Ухвала

від 10.10.2024 по справі 355/492/24

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/492/24

Провадження № 1-кп/355/112/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у в залі суду с. Баришівка матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023111130003692 від 23.10.2023 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м, Бориспіль Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта повна загальна середньою, офіційно не працевлаштованого, не депутата, не інваліда, одруженого, раніше судимого: 06.04.2012 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі 3 (три) роки 6 (шість) місяців з конфіскацією майна; 23.12.2021 Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 1 87. ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком терміном на 3 роки,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2024 року до Баришівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатком у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111130003692 від 23.10.2023 року за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.187 КК України.

15 серпня 2024 року обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою до 14 жовтня 2024 року включно.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів у зв`язку з тим, що ризики, передбачені п. п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час продовжують існувати та не відпали.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти продовження строкутримання під вартою ОСОБА_4 , вказав, що обвинувачений хоча і є раніше судимою особою, але припинив вчиняти кримінальні правопорушення, одружився, має на утриманні неповнолітню дитину, неофіційно працевлаштований, має алібі на день, у який йому інкримінується вчинення злочину за ч. 4 ст. 187 КК України, наявність ризиків прокурором не доведена, тому просить застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виглядітримання під вартоюпідлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого чи свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Згідност.178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Суд вважає доведеним прокурором наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2,3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України, які на даний час є реальними та дійсними, та неможливість ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу у зв`язку з наступним.

Пункт 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, санкція за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, через що обвинувачений, розуміючи, що йому загрожує покарання виключно у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду.

Пункт 2 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовується тим, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний момент не встановлено місця, у де знаходиться викрадений ноутбук, яким обвинувачений разім з невстановленою особою заволодів шляхом розбійного нападу.

Враховуючи, що на даний момент судом не допитані потерпілі та свідки, то ризик, передбачений пунктом 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.

За цих же підстав наявний і ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно якому обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтований тим, що обвинувачений ОСОБА_4 будучи раніше судимою особою, на шлях виправлення не встав, у зв`язку з відсутністю засобів існування продовжує вчиняти корисливі кримінальні правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строкутримання під вартоюмає оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.Тримання під вартоюта продовження строкутримання під вартоюможе бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Згідно положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який стосується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У відповідності з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює всі обставини у їх сукупності, у тому числі: дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий та офіційно не працевлаштований.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, враховуючи особу підозрюваного, який офіційно не працює, раніше судимий, будь-яких даних про відсутність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків та запобігти можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вбачається доцільним продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Доводи захисника щодо обрання відносно ОСОБА_4 домашнього арешту у якості запобіжного заходу, оскільки останній одружений та має малолітню дитину та потребує брати участь у їх житті не спростовують наявність вищеперелічених ризиків.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні цього питання суд виходить з того, що: 1) особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України, у вчиненні якого обвинувачується особа, та встановлені ризики; 2) умови домашнього арешту, який по суті є більш м`якою формою ізоляції обвинуваченого, не запобігають можливості його вільного спілкування як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з свідками, потерпілими, з цих підстав домашній арешт не зможе ефективно запобігти вказаним ризикам.

Суд при цьому враховує, що об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суду надано не було, як і не наведено жодних доводів, що він не буде переховуватися від суду, не буде впливати на свідків, не продовжить вчинення кримінальних правопорушень.

Таким чином, в судовому засіданні під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлено, що стороною обвинувачення доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1ст. 194 КПК України, тобто наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, недостатність в даному випадку на даний час застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, що дає підстави для задоволення даного клопотання.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 14. 10. 2024 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 176-178, 183, 186, 193,194, 196, 197, 309, 314, 291, 331, 372, 375, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» у кримінальному провадженні №12023111130003692 від 23.10.2023 року на строк 60 (шістдесят) днів, а саме до 08.12.2024 року.

Ухвала про продовження строк) запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_1