Постанова

від 09.10.2024 по справі 906/172/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Справа № 906/172/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Левченко О.В.

відповідача: Приведьон В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06 серпня 2024 року у справі №906/172/23 (повний текст складено 06 серпня 2024 року, суддя Соловей Л.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Товкачівський Гірничо-Збагачувальний Комбінат"

до Акціонерного товариства "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО"

про визнання наявності та відсутності прав

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06 серпня 2024 року у справі №906/172/23 відмовлено у задоволенні заяви АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" від 11 червня 2024 року (вх. №684 від 11 червня 2024 року) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 27 липня 2023 року у справі №906/172/23. Рішення Господарського суду Житомирської області від 23 липня 2023 року у справі №906/172/23 залишено в силі.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06 серпня 2024 року у справі №906/172/23 і постановити нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" від 11 червня 2024 року (вх. №684 від 11 червня 2024 року) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 27 липня 2023 року у справі №906/172/23 та відмовити у позовних вимогах.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2024 року по справі №911/1359/22 (справа щодо обов`язковості виконання учасниками ринку електричної енергії та імперативності рішень (постанов) НКРЕКП по відношенню до норм Цивільного та Господарського кодексів України) дійшов наступних висновків: "підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332".

Скаржник зауважує, що у даному випадку Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, виходячи з того, що договір є типовим, не застосовує положення статті 179 Господарського кодексу України і не приходить до висновку, що учасники ринку також мають укладати додаткові угоди щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій. Крім того, зазначені висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду безпосередньо мають вплив, в тому числі і на зазначені правовідносини між АТ "Житомиробленерго" та ПАТ "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат", в частині правомірності визначення класу напруги, оскільки, як вже вище зазначено, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що норми постанов НКРЕКП є імперативними та обов`язковими для учасників ринку електроенергії.

Апелянт звертає увагу суду, що постановою НКРЕКП від 25 серпня 2021 року №1430 внесені зміни до "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" в частині встановлення класу напруги споживачам окремо за кожною межею балансової належності, а постановою НКРЕКП від 26 червня 2020 року №1219 зазначено, що відповідні зміни та доповнення до таких типових договорів ОСР оприлюднює на власному веб-сайті та, у тому випадку, якщо споживач не ініціював розірвання договору протягом одного місяця, вважати ці зміни акцептованими. АТ "Житомиробленерго" на головній сторінці свого веб-сайту опублікувало повідомлення про зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а ПАТ "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат", як споживач послуги погодилось із вказаними змінами до договору №15-007 від 19 грудня 2018 року, оскільки продовжувало користуватися послугами АТ "Житомиробленерго" з розподілу (передачі) електричної енергії та не ініційовано протягом одного місяця після оприлюднення змін розірвання договору №15-007 від 19 грудня 2018 року. Відповідач не знав і не міг знати, що в майбутньому буде встановлено даний факт.

АТ "Житомиробленерго" стверджує, що на момент винесення судом вищевказаного рішення, відповідачу не було, і не могло бути, відомо цих висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду. Повний текст постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2024 року по справі №911/1359/22 оприлюднений в Реєстрі судових рішень 20 травня 2024. У зв`язку з цими обставинами апелянт вважає, що рішення суду повинно бути переглянуто за нововиявленими обставинами.

Листом №906/172/23/5595/24 від 20 серпня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 03 вересня 2024 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2024 року у справі №906/172/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06 серпня 2024 року у справі №906/172/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на "09" жовтня 2024 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

12 вересня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Товкачівський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" Левченко Олександра Васильовича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2024 року у справі №906/172/23 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Товкачівський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" Левченко Олександра Васильовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №906/172/23.

01 жовтня 2024 року через "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Товкачівський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а оскаржувану ухвалу у справі залишити без змін.

04 жовтня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" Приведьона Віталія Миколайовича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2024 року у справі №906/172/23 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" Приведьона Віталія Миколайовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №906/172/23.

В судовому засіданні 09 жовтня 2024 року, яке проводилося в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Житомирської області від 25 липня 2023 року у справі №906/172/23, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2023 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 лютого 2024 року, позов Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання наявності та відсутності прав задоволено.

Визнано наявність у Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" права на розрахунок вартості та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №15-007 від 19 грудня 2018 року за тарифом для споживача електричної енергії 1 класу напруги для об`єкту: назва об`єкту - ГЗК, адреса об`єкту: смт.Першотравневе, вул.Залізнична, 9, ЕІС код: 62Z4376576290727 з 01 січня 2022 року.

Визнано відсутнім у Акціонерного товариства "Житомиробленерго" права на розрахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №15-007 від 19 грудня 2018 року за тарифом для споживача електричної енергії 2 класу напруги для об`єкту: назва об`єкту - ГЗК, адреса об`єкту: смт.Першотравневе, вул.Залізнична, 9, ЕІС код: 62Z4376576290727 з 01 січня 2022 року.

11 червня 2024 року Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою про перегляд рішення суду від 25 липня 2023 року у справі №906/172/23 за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована посиланням на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 квітня 2024 року у справі №911/1359/22, мають вплив в тому числі і на правовідносини між АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" та ПАТ "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат", в частині правомірності визначення класу напруги, оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що норми постанов НКРЕКП є імперативними та обов`язковими для учасників ринку електроенергії.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви АТ "Житомиробленерго" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 27 липня 2023 року у справі №906/172/23.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами врегульовано главою 3 розділу IV ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до статей 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справи положення Конвенції, а також практику ЄСПЛ.

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (пункти 27 - 28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" №69529/01 і пункт 46 рішення від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" №2).

Згідно з частиною 2 даної статті підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Судова колегія Північно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

Звертаючись до категорії "істотності" Верховний Суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №910/17258/17).

При цьому, слід враховувати, що за своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Отже, нововиявлена обставина це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

При цьому, за правилами частини 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін; суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13).

З дослідженого колегією суддів вбачається, що в даному випадку АТ "Житомиробленерго" підставою для перегляду рішення Господарського суду Житомирської області у цій справі за нововиявленими обставинами, визначає правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 квітня 2024 року у іншій господарській справі №911/1359/22.

Однак вказаний висновок не може вважатись належним та допустимим доказом існування нововиявлених обставин, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, який в установленому порядку спростовує факти, що були покладено в основу судового рішення у справі №906/172/23.

Дослідивши судове рішення у справі №911/1359/22, колегією суддів встановлено, що воно стосується застосуванню постанови НКРЕКП №332 від 25 лютого 2022 року, яка має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, але її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори.

Однак, ухвалюючи судові рішення у справі №906/172/23 суди виходили з того, що відповідно до умов договорів №15-007 та №11/05/2021 відповідач здійснює розподіл електроенергії позивачу через електричні мережі ТОВ "Овруч Стоун", якому відповідний розподіл відповідач здійснює на межі балансової належності за першим класом напруги. Натомість безпосередньо у позивача з відповідачем відсутня межа балансової належності. У зв`язку з чим відповідно до вимог постанови НКРЕКП від 05 жовтня 2018 року №1175 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 25 серпня 2021 №1430), позивач отримує електроенергію від основного споживача за першим класом напруги, а дії відповідача щодо нарахування позивачу вартості послуг із застосуванням тарифів для другого класу напруги є протиправними.

При вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі судових рішень у інших справах дослідженню підлягає те, чи було покладено такі судові рішення в іншій справі, в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і які є докази суттєвості його впливу на результат розгляду справи.

У статті 129 Конституції України закріплено такий принцип судочинства як обов`язковість судового рішення, який має на меті гарантування такої складової верховенства права як юридична визначеність (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень). Рішення у судовій справі №911/1359/22 жодним чином не суперечать висновкам чи результату розгляду справи №906/172/23.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.

Слід враховувати, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

При цьому вирішення питання, чи правильно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №910/542/21.

Здійснивши аналіз усіх необхідних критеріїв / кваліфікації нововиявлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, на які посилається заявник, жодним чином не спростовують висновків викладених в судових рішеннях у справі №906/172/23.

Отже, колегія суддів зазначає, що обставини, на яку посилається заявник, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а наведені ним доводи свідчать про намагання здійснити переоцінку доказів у даній справі шляхом подання правового висновку Верховного Суду у іншій справі. Апелянт намагається отримати нову оцінку судом положень укладеного між сторонами договору та додатків до його.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пункти 27 - 28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" № 69529/01 та пункт 46 рішення від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" №2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. пункти 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003 року; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; пункти 42 - 44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09 червня 2011 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пункти 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що наведені заявником обставини для перегляду рішення у справі за нововиявленими обставинами не спростовують наведені у постанові суду висновки, не мають істотного значення для справи та не є нововиявленими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06 серпня 2024 року у справі №906/172/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06 серпня 2024 року у справі №906/172/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/172/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "10" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.