Постанова

від 10.10.2024 по справі 588/2632/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м.Суми

Справа №588/2632/23

Номер провадження 22-ц/816/1339/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2024 року, у складі судді Ярошенко Т.О., ухвалене у м. Охтирка, повний текст якого складено 11 березня 2024 року,

в с т а н о в и в :

28 грудня 2023 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18.08.2021 року між АТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10018/050 філії Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №1341-050, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в загальному розмірі 150000 грн на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення 17.08.2026 року, зі сплатою відсотків в розмірі 29% річних. Однак, в порушення умов договору, відповідач перестав виконувати умови договору, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 114360,20 грн, з яких: 102500 грн заборгованість за основним боргом (кредитом), 11860,20 грн заборгованість за відсотками.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1341-050 від 18.08.2021 року в розмірі 114360,20 грн, а також судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2024 року позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про споживчий кредит №1341-050 від 18.08.2021 року в розмірі 102500 грн та судові витрати у сумі 2415,60 грн., а всього 104915,60 грн.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом в розмірі 11860,20 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь банка заборгованість за процентами згідно умов кредитного договору №1341-050 від 18.08.2021 року в розмірі 11860,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2684,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та в розмірі 4026,00 грн за апеляційний розгляд справи.

Вказує, що під час складання позову Банком в описовій частині було допущено описку у зазначенні розміру процентів та зазначено 56 % замість вірних 29 % річних. Виявивши цю описку у процентах річних в позові, Банк у відповіді на відзив про це зазначив, та вказав, що розмір процентів згідно п.2.4.1 Договору складає 29 процентів, однак суд першої інстанції цього не врахував та дійшов помилкового висновку, що матеріали справи не містять згоди відповідача ОСОБА_1 на збільшення розміру процентної ставки з 29 % на 56 % та відмовив у стягненні процентів.

Вважає, що суд не дослідив надані до позову докази, з яких вбачається, що Банк нараховував заборгованість виходячи з відсоткової ставки 29 процентів річних, яка не змінювалась, та безпідставно вважав, що банком не доведено належними доказами наявність у відповідача заборгованості по процентам, яка б відповідала умовам укладеного кредитного договору, у розмірі 11860,20 грн.

В частині задоволення позову рішення суду не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло.

ОСОБА_1 повідомлений належним чином, але в судове засідання не з`явився. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без його участі, так як його позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Ющенка А.Ю., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18.08.2021 року між АТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10018/050 філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1341-050, відповідно до якого відповідач отримав кредит в загальному розмірі 150000 грн на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 17.08.2026 року (а.с.9-21).

Відповідно до п. 2.4.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити банку відповідну винагороду (проценти) в розмірі 29% річних. Ця процентна ставка є фіксованою.

Згідно з п. 3.3.1 кредитного договору всі платежі зі цим договором здійснюються шляхом списання банком в договірному порядку коштів з поточного рахунку.

Відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно з графіком платежів або достроково відповідно до порядку, визначеного цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше терміну остаточного повернення кредиту.

Згідно з п. 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 2500 грн та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основного суми боргу за кредитом, щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з вересня 2021 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами цього договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної цим договором.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, проте допустив заборгованість.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що станом на 12.12.2023 року заборгованість за кредитним договором №1341-050 від 18.08.2021 року становить 114360,20 грн, з них: 102500 грн заборгованість за основним боргом (кредитом), 11860,20 грн проценти за користування кредитом.

Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів підтверджується копією Виписки по рахунку, яка також підтверджує початок користування кредитом (а.с. 32-40).

Відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено належними доказами наявність у відповідача заборгованості по процентам, яка б відповідала умовам укладеного кредитного договору, у розмірі 11860,20 грн.

Однак, з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 4.3.1 Кредитного договору на Позичальника покладено обов`язок належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе зобов`язання.

Пунктом 4.3.2 Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов`язався у строки обумовлені, цим договором, повернути Кредит, своєчасно сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором.

Відповідно до п. 4.3.4 Кредитного договору Позичальник зобов`язався відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з цього договору.

Відповідно до п. 2.4.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити банку відповідну винагороду (проценти) в розмірі 29% річних. Ця процентна ставка є фіксованою.

Відповідач в порушення вимог п. 3.3.3, п. 3.10.2, п. 4.3.1, п. 4.3.2, Кредитного договору та ст. ст. 1054, 1049 Цивільного кодексу України, в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань та перестав виконувати умови Договору у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Станом на 13.12.2023 року, заборгованість Відповідача, перед Банком, становила 114360,20 гривень, а саме:

- заборгованість за основним боргом (кредитом) - 102500,00 грн;

- заборгованість за відсотками - 11860,20 грн.

Під час складання позову Банком в описовій частині було допущено описку та зазначено 56 % замість вірних 29 % річних. Виявивши вказану описку у процентах річних в позові, Банком у відповіді на відзив було про це зазначено, та вказано, що розмір процентів згідно п.2.4.1 Договору складає 29 процентів.

Однак суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов помилкового висновку, що банком не доведено належними доказами наявність у відповідача заборгованості по процентам, яка б відповідала умовам укладеного кредитного договору, у розмірі 11860,20 грн. При цьому, суд виходив з того, що матеріали справи не містять згоди відповідача ОСОБА_1 на збільшення розміру процентної ставки з 29 % на 56 %.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Проте, суд першої інстанції під час вирішення спору не встановив на підставі належних та допустимих доказів у їх сукупності обставин, що мають значення для справи, не надав належної правової оцінки усім доказам у сукупності.

Так, п.2.4.1 Договору про споживчий кредит передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити банку відповідну винагороду (проценти) в розмірі 29% річних, ця процентна ставка є фіксованою, вказаний розмір процентної ставки не може бути збільшений без згоди позичальника.

Відповідно до п. 4.1 Паспорту споживчого кредиту, визначено, що відсоткова ставка за кредитом становить 29 процентів річних.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, графік погашення заборгованості, таблиця обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком до Кредитного договору свідчать про те, що суми нарахованих позивачем процентів та суми, які повинні були сплачуватись згідно умов договору є однаковими.

Таким чином, відсутнє зі сторони Банку підвищення процентів за користування кредитом, оскільки розмір процентів не збільшувався. Позивачем доведено належними доказами наявність у відповідача заборгованості по процентам у розмірі 11860,20 грн, яка відповідає умовам укладеного кредитного договору.

Суд першої інстанції на наведене вище уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову у стягненні процентів за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» процентів за користування кредитом в розмірі 11860,20 грн з ухваленням нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог, та зміні в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при задоволенні апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь банку підлягає компенсації 4026 грн фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи.

Враховуючи те, що справа є малозначною, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та прийняти постанову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» проценти за користування кредитом у сумі 11860,20 грн.

Змінити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2024 року в частині розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 2684 гривні компенсації судового збору за подання позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 4026 гривень судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов