Постанова

від 09.10.2024 по справі 810/4555/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 810/4555/17

касаційне провадження № К/9901/9309/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмир» (далі - Товариство) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 (суддя Щавінський В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмир» до Броварської об`єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція), Головного управління ДФС у Київській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та суми боргу, визначеної у податковій вимозі,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просило: скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2017 №0013841203; скасувати суму податкового боргу у розмірі 448489,37 грн., визначену у податковій вимозі Управління від 18.09.2017 № 12754-17

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що кількість днів порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), наведена у додатку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не узгоджується із кількістю днів затримки цих же податкових накладних/розрахунків коригування, наведених в акті перевірки. У зв`язку з цим, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на даних акту камеральної перевірки № 993/10-36-12-03/36108226 від 26.06.2017, який є єдиною підставою для прийняття такого рішення. Зазначає, що Податковий кодекс України (далі - ПК України) не містить статті 1201, на яку зроблено посилання в оскаржуваному податковому-повідомленні рішенні. Поряд із цим, зміст оскаржуваного податкового-повідомлення рішення не містить посилання на статтю 120-1 ПК України. Наголошує, що протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обумовлена також тим, що його підписала не уповноважена особа. Оскільки ОСОБА_1 ніколи не обіймала посаду заступника керівника цього контролюючого органу, а лише виконує обв`язки заступника начальника Управління. Матеріали адміністративної справи № 810/4555/17 не містять ні будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, ні направлення на проведення камеральної перевірки. Щодо позовної вимоги про скасування суми податкового боргу у розмірі 448489,37 грн, визначеної у податковій вимозі, то позивач вважає таку вимогу похідною від вимоги про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (основна вимога). У зв`язку із чим вона має бути задоволена судом одночасно із задоволенням основної позовної вимоги.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 08.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02..2019, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зі спірного податкового повідомлення-рішення можливо встановити його зміст та враховуючи наявність в матеріалах справи розрахунку штрафу, а факт порушення не заперечується позивачем, таке податкове повідомлення-рішення слід розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення, з урахуванням того, що доводи про те, що фактичне допущення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення помилки спричинило спотворення суми штрафних санкцій та унеможливило чітко встановити його змісту, а також, що нарахування позивачу штрафу здійснено відповідачем за неіснуючою статтею ПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції. Крім того, судами було встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підписане уповноваженою особою. Також, суди виходили з того, що у зв`язку з опрацюванням Управлінням 08.02.2018 ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 про відкриття провадження у справі № 810/4555/17, відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, інтегровану картку Товариства з податку на додану вартість було приведено у відповідність, а саме: податковий борг, що виник по податковому повідомленню-рішенню № 0013841203 від 01.08.2017, виведено з інтегрованої картки у зв`язку з набуттям суми грошового зобов`язання статусу неузгодженої відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2017.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що: зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не можливо чітко встановити його зміст, в саме - не можливо встановити правильний розрахунок штрафу за порушення строку реєстрації податкових накладних у ЄРПН; що Податковий кодекс України (далі - ПК України) не містить статті 1201, на яку зроблено посилання в оскаржуваному податковому-повідомленні рішенні; оскаржуване податкове повідомлення-рішення підписане не уповноваженою особою; матеріали адміністративної справи № 810/4555/17 не містять ні будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, ні направлення на проведення камеральної перевірки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.04.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.10.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 09.10.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, контролюючим органом була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих Товариством у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатами якої складений акт №993/10-36-12-03/36108226 від 26.06.2017, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань з порушенням законодавчо встановлених термінів: від 1 до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 4484893,56 грн.

На підставі акту перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 01.08.2017 №0013841203, яким до Товариства застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 448489,37 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було підписане ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з положеннями пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариством порушено строки реєстрації податкових накладних, а саме: податкова накладна № 10 від 30.12.2015 на суму ПДВ 661878,95 грн, зареєстрована в ЄРПН 26.01.2016 - порушено термін реєстрації податкових накладних на 12 днів; податкова накладна № 9 від 30.12.2015 на суму ПДВ 624700,00 грн, зареєстрована в ЄРПН 15.01.2016 - порушено термін реєстрації податкових накладних на 1 день; податкова накладна № 8 від 28.12.2015 на суму ПДВ 113900,00 грн, зареєстрована в ЄРПН 13.01.2016 - порушено термін реєстрації податкових накладних на 1 день; податкова накладна № 3 від 31.05.2016 на суму ПДВ 592319,68 грн, зареєстрована в ЄРПН 24.06.2016 - порушено термінів реєстрації податкових накладних на 9 днів; податкова накладна № 3 від 10.06.2016 на суму ПДВ 508851,01 грн, зареєстрована в ЄРПН 10.07.2016 - порушено термінів реєстрації податкових накладних на 15 днів; податкова накладна № 6 від 25.08.2016 на суму ПДВ 1507389,15 грн, зареєстрована в ЄРПН 15.09.2016 - порушено термінів реєстрації податкових накладних на 6 днів; податкова накладна № 5 від 24.10.2016 на суму ПДВ 379300,00 грн, зареєстрована в ЄРПН 14.11.2016 - порушено термінів реєстрації податкових накладних на 6 днів; податкова накладна № 10 від 19.12.2016 на суму ПДВ 45974,87 грн, зареєстрована в ЄРПН 04.01.2017 - порушено термінів реєстрації податкових накладних на 1 день; податкова накладна № 15 від 27.12.2016 на суму ПДВ 50579,81 грн, зареєстрована в ЄРПН 12.01.2017 - порушено термінів реєстрації податкових накладних на 1 день.

Жодних доказів на спростування факту порушення строків реєстрації вказаних податкових накладних позивачем в процесі розгляду справи у судах надано не було.

Судами було встановлено, що Товариство не заперечувало самого факту несвоєчасної реєстрації вказаних вище податкових накладних, що вказує на недотримання позивачем строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Управлінням на підставі акту перевірки було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0013841203 від 01.08.2017 про застосування штрафу у розмірі 448489,37 грн (10% від суми несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних).

Відповідно до абзацу 6 пункту 58.1 статті 58 ПК України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Кількість днів порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН наведено у стовпчику 5 додатку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (розрахунку штрафу), а саме: 27 днів щодо податкової накладної/розрахунку коригування № 10 від 30.12.2015; 16 днів щодо податкової накладної/розрахунку коригування № 9 від 30.12.2015; 16 днів щодо податкової накладної/розрахунку коригування № 8 від 28.12.2015; 24 днів щодо податкової накладної/розрахунку коригування № 3 від 31.05.2016; 30 днів щодо податкової накладної/розрахунку коригування № 3 від 10.06.2016; 21 днів щодо податкової накладної/розрахунку коригування № 6 від 25.08.2016; 21 днів щодо податкової накладної/розрахунку коригування № 5 від 24.10.2016; 16 днів щодо податкової накладної/розрахунку коригування № 10 від 19.12.2016; 16 днів щодо податкової накладної/розрахунку коригування № 15 від 27.12.2016.

Таким чином, судами було встановлено, що кількість днів порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, наведена у додатку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - у розрахунку штрафу, не узгоджується із кількістю днів затримки цих же податкових накладних/розрахунків коригування, наведених в акті перевірки.

У справі, що розглядається, суди встановили, що вказана інформація у стовпчику 5 додатку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є помилковою, а сума штрафу визначалась на підставі інформації, наявної у акті перевірки.

Тобто, при зазначенні розрахунку штрафної санкції у стовпчику 5 додатку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було допущено помилку, а саме: вказано кількість днів більше на 15, однак, в той же час, фактично допущення вказаної помилки не спричинило спотворення суми штрафних санкцій, оскільки їх застосовано у розмірі 10%, що відповідає кількості днів порушення реєстрації податкових накладних відповідно пункту 120-1.1 статті120-1 ПК України.

Згідно з положеннями абзацу 5 пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення має містити, серед іншого, підставу для нарахування податкового зобов`язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку.

Зі змісту оскаржуваного податкового-повідомлення рішення вбачається, воно прийняте на підставі акту перевірки № 993/10-36-12-03/36108226 від 26.06.2017.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність описки у розрахунку до податкового повідомлення-рішення, а так само описка, що виразилась у зазначенні статті « 1201» замість «120-1», за наявності факту порушення платником строку реєстрації податкових накладних до 15 днів, не є підставою для його скасування, оскільки вищезгадані недоліки, допущені податковим органом при оформленні податкового повідомлення-рішення, не впливають на факт доведеності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Зі спірного податкового повідомлення-рішення можливо встановити його зміст та враховуючи наявність в матеріалах справи розрахунку штрафу, наведеного у акті перевірки, з урахуванням того, що факт порушення не заперечувався позивачем та не був ним спростований належними та допустимими доказами, з огляду на що вказане податкове повідомлення-рішення слід розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Аналогічна правовий висновок був викладений Верховним Судом у постанові від 06.08.2018 у справа № 802/1198/16-а.

Твердження скаржника про те, що фактичне допущення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні помилки спричинило спотворення суми штрафних санкцій та унеможливило чітко встановити його змісту, а також, що нарахування позивачу штрафу здійснено відповідачем за неіснуючою статтею ПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Недодано таких доказів і до касаційної скарги.

Щодо доводів скаржника про підписання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не уповноваженою особою, Верховний Суд вказує, що вказані доводи були перевірені судами попередніх інстанцій та їм була надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що воно підписане заступником керівника Управління ОСОБА_2 .

Судами було встановлено, що станом на 01.08.2017 ОСОБА_2 була призначена на посаду начальника управління погашення Управління згідно з наказом Управління № 250-о від 12.05.2017 «Про призначення ОСОБА_2 » та виконувала свої обов`язки відповідно до Положення про управління погашення боргу Управління, затвердженого наказом Управління № 1088 від 21.06.2017.

У зв`язку зі службовою необхідністю та перебуванням у відпустці по догляду за дитиною заступника начальника Управління, згідно з наказом ДФС України № 1128-0 від 16.05.2017, виконання його обов`язків було покладено на ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 12 Положення ГУ ДФС у Київській області, затвердженого наказом ДФС України № 202 від 27.03.2017, заступники начальника Управління забезпечують виконання повноважень відповідно до затвердженого розподілу обов`язків по керівництву структурними підрозділами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було підписане уповноваженою особою цього контролюючого органу.

Щодо доводів скаржника про те, що матеріали справи не містять ні будь-якого спеціального рішення керівника/його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу, ні направлення на проведення камеральної перевірки, Верховний Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями пункту 76.1 статті76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Таким чином, приписами вищевказаної статті встановлено, що для проведення камеральної перевірки не вимагається наявність спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) та направлення на її проведення.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновкеу, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0013841203 від 01.08.2017 було прийняте правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо позовної вимоги про скасування суми податкового боргу у розмірі 448489,37 грн, визначеної у податковій вимозі, суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що Управлінням була прийнята податкова вимога від18.09.2017 за №12754-17, в якій позивача повідомлялось про наявність у нього податкового боргу у сумі 359600,50 грн.

Згідно з пунктом 56.18, статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У справі, що розглядається, суди встановили, що у зв`язку з Управоінням 08.02.2018 ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 про відкриття провадження у справі № 810/4555/17, відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, інтегровану картку Товариства з податку на додану вартість було приведено у відповідність, а саме: податковий борг, що виник згідно податкового повідомлення-рішення № 0013841203 від 01.08.2017, виведено з інтегрованої картки у зв`язку з набуттям суми грошового зобов`язання статусу неузгодженої відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2017.

Таким чином, вказана податкова вимога є відкликаною.

Факт відкликання вказаної податкової вимоги підтверджується листом Управління № 2232/Адв/10-36-17-00-13 від 23.05.2018, а також службовою запискою Заступника начальника Броварського відділення № 595/10-36-52-03 від 08.02.2018, копії яких наявні у матеріалах справи.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Скаржник у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно встановлення фактичних обставин у справі, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмир» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова В.В. Хохуляк