональні управління (пункт 1.10.6.); надсилає у запитуючу державу одержані від компетентного органу України інформацію та документи, що стосуються виконання іноземних доручень чи клопотань ( пункт 1.10.7); організовує виконання міжрегіональними управліннями та судами чи іншими компетентними органами України доручень іноземних компетентних органів відповідно до міжнародних договорів України, чинного законодавства України та цієї Інструкції, а у відповідних випадках безпосередньо здійснює їх виконання (пункт 1.10.8)

Пунктами 3.2-3.3 Інструкції передбачено, що доручення іноземних компетентних органів отримує Мін`юст від центрального органу, визначеного міжнародним договором України, або через дипломатичні канали.

Мін`юст перевіряє наявність та чинність міжнародного договору України у відносинах з державою, від компетентного органу якої надійшло доручення, відповідність оформлення такого доручення положенням відповідного міжнародного договору України та достатність інформації, що міститься у дорученні, для його виконання згідно з міжнародним договором України.

У разі відповідності отриманого іноземного доручення положенням міжнародного договору України Мін`юст надсилає таке доручення до міжрегіонального управління за місцем проживання фізичної особи, чи за місцезнаходженням юридичної особи, якої стосується доручення, чи за місцем здійснення процесуальних дій, щодо яких направлено доручення.

Мін`юст повертає іноземне доручення органу, від якого воно надійшло, якщо його виконання не охоплюється обсягом правової допомоги згідно з міжнародним договором України, на підставі якого його складено.

Саме на виконання вищевказаної Інструкції, яка як зазначалося вище затверджена саме з метою удосконалення організації роботи судових органів та органів системи Міністерства юстиції України щодо виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах стосовно вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, Міністерством юстиції України правомірно скеровано копію постанови Районного суду в Раві Мазовецькій, відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, справа III Nsm 21/18 від 25.03.2019, отриману від Окружного суду в Лодзі до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке в подальшому скерувало дану постанову за місцем здійснення процесуальних дій, щодо яких направлено доручення, тобто до Ківерцівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для проставлення з дотриманням норм законодавства відповідних відміток в актових записах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи апелянта про те, що місцевий окружний адміністративний суд посилався на Інструкцію про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджену Наказом Міністерства юстиції України, державної судової адміністрації від 27.06.2008 №1092/5/54 (далі - Інструкція від 27.06.2008 №1092/5/54), хоча відповідно до п. 2 статті 3 Договору про правову допомогу та відносини у цивільних та кримінальних справах між Україною та Республікою Польща від 24.05.1993, що був ратифікований постановою Верховної Ради України №3941-ХІ від 04.01.1994 «в розумінні цього Договору центральними органами є: з боку України - Міністерство юстиції та Генеральна Прокуратура, а з боку Республіки Польщі - Міністерство юстиції».

Пунктом 1 частини 1 статті 24 Закону України від 01.07.2010 №2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі Закон №2398-VI) передбачено, що актовий запис цивільного стану анулюється на підставі рішення суду.

Частиною 6 статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону №2398-VІ правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 затверджені Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793; далі - Правила).

Пунктами 1.1, 1.5 розділу I Правил передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до п.1.13 вищевказаних Правил у разі подання до відділу державної реєстрації актів цивільного стану рішення іноземного суду про внесення змін, поновлення, анулювання актових записів цивільного стану та в інших випадках, передбачених цими Правилами, питання про його виконання вирішується згідно з чинним законодавством України та з урахуванням вимог міжнародних договорів України про надання правової допомоги, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 2.14 Правил підставою для внесення відповідних відміток в актові записи цивільного стану, у тому числі про анулювання та поновлення, є рішення суду про усиновлення (удочеріння), про позбавлення або поновлення батьківських прав, про розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, поновлення шлюбу після його розірвання у випадку, передбаченому статтею 118 Сімейного кодексу України, анулювання актових записів цивільного стану, у яких зазначено про необхідність проставлення відмітки у відповідному актовому записі цивільного стану, визнання розірвання шлюбу фіктивним.

Враховуючи вищевикладене та на виконання листів Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №1042/09.2-01-03 від 21.02.2023 та Міністерства юстиції України від 07.02.2023 №14110/8977-21-23/19.3.2, яким направлено для виконання копію постанови Районного суду в Раві Мазовецькій, відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, справа III Nsm 21/18 від 25.03.2019, отриману від Окружного суду в Лодзі, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , реєстратором Ківерцівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції правомірно та з дотриманням норм законодавства проставлено відмітки в актових записах про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги решту доводів позивача, які зводяться до обґрунтування безпідставності позбавлення його батьківських прав, оскільки вказані питання виходять за межі публічно-правових аспектів, що є предметом розгляду у цій справі.

Не впливають на висновки суду і посилання апелянта на те, що він у 2017 році повернувся в Україну, на підтвердження чого долучив копію закордонного паспорта серії НОМЕР_1 , в якому містяться відмітки про те, що консульський облік на території республіка Польща у нього закінчився ще в липні 2017 року, а інших відміток про перетин кордону, тобто пізніше зазначений документ не містить.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність дій Ківерцівського відділу ДРАЦС у Луцькому районі Волинської області вчинених на виконання листа-доручення Відділу ДРАЦС у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №1042/09.2-01-03 від 21.02.2023 (на виконання листа Міністерства юстиції України від 07.02.2023 №14110/8977-21-23/19.3.2, яким направлено для виконання копію постанови Районного суду в Раві Мазовецькій, відділ родини і неповнолітніх, Республіка Польща, справа ІІІ Nsm 21/18 від 25.03.2019, отриману від Окружного суду в Лодзі, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та підставно вніс зміни до відповідних актових записів про народження останніх, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1-4 ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені ст. 315 КАС України.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла переконання, що оскаржуване рішення постановлене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог ст. 139 КАС України немає.

Керуючись ст.241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі №140/34438/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк