Постанова

від 09.10.2024 по справі 380/10663/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10663/24 пров. № А/857/21728/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Онишкевича Т.В .,

суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 380/10663/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОКАР Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя у І інстанції Морська Г.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 01 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОКАР Україна» (далі ТОВ «ДОБРОКАР Україна») звернулося в суд з позовом до Державної податкової служба України (далі ДПС України), Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області), у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10472426/43506874 від 30.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «ДОБРОКАР Україна» №3 від 15 грудня 2023 року;

зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену ТОВ «ДОБРОКАР Україна» № 3 від 15 грудня 2023 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 позов задоволено повністю.

26.07.2024 адвокатом Завадою Тарасом Романовичем в інтересах ТОВ «ДОБРОКАР Україна» подана до суду першої інстанції заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій він просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України та ГУ ДПС у Львівській області на користь ТОВ «ДОБРОКАР Україна» витрати на професійну правничу допомогу у сумі по 8000,00 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року заяву представника ТОВ «ДОБРОКАР Україна» задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України та ГУ ДПС у Львівській області на користь ТОВ «ДОБРОКАР Україна» витрати на правничу допомогу у сумі по 1000,00 грн. У іншій частині вимог заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській області, подавши на нього апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі зазначає, що ця справа згідно із статтями 4, 12, 262 Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі. Понесені позивачем судові витрати на професійну правову допомогу мають бути співмірними із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт, а також чи були такі витрати понесені фактично, а їх сума є обґрунтованою.

Позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, та що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, а тому просить у задоволенні заяви відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції позивача подав до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 17.05.2024 №760, рахунок на оплату від 26.07.2024 №1 та акт про надання правничої допомоги №01 згідно з договором від 17.05.2024 №760.

Задовольняючи частково заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спір фактично є типовим, з вирішення аналогічних спорів існує численна судова практика, в тому числі й суду касаційної інстанції, а відтак підготовка цієї справи до судового розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції прийшов до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2000,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що зазначені докази про підстави надання адвокатом правничої допомоги позивачу у адміністративній справі № 380/10663/24 у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, дають належні правові підстави для висновку про правомірність часткового задоволення судом першої інстанції заяви позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки такі є співмірними із складністю даної справи.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив за наслідками вирішення клопотання представника позивача судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 380/10663/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк