Рішення

від 02.10.2024 по справі 493/1956/23

БАЛТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 493/1956/23

Провадження № 2/493/89/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд одеської області в складі:

головуючого-судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Лисої Н.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Дрогобецької Т.Ю.

представника відповідача - адвоката Торчинської О.В.

представника третьої особи Козел О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді від 27.11.2023 провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.11.2023 року від позивача надійшло до суду клопотання про витребування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.

04.12.2023 року від представника відповідача надійшло до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами цивільної справи.

11.12.2023 року від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та заяви про виклик свідків.

13.12.2023 року та 14.12.2023 року з служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області надійшло до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 14.12.2023 року клопотання позивача задоволено, витребувано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, у зв`язку з цим підготовче судове засідання було відкладено.

17.01.2024 року та 13.02.2024 року з служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області надійшло до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

14.02.2024 року від представника відповідача надійшло до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

11.03.2024 року з служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області надійшло до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

10.04.2024 року служба у справах дітей Балтської міської ради Одеської області подала до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача та заяву про проведення підготовчого судового засідання у їхню відсутність.

12.04.2024 року від представника позивача надійшла до суду заява про виклик свідків.

22.04.2024 року від представника відповідача надійшли на адресу суду письмові пояснення, в яких вона просила відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі та заява про виклик свідків.

26.04.2024 року з служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області надійшла до суду заява про проведення підготовчого судового засідання у їхню відсутність.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

27.05.2024 року від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення з додатками та клопотання про її допит в якості свідка.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року клопотання про допит в якості свідка позивача задоволено, а клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів залишено без розгляду.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 жовтня 2015 року між нею та відповідачем зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Балтського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року у справі № 493/1224/18.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_4 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати разом із нею.

Судовим наказом Балтського районного суду Одеської області від 09.07.2018 року у справі № 493/1225/18 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки, після чого відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини.

Вказувала на те, що 31 липня 2020 року вона вдруге уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Зазначала, що відповідач не бере будь-якої участі у вихованні дочки, остання знаходиться на повному її утриманні. Відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, жодного разу не телефонував дочці, не цікавився її шкільним життям, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, захопленнями, здоров`ям, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, взагалі показує поганий приклад дитині та створює небезпеку для її життя і здоров`я.

Вона намагалась пояснити відповідачу про необхідність змінити спосіб життя у кращій бік, що дитині потрібен батько - люблячий та турботливий, але після останнього спілкування з біологічним батьком, донька плакала та прохала її більше не змушувати її їхати до батька. Донька пригнічено та впевнено сказала, що до батька більше не поїде, батько її не любить, він не бере її на руки, не обіймає, не грається з нею. Розповідала, що у батька є «новий синочок» (син цивільної дружини відповідача), якого він бере на руки, обіймає та грається з ним.

У відповідача відсутні суто людські якості - втекти за кордон, залишивши на Україні свою доньку, залишивши цивільну дружину з дитиною, з якими проживав разом останній час, рятуючи лише власне життя. Така людина не навчить любові до Батьківщини, людяності, тощо. Почуття непотрібності породжує в дитині байдужість і жорстокість до оточуючих людей - вона стає замкнутою, агресивною і запальною. Приклад з боку батька, який зловживає алкогольними напоями, вчиняє постійні сварки та пригнічує дитину - несе лише негативний вплив на її розвиток.

З 24 лютого 2022 року, тобто з моменту повномасштабного російського вторгнення на територію України до теперішнього часу, біологічний батько жодного разу не подзвонив, не дізнався як дитина. Їй як матері, якій не байдужий емоційний стан доньки, незрозуміло, навіщо травмувати дитину, «надуманою цікавістю батька», якому байдуже дитина, який нічого не зробив для дійсного спілкування з донькою.

Враховуючи «як найкращі інтереси дитини», які не пов`язуються з аморальним способом життя відповідача, його пияцтвом, відсутністю підтримки стосунків з донькою протягом тривалого часу, відсутністю зацікавленості щодо життя дитини, інтересу до її внутрішнього світу, що відповідач свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, обравши саме такий спосіб життя, в якому не має місця для доньки, вважає, що такий батько ніколи не зможе стати для дитини зразковим прикладом, не підготує дитину до самостійного життя, не навчить дитину духовним цінностям, такий батько лише позбавить можливості дитину стати доброчесним громадянином своєї країни, а відтак позбавлення відповідача батьківських прав змінить життя дитини у кращий бік.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та пояснили, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки, не цікавиться її життям, участі у вихованні та утриманні дитини тривалий час не приймає, на даний час знаходиться за кордоном, з дитиною належним чином не спілкується. Будь-яких спроб для відновлення спілкування з дитиною відповідач не вживає, хоча ніяких перешкод у цьому немає.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що позивачка чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, також посилалася на те, що відповідач бажає спілкуватися та опікуватися дочкою.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - служба у справах дітей Балтської міської ради Одеської області Козел О.В., в судовому засіданні просила позов ОСОБА_1 задовольнити, підтримала наданий у справі висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його доньки, так як останній ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що є подругою позивача з якою знайома з дитинства. Неприязних відносин до відповідача немає. Багато бачила і знає про їх стосунки. Бачила відповідача у нетверезому стані, коли позивач була на збереженні у лікарні, та яку відповідач не забрав з лікарні, тоді він розбив їхню машину. Згодом вони помирилися і почали проживати разом, робили спільно ремонт та купували меблі. В період їхнього спільного життя відповідач байдуже ставився до дитини, не цікавився нею. В цей період відповідач не працював, тому вона часто їм допомагала коштами, купувала ліки. Після їхнього розлучення, відповідача вона бачила двічі: один раз на день народження і другий - він провів з дитиною близько години. Більше його вона не бачила та не бачила, щоб він цікавився дитиною, чи брав її до себе. Коли дитина була у нього, він включав їй мультики і фотографувався з нею. З подарунків їй відомо лише за кулон. Останній раз дитина була засмучена, після того як повернулася від батька, оскільки він носив якогось хлопчика на руках і вона більше до нього йти відмовилась. Був випадок, коли вона з позивачем та її донькою гуляли і побачили відповідача біля магазину, останній побачивши їх, навіть не підійшов і не поцікавився дитиною.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що є хрещеною доньки позивача. Неприязних відносин до відповідача немає. З позивачем знайома як колега по роботі з 2015 року. Вона часто забирала позивача до себе додому, щоб та заспокоїлась після сварок з відповідачем, який її ображав, висловлювався нецензурною лайкою, а вона часто плакала. Навіть був період, коли вона з чоловіком допомагали позивачу матеріально. У садочок на випуск відповідач до дочки не прийшов, першим дзвоником він не цікавився. Вона бачила його один раз у парку, коли він брав дитину, якій тоді було 2 роки. Дитина не бажає спілкуватися з батьком. Коли він був ще в Україні, позивач сама йому дзвонила і просила, щоб він взяв дитину, оскільки вона його забуває. Зі слів дитини, коли вона була у батька, то просто сама гралася у кімнаті. Відповідач не цікавився долею дитини, її станом здоров`я. Ставлення відповідача до дитини було пасивним.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що з позивачем не знайомий, проте має дружні стосунки з відповідачем. Останнього знає більше 10-ти років, працювали разом у Польщі, проживали майже по сусідству. Відповідача бачив з дитиною, але як він відноситься до неї йому не відомо. Відповідач допомагав позивачу матеріально, у зв`язку з тим, що не платив аліменти, а давав кошти нарочно. Негативне ставлення до дитини зі сторони відповідача йому не відомо. Відповідач дитині робив подарунки, купував речі, про що знає зі слів відповідача, особисто цього він не бачив. Коли дитина була маленькою, десь їй було 4 роки, тоді бачив її з відповідачем разів 10. В останнє бачив його з дитиною влітку 2022 року в м. Балта, вони разом їхали в машині.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що позивача з відповідачем знає вже 20 років, з якими товаришує. Вони разом працювали у Польщі, а перед цим на металобазі та вантажником зерна (неофіційно). Відповідач не п`є. Він обожнює свою дитину. Заїжджав з нею в магазин « Шалун », де купував їй речі. Негативного ставлення до дитини не було. Позивач неодноразово шантажувала відповідача дитиною. Дитину йому не давала. У них дома він жодного разу не був. Відповідача з дитиною бачив 2 рази, дуже давно. Коли відповідач був разом з дитиною, то вони гуляли у парку, ходили по магазинах. Він бачив відповідача особисто приблизно 1-2 роки тому.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що є сусідкою відповідача, якого знає більше 20-ти років, та який ніколи і ні з ким не сварився. Вона жодного разу не бачила його п`яним. Відповідач брав дитину до себе, грався з нею, водив її у парк, купував їй іграшки. Додому дитину відвозив з пакунками. Він її дуже любить, душі в неї не чаїть та ніколи її не ображав.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що є хрещеною мати спільної дитини позивача та відповідача. З позивачем вона знайома з початку 2017 року, позивач з відповідачем тоді вже були розлучені, але ще деякий час проживали разом та через пів року розійшлися остаточно. Після чого вона відповідача взагалі дома не бачила. Він не відвідував гуртки, дитина взагалі про нього не згадує. В останнє вона його бачила, коли дитині було 2 роки. Також неодноразово бачила відповідача у нетверезому стані. Від позивача вона дізналася, що коли дитині було п`ять років відповідач подарував їй кулон, більше про подарунки їй нічого невідомо. Вона не бачила, щоб відповідач приділяв дитині увагу, щоб брав її на прогулянки.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що є рідним братом позивача. Він проживав разом з батьками поки не одружився. Часто з батьками відвідував сестру з чоловіком. Коли вони проживали разом, відповідач займався металобрухтом. Після розлучення сестри, він один раз зустрівся з відповідачем, який прогулювався з дитиною, це було років 5 назад. За подарунки йому сестра нічого не розповідала, за аліменти йому також нічого не відомо. Він особисто возив дитину до лікарні в м. Одесу і проїзд оплачував самостійно, а хто оплачував лікування дитини, йому невідомо. Дитина про батька ніколи нічого не розповідала. Відповідача він бачив рідко, п`яним його не бачив, про те, що останній дебоширить йому невідомо. На його думку, відповідач добре відносився до дитини. Йому відомо, що відповідач один раз брав дитину до себе, а іншого разу вона не хотіла іти до батька, але причини цього йому не відомі, їй тоді було 3-4 роки.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що є сусідкою відповідача, якого знає 6 років. По натурі він спокійний, п`яним вона його не бачила. Відповідач брав дитину до себе, купував подарунки. Вони гралися, дитина завжди була весела, тоді їй було 3-4 роки. Його бабуся розповідала, що він їздив з нею до м. Одеси, де купував їй речі. Після смерті бабусі він брав дитину до себе вже з новою дружиною.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що є матір`ю позивача. Позивач з відповідачем одружилися в жовтні 2015 року та коли дочка завагітніла, вони переїхали проживати до них. Відповідач офіційно не працював, а займався збором металобрухту. Коли народилася дитина у них був конфлікт, відповідач залишив сім`ю і його не було 2 місяці, потім повернувся. Щоразу після сварки він залишав сім`ю, а потім повертався. Дитині уваги не приділяв, вона не бачила, щоб він брав її на руки, чи грався з нею. Вона була особисто свідком того, як приходила невідома людина та вимагала борг за відповідача, і вона з чоловіком віддавали цей борг, бо хвилювалися за дочку. Через два місяці після розлучення, вони знову зійшлися та проживали разом близько п`яти місяців. Відповідач після розлучення брав дитину дуже рідко. Вона розповідала, що була з татом у парку і була на батуті. Дитині тоді було 5 років. Побачень у відповідача з дитиною було дуже мало. Під час епідемії Коронавірусу, дитина їздила до тітки ОСОБА_17 , їй там дуже подобалось. У 2022 році відповідач взяв дитину до себе і це була остання їх зустріч. По приїзду додому дитина була дуже засмучена. Розпитавши дитину, що трапилося, вона розповіла, що батько взяв на руки хлопчика, а вона сиділа на дивані. Більше вона їздити до нього не хотіла. Перший раз вона побачила як відповідач взяв доньку на руки, це було коли вони розлучилися і він прийшов миритися. Коли він брав дитину, то привозив її до тітки ОСОБА_17 і вона з дитиною гралася. Особисто вона подарунків для дитини не бачила від відповідача. В пакунках, які приносила дитина, були солодощі. В садочок до дитини він не приходив, навіть на випускний, а також не прийшов коли дитина йшла у перший клас. Ніяких речей він не купував. У відповідача до дитини не було батьківської ласки і турботи. Вони дуже рідко бачились раз через три місяці, а то й раз через пів року, дитина соромилася з ним говорити. Востаннє вони спілкувалися 2022 року. Дитина батька називає « ОСОБА_18 ».

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що вона з відповідачем не спілкується взагалі. Після розлучення він розірвав з дитиною відносини. Спочатку він ще час від часу брав дитину на 1-2 години, і неодноразово дитина поверталася з підвищеним ацетоном, хоча постійно нагадували та просили не давати дитині заборонених продуктів. Після розлучення відповідач забрав із собою всі кошти. Аліменти не сплачував. Просила відповідача, щоб він взяв дитину до вечора, оскільки вона щодня працювала, а дитина часто хворіла, тому вона змушена була брати лікарняний, або брав лікарняний її теперішній чоловік. Коли дитині було 4-5 років він дзвонив і вітав її з днем народження. Більше привітань не було ні на день народження, ні на інші свята. Єдиний подарунок у вигляді медальйону, подарований відповідачем, зроблено коли дитині було п`ять років. Після чого він знову пропав та не спілкувався з дитиною. Останній раз він зателефонував у 20-х числах червня, про що їй повідомила дитина. Коли просила дочку зателефонувати батьку, у останньої була істерика і вона казала, що не бажає з ним спілкуватися і не бажає, щоб він їй дзвонив. Аліменти за відповідача платить тітка, з якою вона була у гарних відносинах, але після збору документів про позбавлення батьківських прав, вона перестала з тіткою спілкуватися. Крім аліментів вона нічого від нього на бачила. Коли йде розмова про відповідача дитина замикається у собі. Дитина завжди від батька приїжджала без настрою. Із садочку відповідач дитину забрав лише один раз, бо є навіть фото в цей день.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що її рідний брат проживає з тіткою відповідача. Відповідача вона знає з дитинства. Він любить свою дочку, водив її у садок, купував речі, робив подарунки. Він до дитини відносився добре, навіть тоді, коли вони розійшлися. Він брав до себе дитину, коли дозволяла йому позивач. Зараз позивач дитину йому не дає та не бажає, щоб вона спілкувалася з батьком. Коли у відповідача були гроші, вони були разом. Коли грошей немає, то він не потрібен. Вона бачить, що відповідач дорожить дитиною. Вона не бачила, щоб він зловживав алкоголем. Він сім`ю ніколи не покидав, а позивач сама його виганяла. Вона жодного разу не бачила дитину у пригніченому стані, коли вона була з батьком, а навпаки, дитина співала, сміялася. Негативно проти батька дитину налаштовує позивач, заважає купувати дитині речі. На початку 2022 року вона востаннє бачила відповідача з дитиною у тітки ОСОБА_17 , яка взяла дитину до себе. Він звертався до служби у справах дітей з приводу побачень з дитиною, оскільки позивач завжди маніпулювала дитиною, налаштувала дитину проти батька. Дитину відповідач ніколи не ображав.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що відповідач є племінником його дружини. Поки відповідач був у Польщі позивач подала на розлучення. Приїхавши з Польщі, він знову пішов до неї жити. Спочатку позивач давала дитину, а потім, коли вийшла заміж, перестала її давати. Відповідач дзвонив у службу справах дітей Балтської міської ради Одеської області, і тільки після цього позивач почала давати дитину, але буквально два місяці. Їм дитину давала, а батькові ні, тому вони брали дитину до себе і вже до них приходив відповідач, щоб побачитись з донькою. Відповідач завжди, коли брав дитину водив її у магазин « Шалун », купував їй там речі, водив дитину у парк. Їм дитину давали до того часу, поки позивач не сказала відповідачу, щоб він відмовився від дитини, а вона відмовиться в свою чергу від аліментів. Відповідач любив, любить і буде любити свою дитину. Позивач після цього, як відповідач відмовився від її пропозиції, повідомила, що не дасть дитину і щоб вони їй не дзвонили. Відповідач алкоголем ніколи не зловживав, боргів у нього не було, а якщо б були, він міг взяти кошти у нього і тітки, але він ніколи не просив. Сам сім`ю він ніколи не покидав, його позивач виганяла з дому як тільки у нього закінчувалися кошти. Відповідач на руках носив донечку, обіймав, цілував і любив дитину. Коли дитина була у них, вони також обіймалися, ходили разом. Відповідач возив дитину у садочок і забирав її, а одного разу дитина ночувала з ним у бабусі. Пригніченою дитина після спілкування з батьком не була. Позивач постійно перешкоджає у спілкуванні батька з дитиною. Відповідач дзвонив дитині неодноразово, але телефон дитини вимкнений. Позивач казала, щоб відповідач у школу не ходив, бо дитину йому не дадуть. Він намагався побачитися з дитиною, але йому не давали. Відповідач звертався до служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області у 2021 році, але тоді була усна домовленість з позивачем і ніякого рішення винесено не було. Останній раз відповідач бачився з дитиною у 2022 році, коли дитина була у них, бо йому позивач не дозволяла з дитиною бачитися. Він аліменти платить вчасно, а з дитиною не спілкується, бо йому не дозволяє позивач.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що відповідач є її племінником. З позивачем вона ніяких відносин не має. Відповідача знає з дитинства, так як виховувала його. Він спокійний, урівноважений, не п`є та є люблячим батьком. У позові написана брехня та вилитий весь бруд. Коли позивач та відповідач одружилися, вони жили у бабусі позивача, а потім у її матері, коли у них було будівництво. Відповідач заробляв гроші, будував будинок, який потрібно було облаштовувати, тому він поїхав до Польщі на заробітки. Облаштувавши будинок, у нього закінчилися гроші, позивач його вигнала. Потім він знову поїхав до Польщі, приїхавши звідти, повернувся до позивача. Вона запитувала у відповідача, чи платить він аліменти, останній повідомив, що ні, тому вона пояснила про необхідність піти до виконавчої служби, щоб позивач написала відповідну заяву, щоб не росла заборгованість, що вони і зробили. У відповідача виникла заборгованість по аліментах у період його спільного проживання з позивачем, яку він спочатку не мав наміру погашати, а потім передав позивачу 24000,00 грн в приміщенні виконавчої служби. Дана подія відбулася перед тим, як дитина мала йти до школи. Через деякий час зателефонувала позивач і повідомила, що грошей немає та не має за що зібрати дитину до школи. Вона особисто відвезла позивачу гроші і сумки. Після розлучення, позивач спочатку без перешкод давала дитину відповідачу. Він її одягав, взував, купував іграшки. Був випадок, коли позивач була на добовій зміні і дитина була з нею, відповідач поїхав і забрав дитину та вона ночувала у них. Подібне відбувалось до тих пір, поки у позивача не з`явився інший чоловік. Коли дитині було три роки, вона говорила, що у неї два тата, а потім відповідач став просто « ОСОБА_18 » і вона перестала давати йому дитину. Вона брала дитину, а відповідач приходив до неї, де вони зустрічались, але не більше, ніж на дві години. Він не завжди мав змогу зустрічатися з дочкою, але намагався з нею поговорити по телефону, однак остання не хотіла з ним розмовляти, оскільки боялася, що про це дізнається мама, яка налаштовувала дитину, що тато її не любить. Позивач постійно перешкоджає відповідачу у спілкуванні з дитиною, налаштовує її проти батька, в результаті чого вона подзвонила до батька і просила більше їй не телефонувати, але причини не назвала. Ніяким алкоголем відповідач не зловживає, та ніяких боргів у нього не було і не має. Відповідач дійсно не був на випускному, оскільки був у дорозі, проте йому скинули відео випускного, який він разом з нею передивлялися. Відповідач звертався до служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області з приводу усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, але питання так і залишилося невирішеним, офіційного рішення йому надано не було, оскільки за повідомленням позивача, питання між сторонами вирішувалось самостійно. Наразі відповідач не має змоги спілкуватися з дитиною, оскільки йому позивач заборонила спілкуватися з донькою, та донька на телефоні дзвінки не відповідає. На її думку, не бажання дитини спілкуватися з батьком сформоване матір`ю.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

25 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_22 зареєстровано шлюб, який розірваний рішенням Балтського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року у справі № 493/1224/18.

У шлюбі у сторін народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судовим наказом Балтського районного суду Одеської області від 09 липня 2018 року у справі № 493/1225/18 з ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.06.2018 року до повноліття дитини.

31 липня 2020 року позивач уклала шлюб вдруге та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Згідно з витягу з реєстру територіальної громади від 13.07.2023 року позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти ясла-садок № 3 «Оленка» Балтської міської ради від 21.04.2023 року, ОСОБА_3 - батько ОСОБА_4 не займався вихованням дитини. За час перебування дитини в дошкільному навчальному закладі № 3 «Оленка» батько жодного разу не відвідував заходів, які проводились з батьками, не цікавився життям дитини в ЗДО. Не приводив та не забирав дівчинку з садочку. Всі обов`язки виконувала мама ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Балтського ліцею № 3 Балтської міської ради Одеської області від 12.04.2023 року № 01-17/78, ОСОБА_4 дійсно є ученицею 1-А класу Балтського ліцею № 3 Балтської міської ради Одеської області. Дитину виховує мати, батько вихованням не займається. Батьківські збори та шкільні заходи не відвідував, не цікавився результатами навчальних досягнень.

Відповідно до довідки КНП «Балтський центр ПМСД» Балтської міської ради Одеської області від 12.07.2023 року № 168, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за необхідності та вчасно відвідує свого сімейного лікаря ОСОБА_23 винятково разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 та без участі батька ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою КЗ «Центр культури та дозвілля» Балтської міської ради Одеської області від 14.07.2023 року № 69/01-14 вбачається, що ОСОБА_4 дійсно є учасницею Зразкового хореографічного ансамблю «Балтська зірочка» КЗ «Центр культури та дозвілля» Балтської міської ради Одеської області. Дитину виховує мати, батько вихованням не займається. Батьківських зборів та занять не відвідує, не цікавиться результатами досягнень.

Відповідно до довідки за результатами бесіди та досліджень проектних методик малолітньої ОСОБА_4 , даної практичним психологом ОСОБА_24 Базікало вбачається, що забезпечення відсутності контакту дитини з батьком до досягнення повноліття, надасть можливість нормально розвиватись до стабільного дорослого стану, коли дівчинка зможе приймати рішення самостійно та бути невразливою при можливому контакті з батьком та самостійному прийнятті рішення щодо спілкування з ним.

Згідно до витягу з протоколу № 21 від 12.09.2023 року засідання комісії з питань захисту прав дитини Балтської міської ради Одеської області вбачається, що комісія вирішила рекомендувати дитині ОСОБА_4 спілкуватись зі своїм батьком ОСОБА_3 засобом телефонного зв`язку, тим самим користуватись своїм правом на спілкування зі своїм батьком. Матері дитини ОСОБА_1 надавати можливість спілкуватись дитині зі своїм батьком. Батькові дитини ОСОБА_3 брати участь у спілкуванні з дитиною, дзвонити до дитини, приймати вхідні дзвінки, щоб дитина могла спілкуватись зі своїм батьком.

Відповідно до характеристики, виданої КП «Балтська багатопрофільна лікарня» від 27.10.2023 року № 1124 вбачається, що ОСОБА_1 є турботливою матір`ю двох дітей.

Згідно довідки про доходи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює у відділенні екстреної медичної допомоги та загальна сума нарахованої з/п за період з 01.09.2023 року по 31.10.2023 року становить 26412,66 грн.

Відповідно до довідки від 01.11.2023 року № 1487 Балтської міської ради Одеської області позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сином ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно квитанцій ОСОБА_3 сплатив позивачу 14.06.2022, 14.07.2022, 03.09.2022, 15.10.2022, 13.12.2022 аліменти в сумі по 2715,13 грн; 12.08.2022, 10.11.2022 - в сумі по 2715 грн; 12.01.23 - в сумі 2735 грн; 09.03.2023, 12.04.2023 - в сумі по 2980 грн; 11.05.2023, 13.06.2023, 12.07.2023, 11.08.2023, 11.09.2023, 10.10.2023, 13.11.2023, 07.12.2023 - в сумі по 2920 грн.

Згідно заяви ОСОБА_1 , адресованої начальнику Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) від 18.04.2022 року відповідач ОСОБА_3 сплачував щомісячно згідно розрахунку станом на 01.05.2022 року суму заборгованості в розмірі 24142 грн, сплатив у повному обсязі.

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово виїжджав за межі України, востаннє виїхав 14.03.2023 року.

З переглянутого в судовому засіданні CD-диску долученого представником відповідача, на якому зображено спільні фотографії батька з донькою та короткі відео, з яких вбачається, що емоційний стан дитини був гарний, дитина посміхалася та обіймала батька.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів заступником начальника Балтського відділу ДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Мушаром П.Д. відсутня заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 станом на 11.12.2023 року.

10 квітня 2024 року службою у справах дітей Балтської міської ради Одеської області до суду направлено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його дочки ОСОБА_4 , 2016 року народження.

У вказаному висновку зазначено, що дитина після розірвання шлюбу між батьками постійно проживає разом з матір`ю, що батько тривалий час ухиляється від обов`язків по вихованню та утриманню дитини, дочку не відвідує та не спілкується з нею.

Згідно характеристики голови мікрорайону ОСОБА_27 вбачається, що ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивної сторони, завжди ставиться з повагою та любов`ю до своєї дочки. Часто працював водієм вантажних фур за кордоном. Коли приїздив із заробітків, його бачили на дитячому майданчику, як він грався з донькою. Сусіди ніколи не бачили його в алкогольному сп`янінні, він ніколи не влаштовував нічних вечірок, не дебоширив та нікого не ображав.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Ч. ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Нормами ст. 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав з підстав, встановлених ч. 1 ст. 164 СК України, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Зі змісту норм ст. 166 СК України вбачається, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, оскільки тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Нормами ст. 12 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, а згідно абз. 3 ч. 2 цієї статті Кодексу дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (ч. 8 ст. 7 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Положеннями п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З абз. 1, 2 п. 16 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України вбачається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Ч. 6 ст. 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей, а отже, позбавлення батьківських прав допускається лише при наявності вини у діях батьків, і лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази, свідчать лише про те, що службою у справах дітей Балтської міської ради Одеської області з відповідачем профілактичної бесіди щодо виконання ним своїх батьківських обов`язав проведено не було, не заслухано свідків з його сторони та не надано їм належну оцінку, тобто висновок підготовлений однобоко тільки з урахуванням доказів наданих позивачем.

Суд не вбачає в документах, які подані позивачем та містяться в матеріалах даної справи, як беззаперечні докази того, що підтверджують винну поведінку відповідача, а саме, свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками та ухилення від їх виконання щодо виховання дитини. Крім того в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про здійснення соціального супроводу даної сім`ї, яку згідно ч. 4 ст. 164 СК України суд міг би взяти до уваги під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав відповідача щодо його доньки.

Натомість судом встановлено, що ОСОБА_3 намагається піклуватися про свою доньку в силу своїх можливостей, виявляє інтерес до доньки, яка періодично спілкувалася з батьком та проводила з ним час з дозволу позивача. Батько дитини бажає надалі спілкуватися зі своєю донькою, тому категорично проти позбавлення його батьківських прав щодо дитини.

Те, що відповідач хоч не в повній мірі, проте спілкувався з дитиною до того моменту як донька перестала брати слухавку та відповідати на його дзвінки та бачився з донькою і проводив з нею час, підтверджується також показами свідків, допитаних зі сторони відповідача, а саме показами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 та переглянутим в судовому засіданні CD-диском.

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_4 , суд вважає, що він є недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки в ньому не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення відповідача батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дитини. Поданий суду висновок не містить відомостей про те, що батько був заслуханий органом опіки та піклування, що досліджені в повному обсязі дані, які характеризують батька, та обставини щодо ставлення батька до доньки, як батько поводиться з дитиною, чи не жорстоко, щодо участі батька у вихованні та утриманні дитини, причини, з яких він не може повноцінно спілкуватися з дитиною та забезпечити належні умови виховання та утримання дитини. Зі змісту даного висновку вбачається, що він зроблений тільки на підставі інформації, наданої позивачем. Орган опіки та піклування, приймаючи висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, керувався лише тим, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, так як проживає окремо від дитини, вихованням і розвитком дитини не займається. Також суд враховує, що відповідач намагається зберегти зв`язок з дитиною, залучив свідків, які підтвердили його зацікавленість життям своєї дитини, що свідчить про те, що відповідач не є тією особою, яка умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини і щодо якої є нагальна необхідність позбавлення батьківських прав щодо його дитини.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 року у справі № 243/13192/19-ц зазначив, що батько дітей наполегливо бажає спілкуватися з ними, проти позбавлення батьківських прав категорично заперечує, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїм дітям, тому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які не погодилися з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав щодо його малолітніх дітей, оскільки в ньому не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення відповідача батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дітей. Вказаний висновок не містить відомостей про те, що відповідач був заслуханий органом опіки та піклування.

Враховуючи зазначене, суд на підставі ч. 6 ст. 19 СК України не погоджується з таким висновком органу опіки та піклування та вважає його недостатньо обґрунтованим, що суперечить інтересам дитини.

У матеріалах справи відсутні відомості про застосування органами у справах дітей заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків, відновлення психоемоційних зв`язків дитини з батьком, вжиття заходів щодо збалансування інтересів матері, батька й доньки.

З огляду на зазначене, позбавлення батьківських прав за встановлених судом обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином судом встановлено, що наявні в матеріалах даної цивільної справи докази не є достатніми для обґрунтованості позовних вимог, на підставі яких суд може дійти висновку, що відповідач свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Натомість встановлені в судовому засіданні обставини в сукупності суд розцінює як такі, що доводять відсутність факту ухилення відповідача від виховання дитини, а також, доводять відсутність факту свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, адже позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, так як відповідач в міру своїх об`єктивних можливостей намагається забезпечити необхідний добробут дитині, виявляє інтерес до дитини, хоч і не в повній мірі, виходячи зі своїх можливостей.

Той факт, що на даний час відповідач перебуває за кордоном (внаслідок життєвих обставин) дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків між батьком та дитиною, але при цьому батько намагається спілкуватися з дитиною та цікавитися її життям, тому даний факт не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні та вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

ОСОБА_3 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість його позиція при розгляді спору, переконливо свідчить про небайдужість та інтерес відповідача до дитини, бажання брати активну участь у її житті, а його тимчасова відсутність не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.

На підставі належним чином оцінених доказів, зокрема того, що у випадку, який склався в родині, позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, тому позбавлення батьківських прав відповідача є недоцільним та невиправданим, а оскільки позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як настільки крайнім заходом сімейно-правового характеру, що застосовується лише до батьків, які свідомо та умисно ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, тому суд, враховуючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, в яких дитина потребує уваги, підтримки і любові батька, надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини - ОСОБА_4 та вважає, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини, отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд також приходить до висновку щодо наявності підстав для попередження ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з донькою, приймати участь у її вихованні, розвитку та піклуванні щодо неї.

Суд зауважує, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків визнано у справі № 149/2510/21 достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року). У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що у такій правовій ситуації, коли є рішення суду, що набрало законної сили, за первинним зверненням одного з батьків про відмову у позбавленні батьківських прав другого з батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, у разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду саме другий з батьків дитини має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї малолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Отже у разі відсутності позитивних змін у поведінці відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, позивач не позбавлена права на повторне звернення до суду із позовом про позбавлення його батьківських прав.

Суд роз`яснює сторонам, що вони зобов`язані поважати дитину, тому при встановленні та налагодженні стосунків між відповідачем та дитиною повинні утриматись від дій, які можуть її травмувати, ставитися до прав та обов`язків розумно, виважено та з любов`ю до дитини. Сторони можуть скористатися сімейною медіацією для визначення способів гармонійного розвитку та емоційного комфорту доньки, налагодження стосунків між собою з метою виключення впливу їхніх негативних емоцій один до одного на психічний стан дитини.

Особисті конфліктні відносини між батьками чи наявність у житті матері/батька особи, яку вони вважають «кращим батьком/матір`ю» для дитини не можуть шкодити правам дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і забезпечення її найкращих інтересів з боку біологічних батьків.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20.

У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, провадження № 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

У даній справі судом не встановлено будь-якої реальної загрози від відповідача як батька благополуччю його доньки, водночас лише сам факт образи, або емоційного несприйняття батька дитиною, що стало наслідком конфліктів між сторонами у справі не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Проте це вказує на необхідність налагодження стосунків між донькою і батьком.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 164 СК України, ст. ст. 12, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покласти на службу у справах дітей Балтської міської ради Одеської області обов`язок вести контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено11.10.2024.

СУДДЯ