Рішення

від 11.10.2024 по справі 911/1971/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2024 р. Справа № 911/1971/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокс гард»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт»

про стягнення 184990,00 грн

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокс гард» (далі позивач, ТОВ «Фокс гард») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 26.07.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» (далі відповідач, ТОВ «Круїз-продукт») про стягнення суми у розмірі 197626,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з охорони № 0115/24 від 01.01.2024.

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.07.2024 вказану позовну заяву залишив без руху та постановив усунути виявлені недоліки у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Через підсистему «Електронний суд» 08.08.2024 від представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокс гард» надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач просить суд розглянути виправлену позовну заяву із врахуванням зміни (зменшення) суми позову.

Відповідно до змісту вказаної заяви, загальна сума позову, за розрахунками позивача, становить 184990,00 грн, з яких: 180000,00 грн основний борг, 4990,00 грн інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

29.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, в якій він зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та має бути залишена без руху.

Так, відповідно до положень статті 162 ГПК України містяться вимоги, які мають бути дотримані при подачі позовної заяви.

Згідно із частиною першою статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Тобто саме на суд покладений обов`язок перевірити чи дотримані вимоги, встановлені процесуальним законодавством для подання відповідного позову.

Як зазначалось вище, суд вже досліджував питання додержання вимог, в тому числі і викладених у статті 162 ГПК України, про що була винесена ухвала про залишення позову без руху 31.07.2024 та після усунення визначених в ухвалі недоліків суд відкрив провадження у справі.

Відтак, посилання відповідача про невідповідність позовної заяви приписам статті 162 ГПК України вже після прийняття її до розгляду та наявності підстав для залишення позовної заяви ТОВ «Фокс гард» без руху не відповідає нормам цього Кодексу, як наслідок, клопотання суд залишає без задоволення.

Через підсистему «Електронний суд» 29.08.2024 від ТОВ «Круїз-продукт» надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд:

- визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на подання відзиву ТОВ «Круїз-Продукт»;

- здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/1971/24 за правилами загального позовного провадження;

- відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Господарський суд Київської області ухвалою від 03.09.2024 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Круїз-продукт» про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Також у мотивувальній частині згаданої ухвали встановлено, що відповідач не пропустив строк для подання відзиву на позов у цій справі.

У відзиві на позов, в якості обґрунтування підстав для відмови в задоволенні пред`явлених позовних вимог ТОВ «Круїз-продукт» зазначило, що збройна агресія Російської федерації та невиконання своїх зобов`язань контрагентами перед відповідачем призвели до погіршення матеріального стану відповідача та утворення заборгованості перед ТОВ «Фокс Гард». По суті пред`явленого позову відповідач вказав, що деякі акти надання послуг є неналежними, оскільки останні підписані невідомою особою, що свідчить про недоведеність факту надання послуг за вказані періоди.

Через підсистему «Електронний суд» 03.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідач частково оплачував позивачу надані послуги, відтак свідчити про неналежність наданих доказів у останнього немає достатніх правових підстав, яка ґрунтувалась би на нормах законодавства.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною четвертою статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов і заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фокс гард» в особі директора Москівіної Анастасії Олександрівни (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» в особі директора Манукяна Армена Разміковича (далі замовник) було укладено Договір № 0115/24 про надання послуг з охорони (далі Договір), згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з фізичної охорони на об`єкті замовника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150 (далі об`єкт), а замовник зобов`язується в повному обсязі оплатити надані виконавцем послуги з фізичної охорони.

Згідно п. 2.3 Договору виконавець зобов`язаний здійснювати охорону об`єкта, визначеного п.п. 1.1 цього Договору, 1 (один) пост охорони.

Розділом 3 визначено, що ціна договору становить суму вартості послуг визначених в усіх актах приймання-передачі наданих послуг підписаних сторонами протягом строку дії Договору.

Строк дії Договору визначено п. 6.1 Договору до 31.12.2024 включно.

Вартість послуг виконавця та порядок розрахунків визначаються сторонами в Додатку до цього договору (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною Договору (п.3.1).

Відповідно до п.1 Додатку № 1 вартість послуг виконавця по охороні об`єкта одним постом складає 30000,00 грн без ПДВ за один календарний місяць.

Додатком № 2 затверджена Інструкція з користування засобами сигналізації, підписана одноосібно замовником.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що з січня 2024 по липень 2024 року позивачем надані послуги з охорони, які становлять 210000,00 грн, однак зазначені послуги замовником оплачені частково в розмірі 30000,00 грн, залишок отриманих та неоплачених послуг склав 180000,00 грн, за стягненням яких позивач і звернувся до суду.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В частині 1 ст. 903 Цивільного кодексу України зазначено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 цього ж кодексу визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено сторонами в Додатковій угоді, вартість послуг в розмірі 30000,00 грн сплачується замовником авансовим платежем на поточний рахунок виконавця до п`ятого числа кожного календарного місяця починаючи з грудня 2023 року.

Згідно поданих документів, зокрема актів надання послуг, а також укладеного Договору від 01.01.2024, початок надання послуг січень 2024 року.

Беручи до уваги п. 3 Додатку № 1, за послуги охорони в січні 2024, позивач мав розрахуватись до 05.12.2023, за послуги охорони в лютому 2024 до 05.01.2024, за послуги охорони в березні до 05.02.2024, за послуги охорони в квітні 2024 до 05.03.2024, за послуги охорони в травні 2024 до 05.04.2024, за послуги охорони в червні до 05.05.2024, за послуги охорони в липні до 05.06.2024.

Тобто на момент звернення до суду з даним позовом, відповідач мав здійснити оплату за послуги за період з січня по липень 2024 року в розмірі 210000,00 грн.

До позову позивач надав складені та підписані наступні акти надання послуг: № ТГ 000001097 від 31.01.2024 на суму 30000,00 грн; № ТГ 000001111 від 29.02.2024 на суму 30000,00 грн; № ТГ 000001644 від 31.03.2024 на суму 30000,00 грн; № ТГ 000002179 від 30.04.2024 на суму 30000,00 грн; № ТГ 000003298 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 30000,00 грн; № ТГ 000003311 від 30.06.2024 на суму 30000,00 грн;

З наданих позивачем платіжних інструкцій № 7946 від 30.04.2024 на суму 10000,00 грн, № 7948 від 09.05.2024 на суму 5000,00 грн, № 7967 від 23.05.2024 на суму 15000,00 грн та з призначенням платежу «сплата за послугу охорони (за січень 2024) згідно рахунку № 4 від 01.01.2024» вбачається, що оплаченими є лише послуги з охорони за січень 2024 року.

Інші послуги в період лютого-липня 2024 залишились неоплаченими, тобто з урахуванням наданих послуг в розмірі 210000,00 грн та оплачених послуг з охорони в розмірі 30000,00 грн на момент звернення до суду сума заборгованості склала 180000,00 грн.

У відзиві відповідач ставить під сумнів Акти надання послуг від 31.01.2024, 29.02.2024, 31.05.2024 та зазначає, що останні є неналежними доказами, оскільки в графі «підпис» міститься підпис, який не належить директору ТОВ «Круїз-продукт» Манукяну Армену.

З даного приводу суд зазначає, що підписання акту директором відповідача підтверджується наявністю на актах від 31.01.2024, 29.02.2024, 31.05.2024 відтисків печаток ТОВ «Круїз-продукт» як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Поряд з цим, відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи обставин її втрати, так само й не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалася проти волі відповідача.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 липня 2019 року у справі № 918/780/18.

Також у відзиві відповідач вказав, що загальновідомим фактом є повномасштабна агресія Російської федерації, яка вплинула на виконання зобов`язань як ТОВ «Круїз-продукт» перед власними кредиторами, так і контрагентів перед відповідачем, що призвело до скрутного матеріального становища товариства та утворення заборгованості перед ТОВ «Фокс гард».

Тобто відповідач фактично не заперечує проти наявної заборгованості перед позивачем, однак посилається на неможливість виконання цих зобов`язань.

Пунктом 5.4 Договору сторони встановили: цей Договір укладається у період воєнного стану, тобто сторони цього договору усвідомлюють усі правові наслідки, що можуть статись в майбутньому.

За таких обставин пояснення щодо неможливості виконання зобов`язання не звільняє відповідача від обов`язку, покладеного на нього за Договором, своєчасно оплачувати отримані послуги.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Станом на день розгляду справи відповідач не сплатив за послуги з охорони за період із лютого по липень 2024 року, як наслідок, у останнього утворилась заборгованість, яка підтверджена належними і допустимими доказами в розмірі 180000,00 грн та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4990,00 грн, нарахованих за період із січня по червень 2024 року, від кожного місяця окремо з урахуванням оплат, які були здійснені у квітні та у травні 2024 року.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є арифметично вірним та розрахунок зроблений на суму заборгованості від кожного місяця окремо, з урахуванням часткових проплат, які надходили від відповідача в квітні та травні 2024. За таких обставин, заявлені позивачем до стягнення 4990,00 грн інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги викладених вище правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості по оплаті послуг з охорони підлягають задоволенню повністю в такому розмірі: 180000,00 грн боргу та 4990,00 грн інфляційних втрат.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до наданої суду платіжної інструкції про сплату судового збору за звернення до суду із цим позовом позивач сплатив 3028,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 ст. 4 цього Закону, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тобто за подачу позовної заяви у 2024 році в електронній формі позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже з урахуванням задоволення позовних вимог відшкодуванню витрат позивача по оплаті судового збору за рахунок відповідача підлягає сума в розмірі 2422,40 грн.

Судовий збір у розмірі 605,60 грн може бути повернуто на користь позивача з Державного бюджету України ухвалою суду на підставі клопотання позивача відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5; код ЄДРПОУ 40822768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокс гард» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-а, офіс 107/5; код ЄДРПОУ 45291547): 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 4990 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн 00 коп. інфляційних втрат та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін