Ухвала

від 10.10.2024 по справі 460/645/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 460/645/24

провадження № К/990/35997/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

20 вересня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження автор касаційної скарги покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Автор скарги наполягає на тому, що у цій справі не підлягають застосуванню приписи статті 117 КЗпП України, адже відповідачем було виплачено всі належні позивачеві при звільненні суми.

Так, проаналізувавши на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалені у цій справі судові рішення, встановлено, що 21 квітня 2020 року наказом голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Рівненській області № 24/03/к від 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 21 квітня 2020 року відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, з припиненням державної служби.

Вважаючи, що при звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок, а саме: неправильно розраховано відпускні, грошову допомогу у зв`язку з відпусткою, вихідну допомогу при звільненні, заробітну плату за один робочий день та компенсацію невикористаної відпустки, що підлягали виплаті при звільненні, позивачка звернулася про нарахування та виплату таких коштів в судовому порядку.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 01 травня 2023 року у справі № 460/3091/20 позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 розрахунку сум при звільненні протиправною. Визнав дії Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо нарахування ОСОБА_1 сум при звільненні протиправними. Зобов`язав Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 відпускні, грошову допомогу у зв`язку з відпусткою, вихідну допомогу при звільненні, заробітну плату за один робочий день та компенсацію невикористаної відпустки, що підлягали виплаті при звільненні, з урахуванням виплачених сум, із розрахунку середньоденної заробітної плати у сумі 702 гривні 44 копійки. Стягнув з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 квітня 2020 року по 21 жовтня 2020 року у сумі 12292 грн 70 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2023 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі № 460/3091/20 скасував у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та прийняв у цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 у цій частині задовольнив частково. Стягнув із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 квітня 2020 року по 23 березня 2023 року у сумі 59337 грн 91 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 460/3091/20, відповідачем нараховано та 27 грудня 2023 року виплачено позивачці кошти в сумі 96983,80 грн.

Вказане не заперечується обома сторонами та підтверджується копією платіжної інструкції № 1044 від 27 грудня 2023 року.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначає, що розрахунок при звільненні проведений відповідачем несвоєчасно, у зв`язку з чим просить відповідно до положень статті 117 КЗпП України зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Отже, у цій справі позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 квітня 2020 року по 26 грудня 2023 року.

Вказуючи на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, автор скарги фактично наполягає на тому, що ним було виплачено всі належні позивачеві при звільненні суми.

Водночас вказане не спростовує, що спірні правовідносини у цій справі склались саме з приводу застосування статті 117 КЗпП України. При цьому Верховний Суд неодноразово викладав свої правові висновки щодо застосування зазначеної норми права, застосовуючи, зокрема, принцип співмірності під час визначення суми середнього заробітку за час затримки цієї виплати, зменшивши таку виплату.

Наведене спростовує обґрунтування підстав звернення з касаційною скаргою за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга належить поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 460/645/24 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя М. І. Смокович