Постанова

від 10.10.2024 по справі 200/10024/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 200/10024/20-а

адміністративне провадження № К/990/3992/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 інспектора прав хворих споживачів «ВО захисту прав хворих споживачів» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (головуючий суддя - Буряк І.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.)

у справі №200/10024/20-а

за позовом ОСОБА_1 інспектора прав хворих споживачів «ВО захисту прав хворих споживачів» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Донецької обласної державної адміністрації, заступника голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Клюшникова Д.Г.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Департамент охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації,

про визнання бездіяльності протиправною відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У жовтні 2020 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог, просила:

- визнати бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень у невиконанні постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 727;

- стягнути кошти на відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю за рахунок обласного бюджету Донецької області на користь ФОП ОСОБА_2 матеріальної шкоди у сумі 1 801 916,81 грн та моральної шкоди у розмірі 300 000 грн за невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 727.

2. На обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що ФОП ОСОБА_2 виконав поставку обладнання Комунальному лікувально-профілактичному закладу «Донецька обласна лікарня відновного лікування» (далі - КЛПЗ «ДОВЛ») за програмою МОЗ постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 727 «Про затвердження Порядку використання у 2009 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на забезпечення лікування інвалідів-спинальників у обласній лікарні відновного лікування» (далі - Постанова №727) у сумі 223 018 грн, проте кошти не отримав, відповідно борг за поставлене обладнання складає 1 167 872,45 грн. На неодноразові звернення до відповідачів із запитами щодо причин й підстав невиконання Постанови № 727 та неперерахування коштів КЛПЗ «ДОВЛ» за договором від 20 листопада 2009 року № 5/ВТ належної відповіді не отримали.

3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, у відкритті провадження відмовлено.

Роз`яснено заявнику, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду

4. Постановою Верховного Суду від 16 березня 2023 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

5. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №200/10024/20.

6. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, провадження у справі закрито.

Роз`яснено, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Донецької області.

Роз`яснено, що повторне звернення до адміністративного суду із заявою зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

7. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

8. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі, звертаючись до адміністративного суду в основі порушеного права вбачають не порушення суб`єктом владних повноважень обов`язків, встановлених Законом України «Про звернення громадян» (стаття 19), а невиконання Донецькою ОДА зобов`язань за Постановою № 727, тобто нездійснення функцій головного розпорядника субвенції за місцевим бюджетом, що в практичному вимірі для позивача означає неперерахування грошових коштів за поставлене обладнання згідно договору №5/ВТ.

10. Відповідно, предметом спору є невиконання відповідачем положень Постанови № 727 в частині неперерахування головним розпорядником бюджетних коштів за субвенцією розпоряднику нижчого рівня для погашення заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 . Тому не є предметом спору надані відповідачем відповіді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в аспекті порушення їх прав за Законом України «Про звернення громадян».

11. З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку що спір про захист права суб`єкта господарювання на виконання умов господарського договору не є публічно-правовим, а є приватноправовим.

12. У спірних правовідносинах відповідальним за розпорядження коштами даної субвенції є Головне управління охорони здоров`я облдержадміністрації, натомість Донецька ОДА не наділена повноваженнями розпоряджатися коштами такої субвенції.

13. Суди враховували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 200/2440/19-а за позовом ФОП ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною з нездійснення своєчасного фінансування закладу охорони здоров`я - КЛПЗ «ДОЛВЛ», що утримується за рахунок коштів обласного бюджету; стягнення коштів.

14. У вказаній справі суд касаційної інстанції виснував, що зі змісту позову вбачається, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов господарського договору (договір №5/ВТ про поставку обладнання), за яким, як зазначає позивач, на момент звернення до суду зобов`язання замовником не виконані, оплата за обладнання не здійснена. Вимогами позову є стягнення з Департаменту, як органу, який здійснює фінансування замовника, боргу за поставку обладнання за цим договором та нарахованих на таку заборгованість інфляції, пені, санкцій на відшкодування шкоди.

15. Той факт, що належним відповідачем є суб`єкт владних повноважень - Департамент охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки у цих відносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій щодо позивача, а спірні правовідносини пов`язані із захистом прав позивача як сторони господарського договору (постачальника) на отримання оплати за поставку обладнання. Цей спір, враховуючи суб`єктний склад сторін, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки у такому випадку особи звертаються до суду за захистом порушеного цивільного права.

16. Встановлення факту, що Донецька ОДА не є належним відповідачем у цій справі, так як головним розпорядником бюджетних коштів є Департамент охорони здоров`я Донецької ОДА, не зумовлює для суду підстав відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки суд вважає, що даний спір є приватноправовим і порушене право є правом цивільним, яке виникло внаслідок невиконання зобов`язань щодо розрахунку за поставлене обладнання за господарським договором.

17. З`ясування обставин щодо кола належних відповідачем, у тому числі щодо вимог про відшкодування шкоди за статтею 56 Конституції України, як похідних є прерогативою господарського суду при розгляді справи по суті.

18. Також суд першої інстанції керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21.

19. Підсумовуючи, суд першої інстанції зазначив, що розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства можливий лише в аспекті дотримання відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян», однак це не забезпечує відновлення порушених прав, про які просить позивач.

20. Відновлення порушених прав ФОП ОСОБА_2 шляхом стягнення заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди можливий лише у порядку господарського судочинства й у випадку встановлення судом цієї юрисдикції порушення прав ФОП ОСОБА_2 , як постачальника на оплату поставленого за договором №5/ВТ товару.

21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі у зв`язку з тим що її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. На обґрунтування касаційної скарги позивач указує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

23. Скаржник зазначає, що адміністративний суд послався на те, що справа відноситься до розгляду у порядку господарського судочинства, але при цьому не встановив обставин невиконання Донецькою ОДА Постанови № 727, а саме що було зроблено, які міри, звіти виконання, без яких суд не має права відмовляти у розгляді в порядку адміністративного судочинства.

24. Звертала увагу на те, що в судовому поряду оскаржується бездіяльність Донецької ОДА у невиконанні Постанови № 727 та остаточну шкоду, заподіяну внаслідок невиконання цієї постанови, яка продовжує збільшуватися. Рішення Господарського суду від 20 липня 2009 року набрало законної сили та у адміністративній інстанції не оскаржується, а констатується факт що лікарня отримала обладнання від ФОП ОСОБА_2 та не отримала державного фінансування, та це є невиконанням Постанови № 727, підтвердженням того що саме ФОП ОСОБА_2 за довіреністю від 10 грудня 2009 року поставив товар на загальну суму 223 018 грн без зауважень та заперечень лікарні.

25. Позовна заява подавалось саме у зв`язку з бездіяльністю Донецької ОДА по виконанню Постанови № 727 та у позивачів ніяких господарських відносин з Донецькою ОДА немає. Подання адміністративного позову до Донецької ОДА є конституційним правом позивачів, оскільки відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов`язковими до виконання, зокрема і Донецькою ОДА, а відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

26. Відповідачі та третя особа не скористалися правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

28. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

29. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із невиконанням Донецькою ОДА вимог Постанови №727, якою затверджено порядку використання у 2009 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на забезпечення лікування інвалідів-спинальників у обласній лікарні відновного лікування, що призвело до неоплати за поставку ФОП ОСОБА_2 обладнання ДОЛВЛ.

30. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

31. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

32. Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

33. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

35. Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

36. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №815/7008/15 (провадження №11-1149апп18), до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

37. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

38. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Донецької ОДА щодо виконання Постанови № 727, на підставі якої та у виконання умов договору №5-/ВТ від 20 листопада 2009 року ФОП ОСОБА_2 виконав поставку обладнання КЛПЗ «ДОВЛ» у сумі 223 018 грн, що на час звернення до суду збільшилась до 1 167 872,45 грн, та яку просила відшкодувати за рахунок держави чи обласного бюджету органу місцевого самоврядування.

40. Так, відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 07 червня 2011 року у справі № 29/106, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20 липня 2011 року, між КЛПЗ «ДОЛВЛ» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) 20 листопада 2009 року укладено договір №5/ВТ, за умовами якого постачальник, як переможець процедури закупівлі (протокол засідання тендерного комітету від 11 листопада 2009 року), зобов`язався передати у власність замовника обладнання для реабілітації інвалідів (товар) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору, а замовник прийняти та оплатити поставлений товар. Згідно пункту 1.2 ціна договору становить 223 018 грн.

41. На виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 було поставлено товар на загальну суму 223 018 грн, що підтверджується накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №5/ВТ12 від 10 грудня 2009 року. Товар було прийнято без зауважень та заперечень, що підтверджується підписом та печаткою підприємства у вказаній накладній, а також довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 214 від 10 грудня 2009 року. Проте прийнятий товар оплачений не був.

42. З наявних в матеріалах справи № 29/106 довідки №61.3-59/575 від 22 квітня 2011 року управління Державного казначейства у Петровському районі м. Донецька, довідок КЛПЗ «ДОЛВЛ» від 01 березня 2011 року №208, від 17 травня 2011 року №459, від 06 червня 2011 року № 509, судами встановлено, що цільові кошти на погашення кредиторської заборгованості КЕКС 2110 «Придбання обладнання та предметів довгострокового використання» за договором №5/ВТ від 20 листопада 2009 року ФОП ОСОБА_2 у розмірі 223 018 грн у 2010 році на рахунок лікарні не надходили.

43. У лютому 2019 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації та просив визнати бездіяльність з нездійснення своєчасного фінансування закладу охорони здоров`я - КЛПЗ «ДОЛВЛ», що утримується за рахунок коштів обласного бюджету, протиправною; стягнути кошти в розмірі 1 167 872,45 грн, з них 223 018 грн за поставку обладнання по тендеру від 11 листопада 2009 року та за договором від 20 листопада 2009 року № 5/ВТ з КЛПЗ «ДОЛВЛ», нарахованої інфляції 393 626,77 грн, пені 492 699,20 грн і санкції 3% в сумі 58 528,48 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю посадовими особами Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації.

44. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі №200/2440/19-а відмовлено у задоволенні позову.

45. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації щодо незабезпечення отримання обласним бюджетом Донецької області субвенцій з Державного бюджету України та погашення заборгованості по КЛПЗ «ДОЛВЛ» за договором від 20 листопада 2009 року № 5/ВТ, укладеного між ОСОБА_2 та КЛПЗ «ДОЛВЛ»; зобов`язано Департамент охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації звернутися до Кабінету Міністрів України щодо отримання субвенції з Державного бюджету на погашення заборгованості за договором № 5/ВТ від 20 листопада 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та КЛПЗ «ДОЛВЛ». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

46. Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року скасовано. Провадження у справі №220/2440/19-а закрито та роз`яснено позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

47. Верховний Суд виходив з того, що той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень - Департамент охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки у цих відносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій щодо позивача, а спірні правовідносини пов`язані із захистом прав позивача як сторони господарського договору (постачальника) на отримання оплати за поставку обладнання. Цей спір, враховуючи суб`єктний склад сторін, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, позаяк у такому випадку особи звертаються до суду за захистом порушеного цивільного права.

48. При цьому, колегія суддів Верховного Суду у справі № 200/2440/19-а враховувала, що позивач звертався до суду господарської юрисдикції з позовом про стягнення з КЛПЗ «ДОЛВЛ» заборгованості за договором (справа № 29/106), у якій було пред`явлено зустрічний позов про розірвання договору та зобов`язання забрати поставлені товари неналежної якості. У задоволенні первісного позову було відмовлено, зокрема, з тих підстав, що за умовами укладеного договору замовник зобов`язаний сплатити кошти при надходженні відповідного фінансування. Враховуючи, що відповідного фінансування не здійснено, зобов`язання за договором існують, проте його умови не порушені Замовником.

49. Звернення з позовом до Департаменту, як до органу, який здійснює фінансування КЛПЗ «ДОЛВЛ», не змінює і не може змінити суть правовідносин, які виникли між ФОП ОСОБА_2 і КЛПЗ «ДОЛВЛ» щодо виконання умов цивільно-правового договору. Пред`явлення позову до іншого органу з метою пришвидшення (спонукання) сторони договору до виконання умов щодо оплати не може змінювати характер спірних правовідносин з приватноправового спору на публічно-правовий.

50. Суди першої та апеляційної інстанцій у розглядуваній справі правомірно врахували висновки Верховного Суду у справі № 200/2440/19-а, на підставі яких вказали про те, що позивачі, звертаючись до адміністративного суду з цим позовом, в основі порушеного права вбачають саме невиконання Донецькою ОДА зобов`язань за Постановою № 727, тобто нездійснення функцій головного розпорядника субвенції за місцевим бюджетом, що в практичному вимірі для позивача означає неправомірне неперерахування грошових коштів за поставлене обладнання згідно договору від 20 листопада 2009 року №5/ВТ.

51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

52. Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, слідує, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом його прав у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано на поновлення порушеного, на думку позивача, права ФОП ОСОБА_2 на отримання коштів за виконаним ним договором № 5/ВТ, укладеним 20 листопада 2009 року з КЛПЗ «ДОЛВЛ».

53. Зміна формулювання позовних вимог чи подання позову до іншого органу з метою пришвидшення (спонукання) сторони договору до виконання умов щодо оплати не може змінювати характер спірних правовідносин з приватноправового спору на публічно-правовий.

54. Незважаючи на те, що у позивачів ніяких господарських відносин з Донецькою ОДА немає, на що звертається увага у касаційній скарзі, а позовні вимоги стосуються саме бездіяльності відповідача по виконанню Постанови № 727, це не впливає на суть спірних правовідносин.

55. Підсумовуючи, Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих та правомірних висновків про закриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції. Позивачу було роз`яснено, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Донецької області. Таким чином позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до належного суду і його право на доступ до правосуддя не обмежено таким чином.

56. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з судовими рішеннями та не дають встановлених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

57. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, доходить висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.

58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 350, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 інспектора прав хворих споживачів «ВО захисту прав хворих споживачів» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №200/10024/20-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду