Постанова

від 14.01.2025 по справі 911/1971/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа№ 911/1971/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз-продукт"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024

у справі № 911/1971/24 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс гард"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз-продукт"

про стягнення 184 990,00 грн.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокс гард» (надалі - позивач, ТОВ «Фокс гард») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 26.07.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» (далі відповідач, ТОВ «Круїз-продукт») про стягнення суми у розмірі 197 626,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з охорони № 0115/24 від 01.01.2024.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз-продукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс гард": 180 000 грн 00 коп заборгованості, 4 990 грн 00 коп інфляційних втрат та 2 422 грн 40 коп судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Круїз-продукт" 30.10.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняти та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024 у справі № 911/1971/24 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024 у справі № 911/1971/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (3 633,60 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.

08.11.2024 (через Електронний суд) від скаржника надійшла заява про усунення недоліків (була зареєстрована 11.11.2024), до якої сторона долучила докази сплати судового збору, що підтверджується квитанцією № 0003-2340-0682-9676 від 08.11.2024. Заяву подано в строк, встановлений судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз-продукт" на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024 у справі № 911/1971/24, розгляд якої призначено у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

13.12.2024 від відповідача надійшла заява про визнання позову у справі, в якій також зазначено, що сторони досягли згоди щодо добровільного погашення заборгованості та відповідач погасив заборгованість перед підприємством за рішенням суду в загальному розмірі 180 000,00 грн та 4 990,00 грн інфляційних втрат. У прохальній частині поданої заяви відповідач також просив суду прийняти заяву відповідача про визнання позову у справі та закрити провадження у справі. Також відповідно до частини 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 4 статті 7 Закону України «Про судовий збір» відповідач просив суд повернути Товариству з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно квитанції від 08.11.2024 №0003-2340-0682-9676.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, не відповідають обставинам справи та наданим документам з наступних підстав.

Так, відповідач зазначив, що подані позивачем докази, зокрема, акти надання послуг від 31.01.2024, 29.02.2024 та від 31.05.2024 є неналежними та недопустимими доказами, оскільки в останніх у графі для підпису міститься підпис, який не належить директору ТОВ "Круїз-Продукт", а підписані невідомою особою, що свідчить про недоведеність факту надання послуг за вказані періоди, однак суд першої інстанції не врахував доводів відповідача та протиправно визнав ці докази належними.

Щодо посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків за період: січень-липень 2024 між ТОВ "Фокс Гард" і ТОВ "Круїз-Продукт", відповідач зазначив, що не отримував вказаний акт та не підписував, а відтак даний акт не є документом, який підтверджує факт надання послуг та наявної заборгованості. Тоді як сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Однак, за доводами скаржника, такі аргументи відповідача залишились поза увагою суду першої інстанції. А тому відповідач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову повністю.

5. Узагальнений виклад мотивів відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві позивач наголосив на тому, що сукупністю наявних у матеріалах справи доказів підтверджується факт отримання відповідачем товару на спірну суму. У свою чергу, відповідач при отриманні товарно-матеріальних цінностей на видаткових накладних, ТТН не дописував ані посад, ані прізвищ і це було абсолютною нормою для відповідача у співпраці з позивачем. При цьому відповідач користується обома видами печаток під час здійснення своєї господарської діяльності. А тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фокс гард» в особі директора Москівіної Анастасії Олександрівни (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» в особі директора Манукяна Армена Разміковича (далі замовник) було укладено договір № 0115/24 про надання послуг з охорони (далі - договір), згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з фізичної охорони на об`єкті замовника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150 (далі об`єкт), а замовник зобов`язується в повному обсязі оплатити надані виконавцем послуги з фізичної охорони.

Згідно п. 2.3 договору виконавець зобов`язаний здійснювати охорону об`єкта, визначеного п.п. 1.1 цього договору, 1 (один) пост охорони.

Розділом 3 визначено, що ціна договору становить суму вартості послуг визначених в усіх актах приймання-передачі наданих послуг, підписаних сторонами протягом строку дії договору.

Строк дії договору визначено п. 6.1 договору до 31.12.2024 включно.

Вартість послуг виконавця та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатку до цього договору (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору (п.3.1).

Відповідно до п.1 додатку № 1 вартість послуг виконавця по охороні об`єкта одним постом складає 30000,00 грн без ПДВ за один календарний місяць.

Додатком № 2 затверджена Інструкція з користування засобами сигналізації, підписана одноосібно замовником.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що з січня 2024 по липень 2024 року позивачем надані послуги з охорони, які становлять 210 000,00 грн, однак зазначені послуги замовником оплачені частково в розмірі 30 000,00 грн, залишок отриманих та неоплачених послуг склав 180 000,00 грн, за стягненням яких позивач і звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 173, абзацом 4 частини 1 статті 174, частини 1 статті 175, частин 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, до позову позивач надав складені та підписані наступні акти надання послуг: № ТГ 000001097 від 31.01.2024 на суму 30000,00 грн; № ТГ 000001111 від 29.02.2024 на суму 30000,00 грн; № ТГ 000001644 від 31.03.2024 на суму 30000,00 грн; № ТГ 000002179 від 30.04.2024 на суму 30000,00 грн; № ТГ 000003298 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 30000,00 грн; № ТГ 000003311 від 30.06.2024 на суму 30000,00 грн;

Водночас, з наданих позивачем платіжних інструкцій № 7946 від 30.04.2024 на суму 10000,00 грн, № 7948 від 09.05.2024 на суму 5000,00 грн, № 7967 від 23.05.2024 на суму 15000,00 грн та з призначенням платежу: «сплата за послугу охорони (за січень 2024) згідно рахунку № 4 від 01.01.2024» вбачається, що оплаченими є лише послуги з охорони за січень 2024 року.

Інші послуги в період лютого-липня 2024 залишились неоплаченими, тобто з урахуванням наданих послуг в розмірі 210000,00 грн та оплачених послуг з охорони в розмірі 30000,00 грн на момент звернення до суду сума заборгованості склала 180000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив за послуги з охорони за період із лютого по липень 2024 року, як наслідок, у останнього утворилась заборгованість, що підтверджена належними і допустимими доказами в розмірі 180000,00 грн та правильно задоволено в повному обсязі.

Водночас, як зазначалось раніше, 13.12.2024 від відповідача надійшла заява про визнання позову у справі, в якій також зазначено, що сторони досягли згоди щодо добровільного погашення заборгованості та відповідач погасив заборгованість перед підприємством за рішенням суду в загальному розмірі 180 000,00 грн та 4 990,00 грн інфляційних втрат.

Відповідно статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача перед позивачем станом на дату прийняття оскаржуваного рішення існував борг за договором у вищезазначеному розмірі, а також з огляду на визнання позову відповідачем на стадії апеляційного провадження, про що відповідач зазначив в окремій заяві, підписаній адвокатом відповідача - Горбенко Альоною Олександрівною (повноваження на представництво інтересів ТОВ «Круїз-Продукт» у Північному апеляційному господарському суді підтверджені ордером серії АІ №1635407 від 16.08.2024), й зі змісту вказаної заяви вбачається, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 184 990,00 грн, є обґрунтованими та такими, що були правомірно задоволені судом першої інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції не вбачає визначених процесуальним законодавством підстав для закриття провадження у справі на стадії апеляційного провадження, як про це просить відповідач у прохальній частині поданої заяви про визнання позову з урахуванням наступного.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 95)).

Із урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Отже, суд має закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема, скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Статтею 278 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Разом із тим статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, у розумінні статті 278 Господарського процесуального кодексу України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

Коли порушення Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до Господарського процесуального кодексу України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Наведені правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 й враховуються судом апеляційної інстанції на підставі частини 4 статті 236 ГПК України.

Таким чином, оскільки станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції були несплаченими 180 000,00 грн заборгованості, 4 990,00 грн інфляційних втрат, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованою та була правомірно задоволена судом першої інстанції, встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору (на суму основної заборгованості 180 000,00 грн та 4 990,00 грн інфляційних втрат), які виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, здійснені відповідачем згідно платіжної інструкції від 19.11.2024 на суму 184 990,00 грн №8097 оплати мають бути враховані при виконанні прийнятого у даній справі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, а також подану відповідачем під час апеляційного перегляду справи заяву про визнання позову, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

При цьому, з огляду на прийняття поданої відповідачем заяви про визнання позову у даній справі, суд апеляційної інстанції не надає оцінку викладеним відповідачем в апеляційній скарзі доводам щодо недоведеності позивачем належними та допустимими доказами факту поставки товару відповідачу на спірну суму.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

9. Судові витрати

Відповідно до частини 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги,

Враховуючи, що відповідачем подано заяву про визнання позову й, як встановлено судом, така заява не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд, керуючись положеннями частини 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, частиною 4 статті 7 ЗУ «Про судовий збір», вважає за необхідне задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» про повернення йому з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого ним згідно квитанції від 08.11.2024 №0003-2340-0682-9676 під час подання відповідної апеляційної скарги (1 816,80 грн).

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024 у справі № 911/1971/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2024 у справі № 911/1971/24 - залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» (08132, Київська обл., місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок, 5; код ЄДРПОУ 40822768) з Державного бюджету України 1 816,80 грн (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно квитанції від 08.11.2024 №0003-2340-0682-9676.

4. Матеріали справи №911/1971/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк