Ухвала

від 10.09.2024 по справі б13/016-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" вересня 2024 р. м. Київ Справа № Б13/016-10

за заявою ОСОБА_1 , м. Київ (РНОКПП НОМЕР_1 )

до Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» (08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Меблева, 1; код ЄДРПОУ 05509300)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Вовк Я.Р.

За участю представників учасників у справі:

від ТОВ «ФК «Флексіс»: адвокат Білоус Т.А.;

від АТ «Укртрансгаз»: адвокат Кравченко С.В.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № Б13/016-10 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство ВАТ «Білицька Меблева Фабрика», порушена ухвалою суду від 15.04.2010.

Постановою Господарського суду Київської області від 22.08.2011 визнано Боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 09.05.2023 ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Головка О.І.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

09.08.2024 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла скарга кредитора ТОВ «ФК «Флексіс» від 09.08.2024 б/№ (вх. № 3285) на дії/бездіяльність ліквідатора.

Ухвалою суду від 19.08.2024 розгляд вказаної скарги призначено в судовому засіданні 10.09.2024; зобов`язано ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Головка О.І. надати суду письмові пояснення по суті скарги, а також звіт про вжиті заходи в ліквідаційній процедурі.

09.09.2024 до суду надійшли письмові заперечення ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Головка О.І. від 23.08.2024 № 01/23-08/24 (вх. № 9181/24) на скаргу кредитора.

10.09.2024 в судове засідання з`явились представники скаржника ТОВ «ФК «Флексіс» та кредитора АТ «Укртрансгаз». Інші учасники у справі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подану скаргу ТОВ «ФК «Флексіс» на дії/бездіяльність ліквідатора та матеріали справи в цілому, заслухавши доводи представника скаржника, судом встановлено наступне.

В скарзі скаржник просить суд:

- визнати дії ліквідатора ВАТ «Білицька Меблева Фабрика» арбітражного керуючого Головка О.І. з відображення вимог ТОВ «ФК «Флексіс» в сумі 4692278,84 грн у реєстрі вимог кредиторів ВАТ «Білицька Меблева Фабрика» погашеними на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 12.12.2017 протиправними;

- зобов`язати ліквідатора ВАТ «Білицька Меблева Фабрика» арбітражного керуючого Головка О.І. відобразити вимоги ТОВ «ФК «Флексіс» в сумі 4692278,84 грн, які залишились незабезпеченими заставою майна Боржника, у реєстрі вимог кредиторів ВАТ «Білицька Меблева Фабрика» як такі, що непогашені. Зобов`язати ліквідатора ВАТ «Білицька Меблева Фабрика» арбітражного керуючого Головка О.І. подати до суду реєстр вимог кредиторів, який відповідає Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 20.03.2015, до якого в т.ч. було включено вимоги ПАТ «БМ Банк»: 1246618,36 грн вимоги 4 черги; 125,00 грн вимоги 1 черги; окремо внесено до реєстру вимоги ПАТ «БМ Банк», які забезпечені заставою, що відносяться до 1 черги - 5729213,48 грн основний борг, 736460,31 грн неустойка, 25861,00 грн судові витрати, 12644648,32 грн основний борг, 528609,51 грн неустойка, 25812,50 грн судові витрати.

На виконання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі також: Закон про банкрутство) в межах справи № Б13/016-10 була здійснена реалізація активів ВАТ «Білицька Меблева Фабрика», що виступало предметом іпотеки ПАТ «БМ Банк», у сумі 14998326,28 грн, отже непогашений залишок заборгованості після реалізації майна перед кредитором АТ «БМ Банк» складав 4692278,84 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2019 замінено кредитора ПАТ «БМ Банк» на правонаступника АТ «БМ-2018».

В подальшому, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 замінено кредитора АТ «БМ-2018» на правонаступника ТОВ «ФК «Флексіс».

Відтак, з позиції скаржника, ТОВ «ФК «Флексіс» є кредитором ВАТ «Білицька Меблева Фабрика» на загальну суму 5939022,20 грн, які за нормами Закону про банкрутство підлягали включенню до реєстру вимог кредиторів у сумах: 1 черга - 4692278,84 грн як вимоги, забезпечені заставою та 125,00 грн не забезпечені заставою; 4 черга - 1246618,36 грн.

Проте, згідно наданого ліквідатором Банкрута реєстру вимог кредиторів станом на 08.05.2023, вимоги ТОВ «ФК «Флексіс» включені до реєстру в наступній черговості:

1 черга - 19690605,12 грн, як вимоги забезпечені заставою та 125,00 грн не забезпечені заставою, з них: 14998326,28 грн погашено кредитору у зв`язку з реалізацією предмета забезпечення та 4692278,83 грн - вважаються погашеними згідно ухвали від 12.12.2017;

4 черга - грошові вимоги в сумі 1246618,36 грн.

ТОВ «ФК «Флексіс» вважає вказану позицію ліквідатора Банкрута відносно того, що 4692278,83 грн - вважаються погашеними згідно ухвали від 12.12.2017 - необґрунтованою, оскільки зазначеною ухвалою суду не визнавались вимоги погашеними, а відмовлено у задоволенні заяви попереднього кредитора про зміну черговості.

Скаржник посилається на судову практику Верховного Суду в постанові від 27.05.2021 у справі № 916/1142/18, згідно якої після продажу заставного (іпотечного) майна вимоги забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов`язанні, якщо інше не обумовлене договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про відмову від забезпечення, включаються до реєстру вимог кредиторів.

Крім того скаржник посилається на судову практику Верховного Суду в постанові від 31.10.2019 у справі № 911/2430/14, згідно якої вимоги кредитора стосовно суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, втрачають статус забезпечених; розмір таких вимог як і черговість повинен визначатись судом.

Враховуючи зазначене вище скаржник вважає, що оскільки майно ВАТ «Білицька Меблева Фабрика», що перебувало в заставі попереднього кредитора, було реалізоване та попередньому кредитору перераховано 14998326,28 грн, решта незадоволених вимог ПАТ «БМ Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Флексіс», які були забезпечені заставою у розмірі 4692278,84 грн є не погашені та повинні бути відображені в реєстрі вимог кредиторів в черговості, визначеній ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2015.

Заперечуючи проти вказаних доводів скаржника ліквідатор ВАТ «Білицька Меблева Фабрика» арбітражний керуючий Головко О.І. звертається до тієї самої судової практики Верховного Суду, що і скаржник (у справах № 916/1142/18 від 27.05.2021 та № 911/2430/14 від 31.10.2019) і зазначає, що після реалізації предмета забезпечення, оскільки вартості майна було недостатньо для повного задоволення вимог забезпеченого кредитора, ПАТ «БМ Банк» 13.11.2017 звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про включення грошових вимог на суму 4692278,84 грн до 4 черги задоволення вимог кредиторів, як такі, що залишились незабезпечені заставою майна Боржника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2017 відмовлено у задоволенні вказаної заяви ПАТ «БМ Банк». Дана ухвала суду ПАТ «БМ Банк» не оскаржувалась, відповідно набрала законної сили.

Таким чином ліквідатор Банкрута вважає відсутніми підстави для відображення в реєстрі вимог кредиторів Боржника грошових вимог ТОВ «ФК «Флексіс» в сумі 4692278,84 грн як непогашені.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів Банкрута станом на 20.03.2015, до якого в тому числі включено вимоги ПАТ «БМ Банк»: 1246618,36 грн вимоги 4 черги, 125,00 грн вимоги 1 черги; окремо внесено до реєстру вимоги ПАТ «БМ Банк», які забезпечені заставою, та відносяться до 1 черги: 5729213,48 грн основний борг, 736460,31 грн неустойка, 25861,00 грн судові витрати, 12644648,32 грн основний борг, 528609,51 грн неустойка, 25812,50 грн судові витрати.

На виконання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в межах даної справи про банкрутство була здійснена реалізація активів майна ВАТ «Білицька Меблева Фабрика», що виступало предметом забезпечення вимог АТ «БМ Банк» у сумі 14998326,28 грн.

За наслідком реалізації заставного майна, ПАТ «БМ Банк» звертався до Господарського суду Київської області із заявою від 10.11.2017 № 4056-0515 (вх. № 23839/17) про включення грошових вимог ПАТ «БМ Банк» до 4 черги, як такі, що залишились не забезпеченими заставою майна Боржника.

В обґрунтування вказаної заяви ПАТ «БМ Банк» посилався на приписи ст. 47 Закону України «Про іпотеку», ст. 31 Закону про банкрутство в ред., чинній до 19.01.2013, а також положення договору іпотеки № 12-2006/DC від 03.04.2006.

Згідно доводів ПАТ «БМ Банк» в наведеній заяві, у Банкрута відсутнє майно, що є предметом забезпечення вимог АТ «БМ Банк», проте заборгованість, яка залишилась непогашеною внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу предмету іпотеки становить 4692278,84 грн і є такою, що незабезпечена заставою Боржника.

За результатом розгляду вказаної заяви ПАТ «БМ Банк» ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2017 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «БМ Банк», зокрема у зв`язку з тим, що часткове задоволення вимог кредитора, що забезпечені заставою майна боржника у справі про банкрутство, згідно приписів Закону про банкрутство не тягне за собою автоматичного визнання вимог в частині, що залишилась непогашеною, згідно встановленої ст. 31 Закону черговості.

В ухвалі Господарського суду Київської області від 12.12.2017 було зроблено висновок, що оскільки заявлені вимоги (в сумі 4692278,84 грн) є такими, що не забезпечені заставою майна Боржника, вказані вимоги відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство в ред., чинній до 19.01.2013, вважаються погашеними.

Дана ухвала суду ПАТ «БМ Банк» не оскаржувалась, відповідно набрала законної сили.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 916/1142/18, колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала наступне:

« 91. Тобто, вимоги кредитора стосовно суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, втрачають статус забезпечених. Розмір таких вимог як і їх черговість повинен визначатися судом (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 911/2430/14).

92. Згідно із пунктом 4, 6 частини першої статті 45 Закону України про банкрутство у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов`язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

93. Тлумачення абзацу 11 частини другої статті 25 Закону про банкрутство у взаємозв`язку з іншими норми цього Закону, та нормами ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про заставу» із застосуванням системного методу інтерпретації свідчить, що кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації. Після продажу заставного (іпотечного) майна вимоги забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов`язанні, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про відмову від забезпечення, включаються до реєстру вимог кредиторів до відповідної черги за правилами цього Закону.

94. Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 926/4740-б/16, від 27.06.2018 у справі № 922/2250/16, від 06.09.2018 у справі № 918/1071/15, від 11.09.2018 у справі № 909/1060/16…

100. Крім того обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо помилкового посилання місцевого господарського суду під час розгляду заяви ТзОВ «ФА Україна» на приписи статті 45 КУзПБ, оскільки відповідна заява не містить нових вимог до боржника, а є лише заявою щодо зміни черговості раніше розглянутих і визнаних вимог у зв`язку з реалізацією предмета забезпечення.

101. Доводи скаржника наведеного висновку судів не спростовують та в цілому є такими, що ґрунтуються на хибному розумінні норм, що регулюють правовідносини у цій справі. При цьому судом не беруться до уваги аргументи скаржника щодо можливості внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва, оскільки наведене не стосується ситуації у цій справі, коли суду слід визначити розмір і черговість вимог кредитора у результаті реалізації предмета іпотеки за умови недостатності коштів від реалізації майна на погашення забезпечених іпотекою вимог до боржника.».

Враховуючи викладене вище слід зазначити, що після реалізації заставного майна Банкрута, у зв`язку з тим, що вартості майна було недостатньо для повного погашення забезпечених вимог, кредитор ПАТ «БМ Банк» скористався правом на звернення до Господарського суду Київської області з відповідною заявою щодо визначення черговості вимог, які залишились незадоволеними, що відповідає механізму, описаному в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 916/1142/18 та від 31.10.2019 у справі № 911/2430/14.

Така заява ПАТ «БМ Банк» була розглянута Господарським судом Київської області відповідно до норм законодавства та судової практики, яка була чинною на час вирішення вказаного питання, за результатом чого було постановлено ухвалу від 12.12.2017 у справі № Б13/016-10, якою відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «БМ Банк», постановлено, що заявлені вимоги (в сумі 4692278,84 грн) вважаються погашеними.

Дана ухвала суду, як зазначено вище, не оскаржувалась ПАТ «БМ Банк» і набрала законної сили.

Згідно ст. 43 КУзПБ, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, веде реєстр вимог кредиторів.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 5004/407/12 зроблено наступний висновок:

« 14. Ведення реєстру вимог кредиторів, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ належить до компетенції ліквідатора, який відповідно до статті 65 КУзПБ, подає до суду дані про розміри погашених вимог кредиторів після завершення всіх розрахунків з кредиторами разом зі звітом та ліквідаційний балансом.

15. Відповідно до частини першої статті 3 КУзПБ, вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.

16. Аналіз пунктів 1, 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, дає підстави для висновку, що Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань банкрутства та на який покладено обов`язок визначати форму та порядок ведення реєстру кредиторів шляхом розроблення, видання та оприлюднення регуляторних актів.

17. Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5 (далі - Вимоги) встановлено що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).

18. Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючими санації, ліквідаторами) здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням положень, передбачених зазначеними Вимогами.

19. Аналіз пунктів 1 - 6 Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи «Банкрутство та неплатоспроможність», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 №594/5.

20. Пунктом 1 Розділу ІІІ «Ведення Реєстру» Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

21. Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).

22. Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ «Ведення реєстру» Вимог, у разі погашення вимог кредитора іншим шляхом, ніж задоволення за рахунок реалізації майна, відомості щодо способу погашення та дати погашення такої вимоги вносяться в графу «Примітки».

23. Відповідно до частин четвертої та шостої статті 45, частини другої статті 47, частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, після розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів ведення такого реєстру та внесення до нього змін покладається на розпорядника майном (керуючого санацією, ліквідатора).

24. Законодавцем по-іншому врегульовано процедуру ведення реєстру та внесення до нього змін за КУзПБ у порівнянні із Законом про банкрутство.

25. Отже, ведення реєстру вимог кредиторів належить до компетенції ліквідатора, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ та Вимог, який на підставі інформації отриманій, зокрема, під час провадження у справі про банкрутство, вносить відповідні відомості до реєстру.

26. Водночас, відповідні дії арбітражного керуючого, можуть бути оскаржені до господарського суду в порядку норм КУзПБ.».

Враховуючи викладене вище, зокрема те, що ведення реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство належить до компетенції ліквідатора, суд дійшов висновку про те, що відображення ліквідатором Банкрута арбітражним керуючим Головком О.І. в реєстрі вимог кредиторів ВАТ «Білицька Меблева Фабрика» відомостей про те, що вимоги ТОВ «ФК «Флексіс» (як правонаступника ПАТ «БМ Банк») у сумі 4692278,83 грн - вважаються погашеними згідно ухвали Господарського суду Київської області від 12.12.2017, здійснено ліквідатором арбітражним керуючим Головком О.І. в межах наданих йому КУзПБ повноважень.

Відтак, доводи скарги ТОВ «ФК «Флексіс» від 09.08.2024 б/№ (вх. № 3285) на дії/бездіяльність ліквідатора арбітражного керуючого Головка О.І. фактично зводяться до переоцінки висновків суду, викладених в ухвалі Господарського суду Київської області від 12.12.2017.

Таким чином суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ТОВ «ФК «Флексіс» від 09.08.2024 б/№ (вх. № 3285) на дії/бездіяльність ліквідатора арбітражного керуючого Головка О.І.

Керуючись ст. 232-235, 255 ГПК України, ст. 28, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні скарги ТОВ «ФК «Флексіс» від 09.08.2024 б/№ (вх. № 3285) на дії/бездіяльність ліквідатора арбітражного керуючого Головка О.І.

2.Копію ухвали надіслати учасникам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати виготовлення і підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали 10.10.2024.

Суддя С.Ю. Наріжний