Ухвала

від 10.10.2024 по справі 295/13933/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/13933/24

2-з/295/95/24

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

10.10.2024 року м. Житомир

Суддя Богунськогорайонногосудуміста ЖитомираСтрілецькаО.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансорендсервіс»</a>, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди шляхом зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить зобов`язати відповідача відновити попередній стан частини прибудови до нежилих приміщень загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м першого поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 (монтаж склопакету, відновлення пошкодженої стіни та приведення фасаду у попередній стан); зобов`язати ТОВ «Трансорендсервіс» зняти перешкоду у вигляді металевого предмету до вхідних дверей прибудови за вказаною адресою; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 23.09.2024 позовна заява залишена без руху.

07.10.2024 позивачка подала заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

04.10.2024 ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони керівнику ТОВ «Трансорендсервіс» ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо прибудови до нежитлових приміщень загальною площею 53,1 та 20,2 кв.м. першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі проводити будівельно-монтажні роботи, крім відновлення майна прибудови до первісного стану.

Заявник зазначає, що директор ТОВ «Трансорендсервіс» ОСОБА_3 вчиняє неравмірні дії відносно належного їй та ОСОБА_2 майна, шляхом його руйнування, вказані дії зафіксовані заявою про вчинення кримінального правопорушення від 12.09.2024. Неправомірні дії відповідача носять систематичний характер, що підтверджується заявою про вчинення злочину від 01.10.2024.

Мотивуючи заявлені вимоги щодо забезпечення позову заявник посилається на те, що вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача забезпечить позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення та вподальшому усуне перешкоди у його виконанні.

Натомість невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого руйнування об`єкту нерухомості або захоплення його вцілому, що ускладнить поновлення прав позивача та виконання рішення суду.

Вважає, що беручи до уваги предмет позову, пред`явлену вимогу про зобов`язання вчинити дії та стягнути моральну шкоду, надані докази в обгрунтування позовних вимог, ймовірність ускладнення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, існують достатні підстави для задоволення заяви.

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила додаткове обгрунтування до заяви про забезпечення позову, яке надійшло до суду 07.10.2024, в якому вказала, що подана 04.10.2024 заява про забезпечення позову стосується правовідносин, які склались між нею по відповідачем 12.09.2024, з даного приводу нею подана позовна заява від 07.10.2024. Неправомірні дії відповідача, які зафіксовані в заяві про вчинення кримінального правопорушення від 01.10.2024 будуть предметом спору в майбутньому, на даний час позовна заява готується для подачі до суду.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.10.2024 (п`ятниця) заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Стрілецької О.В., як судді, на розгляд якої передані матеріали позовної заяви ОСОБА_1 .

Матеріали заяви про забезпечення позову отримані головуючою 09.10.2024, у зв`язку з перебуванням у відпустці 07.10.2024 - 08.10.2024.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті149ЦПК Українизабезпечення позовудопускається на будь-якій стадії розглядусправи,якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Пунктом 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц.

Нормамип.4ч.1ст.151ЦПК Українипередбачено,що заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, слідчий суддя доходить висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як спадкоємиця після смерті ОСОБА_5 , є співвласниками нежилих приміщень на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , площею 53,1 кв.м. та 20.2 кв.м.

ТОВ «Трансорендсервіс» на праві власності належать підвальні приміщення загальною площею 123,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які мають власний окремий вихід у двір.

Згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 02.04.2024 (справа № 295/11891/20) задовлені позовні вимоги ТОВ «Трансорендсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як спадкоємиці після смерті ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном; зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (як правонаступника ОСОБА_5 ) за власний рахунок знести прибудову до нежилих приміщень, загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; вирішено питання судових витрат, копія якої долучена до позовної заяви. Згідно вказаного судового рішення встановлено порушення прав ТОВ «Трансорендсервіс», як власника нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , захист яких полягає у знесенні самочинно здійсненої відповідачами прибудови.

За правилами ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись з позовом позивач заявляє вимогу про зобов`язання відповідача ТОВ «Трансорендсервіс», керівником якого є ОСОБА_3 , відновити попередній стан прибудови, власником якої є позивач та ОСОБА_2 , яких цю ж прибудову зобов`язано знести згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 02.04.2024, як об`єкт самочинного будівництва.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а відтак є безпідставними посилання позивачки на порушення її права власності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12, 81 ЦПК України).

Проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, суть і предмет позову, докази, подані позивачкою разом з поданням позовної заяви в обгрунтування заявлених вимог, захід забезпечення позову, який просить застосувати позивачка, їх співрозмірність та відповідність, суд вважає, що захід забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , не є відповідним і пропорційним до заходу забезпечення позову, який просить застосувати заявниця, судом не встановлено на даній стадії провадження достатньо підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Також судом не встановлено, яким чином захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії може зробити неможливим або значно ускладнити виконання судового рішення, яке може бути ухвалене в даній справі, про відшкодування майнової шкоди шляхом приведення самочинно здійсненої прибудови у попередній стан.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що захід забезпечення позову, який просить застосувати позивачка, фактично може мати на меті перешкодити виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, що є неприпустимим, що відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 25.07.2024 у справі № 565/1607/23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечуватипозов шляхомзупинення виконаннясудових рішень,що набрализаконної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 640/32706/21 (адміністративне провадження № К/990/25212/22, К/990/27365/22) вказано, що «судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судове рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

[…] Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили».

Отже, беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено наявність достатніх правових підстав для застосування заходу забезпечення у вигляді заборони вчиняти дії в межах заявлених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди шляхом приведення самовільно здійсненої прибуди до попереднього стану у зв`язку з їх неспіврозмірністю та невідповідністю з метою реалізації.

Щодо поданого позивачкою 07.10.2024 ОСОБА_1 додаткового обґрунтування до заяви про забезпечення позову, суд не бере його до уваги, оскільки його подання не передбачене нормами Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, з його змісту неможливо зрозуміти, яких обставин воно стосується.

За правилами ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову може подаватися до подання позовної заяви, одночасно з пред`явленням позову, після відкриття провадження у справі.

Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 18.09.2024, була залишена без руху згідно з ухвалою від 23.09.2024, тобто питання про відкриття провадження у справі не було вирішено, заява про забезпечення позову подана ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 03.10.2024, надійшла до суду 04.10.2024, тобто після подання позовної заяви, до відкриття провадження у справі, саме в межах поданого позову, а відтак розглядається судом одночасно з позовною заявою в межах заявлених позовних вимог.

Будь-які правові підстави вважати подану 04.10.2024 заяву про забезпечення позову заявою поданою до подачі позову по ч. 1 ст. 152 ЦПК Украни відсутні.

Керуючись ст. ст.151-153,258,260,261, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її складення.

Суддя О.В. Стрілецька