Постанова

від 01.10.2024 по справі 927/1073/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 927/1073/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Аветисян Р.М., дов. від 05.01.2024 (в режимі відеоконференції);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Котляр Т.М., дов. № 15/3/2-1748-23 від 19.06.2024;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Алчевське автотранспортне підприємство 10967"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024

у справі № 927/1073/23 (суддя - Ноувен М.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алчевське автотранспортне підприємство 10967"

до

1) Головного управління національної поліції в Чернігівській області

2) Чернігівської обласної прокуратури

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України

про стягнення 45 551,65 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Алчевське автотранспортне підприємство 10967" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління національної поліції в Чернігівській області та Чернігівської обласної прокуратури про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України 45 551,65 грн майнової шкоди.

Підставою звернення з позовом стало невчасне виконання ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03.05.2023, що призвело до сплати штрафу та завданню збитків (у вигляді упущеної вигоди із розрахунку чистої калькуляції чистого прибутку за одне перевезення 6 110,33 грн х 5).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено, що є підставою для нарахування відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Алчевське автотранспортне підприємство 10967" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення і ухвали нове, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що:

1) доказом бездіяльності відповідальної особи є те, що рішення про повернення арештованого майна не виконано;

2) на думку позивача, надаючи оцінку тому чи скористалось ТОВ "КИП і Ко" правом відмови від заявки суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки це не має значення для справи, як і те, чи мав позивач можливість виконати перевезення іншим транспортним засобом (далі - ТЗ), оскільки в договорі визначено конкретний ТЗ і представник позивача не повинен був наводити стан інших ТЗ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 25.06.2024.

27.05.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 задоволено вказане клопотання.

31.05.2024 до апеляційного суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що:

1) видати автомобіль того ж дня було неможливим, оскільки він знаходився на відповідальному зберіганні КП «Послуги» у м. Прилуки за 200 км від проведення досудового розслідування;

2) в матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем права на оскарження рішення, дій та бездіяльності слідчого або прокурора в порядку ст.ст. 303-307 КПК України;

3) позивач не довів того, що він не міг змінити строк виконання заявки та, відповідно, запобігти збиткам;

4) щодо заявлених судових витрат, бюджетне законодавство не передбачає таких витрат у Державному бюджеті на 2024 рік.

04.06.2024 до апеляційного суду від відповідача-1 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

11.06.2024 до апеляційного суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що:

1) за результатами проведення службового розслідування встановлено, що факти порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час повернення арештованого майна в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42022270000000118 від 01.08.2022 не знайшли свого підтвердження;

2) відповідно до заявки від 26.04.2023 позивач мав здійснити перевезення солі в період з 04.05.2024 і по 09.05.2023, а відповідно, станом на 28.04.2023, тобто до початку запланованого періоду перевезення, позивач був обізнаний про тимчасове позбавлення прав володіння та користування;

3) позивач не довів, що був позбавлений можливості змінити строки виконання договору, тим самим створити умови для його виконання і отримання оплати, відповідно запобігти збиткам у вигляді неотримання доходів.

25.06.2024 судове засідання не відбулося, в зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. на лікарняному.

В зв`язку з виходом судді Барсук М.А. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 03.09.2024.

03.09.2024 до апеляційного суду надійшла заява Київської міської прокуратури щодо повноважень представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 розгляд справи було відкладено на 01.10.2024.

01.10.2024 представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа. (а.с. 111-117 том 3).

Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи.

Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи.

Представник позивача, у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача-2, у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.04.2023 старшим слідчим СУ ГУНП в Чернігівській області Гончар А.В. проведено обшук території Прилуцького полігону (міське сміттєзвалище) в т.ч. будівель і споруд, розташованих в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:05:000:0193 і вилучено майно ТОВ "Алчевське автотранспортне підприємство 10967", а саме: ТЗ SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс страхування, ключі від автомобіля марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , товарно-транспортну накладну № 27/04-01 від 27.04.2023 (а.с. 80 том 1).

Слідчий відділу СУ ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції Ільченко В.Р. подала до слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова клопотання про арешт майна від 29.04.2023, в якому просила накласти арешт на майно, яке вилучено 28.04.2023 на території Прилуцького полігону (міське сміттєзвалище) в т.ч. будівель і споруд, розташованих в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:05:000:0193, які перебувають у користуванні комунального підприємства (далі - КП) "Послуга" Прилуцької міської ради Чернігівської області із забороною відчуження, розпорядження та користування його власникам та іншим особам, в тому числі на автомобіль марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу SCANIA , реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс страхування, ключі від автомобіля марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником яких є "TOV PARALLEL`KO" (ЄДРПОУ 31142388).

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркач О.Г від 03.05.2023 у справі № 751/3369/23, (провадження № 1-кс/751/769/23), задоволено частково клопотання про арешт майна, поданого слідчим у кримінальному провадженні (слідчим відділу СУ ГУНП в Чернігівській області Ільченко В.Р.), погодженого прокурором у кримінальному провадженні (прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури Довгошей О.А.) (а.с. 80 том 1).

Ухвалено накласти арешт на майно, вилучене 28.04.2023 під час обшуку території Прилуцького полігону (міське сміттєзвалище) в т.ч. будівель споруд, розташованих в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:05:000:0193, які перебувають у користуванні КП "Послуга" Прилуцької міської ради Чернігівської області, а саме: автомобіль марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс страхування, ключі від автомобіля марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником яких є "TOV PARALLEL`KO" (ЄДРПОУ 31142388) та які перебувають у законному володіння ТОВ "Алчевське автотранспортне підприємство 10967" з забороною відчуження та розпорядження вказаним майном. Передати автомобіль марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс страхування, ключі від автомобіля марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 на відповідальне зберігання законному власнику або володільцю. Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим прокурором.

03.05.2023 директор ТОВ "Алчевське автотранспортне підприємство 10967" ОСОБА_1 вручив під розпис слідчому відділу СУ ГУНП в Чернігівській області Ільченко В.Р. заяву з проханням повернути в т.ч. вилучений під час обшуку 28.04.2023 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію, ключі від автомобіля, страховий поліс (а.с. 81 том 1).

Директор ТОВ "Алчевське автотранспортне підприємство 10967" ОСОБА_1 05.05.2023 направив заяви (а.с. 82-89 том 1) з проханням виконати ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г. від 03.05.2023 у справі № 751/3369/23, провадження № 1-кс/751/798/23 та негайно повернути майно вилучене 28.04.2023 в ході обшуку території Прилуцького полігону (міське сміттєзвалище) в т.ч. будівель та споруд, розташованих в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:05:000:0193, які перебувають у користуванні КП "Послуга" Прилуцької міської ради Чернігівської області автомобіль марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу SCANIA , реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс страхування, ключі від автомобіля марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 : № 05/05-1 на ім`я уповноваженого слідчого відділу СУ ГУНП в Чернігівській області у кримінальному провадженні № 42022270000000118; № 05/05-2 на ім`я уповноваженого прокурора відділу Чернігівської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 42022270000000118. Вказані листи отримано 08.05.2023 (а.с. 85, 89 том 1).

Вилучене майно повернуто 11.05.2023 (а.с. 91 том 1).

Разом з цим, 01.09.2017 між ФОП Зеленіним Ю.Ф., як суборендодавцем, та ТОВ "Алчевське автотранспортне підприємство 10967", як суборендарем, укладено договір суборенди (піднайма) ТЗ № 010917 (а.с. 68-69 том 1), на підставі умов якого суборендодавець зобов`язується передати суборендареві в строкове платне користування транспортний засіб згідно з актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору (надалі іменується "автомобілі"), а суборендар зобов`язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою здійснення своєї підприємницької діяльності - перевезень.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.09.2017 суборендодавець передав, а суборендар прийняв серед іншого самоскид SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 70 том 1).

В подальшому, 17.04.2023 між позивачем, як перевізником, та ТОВ "Торговий дім "КИП і Ко", як замовником, укладено договір перевезення вантажу № 17/01-2023, відповідно до умов якого перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із заявкою) з місця відправлення, до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (далі іменується "вантажоотримувач"), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (а.с. 73-77 том 1).

Згідно з п. 2.9 договору № 17/04-2023 для надання послуг згідно з даним договором перевізник надає наступний вантажний ТЗ SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2008, номер шасі НОМЕР_2 .

Пунктом 4.2.2 договору № 17/04-2023 передбачено, що замовник має право відмовитись від заявки, якщо перевезення не здійснено протягом 1-го дня від дати перевезення, зазначеної у заявці.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та закінчується 31.12.2023, але у будь-якому випадку до його повного виконання (п. 9.2 договору № 17/04-2023).

Відповідно заявки № 1 від 26.04.2023 на перевезення солі для промислового переробляння за договором перевезення вантажу № 17/04-2023, ТОВ "Торговий Дім "КиП і Ко" просив позивача про перевезення: 04.05.2023 вартістю з ПДВ 23 320,00 грн; 05.05.2023 вартістю з ПДВ 23 320,00 грн; 06.05.2023 вартістю з ПДВ 23 320,00 грн; 08.05.2023 вартістю із ПДВ 23 320,00 грн; 09.05.2023 вартістю з ПДВ 23 320,00 грн (а.с. 79 том 1).

Претензією № 1 від 26.05.2023 року ТОВ "Торговий дім "КИП і Ко" запропонував позивачеві відповідно до п. 6.4 договору перевезення вантажу № 17/04-2023 у зв`язку з нездійсненням позивачем перевезення згідно заявки № 1 в добровільному порядку сплатити штраф за порушення строків перевезення у розмірі 3 000,00 грн за кожне перевезення, а всього: 5 перевезень х 3 000 грн = 15 000,00 грн на зазначений в цьому листі р/р (а.с. 90 том 1).

Згідно з платіжною інструкцією № 3878 від 29.05.2023 позивач сплатив замовнику за договором № 17/04-2023 15 000,00 грн штрафу (а.с. 92 том 1).

14.06.2023 позивачем направлено претензію № 1 на ім`я начальника Головного управління національної поліції в Чернігівській області з проханням у добровільному порядку відшкодувати заподіяну майнову шкоду у розмірі 45 551,65 грн у строк до 20.06.2023 (а.с. 94-101 том 1).

Претензія отримана 19.06.2023, проте матеріальну шкоду не відшкодовано.

14.06.2023 на ім`я керівника Чернігівської обласної прокуратури направлена претензія № 2 з проханням у добровільному порядку відшкодувати заподіяну майнову шкоду у розмірі 45 551,65 грн у строк до 20.06.2023. Претензія отримана 19.06.2023 (а.с. 104-111 том 1), проте матеріальну шкоду не відшкодовано.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначав, що невчасне виконання ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03.05.2023 призвело до сплати ним штрафу та завданню йому збитки (у вигляді упущеної вигоди із розрахунку чистої калькуляції чистого прибутку за одне перевезення 6 110,33 грн х 5).

За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено, що є підставою для нарахування відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

У пункті 5.30 постанови від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи 1174 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

У позовній заяві позивач зазначав, що ним було понесено збитки (упущену вигоду) внаслідок протиправної бездіяльності органу досудового розслідування (ГУНП в Чернігівській області та Чернігівської обласної прокуратури) щодо негайного вжиття заходів з передачі автомобіля на відповідальне зберігання законному власнику або володільцю.

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ст. 16 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України).

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується, що 03.05.2023 слідчим суддею Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркач О.Г. постановлено ухвалу (а.с. 80 том 1), якою серед іншого:

- накладено арешт на автомобіль марки "Scania", р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який перебуває у законному володінні ТОВ "Алчевське автотранспортне підприємство 10967", з забороною відчуження та розпорядження вказаним майном;

- зобов`язано передати автомобіль марки "Scania", р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , поліс страхування, ключі від автомобіля марки "Scania", р.н. НОМЕР_1 на відповідальне зберігання законному власнику або володільцю.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем 03.05.2023 подано слідчому відділу СУ ГУНП в Чернігівській області заяву з проханням повернути вилучене під час обшуку 28.04.2023 майно, в тому числі автомобіль "Scania", р.н. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію, ключі від автомобіля, страховий поліс, яку відповідно відмітки слідча отримала 03.05.2023.

Позивач повторно звернувся з проханням виконати ухвалу слідчого судді від 03.05.2023 із заявами від 05.05.2023 до уповноваженого слідчого СВ СУ ГУНП в Чернігівській області (№ 05/05-3) та до уповноваженого прокурора відділу Чернігівської обласної прокуратури (№ 05/05-2).

Наявна в матеріалах справи розписка, яка не містить будь-яких зауважень чи заперечень позивача свідчить про отримання ним 11.05.2023 автомобіля з ключами від нього та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (а.с. 91 том 1).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (ч. 1 ст. 18 ГПК України).

Відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист (ст. 114 КПК України).

Нормами чинного КПК України не передбачені строки передачі арештованого майна на зберігання законному володільцю або користувачу.

Ухвала слідчого судді від 03.05.2023 також не містить строків передачі майна на зберігання.

Посилання позивача на те, що ухвала слідчого судді від 03.05.2023 не виконана спростовується наявною у матеріалах справи розпискою від 11.05.2023.

При цьому положеннями КПК України передбачено, що негайному виконанню підлягає ухвала слідчого судді саме щодо накладення арешту.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини 1 статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

За правилом частини 2 статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Вказане свідчить про те, що реалізація особою права на оскарження до суду процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, є однією із засад кримінального судочинства, наслідки розгляду якої відображаються в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду такої скарги на рішення.

Таким чином, позивач, вважаючи, що слідчим та/або прокурором не виконано повною мірою свої службові обов`язки, не здійснено інших процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити, міг оскаржити таку бездіяльність у порядку, передбаченому ст. 303 КПК України.

Натомість, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) слідчих, вчинених при проведенні досудового слідства у конкретній справі, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

При цьому, слід зазначити, що з`ясування законності проведення законності слідчих дій, зокрема, щодо вилучення майна, а також повернення майна в кримінальному провадженні, яке не припинено, судом господарської юрисдикції може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають вирішенню під час досудового розслідування кримінальної справи по суті та буде втручанням у діяльність інших органів.

Колегія суддів зазначає, що встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку господарського судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури.

Утім матеріали справи не містять, як доказів реалізації позивачем права на оскарження рішення, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у порядку, встановленому ст.ст. 303-307 КПК України, так і доказів визнання судом у встановленому вищевказаними положеннями порядку незаконними дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які в даному випадку є належними доказами протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності відповідної посадової особи.

Враховуючи викладене посилання скаржника на те, що доказом бездіяльності відповідальної особи є те, що рішення про повернення арештованого майна не виконано без доказів визнання таких дій незаконними у визначеному законом порядку, - правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20) викладено правову позицію, відповідно до якої наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Крім того, відсутність у діях старшого слідчого СУ ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Ільченко В.Р. фактів порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час повернення арештованого майна - автомобілю марки "Scania", р.н. НОМЕР_1 в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42022270000000118 від 01.08.2022 встановлена і підтверджена висновком службового розслідування від 17.07.2023 (а.с. 46-51 том 2).

Також матеріали справи не містять доказів письмової відмови слідчих органів у передачі арештованого майна позивачу.

Вказане в сукупності свідчить про те, що позивачем не доведено неправомірність дії посадової особи чи органу.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено і факту та наявності майнової шкоди.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу (далі - ГК) України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, неодержаний прибуток (втрачена вигода) - це розрахункова величина вартості очікуваного приросту в майні, що базується на даних, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо іншій учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Позивач посилався на те, що внаслідок бездіяльності у передачі арештованого майна відповідачами, останньому спричинено майнову шкоду в сумі 45 551,65 грн, яка складається з 15 000,00 грн штрафу, сплаченого позивачем ТОВ "Торговий Дім "КиП і Ко", а також 30 551,65 грн упущеної вигоди.

При цьому, позивач зазначав, що збитки позивача полягають у неотриманні доходів у вказаному в позовній заяві розмірі від виконання договору перевезення вантажу № 17/04-2023 від 17.04.2023, укладеного між позивачем та ТОВ "Торговий Дім "КиП і Ко".

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов даного договору позивач повинен був здійснити 04.05.2023, 05.05.2023, 06.05.2023, 08.05.2023, 09.05.2023 перевезення солі для промислового переробляння на підставі заявки № 1 від 26.04.2023. При цьому, вилучення майна сталось 28.04.2023, а арешт було накладено 03.05.2023.

Вказане свідчить про те, що станом на 28.04.2023 (тобто більш ніж за тиждень до запланованої дати виконання заявки) позивач був обізнаний про тимчасове позбавлення його прав володіння та користування визначеним договором автомобілем.

Умовами договору № 17/04-2023 визначено, що перевізник зобов`язаний забезпечити своєчасне подання транспортного засобу, що придатний для перевезення вантажів для завантаження, відповідно до погодженої заявки замовника.

Також договір не містить № 17/04-2023 заборони заміни ТЗ на інший.

Крім того, спірний ТЗ знаходиться у володінні позивача на підставі договору суборенди, на підставі якого за актом від 01.09.2017 позивачу також було передано і інші самоскиди SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 70 том 1).

Отже, позивач не позбавлений був можливості для виконання зобов`язання погодити та надати інший ТЗ.

Слід також зазначити, що у п. 4.2.2 договору № 17/04-2023 визначено право замовника на відмову від заявки, якщо перевезення не здійснено протягом 1-го дня від дати перевезення, зазначеної у заявці.

Першою датою перевезення відповідно до заявки вказано 04.05.2023, разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що замовник позивача відмовився від заявки у зв`язку з втратою інтересу (ч. 3 статті 612 ЦК України) після нездійснення першого перевезення позивачем. Натомість наявна у матеріалах претензія № 1 від 26.05.2023 свідчить про відмову замовника від подальшого співробітництва з позивачем, а не відмову від заявки.

Крім того, позивачем не надано доказів вжиття ним всіх можливих заходів, спрямованих на уникнення збитків, а саме звернення до замовника із заявами про зміну строків надання послуг, тим самим створити умови для їх виконання і отримання оплати, відповідно запобігти збиткам у вигляді неотриманих доходів, а також сплати штрафу за прострочення виконання перевезень.

В силу статті 42 ГК України підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.

Тобто, позивач, у питанні можливості додержання строків виконання послуг з перевезення, передбачених відповідними договорами, діяв на власний ризик.

Таким чином позивачем не доведено, що можливість виконання договорів та отримання плати за виконані роботи ним повністю втрачена саме внаслідок протиправних дій відповідачів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування та спричиненою шкодою.

Оскільки в такій категорії спорів як відшкодування шкоди до предмету доказування, входить встановлення чи мали місце неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Таким чином надання судом оцінки тому чи скористалось ТОВ "КИП і Ко" правом відмови від заявки та тому чи мав позивач можливість виконати перевезення іншим транспортним засобом входить до предмету доказування у справі в частині причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надано, а тому погоджується із рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024 у справі № 927/1073/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алчевське автотранспортне підприємство 10967" на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024 у справі № 927/1073/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024 у справі № 927/1073/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи № 927/1073/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 11.10.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук