Постанова

від 08.10.2024 по справі 692/660/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1529/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №692/660/24 Категорія: 311000000 ЧЕПУРНИЙ О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Широкова Г.К.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Центр дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради Черкаської області;

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради Черкаської області про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

06.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про поновлення на роботі. Позов обґрунтовано, тим, що починаючи з 03.06.2016 року він працював в Центрі дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради Черкаської області на посаді працівника по ремонту приміщення. Після проходження медичних оглядів лікарями Драбівської районної лікарні та направлення всіх необхідних документів до МСЕК №4 м. Черкаси 29.06.2023 року позивач отримав довідку до акта огляду МСЕК про призначення йому ІІІ групи інвалідності безтерміново по загальному захворюванню з ураженням опорно-рухового апарату та надано індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю № 2170 від 29.06.2023 року.

Вказує, що керівник закладу де він працював не взяла у нього реабілітаційну програму, а пенсійне посвідчення пізніше сфотографувала на телефон. Після повідомлення керівника про отримання третьої групи інвалідності ставлення до позивача погіршилося, вимоги реабілітаційної програми не були враховані, умов для полегшення праці згідно медичних показів не створювалося. Відбувся психологічний тиск з метою залучення позивача без його добровільної згоди до робіт, які протипоказані йому за станом здоров`я, були погрози звільненням якщо він не буде виконувати надурочні роботи, не передбачені посадовими обов`язками. Вважає, що всі ці обставини стали реальною причиною його звільнення.

Позивач вважає, що фактично не було скорочення штату працівників, крім нього, що свідчить про свідомий намір керівництва звільнити його. Вказує, що не відбулося жодних змін в організації виробництва праці, не було жодної пропозиції переведення на іншу роботу чи корегування посадових обов`язків відповідно до медичних протипоказань, не бралося до уваги переважне право на залишення на роботі в зв`язку з тим, що згідно до п.10 ч.2 ст.42 КЗпП України перевага в залишенні на роботі надається працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

У зв`язку з викладеними обставинами позивач вважає звільнення його з роботи неправомірним, просить суд скасувати наказ про звільнення та поновити на посаді.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Центру дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради Черкаської області про поновлення на роботі відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того,що позивачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами порушення роботодавцем порядку вивільнення з підстав, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, у зв`язку зі звільненням його з посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15.07.2024 року по справі № 692/660/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення суд внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права було не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що в результаті призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи.

Вказує, що у відповідача фактично не відбулося змін у виробництві необхідних для скорочення штату за рахунок посади позивача, оскільки об`єм робіт, які виконував позивач відображається в їх посадових інструкціях і на сьогоднішній день, зі свідчень безпосередньо керівника та свідків відповідача, ці роботи виконуються невідомими третіми особами без жодного оформлення керівництвом відповідача наданих послуг та трудових обов`язків.

Зазначає, що свідчення свідків відповідача чітко доводять, що насправді мав місце конфлікт між позивачем та керівником відповідача внаслідок небажання керівника відповідача враховувати приписи реабілітації програми позивача, що по суті є злісним та триваючим у часі правопорушенням передбаченим ст. КК України, наслідком якого стало неправомірне звільнення позивача виключно з особистих мотивів.

Вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що стороною відповідача не було надано доказів реальних змін організації виробництва і праці, які стосуються саме посади позивача та того, що керівництво позивача пропонувало йому інший об`єм роботи на його посаді за рахунок розподілу трудових годин між іншими працівниками, які виконують подібні роботи чи іншу роботу.

28 серпня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від директора Центру дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради О. Масюк надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15.08.2024 року без змін.

Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути задоволена, так як з матеріалів справи та поданої позовної заяви позивачем не доведено та не надано жодних доказів про порушення його прав. Суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального та процесуального права та виніс по суті спору справедливе та законне рішення, яке на думку відповідача скасуванню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасниківсправи,які з`явилисьв судовезасідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При розгляді справи судом встановлено, що Наказом від 13.06.2016 року №12-к «Про призначення ОСОБА_1 », позивача було призначено в Драбівський районний будинок дитячої творчості працівником по ремонту приміщення на 0,5 ставки (за сумісництвом) з 06 червня 2016 року (а.с.7).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ ОСОБА_1 має групу інвалідності ІІІ групи з 27.06.2023 року безтерміново, що також підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 . 29.06.2023 року була складена його індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю № 2107 (а.с.8-11).

Згідно наказу Центру Дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради Черкаської області від 14.03.2024 року № 6-к «Про зміни в структурі та внесення змін до штатного розпису ЦДЮТ Драбівської селищної ради» було наказано скоротити посаду робітника з обслуговування і ремонту будівлі - 0,5 штатної одиниці, за рахунок скороченої посади збільшено шатну одиницю посади костюмера з 0,25 до 0,75, внесено до штатного розпису відповідні зміни з 14 травня 2024 року та вирішено попередити про наступне вивільнення під підпис робітника з обслуговування і ремонту будівель ОСОБА_1 . З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений під підпис, про що він не заперечував в судовому засіданні (а.с.23).

07.05.2024 року Центром Дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради Черкаської області було винесено наказ №12-к про звільнення ОСОБА_2 в зв`язку зі змінами в структурі та неможливістю переведення на іншу посаду, п.1 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з даним наказом, про що було складено акт № 2 про відмову від підписання наказу про звільнення від 14.05.2024. В акті зазначено, що ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про його звільнення, що останній відмовився його підписувати, але копію наказу отримав (а.с.12). Вихідна допомога була виплачена в розмірі середнього місячного заробітку.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудовогодоговору зазазначеною підставоювідбувається вразі реорганізаціїпідприємства (череззлиття,приєднання,поділ,виділення,перетворення),зміни йоговласника,ухвалення власникомабо уповноваженимним органомрішення проскорочення чисельностіабо штатуу зв`язкуз перепрофілюванням,а такожз іншихпричин,які супроводжуютьсязмінами ускладі працівниківза посадами,спеціальністю,кваліфікацією,професією.

Позивач працював у відповідача за сумісництвом на посаді працівника по ремонту приміщення на 0,5 ставки.

Має основне місце роботи двірником в Драбівському ліцеї, де працює і в даний час, що підтвердив в судовому засіданні в ході розгляду апеляційної скарги.

Однією із основних ознак сумісництва є укладення окремого трудового договору. Порядок укладення трудового договору визначений ст. 24 КЗпП України і не залежить, чи це трудовий договір за основним місцем роботи чи за сумісництвом.

У разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, трудовий договір із працівником-сумісником може бути припинено з ініціативи роботодавця на підставі п. 1 ст. 40 КЗПП України.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП Українисумісника, як і інших працівників підприємства, необхідно персонально повідомити про наступне вивільнення не пізніше ніж за 2 місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі. Це право передбачено ст. 42 КЗпП України. про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При скороченні чисельності та штату працівників особам, які потрапили під скорочення, відповідно до ст. 44 КЗпП України виплачується вихідна допомога.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку зі змінами в структурі та внесення змін до штатного розпису Центру дитячої та юнацької творчості та неможливістю переведення на іншу посаду .

Так, вказаним вище Наказом від 14.03.2024 року № 6-к скорочено посаду робітника з обслуговування і ремонту будівлі 0,5 штатної одиниці, яку займав ОСОБА_1 . За рахунок скороченої посади робітника з обслуговування і ремонту будівлі збільшено кількість штатних одиниць посади костюмера з 0,25 на 0,75. Внесено з 14.05.2024 року до штатного розпису Центру дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради, а саме: виведено посаду робітника з обслуговування і ремонту будівлі 0,5 штатних одиниць; введено додатково до посади костюмера 0,5 штатних одиниць.

Отже, Наказом від14.03.2024року №6-кпередбачено виведеннязі структурипідприємства посадуробітника зобслуговування іремонту будівель,введено додатководо посадикостюмера 0,5штатних одиниць.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 відповідач надав суду штатний розпис станом на 14.05.2024 року згідно якого штат складається з 15,45 штатних одиниць до якого входять: директор, методист, культорганізатор, керівник гуртка, акомпаніатор, завідуючий господарством, прибиральник, костюмер, сторож (а.с.34)

Відповідно ч. 3ст. 64 ГК Українипідприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 443/299/22 суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, так як право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, а суд зобов`язаний лише з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що при звільненні позивача з роботи норми чинного законодавства не були порушені.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21) зазначено: «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

Оскільки позивач має постійне місце роботи, в Центрі дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради Черкаської області працював за сумісництвом, про майбутнє вивільнення був повідомлений належним чином у передбаченому законом порядку та з дотриманням строків передбачених ст. 49-2 КЗпП України, підстави для застосування положень ст. 42 КЗпП України відсутні, також при звільненні відповідачем були дотримані норми щодо виплати вихідної допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження скаржникастосовно того,що йогозвільнення пов`язанез дискримінацієюза ознакоюінвалідності непідтверджено жодниминалежними доказами.

Щодо посилання ОСОБА_1 що причиною звільнення є встановлення йому інвалідності та про відмову керівника від отримання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, вони не можуть бути прийняті до уваги , оскільки позивач працював у Центрі дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради Черкаської області на посаді ремонтника приміщення за сумісництвом на 0,5 ставки (а.с.7), а відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 2 107 від 29.06.2023 року вбачається, що основна робота ОСОБА_1 двірник (а.с.9), яку він займає і до сьогодні в Драбівському ліцеї, що останній не заперечує.

Твердження позивача в судовому апеляційної інстанції про наявність у нього переважного права перед іншими працівниками на залишення на посаді колегія суддів також не може прийняти до уваги, оскільки у зв`язку із змінами в структурі Центру Центрі дитячої та юнацької творчості Драбівської селищної ради Черкаської області із штатного розпису було виключено тільки посаду на 0,5 ставки робітника з обслуговування та ремонту будівлі, що свідчить про відсутність підстав застосування положень щодо пере важності права залишення на роботі.

Інші доводиапеляційної скарги суттєвимине являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвелиабо могли призвести до неправильноговирішення справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене судом першої інстанції винесено законне та обґрунтоване рішення, яке не підлягає зміні чи скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є недоведеними, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Драбівського районногосуду Черкаськоїобласті від11липня 2024року без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Драбівськогорайонного судуЧеркаської областівід 11липня 2024рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 10 жовтня 2024 року.

Судді