Рішення

від 03.10.2024 по справі 908/1196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/92/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 908/1196/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, ідентифікаційний код 02909973) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, ідентифікаційний код 00222226)

про стягнення 18 637 481,78 грн

представники сторін

від прокуратури: Токмаков О.І., посв. № 075796 від 01.03.2023

від позивача: Савченко І.Г., витяг

від відповідача: Нємна Т.І., ордер АР № 1177117 від 14.05.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 22.04.2024 надійшла позовна заява Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат 18 637 481,78 грн безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2022 по 31.01.2024.

Позов мотивовано тим, що відповідач, без належних на те правових підстав, користувався земельної ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1196/24; присвоєно справі номер провадження 19/92/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.05.2024.

14.05.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких останній просив суд позов задовольнити, зазначивши, що несплата Запорізькій міській раді орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

17.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, щодо нарахувань за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 року у розмірі 6 986 511,84 грн, відповідно норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-ІХ від 11.04.2023р. У період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю. Власниками об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (Димитрова), 44 на земельній ділянці з кадастровим номером: 23100000:07:036:0104, площею 49,9316 га є ПрАТ «Запоріжабразив» та Фонд державного майна України. В певні періоди часу ПрАТ «Запоріжабразив» використовував частини об`єктів нерухомого майна Фонду державного майна на підставі відповідних договорів оренди, однак станом на сьогодні такі договори розірвані. Площа земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки, визначена прокурором (позивачем) невірно. Прокурор (позивач) неправильно розрахував розмір безпідставно отриманого відповідачем доходу та застосував для його розрахунку площу 49,9316 (га), яка є більшою, ніж фактична площа земельних ділянок під нерухомим майном відповідача та яку використовував відповідач. Прокурором (позивачем) не встановлено, чи фактично користується відповідач земельними ділянками лише в межах його об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а відтак, чи не ґрунтується на припущеннях позивача визначена у позовній заяві орієнтовна площа для обрахунку безпідставно отриманих доходів. Ця обставина є вирішальною для визначення розміру отриманого відповідачем доходу. Тому сума позовних вимог є необгрунтованою. Також відповідач зазначив, що прокурором не доведений розмір заявлених до стягнення грошових коштів як безпідставного набутого майна. Сума сплачена ПрАТ «Запоріжабразив» на користь Запорізької міської ради за судовим рішенням № 908/1622/22 за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 року, що підпадає під дію Закону у розмірі 3 105 134,68 грн., має бути зарахована як оплата за землю за період з 01.01.2023 року (тобто після 31.12.2022 року, оскільки з 01.01.2023 року територія м. Запоріжжя є територією на який можливі бойові дії, а не ведуться активні бойові дії. Щодо відповідності дійсним обставинам справи технічної документації про нормативну грошову оцінку відповідач вказав, що такий документ є не коректним та не враховує певні коефіцієнти (що мали б бути застосовані до даної місцевості), а також містить недостовірні дані щодо вартості 1 кв.м. землі, що спричинило завищення розміру орендної плати по м. Запоріжжя в цілому. У період з 12.03.2022 по 31.12.2022 вся територія Запорізького району відносилася до території активних бойових дій у редакції Наказу № 309 станом на 25.01.2024. в зв`язку з чим, на думку відповідача, позивачем необгрунтовано нарахована сума безпідставно отриманих відповідачем доходів за період з 12.03.2022 по 31.12.2022. Викладені прокурором у позовній заяві твердження про нездійснення захисту інтересів держави самостійно органом (суб`єктом владних повноважень), яке виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який має повноваження для їх захисту, та у цьому випадку, прокурор набуває право на представництво інтересів держави, не відповідає дійсності, так як сторонами вживалися засоби для досудового врегулювання усіх спірних питань, пов`язаних з врегулюванням правовідносин щодо користування земельною ділянкою та визначення законних правових підстав для сплати сум, нарахування яких є дійсно обґрунтованим нормами чинного законодавства України та фактичними обставинами справи.

Ухвалою суду від 17.05.2024 підготовче засідання відкладено на 14.06.2024.

22.05.2024 представником позивача в підсистемі Електронний суд сформовано клопотання про долучення доказів (вх. № 10915/08-08/24 від 22.05.2024).

22.05.2024 представником позивача в підсистемі Електронний суд сформовано відповідь на відзив (вх. № 10901/08-08/24 від 22.05.2024), відповідно до якої заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:036:0013, що не заперечується сторонами, розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем не було укладено, що не дає право відповідачу коригувати податкову декларацію з орендної плати за землю в розумінні положень податкового кодексу та не звільняє ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ» від повернення безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 обов`язок ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ» щодо сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 у 2022 році існує на підставі вимог законодавства. Становище відповідача, щодо користування земельною ділянкою у 2022 році не змінювалося. У зв`язку з цим відсутні також підстави для зарахування плати за землю за період 2022 року на майбутнє. З моменту визначення меж та площі земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:07:036:0104, загальною площею 49,9316 га, зазначена земельна ділянка є цілісним об`єктом цивільних прав, поділ або об`єднання якого можливі лише за умов дотримання процедури розроблення та затвердження землевпорядної документації, передбаченої законодавством, що регулює земельні відносини. Позивач вказав, що відповідач не довів факт невикористання об`єктів нерухомого майна Фонду державного майна у спірний період. Зокрема, відповідачем не надано жодних доказів щодо розірвання договорів оренди майна №3716 від 26.09.2018, №3556 від 16.08.2016 та повернення майна за актами прийому-передачі орендареві. ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» користується земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 яка є сформованою та не поділеною (за період заявлених вимог), має закриту/огороджену. Позивач посилається, що всі об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 належать та використовуються саме ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» як єдиний закритий технологічний комплекс. Тому є підстави застосовувати для розрахунку безпідставно збережених коштів нормативну грошову оцінку для всієї земельної ділянки.

Ухвалою суду від 27.05.2024 у зв`язку з виробничою необхідністю судове засідання призначено на 05.06.2024.

Від прокуратури через підсистему Електронний суд сформовано відповідь на відзив (вх. № 11257/08-08/24 від 27.05.2024), відповідно до якої останній заперечив проти тверджень відповідача, зазначивши, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ). Відповідач використовує спірну земельну ділянку без укладення договору оренди землі і не сплачує орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі. За таких обставин, товариство (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшило свої доходи, а міська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (у т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань зі сплати земельного податку. Правовідносини зі стягнення безпідставно збережених коштів не підпадають під правове регулювання норм п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України. Законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмеживши його дію до 31.12.2022. Прокурор посилався на те, що навіть за наявності договірних відносин між міською радою та товариством, обов`язок відповідача вносити плату за земельну ділянку у 2022 році існував би на підставі вимог законодавства та Договору оренди. Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято рішення, що на територіях, де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією орендна плата за земельні ділянки не буде сплачуватися орендарями. Доводи відповідача щодо невідповідності розрахунку недоотриманих доходів з 01.07.2022 до 31.12.2022 зазначеним нормам законодавства є необґрунтованими. ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» користується земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, яка є сформованою та не поділеною, а отже, на думку прокуратури, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.04.2020 № 1607/207-20, який було застосовано Запорізькою міською радою для розрахунку недоотриманих коштів за період з 31.07.2022 по 31.01.2024, так і за стягнутий господарським судом попередній період, є належним та допустимим доказом. Доводи відзиву відповідача не ґрунтуються на доказах, суперечать фактичним обставинами справи та нормам матеріального і процесуального права.

31.05.2024 (вх. № 11551/08-08/24) та 06.06.2024 (вх. № 11905/08-08/24) до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких просив суд продовжити строк для подання доказів, а саме експертного висновку про нормативну грошову оцінку та контррозрахунку ціни позову, та зазначив, що безпідставним є твердження прокуратури та позивача про те, що м. Запоріжжя перебуває в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району. Відповідач підтверджує свої заперечення щодо того, що площа земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки, визначена прокурором (позивачем) невірно. Після вирішення питання поділу спірної земельної ділянки, буде можливо укласти договір оренди тієї частини земельної ділянки на якій розташовані будівлі, що перебувають у власності відповідача. Відповідач зазначив, що чинне законодавство не забороняє застосування до побідних договорів норму ч. 3 ст. 631 ЦК України, а відтак ПрАТ «Запоріжабразив» звертаючись 01.04.2024 року до ЗМР із заявами про поділ земельної ділянки та про укладання договору оренди мав та має намір врегулювати питання сплати плати за землю за весь період за який така плаз а мала бути нарахованою та є не сплаченою.

05.06.2024 від представника відповідача через підсистему Електронний суд подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи (вх. № 11831/08-08/24).

Ухвалою суду від 05.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2024.

01.07.2024 від відповідача надійшов експертний висновок за результатами аналізу даних із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та контррозрахунок ціни позову.

08.07.2024 від прокуратури, через підсистему Електронний суд надійшли письмові заперечення щодо доручення поданого відповідачем експертного висновку, оскільки він є недопустимим доказом, який не відповідає вимогам передбаченим ст. 98 ГПК України, відповідно контр розрахунок є також неналежним доказом у даній справі.

08.07.2024 від позивача, через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній зазначив, що експертний висновок виконаний ТОВ Всеукраїнська експертна група не відповідає вимогам ст. 98 ГПК України,

не є належним доказом на спростування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №1607/207-20 від 17.04.2020, правомірність якого відповідач фактично оспорює.

08.07.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд та поштою надійшло клопотання про призначення по справі комплексної судової експертизи з питань землеустрою та судової земельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 08.07.2024 було оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 06.08.2024, розгляд клопотання відповідача про призначення судової експертизи було відкладено до наступного судового засідання.

01.08.2024 від прокуратури через підсистему Електронний суд надійшли пояснення щодо клопотання відповідача про призначення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та судової земельно-технічної експертизи, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні такого клопотання.

02.08.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшли пояснення, відповідно до яких останній просив відмовити в задоволенні клопотання про призначення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та судової земельно-технічної експертизи, зазначивши, що дії відповідача направленні на затягування судового процесу.

06.08.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що в такій категорії спорів обставиною, що підлягає встановленню та доведенню, є площа земельної ділянки, якою фактично користується відповідач без правовстановлюючого документа для розміщення власних будівель і споруд, оскільки сформованою земельною ділянкою можуть користуватися і інші особи внаслідок розміщення на ній своїх власних будівель і споруд.

Також 06.08.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1196/24 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 280/5693/24, предметом спору якої є визнання протиправним та скасування витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Ухвалою суду від 06.08.2024 у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та про призначення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та судової земельно-технічної експертизи відмовлено, підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 05.09.2024.

04.09.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному.

05.09.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд надійшло клопотання, відповідно до якого останній просив суд у разі задоволення позову розстрочити рішення суду на один рік.

В судовому засіданні 05.09.2024 заслухано вступне слово прокуратури та позивача, підтримали позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05.09.2024 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, судове засідання відкладено на 03.10.2024 об 11-40.

Від прокуратури 23.09.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення проти заяви про розстрочку, відповідно до яких зазначив про необґрунтованість та безпідставність тверджень відповідача щодо підстав надання розстрочки виконання рішення суду.

01.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли пояснення щодо заперечень на заяву про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд заслухав вступне слово відповідача.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.

У судовому засіданні 03.10.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник прокуратури та позивача в судовому засіданні 03.10.2024 підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити, а в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду просили суд відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд оголосити перерву для підготування судових дебатів у письмовому вигляді.

Представники прокуратури та позивача заперечили проти оголошення перерви.

Судом було оголошено перерву до 03.10.2024 о 17-00.

Після оголошеної перерви, представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити та в разі задоволення позову надати розстрочку виконання рішення суду.

Заслухавши представників прокуратури, позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га, розташованої по вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 44 у м. Запоріжжі, є Запорізька міська рада, вид цільового призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

Відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права на вищевказану земельну ділянку, у тому числі право оренди, не зареєстровано.

Право власності на об`єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика, розташованої по вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 44 відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - Фонд) Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонерне товариство від 25.10.1995 № 1379 Фондом передано Відкритому акціонерному товариству Запорізький абразивний комбінат.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради № 53/83 від 12.12.2007 земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0013 загальною площею 49,9855 га (землі промисловості) по Олексія Поради ( АДРЕСА_1 для розташування промислового майданчика вирішено передати у користування ВАТ Запорізький абразивний комбінат на правах оренди строком до 20.09.2014. Також, вказаним рішенням зобов`язано ВАТ Запорізький абразивний комбінат у двомісячний строк після прийняття даного рішення укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі, подати його на державну реєстрацію.

У двомісячний строк відповідач договір оренди землі не уклав. У подальшому вказане рішення скасовано рішенням Запорізької міської ради від 24.03.2010 №74.

У квітні 2011 року відповідач звернувся до міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки по вул. Димитрова, 44.

Рішенням Запорізької міської ради від 18.05.2011 № 51/50 надано дозвіл на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки по вул. Димитрова, 44.

Рішенням Запорізької міської ради від 21.10.2011 № 4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Димитрова, 44 ПАТ Запорізький абразивний комбінат; встановлено та затверджено межі і розмір земельних ділянок загальною площею 49,9468 га по вул. Димитрова, 44, у тому числі: земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика, земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:036:0106 площею 0,0152 га для розміщення пам`ятника загиблим робітникам абразивного комбінату; передано в оренду відповідачу строком до 20.09.2014 зазначені земельні ділянки, а також зобов`язано останнього у двомісячний строк після прийняття даного рішення укласти з Запорізькою міською радою договори оренди землі, подати їх на державну реєстрацію та одержати в установленому законодавством порядку.

Вказане рішення в частині укладення договору оренди землі та повернення його державної реєстрації відповідачем не виконано.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію змін до установчих документів вказаного підприємства, змінено найменування підприємства на ПрАТ Запорізький абразивний комбінат та змінено місцезнаходження: назву вулиці Димитрова замінено на Олексія Поради.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2020 у справі №908/220/18, яке набрало законної сили, задоволено позов прокуратури області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ПрАТ Запорізький абразивний комбінат та стягнуто з відповідача дохід, отриманий підприємством на період з 01.03.2015 по 31.12.2017 від безпідставно набутого майна, а саме використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 без правовстановлюючих документі в сумі 19 627 939,50 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 по справі №908/1417/20 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2018 по 30.04.2020.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 по справі №908/1622/22 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 01.05.2020 по 30.06.2022.

Під час розгляду справ судами встановлено, що підприємство не має прав ні власника, ні землекористувача земельних ділянок по вул. Димитрова, 44 у м. Запоріжжі, тобто в порушення ст. 125 Земельного кодексу України користується земельними ділянками за адресою: вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 44, у м. Запоріжжя без документів, що посвідчують право власності чи право користування землею.

При цьому судом встановлено, що спірна земельна ділянка, що знаходиться в користуванні відповідача сформована, має кадастровий номер та визначену площу і є об`єктом цивільних прав відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України.

З моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, яке розташоване по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, у останнього виник обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Таким чином, відповідач не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував. Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як фактичний добросовісний землекористувач.

Зазначені обставини встановлено під час розгляду справ № 908/220/18, №908/1417/20, №908/1622/22 вони не потребують доказування в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та мають преюдиційне значення для вирішення вказаного спору.

До теперішнього часу на адресу Запорізької міської ради від відповідача жодного звернення з пропозицією укласти договір оренди не надходило.

Згідно з інформацією Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області, викладеної у листі від 26.02.2024 за № 2759/5/08-01-04-01-04, ПрАТ Запорізький абразивний комбінат протягом 2022-2024 років за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 площею 49,9316 га декларує та сплачує земельний податок.

Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 27.03.2024 виконано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га, розташованої по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, зменшений на суму сплаченого земельного податку за спірний період, склав: з 01.07.2022 по 31.12.2022 6 986 511,84 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 10 712 714,68 грн, з 01.01.2024 по 31.01.2024 938 255,26 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 склав 18 637 481,78 грн.

Зазначений розрахунок зроблено на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, від 28.11.2018 № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.04.2020 № 1607/207-20, листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 2759/5/08-01-04-01-04 від 26.02.2024.

Прокурор посилася на те, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного Договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного Договору оренди на земельну ділянку, стало підставою для звернення прокуратури до суду з даним позовом про стягнення 1 18 637 481,78 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2017 по 31.01.2024.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво внтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Поняття інтереси держави на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, згідно якого поняття інтереси держави є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 3.1 рішення № 18-рп2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України справа про охоронюваний законом інтерес), конституційний суд України зазначив, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об`єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства та конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення).

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Як вбачається з позовної заяви Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури подано позов в інтересах Запорізької міської ради.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Прокуратура листами від 22.01.2024 та 04.03.2024 за № 15/1-2355-24 повідомляла Запорізьку міську раду про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

За інформацією Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2024 № 01859/033-20/03 заходи щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування зазначеною земельною ділянкою за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 не вживались та не плануються вживатись.

Таким чином, вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З наведеного слідує висновок, що об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Судом встановлено, відповідач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44 (після перейменування вул. Олексія Поради, 44), яке йому було передано згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 25.10.1995 № 1379 Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонерне товариство.

За змістом статті 30 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час передання відповідачеві нерухомого майна) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентовано у статті 120 Земельного кодексу України у редакції 2001 року. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкти нерухомості). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).

Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті закону норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності відповідачу належить ряд об`єктів нерухомого майна, які розташовані гна спірній земельнй ділянці.

Судом встановлено, що Договір оренди землі між сторонами у даній справі за спірний період не укладався.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що в порушення ст. 125 ЗК України, Приватне акціонерне товариство Запорізький абразивний комбінат користується спірною земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

Використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст., ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Прокурор, мотивуючи заявлені позовні вимоги, посилається на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог, а обґрунтовуючи вимоги про стягнення 18 637 481,78 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати, зменшена на суму земельного податку, за використання спірної земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення Договору оренди, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом пункту 4 частини 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

При цьому на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, у відповідача виник обов`язок укласти Договір оренди спірної земельної ділянки, оскільки на цій земельній ділянці розташовані належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомості, та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, Приватне акціонерне товариство Запорізький абразивний комбінат (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного Договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку у не зареєстровано, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Як вже було зазначено вище, розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га, розташованої по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, зменшений на суму сплаченого земельного податку за спірний період, відповідно склав 18 637 481,78 грн, а саме: з 01.07.2022 по 31.12.2022 6 986 511,84 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 10 712 714,68 грн, з 01.01.2024 по 31.01.2024 938 255,26 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає наданий розрахунок обґрунтованим.

Також слід зазначити, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений позивачем спосіб, шляхом стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з з 01.07.2022 до 31.01.2024 в розмірі 18 637 481,78 грн не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Разом з тим, для кондиційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набутті (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Вказана правова позиція місцевого господарського суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Відповідачем не доведено та не спростовано відсутність обов`язку сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки з міською радою не укладено, грошові кошти за користування земельною ділянкою не сплачено.

Щодо посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку сплачувати кошти за користування земельною ділянкою за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 року у розмірі 6 986 511,84 грн, відповідно норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-ІХ від 11.04.2023, оскільки у період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю, суд зазначає наступне.

Пунктом 69 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті (абз. 1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону від 12.05.2022 № 2260-ІХ).

Відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 06.12.2022 № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних. Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 Запорізька область зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

Державною податковою службою України 12.12.2022 було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, п. 69 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за обпекти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями російської федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району.

За приписами ст. 1 Закону України Про оборону України бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя, починаючи з 24.02.2022, не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою російською федерацією.

Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навколо м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 № 2120-ІХ, яким доповнила підрозділ 10 Інші перехідні положення пунктом 69.14 наступного змісту: Тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

В умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.

При цьому первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від25.04.2022 № 75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 № 457 Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022.

У редакції Закону від 11.04.2023 № 3050-ІХ пункт 69.14 було викладено наступним чином: За період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмеживши його дію до 31.12.2022.

Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з`явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31.05.2022 № 104, станом на 27.05.2022.

Станом на 25.05.2022 територія м. Запоріжжя не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022.

Обов`язок сплачувати плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства. Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято очевидне рішення, що на територіях де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією плата за земельні ділянки не буде сплачуватися користувачами.

Уточнення формулювання відносно прямої вказівки в Законі, що вказане стосується земельних ділянок, що розташовані на територіях активних бойових дій, викликане тим, що до відповідних переліків визначених Міністерством реінтеграції увійшли територіальні громади, які розташовані на територіях прилеглих до тих, де велися активні бойові дії, але яких бойові дії безпосередньо не торкнулися. У відповідних переліках з`явилося поняття "Територій можливих бойових дій", до яких згодом потрапила і територіальна громада Запорізького району, включаючи м. Запоріжжя.

Як свідчать матеріали справи, відповідач сплачував плату за землю у попередні роки (земельний податок) і не сплачує плату за користування землею, також зменшив податкове зобов`язання з плати за землю (земельний податок) за період березень-грудень 2022 року.

Таким чином, обов`язок Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат щодо сплати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 у 2022 році існує на підставі вимог чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача на те, що розрахунок здійснено невірно, оскільки власниками об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером: 23100000:07:036:0104, площею 49,9316 га є ПрАТ «Запоріжабразив» та Фонд державного майна України, Договір оренди нерухомого майна від 26.09.2018 року №3716 розірваний з 31.01.2022 року, тому майно, яке було передане за даним договором, не ввійшло до спірного періоду, за який нарахована плата за землю, Договір оренди від 16.08.2016 року №3556 був розірваний 31.01.2023 року, а в подальшому майно, яке було предметом оренди за вказаним договором було передано в оренду відповідно до договору від 20.07.2023 року № 12/1 -3997д, який є розірваним з 04.01.2024 року, а тому, правові підстави для стягнення з відповідача плати за користування земельними ділянками під таким майном у період з 01.02.2023 року по 19.07.2023 року, та з 05.01.2024 по 31.01.2024 року відсутні, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодного доказу щодо розірвання Договорів оренди майна №3716 від 26.09.2018, №3556 від 16.08.2016 та повернення майна за актами прийому-передачі Орендарю. Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» користується земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, яка є сформованою та неподіленою.

Таким чином, судом вбачається та відповідачем належними засобами доказування не спростовано, що всі об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, належать та використовуються саме Приватним акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат», як єдиний закритий технологічний комплекс.

Щодо поданого відповідачем Експертного висновку ТОВ «Всеукраїнська експертна група» про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий 2310100000:07:036:0104, суд не приймає його як належний та допустимий доказ, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ч.ч. 1-7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Із змісту наданого відповідачем експертного висновку, виконаного ТОВ «Всеукраїнська експертна група» слідує, що його виконано та надано у порядку ст. 98 ГПК України на замовлення сторони по судовій справі № 908/1196/24 Приватного акціонерного товариства «Запоріжабразив» на підставі укладеного договору про виконання експертного дослідження від 28.05.2024 на проведення експертного дослідження, аналізу та надання висновків про відповідність даних, які відображені в засвідченій копії витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. На дослідження надано засвідчену копію витягу №1607/207-20 від 17.04.2020 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером №2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га. за адресою вул. Олексія Поради, 44, рішення Запорізької міської ради щодо нормативно грошової оцінки та розмірів орендної плати, які знаходяться на в відкритому доступі на офіційному Інтернет порталі Запорізької міської ради. Дослідження виконувалось у період часу з 28.05.2024 по 07.06.2024. У висновку вказано, що експертне дослідження виконано генеральним директором ТОВ «Всеукраїнська експертна група» Широконосом М.Ю., який є також в.о. голови правління Запорізького осередку ВГО «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів» та в.о. голови правління Запорізького осередку ВГО «Спілка оцінювачів землі», який має досвід роботи оцінювачем за напрямком експертна грошова оцінка земельних ресурсів з 2011 р. із зазначенням переліку документів, які дають вказаній особі право займатись грошовою оцінкою земельних ділянок. До виконання досліджень та надання експертних висновків також залучено голову Громадської спілки «ЗЕМЛІ ЗАПОРІЖЖЯ» кандидата технічних наук Мевіуса В.І. основною статутною метою якого є захист прав землекористувачів, яке надає консультаційні та консалтингові послуги у сфері земельних відносин та ринку земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Комплексні консультаційні послуги фключають фінансове консультування (у тому числі з фінансових і правових питань, повязаних з нормативно-грошовою оцінкою земельних ділянок, платою за землю та їх оподаткуванням) та юридичне консультування (у тому числі підготовку юридичних висновків з питань у сфері земельних відносин). Зазначено, що виконавці експертного дослідження попереджені про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Всеукраїнська експертна група» та ГС «Землі Запоріжжя» є належними спеціалізованими установами, які мають право здійснювати судово-експертну діяльність у розумінні Закону України «Про судову експертизу».

Обов`язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз. Судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.

До доданого експертного висновку не надано доказів включення виконавців експертного дослідження Широконоса М.Ю. та Мевіуса В.І. до державного Реєстру атестованих судових експертів, атестації та отримання кваліфікації судового експерта з певної спеціальності.

Згідно наданої відповідачем копії Кваліфікаційного свідоцтва оцінювача від 03.03.2007 МФ № 4924, виданого ФДМУ, Кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок від 21.05.2011 Серія МК № 00760 та Посвідчення про підвищення кваліфікації від 02.11.2022 Серія АА № 5686, виданого органами Держгеокадастру, а також витягу з Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок від 13.03.2023 № 1904, останній є оцінювачем, який має право здійснювати оцінку майна та майнових прав, зокрема, за напрямком оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі експертна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Всеукраїнська експертна група» та ГС «Землі Запоріжжя» є установами, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює сертифікований інженер-землевпорядник.

Оцінка фактично оскаржуваному відповідачем витягу від 17.04.2020 № 1607/207-20 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 площею 49,9316 га вже надавалась Господарським судом Запорізької області у справі № 908/1622/22.

Таким чином, долучений до клопотання відповідача експертний висновок є неналежним та недопустимим доказом, який не відповідає вимогам до висновку експерта, передбаченим ст. 98 ГПК України.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на один рік, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідач в обґрунтування свого клопотання про надання розстрочки виконання рішення посилається на те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний. Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. вих. № 2024/02.0-7.1, визнано військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. Основним видом господарської діяльності відповідача є виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин, виробництво неорганічних хімічних речовин потребує наявності імпортної сировини. Внаслідок збройної агресії рф проти України, введення у зв`язку з цим військового стану, закриття портів, окупація портів розташованих на Азовському морі, обмеження в перетині кордонів суходолом, стали наслідком порушення в господарській діяльності відповідача логістичних ланцюгів з постачання імпортної сировини, постачання готової продукції покупцям, у тому числі, які знаходяться за кордоном. Вказані обставини беззаперечно впливають на господарську діяльність відповідача, який перебуває в надзвичайно тяжкому фінансовому стані. Якщо порівнювати дохід, який отримував відповідач в 2021 з доходом отриманим в 2022 році, в 2023 році, у першому півріччі 2024 року, то спостерігається тенденція до його постійного зниження, що підтверджується відповідними звітами про фінансові результати. Згідно довідки № 14/1788 від 04.09.2024 мінімальні грошові витрати на місяць для забезпечення роботи ПрАТ «ЗАПОРІЖАБРАЗИВ» складають: заробітна плата 18,5 млн. грн.; сплата податків всіх рівнів та внесків, у тому числі плати за землю 11,5 млн. грн.; оплата енергоносіїв (електроенергія та газ) понад 40,0 млн. грн.; закупівля основної імпортної сировини (боксити, нафтовий кокс, смоли, етикетки, втулки, склосітка) - понад 34,2 млн. грн.; транспортні витрати 15,0 млн. грн.; погашення банківських кредитів понад 40,0 млн. грн.; погашення відсотків за користування кредитними коштами 1,05 млн. грн. При цьому, дохід підприємства від продажу виробленої продукції в середньому за 2024 рік складає 135 млн. грн., що вказує на постійний дефіцит грошових коштів. Для зменшення навантаження на бюджет підприємства керівництвом було вирішено звернутися в АБ «Укргазбанк» для реструктуризації кредитних умов. Для економії ресурсів товариство було вимушене перейти на 4-х денний робочий тиждень. У зв`язку із дефіцитом грошових ресурсів деякі виробництва товариства не запущені. Усе нерухоме майно відповідача перебуває в іпотеці перед банками за отриманими кредитами, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (наявна у матеріалах справи). Розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.

Відповідно до ч. 1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Частиною 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Водночас суд зазначає, що затримка у виконанні рішення суду не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італі заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.1999), суд, який надає розстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Подані відповідачем звіти про фінансові результати підприємства відповідача за 2021, 2022, 1 півріччя 2024 підтверджують збитковість підприємства, однак відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Також, суд зазначає, що укладення Кредитних договорів не свідчать про відсутність господарської діяльності та неможливість виконати рішення суду.

Саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом.

Суд також зазначає, що в зв`язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію рф всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач правомірно очікує на сплату йому суми коштів за рішенням суду.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про розстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, введення та продовження режиму воєнного стану, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по даній справі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, ідентифікаційний код 00222226) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 04053915) до місцевого бюджету безпідставно збережені кошти за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 в розмірі 18 637 481 (вісімнадцять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн 78 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, ідентифікаційний код 00222226) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29а, ідентифікаційний код 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету 2800), кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 279 562 (двісті сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн 23 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Рішення складено та підписано 11.10.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.